Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка енергетики
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Продуктивність праці та резерви її підвищення

Інтегральним показником якості робочої сили є продуктивність праці.

Під продуктивністю праці потрібно розуміти витрати праці на виробництво одиниці продукції.

Для характеристики рівня продуктивності праці можна використовувати:

  • прямий показник (прямий метод), що характеризує випуск продукції за одиницю робочого часу (виробіток продукції);
  • обернений показник (зворотний метод), що оцінює витрати робочого часу на одиницю виробленої продукції або виконаної роботи (трудомісткість продукції).

Прямий показник визначають за формулою

(4.6)

де П – показник виробітку продукції; В – обсяг виготовленої продукції; Т – кількість робочого часу, витраченого на виробництво даної продукції.

Необхідно зазначити, що показник обсягу виготовленої продукції можна визначити за такими чинниками:

  • – обсягом валової продукції (містить готову і незавершену продукцію);
  • – величиною чистої продукції (національного доходу – для оцінки продуктивності суспільної праці на рівні держави); – обсягом товарної (готової) продукції; – обсягом реалізованої (проданої) продукції.

При цьому сам показник може бути виражений як у натуральних оцінках (кВт•год, Гкап, т, м3 та ін.), так і у вартісному вимірі.

Зворотний метод дає можливість оцінити трудомісткість продукції (Нпр), тобто величину, обернену до виробітку:

(4.7)

Під трудомісткістю потрібно розуміти витрати живої праці на виробництво одиниці продукції або виконання одиниці роботи. На практиці розрізняють такі види трудомісткості:

  • граничну – встановлювані замовником під час проектування виробів гранично припустимі витрати праці на виробництво цих виробів;
  • проектну – необхідні витрати праці на виробництво проектованих виробів;
  • планову – заплановані на певний період витрати праці на виготовлення продукції;
  • фактичну – фактичні витрати праці.

Величину трудових витрат під час визначення продуктивності праці зазвичай вимірюють кількістю людино-годин, людино-днів, людино-місяців тощо, витрачених на виготовлення даної продукції.

Приклад 3

Розрахувати продуктивність праці з використанням прямого і зворотного методів, якщо відомо, що випуск продукції у звітному році на підприємстві становить 1500 тис. грн, а фактичний річний фонд робочого часу – 1860 годин.

Розв 'язання

Розрахуємо показник виробітку продукції, використовуючи формулу (4.6): 1500/ 1860 = 0,8064 тис. грн/год. Трудомісткість виготовленої продукції знайдемо, застосовуючи формулу (4.7): 1860 / 1500 = 1,24 год/тис. грн. Таким чином, на виготовлення 1 тис. грн товарної продукції витрачається 1,24 години, або впродовж 1 години виробляється продукції на суму 0,8064 тис. грн.

Крім розглянутих показників, в енергетиці для характеристики рівня продуктивності праці на електростанціях, котельнях, у мережах застосовується штатний коефіцієнт відношення чисельності персоналу підприємства до встановленої потужності електростанції (осіб/МВт) або номінальної продуктивності котельні (осіб/(ГДж год). Позитивною тенденцією в роботі енергетичних підприємств є зменшення цього коефіцієнта.

Іншим показником продуктивності праці в енергетиці є питомий виробіток електроенергії, що визначається відношенням кількості енергії, виробленої за рік, до чисельності персоналу підприємства (тис. кВт год/рік).

Приклад 4

Розрахуємо зміну штатного коефіцієнта ТЕС зі встановленою потужністю 300 МВт, якщо чисельність персоналу підприємства – 312 осіб:

312 / 300=1,04 осіб/МВт.

Визначимо питомий виробіток даної електроенергії ТЕС, якщо річний

обсяг виробництва електроенергії становить 1,8 млрд кВт год:

1800000 / 312 = 5769 тис. кВтгод/рік.

Резерви, тобто невикористані можливості зростання продуктивності праці, визначають протягом кожного періоду часу за можливим використанням на конкретному підприємстві чи в галузі досягнень науки і техніки, організації суспільного виробництва, соціального розвитку. Залежно від особливостей виявлення та використання резерви можна поділити на дві групи:

  • резерви зниження трудомісткості, тобто можливості скорочення витрат праці (фонду часу) робітників, спеціалістів та інших категорій працівників на одиницю виробленої продукції за рахунок механізації, автоматизації виробничих процесів, удосконалення організації виробництва та праці;
  • резерви якісного поліпшення використання одиниці робочого часу за рахунок ліквідації будь-яких його втрат, усунення непродуктивних витрат праці (зокрема пов'язаних із браком, відхиленнями від діючої технології і т. д.), поліпшення умов праці на робочих місцях.

Для виявлення резервів і розроблення конкретних заходів з їх використання необхідно визначити відповідні фактори, тобто рушійні сили чи об'єктивні умови, що визначають можливості підвищення продуктивності праці. Всі ці фактори можна поділити на чотири основні групи: матеріально-технічні, організаційні, економічні та соціальні.

Матеріально-технічні фактори пов'язані з науково-технічним прогресом, що забезпечує підвищення ефективності техніки, вдосконалення технології, підвищення якості матеріалів.

Важливу роль у забезпеченні зростання продуктивності праці відіграють організаційні фактори. Вони пов'язані з підвищенням рівня концентрації, спеціалізації та кооперування, раціональним розміщенням енергетичних підприємств, забезпеченням ефективної організації виробничих процесів, праці та заробітної плати. Особливе місце серед організаційних факторів зростання продуктивності праці займають питання вдосконалення управління енергетичним комплексом та національним господарством у цілому.

Економічні фактори зростання продуктивності праці пов'язані з упровадженням у виробництво економічних методів управління. Вони базуються на використанні принципів матеріальної зацікавленості та відповідальності, впровадженні повного господарського розрахунку, вдосконалюванні ціноутворення, фінансово-кредитного механізму.

Великий вплив на підвищення продуктивності праці здійснюють соціальні фактори. Вони пов'язані з умовами життя та діяльності людей у виробництві й інших сферах суспільного життя.

Усі чотири групи факторів зростання продуктивності праці діють не ізольовано, а у тісному взаємозв'язку, доповнюючи один одного. Однак потрібно зазначити, що реалізація організаційно-економічних і соціальних факторів потребує звичайно значно менше капітальних вкладень, ніж забезпечення інших двох груп факторів. При цьому вони можуть спричинити великий вплив на підвищення ефективності виробництва і забезпечити найбільш швидку віддачу, а отже, повинні використовуватися насамперед.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші