Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка енергетики
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ В ЕНЕРГЕТИЦІ

■ Економічна сутність, класифікація та структура основного капіталу

■ Зміст нематеріальних і довгострокових фінансових активів

■ Методи оцінки основних фондів

■ Зношення і відтворення основних фондів

■ Амортизація основних фондів

■ Інтенсифікація та показники використання основних фондів

■ Виробнича потужність енергетичного підприємства

■ Відтворення основних фондів

Економічна сутність, класифікація та структура основного капіталу

Економічні суб'єкти (корпорації, підприємства, індивідуальні виробники) для здійснення виробничою процесу повинні використовувати певні ресурси: матеріальні, трудові, природні, інформаційні та грошові. Важливою значення при цьому набувають засоби виробництва.

Засоби виробництваце сукупність усіх елементів, що беруть участь у процесі виготовлення продукції. Вони поділяються на засоби праці (верстати, машини, печі тощо) та предмети праці (сировина, матеріали, напівфабрикати та ін.).

Необхідною умовою реалізації основної мети підприємства – отримання прибутку – є відтворення капіталу, що охоплює стадії інвестування, виробництва та реалізації.

У процесі свого використання капітал перебуває в постійному русі як у межах діяльності окремого підприємства, так і в економічній системі країни в цілому. Процес такого постійного руху характеризується терміном "оборот капіталу", під яким розуміють процес безперервного руху капіталу в економічній системі, що супроводжується послідовним перетворенням однієї його форми на іншу.

У процесі обороту різні види капіталу характеризуються різною інтенсивністю руху. Одна частина виробничого капіталу у формі предметів праці використовується у процесі виробництва продукції протягом лише одною виробничого циклу (сировина, енергія тощо), інша його частина – засоби праці – функціонує впродовж багатьох виробничих циклів (будівлі, устаткування тощо).

За формами авансування залученого капіталу в активи підприємства його поділяють на основний та оборотний.

Оборотний капітал визначає ту частину капіталу, що авансується в предмети праці, використовується лише в одному виробничому циклі й повертається на підприємство за один оборот.

Основний капітал формує ту частину активів підприємства, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, частинами переносячи свою вартість на вартість готової продукції. Основні активи становлять виробничу основу підприємств (будівлі, споруди, машини, устаткування тощо) – звідси їх назва.

На відміну від оборотних основні активи не беруть участі в обороті коштів. Свою вартість вони відтворюють через оборотні активи, поступово переносячи її на вартість виробленої продукції. Отже, основні активи знаходяться поза безпосереднім оборотом коштів. Звідси їх ще дві назви: "необоротні", або "позаоборотні" активи.

Конкретними формами основного капіталу (необоротних активів) на підприємстві є основні засоби, нематеріальні активи, фінансові інвестиції (рис. 2.1).

Склад основного капіталу (необоротних активів)

Рисунок 2.1. – Склад основного капіталу (необоротних активів)

Подробиці

Така термінологія була закріплена Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (ПБО-7) № 7 "Основні засоби". Необоротні активи визнаються, тобто відображаються у балансі підприємства, якщо відповідають загальним критеріям визнання активів, а саме:

  • • існує ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цих активів;
  • • вартість може бути достовірно визначена.

Майбутні економічні вигоди від використання необоротного активу можуть бути отримані у вигляді доходу від реалізації продукції (послуг), економії витрат тощо. Наприклад, придбана ліцензія на використання нової технології може забезпечити економію витрат. Необхідно зазначити, що окремі об'єкти безпосередньо не збільшують економічні вигоди, однак можуть бути потрібними для забезпечення одержання майбутніх економічних вигід від інших активів. Прикладом можуть бути основні засоби, придбані для охорони довкілля або з метою безпеки.

Другий критерій здебільшого зумовлюється наявністю інформації про витрати на придбання або створення об'єкта, а саме:

  • • суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
  • • реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
  • • суми ввізного мита;
  • • суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо воші не відшкодовуються підприємству);
  • • витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
  • • витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;
  • • інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

До придбання основних засобів прирівнюються відповідно до Податкового Кодексу України:

  • • внесення до статутного капіталу;
  • • отримання основних засобів у фінансовий лізинг;
  • • отримання в оренду основних засобів у складі цілісного майнового комплексу від державних органів приватизації або органів місцевого самоврядування;
  • • отримання в господарське відання основних засобів, що не підлягають приватизації, за рішеннями центральних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, у разі зарахування на баланс.

Якщо основний засіб входить до статутного капіталу підприємства, то його первісною вартістю визнається вартість, погоджена засновниками під-

приємства (не вища за звичайну ціну).

Якщо основний засіб отримано в обмін, то його первісна вартість дорівнює вартості переданого об'єкта, ш,о амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації (не вище за звичайну ціну об'єкта, отриманого в обмін) (Податковий, 2015).

Згідно зі ст. 14.1.138 Податкового кодексу основні засоби – це матеріальні активи, зокрема запаси корисних копалин ділянок надр, наданих у користування (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних та архівних фондів, матеріальних активів вартістю не вище 2500 грн, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), призначені платником податків для використання у власній господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зношенням, а очікуваний строк корисного використання з дати введення в експлуатацію становить більше 1 року або операційного циклу, якщо він більше року (Податковий, 2015).

Ключовими компонентами основного капіталу взагалі й основних засобів зокрема є основні фонди, що становлять матеріальну основу виробництва. Зокрема, у складі основних засобів, крім "капітальних витрат на поліпшення земель", усі інші елементи належать до категорії "основних фондів".

Основні фондице частина засобів виробництва, що зберігають свою натуральну форму, беруть участь у багатьох виробничих циклах і переносять свою вартість на вартість готової продукції частинами в міру спрацювання.

Залежно від характеру участі основних фондів у виробничому процесі розрізняють виробничі та невиробничі основні фонди. Основні виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва (котли, турбіни, генератори і т. д.); невиробничі – задовольняють побутові й культурні потреби працюючих. До них належать житлові будинки, дитячі садки і ясла, клуби, стадіони та їх оснащення, які є власністю підприємств та перебувають на їх балансі. Вартість основних фондів за галузями національного господарства подана у табл. 2.1.

Співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх вартості називається структурою основних фондів. Структура основних виробничих фондів різних галузей і підприємств залежить від різних факторів: складності, конструктивно-технологічних особливостей продукції, типу виробництва, особливостей технологічних процесів і технічного рівня застосовуваних машин та устаткування, рівня концентрації виробництва, розміщення підприємств галузі на території країни тощо.

Таблиця 2.1 – Основні фонди в економіці України (Статистичний, 2014)

Сфера економічної діяльності

Млн грн

2000 р.

Питома вага, %

Млн грн

2012 р.

Питома вага, %

Усі основні фонди, зокрема

828822

100,0

9148017

100,0

- промисловості,

285328

34,4

1603646

17,5

у т. ч. виробництва та розподілення електроенергії, газу та води

63488

7,7

694638

7,6

- сільського господарства, мисливства, лісового господарства

97471

11,8

137640

1,5

– будівництва

15462

1,9

75504

0,8

–діяльності транспорту та зв'язку

113437

13,7

5634650

61,6

– освіти

45344

5,5

3141

0,03

– надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльності у сфері культури та спорту

15225

1,8

56780

0,6

– охорони здоров'я та надання соціальної допомоги

21618

2,6

13431

0,1

Структура основних фондів енергетики значною мірою визначається видом використовуваного енергоресурсу, типом і призначенням об'єкта. На теплових станціях вартість силових машин та устаткування становить більше половини вартості основних фондів. Це обумовлюється тим, що котлотурбінне й електротехнічне устаткування є головним і в той самий час найбільш коштовним елементом технологічної схеми ТЕС. Водночас на ГЕС основна сума капітальних вкладень припадає на гідротехнічні споруди, тому частка активної частини в структурі основних фондів ГЕС значно нижча, ніж для ТЕС. В електричних мережах високої напруги структура основних фондів визначається рівнем напруги та їх довжиною. Зі збільшенням напруги і довжин" мереж питома вага передавальних пристроїв має тенденцію до зниження, оскільки зростає вартість устаткування підстанцій та перемикальних пунктів. Нижче подані дані, що характеризують структуру основних фондів ТЕС, АЕС, ГЕС і ПЕМ (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 – Усереднена структура основних фондів ТЕС, АЕС, ГЕС і ПЕМ, % (Мельник та ін., 2006; Основні, 2014)

Група основних виробничих фондів

ТЕС

ГЕС

ПЕМ

АЕС

Будівлі

19

18

7

36

Споруди

16

59

2

9

Передавальні пристрої

9

6

51

3

Силові машини та устаткування

55

16

39

51

Інші

1

1

1

1

Разом

100

100

100

100

Дані табл. 2.2 свідчать, що для ТЕС і АЕС характерною є значна частка силового устаткування та машин, для ГЕС – споруд, а для електричних мереж – передавальних пристроїв. Значна частка устаткування в структурі основних виробничих фондів мережних підприємств обумовлюється наявністю в них підстанцій, оснащених трансформаторами, синхронними компенсаторами й іншим коштовним устаткуванням.

Залежно від ступеня безпосереднього впливу на предмети праці основні виробничі фонди поділяються на активні та пасивні. До активної частини основних виробничих фондів належать такі їх елементи (робочі машини та обладнання, інструменти), що безпосередньо діють на форму і властивості предметів праці, визначають продуктивність праці, обсяг випуску продукції. До пасивної частини основних фондів належать ті елементи (будівлі, споруди, передавальні пристрої), що створюють умови для нормальної роботи активних основних фондів. Через те, що активні елементи основних фондів визначають виробничі можливості галузей, об'єднань та підприємств, а також їх продуктивність і ступінь технічної озброєності праці, перспективним напрямком є підвищення частки активної частини основних виробничих фондів, тобто машин, обладнання, інструментів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші