Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка енергетики
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Характеристика кошторису витрат в енергетиці. Групування витрат на виробництво енергії за статтями калькуляції

Кошторисом витрат називається повне зведення витрат на виробництво та реалізацію енергетичної продукції, згруповане за економічно однорідними елементами.

До елементів кошторису витрат на виробництво енергії належать такі групи витрат:

матеріальні витрати (Вм) (основні та допоміжні матеріали, паливо, вода, необхідні види енергії та енергоносії) – зазвичай ці витрати в кошторисі показують декількома рядками за всіма необхідними предметами праці. Оскільки в енергетиці найбільшу питому вагу в матеріальних

витратах займають витрати на паливо, ця стаття часто має назву "витрати на паливо";

  • витрати на оплату праці (Вт) – містять основну й додаткову заробітну плату (фонд заробітної плати) лише експлуатаційних робітників та інженерно-технічних робітників, а також преміальний фонд, виплата якого здійснюється за рахунок собівартості;
  • відрахування на соціальне страхування (внески на соціальні заходи) (Вс.п) містять установлені законодавством внески на соціальне та пенсійне страхування, на обов'язкове медичне страхування тощо;
  • витрати на амортизацію основних засобів (Вам) – містять витрати на утримання та обслуговування засобів праці, тобто виробничих фондів (устаткування), на їх амортизацію і ремонтне обслуговування, включаючи вартість ремонтних матеріалів, основну й додаткову заробітну плату ремонтного персоналу, амортизацію ремонтного устаткування та інші ремонтні витрати. Зазвичай усі ці витрати подані у вигляді комплексної статті "Витрати на утримання устаткування" з розшифруванням усіх зазначених витрат;

інші витрати (Він) – містять інші виробничі й невиробничі витрати, зокрема витрати на утримання невиробничих приміщень та устаткування, заробітну плату (основну й додаткову) адміністративно-управлінського персоналу (АУП), витрати на соціальну сферу і т. п. В енергетиці вони називаються:

  • загальносистемними – для енергосистеми;
  • загальностанційними – для електростанцій;
  • загальномережевими – для мережевих підприємств (Издержки, 2006).

Сумарні експлуатаційні витрати на виробництво енергії (Векс) укрупнено можна виразити таким чином, грн/рік:

(5.2)

Приклад 2

Визначимо сумарні експлуатаційні витрати на виробництво енергії (Векс)" якщо матеріальні витрати становлять 80 тис. грн, витрати на оплату праці – 20 тис. грн, відрахування на соціальне страхування – 6,8 тис. грн, витрати на амортизацію основних засобів – 15 тис. грн та інші витрати – 2 тис. грн.

Розв'язання

Відповідно до формули (5.2)

Калькуляція (від лат. calculatio – рахунок, підрахунок) – це поданий у табличній формі розрахунок витрат на виробництво та збут одиниці енергетичної продукції (1 кВт•год, виробів, робіт, послуг) або групи однорідних видів енергетичної продукції. Як і кошторис витрат, калькуляція складається у грошовій формі. На відміну від кошторису витрат калькуляційні статті групуються не за економічно однорідними елементами, а за сферами виробничої діяльності. Тому до калькуляційної статті можуть належати кілька економічно однорідних видів витрат (наприклад, матеріальні витрати, заробітна плата, амортизація).

Примітка

Особливості виробництва енергії на теплових, атомних і гідроелектростанціях впливають на структуру витрат на виробництво та номенклатуру статей витрат. Так, на ТЕС найбільшу питому вагу у витратах виробництва займає вартість палива на технологічні цілі, а на ГЕС цей вид витрат узагалі відсутній, однак великими є витрати на амортизацію та утримання основних засобів.

Розрізняють такі види калькуляції:

  • 1) планову, яка визначає середню собівартість на черговий плановий період (рік, квартал), що базується на прогресивних нормах витрат робочого часу, матеріалів, електроенергії й інших витрат;
  • 2) нормативну, яка є різновидом планової і розраховується на всі види виробів виробничої програми, виходячи з реально досяжних в умовах діяльності підприємства найбільш прогресивних норм і нормативів, можливостей використання найбільш сучасних технологічних процесів, прогресивних видів сировини, матеріалів тощо. Нормативна калькуляція використовується у практиці управління виробництвом як своєрідний еталон, порівняння з яким дає можливість виявити наявні розбіжності між нормативною та плановою калькуляцією і визначити шляхи наближення останньої до цього еталона;
  • 3) звітну, що складається за фактичними даними бухгалтерського обліку виробничих витрат;
  • 4) кошторисну (проектну) калькуляцію, що розробляється на освоювані види нової продукції або на продукцію, не передбачену планом (Мельник та ін., 2006).

Відповідно до галузевої інструкції з планування, обліку та калькулювання собівартості електричної та теплової енергії (Инструкция, 2011), облік витрат і калькулювання собівартості виробництва та передачі електричної і теплової енергії здійснюється за такими статтями витрат:

  • 1. Паливо на технологічні цілі.
  • 2. Вода на технологічні цілі.
  • 3. Основна заробітна плата виробничих робітників.
  • 4. Додаткова заробітна плата виробничих робітників.
  • 5. Відрахування на соціальне страхування із зарплати виробничих робітників.
  • 6. Витрати на утримання та експлуатацію обладнання.
  • 7. Витрати з підготовки та освоєння виробництва.
  • 8. Загальновиробничі витрати.
  • 9. Загальногосподарські (загальностанційні) витрати.
  • 10. Купівельна енергія.

Примітка

У застосовуваній в енергетиці номенклатурі статей калькуляції відсутні такі загальноприйнятні у промисловості статті, як "Сировина і матеріали", "Зворотні відходи" і "Втрати від браку". Це викликано тим, що тут відбувається лише перетворення одного виду енергії в інший і не споживаються основні матеріали. Відсутність статті "Комерційні витрати" пояснюється тим, що процеси виробництва та передачі енергії здійснюються одночасно, і тому витрати з утримання енергетичних мереж входять до її виробничої собівартості (Нагорная, 2007). В енергетичному виробництві немає бізнес-процесу, що пов'язаний з окремим етапом реалізації електроенергії, зберігання її на "складі", відвантаження замовникові, пошуком та роботою з клієнтами (договірна робота), рекламними заходами щодо реалізації електроенергії, які характерні саме у промисловості й відображають "Комерційні витрати".

Розглянемо більш детально статті калькуляції енергетичної продукції.

1. Паливо на технологічні цілі. Ця стаття застосовується на теплових електростанціях і в районних котельнях. У ній відображається вартість палива, витраченого на вироблення електричної та теплової енергії. Важливим чинником формування цієї статті є транспортні витрати, розмір яких залежить від відстані перевезення. Насамперед, це витрати на транспортування газу та вугілля, на яких працює переважна більшість електростанцій. Крім того, електростанції, що спалюють низькосортне вугілля, оплачують перевезення баласту, яке міститься у цьому вугіллі, що ще більше підвищує витрати на транспортування. Таким чином, теплоелектростанції з гіршими техніко-економічними показниками, але які знаходяться поблизу паливної бази, матимуть меншу собівартість, ніж станції, максимально віддалені від неї.

Енергогенеруючі підприємства – електростанції, котельні – можуть працювати на різних видах палива одночасно, наприклад, під час роботи на твердому паливі використовується газ або мазут для підсвічування. Зазвичай основним є один вид палива, проте в період максимуму енергоспоживання енергетичні підприємства переходять на резервне паливо (для електростанцій і котелень, що спалюють як основне паливо природний газ, резервним є, як правило, мазут). Таким чином, у загальному випадку паливну статтю річних експлуатаційних витрат підприємства в енергетиці () розраховують як суму добутків цін відповідних видів палива (Цт) на обсяг річної потреби у відповідному виді палива ():

(5.3)

де т – кількість використовуваних видів палива.

Приклад 3

Розрахуємо річні експлуатаційні витрати енергетичного підприємства на паливо, якщо ціна мазуту становить 6450 грн/т, а обсяг річної потреби у відповідному паливі – 100 т.

Розв'язання

Відповідно до формули (5.3) річні витрати на паливо становитимуть

При одночасному виробництві електричної і теплоенергії (на ТЕЦ) річну витрату палива розраховують за кожним із видів енергії (на виробництво електроенергії – і на виробництво тепла ). У свою чергу, потреба у сировині та матеріалах за кожним їх видом () обчислюється, виходячи з матеріаломісткості (або норми матеріальних витрат – ) на одиницю продукції ():

(5.4)

Аналогічно при розрахунку річної потреби у паливі, виходячи з норм питомих витрат палива на виробництво електричної () і теплової () енергії, враховується плановий (розрахунковий) обсяг виробництва електро-і теплоенергії (, кВт год/рік і , Гкал/рік) (Нагорная, 2007):

(5.5)

(5.6)

Приклад 4

Визначити потребу в паливі за поточний період, якщо під час виробництва теплової електроенергії норма питомих витрат палива становить 450грн/Гкал, обсяг виробництва теплоенергії – 1200 Гкал, під час виробництва електроенергії норма питомих витрат палива дорівнює 4200 грн/тис. кВт•год, обсяг виробництва електроенергії – 20 млн кВт•год.

Розв'язання

Відповідно до формул (5.5) та (5.6):

Верік 450 • 1200 = 540 тис. грн;

Втрік 4200 • 20000 = 84 млн грн.

  • 2. Вода на технологічні цілі. Стаття "Вода на технологічні цілі" застосовується на теплових електростанціях, районних котельнях та у теплових мережах. У статті відображаються витрати на воду, що витрачається на технологічні цілі, витрати з хімічного очищення води, що складаються із заробітної плати, вартості хімічних реактивів та інших допоміжних матеріалів. Вода, що витрачається на технологічні цілі, споживається:
    • – у котлотурбінному цеху – на живлення котлів, для гідрозоловидалення і золовловлювання системи циркуляційного водопостачання;
    • – у теплофікаційному відділенні – для поповнення системи теплофікації та відпуску споживачам гарячої води;
    • – в електроцеху – для охолодження трансформаторів.

Вода, що отримується зі сторони, а також від власного водопостачання, і хімічно очищена вода власного приготування, оцінюється за фактичною собівартістю.

  • 3. Основна заробітна плата виробничих робітників. До статті "Основна заробітна плата виробничих робітників" відносять заробітну плату виробничих робітників і фахівців, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва, передачі та розподілу енергії. Ця стаття містить витрати на виплату основної заробітної плати, обчисленої згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінох для працівників, безпосередньо зайнятих виробництвом продукції.
  • 4. Додаткова заробітна плата виробничих робітників містить витрати на виплату основним робітникам підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за роботу понад установлені норми, за трудові досягнення і винахідливість, за особливі умови праці. Також враховуються доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
  • 5. Відрахування на соціальне страхування із зарплати виробничих робітників вміщують відрахування від суми основної та додаткової зарплати за встановленими ставками єдиного соціального внеску для енергетичних підприємств від 36,76 % до 49,7 %, для бюджетних підприємств – 36,3 % (Податковий, 2015).

Складова собівартості із заробітної плати (Вт) може розраховуватися по-різному. Як правило, для діючого виробництва обчислюється повний фонд заробітної плати з усіма нарахуваннями () або за бухгалтерською звітністю береться фактичний фонд зарплати по кожному працівникові (), виходячи з його конкретного заробітку із нарахуваннями:

(5.7)

де – нарахування на заробітну плату (єдиний соціальний внесок); Л – чисельність працівників.

Приклад 5

Визначити місячну заробітну плату робітника 4-го розряду за погодинною системою оплати прані. Погодинна тарифна ставка робітника становить 10 грн, ним відпрацьовано за місяць 171 год, єдиний соціальний внесок – 40% від тарифної ставки.

Розв'язання

Відповідно до формули (5.7) фонд заробітної плати цього працівника із нарахуваннями становитиме: 171 • 10+171 • 10 • 0,4 = 2394 грн.

У планових розрахунках можуть обчислюватися ці витрати, виходячи із середньої зарплати одного працівника (), помноженої на чисельність персоналу підприємства (Л) (Нагорная, 2007):

(5.8)

Приклад 6

Визначимо заробітну плату робітників котельного цеху, якщо середня зарплата одного робітника основного складу працівників становить 2450 грн при чисельності основного складу працівників даного цеху 36 осіб.

Розв'язання

Відповідно до формули (5.8): Взп = 2450 • 36 = 88200 грн.

  • 6. Витрати на утримання та експлуатацію обладнання містять:
    • • витрати на повне відновлення основних виробничих фондів у вигляді амортизаційних відрахувань;
    • • суму сплачених орендарем відсотків (винагороди) за використання наданих в оперативну і фінансову оренду основних фондів технологічного призначення;
    • • витрати на проведення поточного ремонту, технічного огляду і технічне обслуговування устаткування, зокрема взятого в тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком його реконструкції та модернізації;
    • • витрати на утримання цехових транспортних засобів;
    • • знос малоцінних необоротних матеріальних активів;
    • • інші витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією устаткування (зарплата допоміжного персоналу, витрати на електроенергію тощо).

Річні амортизаційні відрахування від вартості основних виробничих фондів акумулюються в спеціальному амортизаційному фонді й у подальшому використовуються на реновацію виробництва – придбання нових основних фондів натомість фізично і морально зношених. Якщо ця стаття витрат є найбільшою у складі річних витрат з експлуатації, таке виробництво називається капіталомістким.

  • 7. Витрати з підготовки та освоєння виробництва. За цією статтею у розрізі стадій виробництва плануються та обліковуються пускові витрати, пов'язані з комплексним опробуванням обладнання і налагоджувальними роботами та випробуваннями після взяття навантаження агрегатами на нових електростанціях, а також на діючих електростанціях під час їх розширення та реконструкції. Сюди також відносять витрати на преміювання робітників за розроблення і впровадження нової техніки.
  • 8. Загальновиробничі витрати містять (Податковий, 2015):
    • • витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи та медичне страхування працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
    • • амортизацію основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
    • • амортизацію нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
    • • витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
    • • витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій);
    • • витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень;
    • • витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, медичне страхування робітників та працівників апарату управління виробництвом відповідно до законодавства; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);
    • • витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства;
    • • суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, екологічного управління довкіллям, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності";
    • • суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь- яких свердловин, що використовуються для розроблення нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних із придбан- ням/виготовленням основних засобів, що підлягають амортизації);
    • • інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі й втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природних втрат згідно із затвердженими галузевими міністерствами та погодженими Міністерством фінансів України нормативами.

Примітка

Основним елементом витрат в енергетиці є вартість палива, а частка амортизації внаслідок високої капіталомісткості енергетичного виробництва значно виша, ніж у цілому по промисловості та її базових галузях. Частка амортизації в структурі елементів витрат в енергетиці має тенденцію до зростання внаслідок збільшення фондомісткості енергетичного виробництва.

9. Загальногосподарські (загальностанційні) витрати. Ця стаття містить витрати з управління енергетичним підприємством у цілому. По закінченні періоду вони списуються на основне виробництво і входять до собівартості окремих видів енергії.

Підсумовуючи витрати цехів і загальногосподарські (загальностанційні) витрати, отримують загальну величину витрат на виробництво продукції за період. Однак ці витрати відносять не лише на вироблену й відпущену енергію, а й на відходи виробництва (золу, шлак). При калькулюванні енергії вартість реалізованих відходів вираховується з витрат на паливо. Таким чином, сума витрат на виробництво, за вирахуванням виручки від реалізації відходів, становить виробничу собівартість електро- і теплоенергії.

Загальногосподарські (загальностанційні) витрати містять:

  • • загальні корпоративні витрати, зокрема організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;
  • • витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (зокрема витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;
  • • витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (зокрема оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);
  • • винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;
  • • витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);
  • • амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;
  • • витрати на врегулювання спорів у судах;
  • • плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;
  • • інші витрати загальногосподарського призначення.
  • 10. Купівельна енергія. Стаття "Купівельна енергія" використовується лише енергетичними системами для відображення вартості енергії, отриманої від суміжних енергосистем та блок-станцій. Витрати на купівельну енергію розраховуються за окремими блок-станціями і суміжними енергосистемами, виходячи з кількості енергії, що у них купується, та встановлених розрахункових тарифів.

Структура елементів витрат та собівартості енергії за окремими типами енергетичних підприємств характеризується усередненими даними, поданими у табл. 5.2.

Наведені дані свідчать, що у структурі витрат виробництва основним елементом витрат на ТЕС і АЕС є витрати на паливо. Значна частка амортизації є також характерною для АЕС і ТЕС. Висока питома вага витрат на амортизацію у витратах ГЕС і ПЕМ обумовлюється відсутністю витрат на паливо. Крім того, для ГЕС характерні висока фондомісткість та високий рівень автоматизації виробництва, що сприяє підвищенню питомої ваги амортизаційних витрат у загальній структурі собівартості продукції.

Таблиця 5.2 – Орієнтовна структура собівартості продукції за окремими типами енергетичних підприємств, % (Мельник та ін., 2006; Стахурський, 2012)

Стаття витрат

ТЕС і АЕС

ГЕС

Мережі (теплові та електричні)

Паливо

50-70

Амортизація

28-18

80-85

50-60

Заробітна плата

10-6

6-8

24-20

Інші

12-6

14-7

26-20

Разом

100

100

100

До особливостей енергетичного комплексу належить те, що більшість енергетичних підприємств випускають лише один вид продукції – електроенергію або тепло, – це АЕС, ГЕС, котельні, електричні та теплові мережі. У зв'язку з цим розрахунок витрат на виробництво проводиться лише за економічними елементами.

Розрахунок витрат за економічними елементами і статтями калькуляції здійснюється лише для ТЕЦ що виробляють два види енергії.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші