Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка енергетики
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методи обліку та калькулювання фактичної собівартості виробництва енергії на ТЕЦ. Шляхи зниження собівартості енергетичної продукції

На відміну від конденсаційних електростанцій і котелень, де всі витрати цілком відносять на виробництво єдиного виду продукції – відповідно до електричної або теплової енергії, на ТЕЦ річні витрати виробництва мають бути розподілені між електричною енергією і теплом.

В енергетиці застосовується фізичний (балансовий) метод рознесення витрат на електричну і теплову енергію, згідно з яким усі вигоди від їх комбінованого виробництва відносять на електроенергію. Суть методу полягає у тому, що витрата палива на відпущене тепло є такою, якою б вона була, якщо б тепло відпускали споживачам із котельні. При цьому витрати палива на виробництво електроенергії визначають як різницю між загальною витратою палива та його витратою на відпуск тепла (Федишин, 2003).

Щорічні витрати, пов'язані з отриманням електроенергії (машинний зал та електричний цех), відносять на собівартість електроенергії; за відділенням теплофікації – на собівартість тегоюенергії; загальні виграти на виробництво обох видів енергії (паливно-транспортний і котельний цехи) розподіляють між електричною і тепловою енергією пропорційно витраті палива на кожний із цих видів енергії. Загальностанційні витрати розподіляються пропорційно сумі витрат на кожний з видів енергії.

У кошторисі витрат за паливно-транспортним цехом (Inm) відбиваються витрати на доставку палива від станції призначення до паливного складу або на роботу розвантажувальних пристроїв котельні, витрати на утримання складів, а також витрати з доставки палива зі складів до котельні.

По котельному цеху (Iк) розраховують: витрати всіх вище спалюваного палива; витрати на експлуатацію, ремонт і амортизацію будівель та устаткування котельні; зарплату цехового та обслуговуючого персоналу; витрати на хімводоочищення, зокрема вартість купівельної води.

У машинному (турбінному) цеху враховуються витрати (Iм) з експлуатації, ремонту та амортизації будівель та устаткування машинного залу, споруд, обслуговуючих водопостачання для охолодження машин і конденсації пари, заробітна плата обслуговуючого персоналу.

У кошторисі витрат по електричному цеху (Іе) відбиваються витрати, пов'язані з експлуатацією генераторів, трансформацією електроенергії; відпуском її з шин електростанції до мережі і на власні потреби, а також витрати з утримання електролабораторії.

Окремо обчислюють витрати по відділенню теплофікації ТЕЦ () – на експлуатацію та обслуговування підігрівачів мережевої води.

Кошторис загальностанційних витрат () містить витрати на утримання адміністративно-управлінського апарату, обслуговування та амортизацію основних (невиробничих) фондів загальностанційного призначення. Всі витрати за цехами розраховують за нормами споживання допоміжних матеріалів, палива, зносу інструментів та інвентарю, нормативами трудомісткості окремих видів робіт або на основі штатних розкладів за окремими категоріями працівників.

Таким чином, розрахункові формули для розмежування витрат виробництва і визначення тих із них, які відносять відповідно на електроенергію () і теплоту (), що виробляються ТЕЦ, мають вигляд

(5.30)

(5.31)

де – загальностанційні витрати, віднесені на виробництво електричної і теплової енергії відповідно; – загальна витрата палива, витрата палива на виробництво електричної та теплової енергії відповідно.

Приклад 20

Визначити витрати виробництва, які відносять відповідно на електроенергію () і теплоту (), якщо відомо, що витрати на доставку палива від станції призначення до складу паливно-транспортного цеху становлять 23 тис. грн, витрати на експлуатацію, ремонт і амортизацію будівель та устаткування по котельному цеху – 54 тис. грн. Витрати з експлуатації, ремонту й амортизації будівель та устаткування машинного залу становлять 32 тис. ірн. Витрати, пов'язані з експлуатацією генераторів, трансформацією електроенергії, становлять 43 тис. грн. Витрати по відділенню теплофікації ТЕЦ – 8 тис. грн, загальностанційні витрати електричної енергії – 52 тис. грн, загальностанційні випрати теплової енергії – 42 тис. грн. Загальна виграта палива – 165 тис. грн, витрата палива на виробництво електроенергії –100 тис. грн, теплової–65 тис. грн.

Розв'язання

Відповідно до формул (5.30) та (5.31)

= (23 + 54) • (100 /165) + 43 + 32 + 52 = 173,2 тис. грн.

= (23 + 54) • (65 /165) – 8 + 42 = 80,261 тис. грн.

У планових розрахунках допускається спрощена калькуляція собівартості електричної і теплової енергії на ТЕЦ за основними статтями витрат – паливом, амортизацією, заробітною платою та пішими (загально- станційними) витратами.

Подробиці

Необхідно зазначити, що сьогодні не існує єдиного універсального методу розподілу витрат палива на ТЕЦ на відпущену теплову та електричну енергію. Основними рівноцінними методами розподілу витрат палива є: – розрахунок відповідно до енергетичної цінності тепла; – методи залишкової вартості (віднесення залишкових витрат на електричну енергію; віднесення залишкових витрат на теплову енергію); – метод цінності енергії; – фізичний метод;

– метод зниження виробництва електричної енергії; – методи розподілу економії (рівної економії; пропорційної економії; метод розподілу загального прибутку).

Фізичний метод до недавнього часу був найбільш поширеним у практиці господарювання завдяки його простоті та відповідності енергобалансу ТЕЦ. За такого методу розподіл виграти палива здійснюється без урахування коефіцієнтів цінності пари, що відпускається з відборів турбін, і всю економію за рахунок комбінованого виробництва електричної та теплової енергії відносять до електроенергії. Внаслідок цього витрати палива на відпущену гігакалорію на теплових електростанціях є вищими, ніж у котельнях, призначених лише для відпуску тепла. Серед інших недоліків фізичного методу обліку витрат на виробництво і розподіл електроенергії доцільно також виділити:

  • – прив'язку до витратного ціноутворення, що унеможливлює формування ціни за 1 кВт год з урахуванням вимог та ситуації на енергоринку;
  • – установлення цін, які є економічно обґрунтованими з боку лише виробника електроенергії, оскільки не враховують динаміку ринкового попиту, потреби споживачів електроенергії, їх платоспроможність;
  • – неврахування конкурентних позицій енергокомпаній, відсутність важелів конкурентної боротьби, що дестимулює енерговиробників до зниження ціни на електроенергію для кінцевого споживача;
  • – відсутність формування ринкового організаційно-економічного механізму взаємовідносин між виробником та споживачем електроенергії внаслідок одностороннього формування ціни на електроенергію з боку виробника.

Через наведені недоліки фізичного методу розподілу витрат палива на відпущену електричну і теплову енергію постає необхідність його заміни. У зв'язку з цим сьогодні в Україні діє інший спосіб розподілу витрат під час виробництва електроенергії, що регламентується документом ГКД 34.09.100-2003 "Розподіл витрат палива на відпущену електричну та теплову енергію при їх комбінованому виробництві на теплових електростанціях. Методика визначення". Ця методика затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 580 від 15 жовтня 2003 р.

Ключовим у документі є визначення терміна "відпущена теплова енергія у гігакалоріях (Гкал)" як кількості тепла, зафіксованого приладовим ме-

ходом у відповідних пунктах розподілу теплової мережі між постачальником та споживачем тепла або виміряного згідно зі встановленими нормами споживання теплової енергії. У методиці зазначено, що для обліку виробленої тепло- генеруючим підприємством і використаної споживачем теплової енергії повинні застосовуватися прилади, які є засобами вимірювання, внесені до Державного реєстру України та мають свідоцтва про Державну метрологічну атестацію.

Обсяг виробленої теплогенсруючим підприємством теплової енергії у Гкал визначають за формулою

(для виробництва теплової енергії на котельнях),

(5.32)

(для виробництва теплової енергії на ТЕЦ),

де – обсяг теплової енергії, виробленої паровими та водогрійними котлами теплогенеруючого підприємства (котельної) за звітний період, Гкал; – обсяг відпущеної теплової енергії з ТЕЦ, Гкал.

Відповідно до цієї методики фактичний обсяг відпущеної теплової енергії з ТЕЦ у Гкал визначають згідно з приладовим обліком за Тимчасовими правилами обліку, відпускання і споживання теплової енергії. Втрати тепла під час його транспортування враховують залежно від технічного стану теплових мереж. Відповідальність за достовірність визначення обсягів теплової енергії, постаченої населенню, та природного газу, витраченого на вироблення теплової енергії населенню, покладається на тепло- генеруюче підприємство.

Одним із головних завдань енергетичного підприємства є пошук шляхів зниження собівартості продукції. Вибір шляхів зниження собівартості ґрунтується на класифікації резервів та знанні факторів, що забезпечують створення умов для зниження окремих видів витрат і собівартості в цілому.

Резерви зниження собівартості – це об'єктивні можливості зниження собівартості на підприємствах. Резерви поділяють на внутрішньовиробничі, галузеві та народногосподарські (Економіка, 2012).

Внутрішньовиробничі резерви зниження собівартості визначаються техніко-економічними та організаційними умовами роботи підприємств. До них належать зростання продуктивності праці, підвищення ступеня використання устаткування, інструмента, застосування більш економічних видів сировини (палива), зниження норм витрати палива й енергії, механізація та автоматизація виробництва, вдосконалення техніки та технології, організації виробництва, зниження витрат на управління та обслуговування виробництва енергетичної продукції. Галузеві резерви зниження собівартості визначаються процесами розвитку певної галузі, темпами впровадження у ній досягнень науково-технічного прогресу. Народногосподарські резерви охоплюють можливості зниження собівартості продукції національного господарства в цілому.

Під факторами зниження собівартості розуміють умови, рушійні сили, що забезпечують зниження собівартості.

До основних факторів зниження собівартості належать такі (Економіка, 2012):

  • 1) підвищення техніко-економічного рівня виробництва – впровадження нової техніки та технології в енергетиці, автоматизація і механізація технологічних процесів, удосконалення техніки, використання нових видів сировини, палива, енергії;
  • 2) підвищення рівня організації виробництва та праці – вдосконалення управління виробництвом в енергетиці, поліпшення організації виробництва і праці, поліпшення матеріально-технічного постачання, зниження транспортних витрат тощо;
  • 3) зміна обсягів і структури продукції – відносне зниження постійних втрат та амортизаційних відрахувань унаслідок зростання обсягів виробництва, зміни структури продукції, підвищення якості продукції.

Економічний аналіз собівартості енергії дозволяє виявити можливості підприємства щодо зниження витрат і намітити основні шляхи зниження собівартості енергетичної продукції, що зводяться до таких:

  • 1) раціональне проектування енергетичних об'єктів на базі сучасних досягнень;
  • 2) вибір району спорудження електростанцій, що забезпечує зниження витрат на доставку палива, охолодження води, передачу електроенергії;
  • 3) підвищення рівня автоматизації енергетичного виробництва;
  • 4) використання відходів для отримання побічної і супутньої продукції;
  • 5) комбінування декількох видів енергетичної продукції;
  • 6) оптимізація режимів використання потужності енергетичного устаткування на електростанціях і в енергосистемах;
  • 7) оптимізація складу працюючого і резервного енергоустаткування;
  • 8) зниження рівня втрат електроенергії на власні потреби електростанцій під час її передачі та трансформації;
  • 9) оптимізація періодичності ремонтів і витрат на їх проведення;
  • 10) оптимізація складу і структури промислово-виробничого персоналу енергетичних об'єктів;

Інформування тарифів на електричну енергію, що стимулюють раціональне енергоспоживання (оптимізація графіка навантаження) (Себестоимость, 2007).

Постійна робота з виявлення факторів та резервів зниження собівартості енергетичної продукції, їх своєчасна реалізація на енергетичних підприємствах є важливою передумовою зростання ефективності виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші