Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка енергетики
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Формування цін на паливно-енергетичні ресурси

Значення цін на паливно-енергетичні ресурси, теплову та особливо електричну енергію є надзвичайно важливим в умовах сучасного народногосподарського комплексу для будь-якої країни. Ціна на енергетичні ресурси є базовою складовою ціни інших виробів та значною мірою впливає на рівень їх кінцевої собівартості.

Цифри та факти

На сьогодні витрати на паливо й енергію становлять до 60 % (у деяких випадках і вище) собівартості українських товарів і послуг, при цьому за окремими видами продукції вони мають тенденцію до зростання. Так, у 2012 році порівняно з 2010 роком на 8,84% збільшилися питомі витрати електроенергії на відпуск електроенергії, виробленої ТЕЦ загального користування; на 3,6 % – питомі витрати умовного палива на відпуск електроенергії, виробленої ТЕЦ-блокстанціями (Статистичний, 2014).

Сучасне виробництво енергії ґрунтується здебільшого на використанні невідновлюваних органічних видів палив, і така ситуація, як прогнозується, зберігатиметься протягом найближчих як мінімум 25–30 років. Сьогодні на частку енергетичних ресурсів органічного походження припадає близько 85 % енергоспоживання. Решту 15 % становлять атомна енергія, гідроенергія, нетрадиційні джерела енергії (Пособие, 2011; Key, 2014). Таким чином, вивчення факторів, принципів, методів та тенденцій формування цін саме на такі види паливно-енергетичних ресурсів, як вугілля, нафта, природний газ, набуває важливого значення з огляду на подальше формування за їх допомогою цін на кінцеву промислову та сільськогосподарську продукцію.

Розглянемо сучасні основні тенденції ціноутворення на ринках основних паливно-енергетичних ресурсів світу – нафти, вугілля, природного газу.

Світовий ринок нафти. Ціни світового ринку нафти залежать насамперед, від кон'юнктури попиту та пропозиції на цей вид енергоресурсу. Важливу роль у формуванні кон'юнктури відіграють обсяги стратегічних запасів нафти, а також спекулятивні операції посередників – нафтових дилерів. У періоди понижувальної тенденції цін у країнах-імпортерах проходить прискорене поповнення комерційних запасів. І навпаки, в період зростання цін відбувається зниження комерційних запасів та попиту на імпорт нафти, наслідком чого є падіння світових цін на неї.

Лідером у ціноутворенні на світовому ринку нафти є ОПЕК. З одного боку, перед ОПЕК постає завдання максимізації власних доходів. З іншого – ціни на нафту необхідно стримувати, щоб послабити стимули до енергозбереження, розроблення альтернативних енергоносіїв (особливо природного газу) та нових джерел нафти в країнах-конкурентах, забезпечуючи таким чином сталий попит на свій головний експортний товар упродовж якнайдовшого часу. Виходячи з цього, ОПЕК цілеспрямовано регулює обсяги виробництва нафти країн-членів, установлюючи квоту на її видобуток.

Подробиці

Необхідно відзначити, що можливості як скорочення, так і підвищення квот мають свої межі. По-перше, зниження видобутку нафти призводить до тимчасового вивільнення потужностей, що потребують додаткового утримання. Зокрема, Саудівська Аравія наприкінці 90-х pp. минулого століття витрачала на це 500 млн дол. США щорічно, що додавало до собівартості нафти 1,25 дол. США/т (Арбатов, 2000). По-друге, збільшення квот передбачає наявність резервних потужностей, які можна задіяти в максимально короткі строки. Так, восени 2004 р. ціни на нафту вийшли за межі коридору, встановленого ОПЕК до 2010 р. на рівні 22–28 дол. США/бар., сягнувши 53 дол. США, що призвело до необхідності розширити пропозицію нафти на ринку. Збільшення квот було настільки істотним, що в результаті пише у Саудівської Аравії залишилися додаткові експортні потужності.

У перспективі, як передбачається, ціна на нафту утримуватиметься на високому рівні у зв'язку із залученням родовищ у важкодоступних регіонах з високими витратами виробництва. Це підтверджує і цінова динаміка останніх років: ціни на нафту підвищилися майже до 100 дол ./бар наприкінці 2007 року, а в першій половині 2008 року досягли свого історичного максимуму – 140 дол./бар. У 2009 році ціни на нафту зазнали зниження під дією економічної та фінансової кризи з послідовним підвищенням цін у 2010 році (Іваненко та ін. 2011). У 2012-2013 pp. вони коливалися біля відмітки 100-112 доларів за барель. Проте подальшому підвищенню цін на нафту може знову завадити чергова хвиля фінансово-економічної кризи, яка поступово охоплює все більше країн, унаслідок чого, зокрема, у 2014 році спостерігалося зниження цін на нафту до 50 і навіть нижче доларів за барель.

Світовий ринок природного газу. Світовий ринок газу – сегмент світового ринку, розвиток якого є найбільш динамічним. Тенденція зростання споживання природного газу обумовлена передусім його перевагами як екологічно чистого та більш стабільного (за ціною) енергоносія, потребою диверсифікації джерел отримання енергії та наявністю великих розвіданих запасів газу. Передбачається, що протягом 2005-2030 pp. світовий попит на природний газ зросте більш ніж на 60 %. У той самий час серйозною перешкодою, що стримує попит на газ у деяких країнах (передусім в азіатських), є відсутність або недостатній розвиток інфраструктури газопостачання, що потребує мобілізації великих інвестиційних ресурсів для здійснення міжнародних газотранспортних проектів (Попит, 2011).

Формування цін на природний газ має свої особливості. На відміну від ринку нафти ціни регіональних ринків істотно різняться між собою. Так, імпортований в Азію скраплений газ майже вдвічі дорожчий за газ, що постачається по трубопроводах із Канади до США. Така різниця в цінах обумовлена передусім способом транспортування – перевезення і підготовка скрапленого газу надзвичайно витратні. Ціни на природний газ піддаються коливанням, однак вони пов'язані з ціною нафти та залежать головним чином від неї. В середньому співвідношення ціни нафти і газу становить 0,6- 0,7 (Пособие, 2011). На ціну газу впливають також різні умови місцевих ринків. Наприклад, різке скорочення його запасів у підземних сховищах призводить до підвищення цін на газ у даному регіоні. В холодні зими зростає попит, і відповідно, ціна, а в теплі, навпаки, – ціна знижується.

Світовий ринок вугілля. Світовий ринок вугілля – найбільш сталий та передбачуваний сегмент світового енергетичного ринку. Аналізуючи експортні потоки, можна виділити дві арени вугільного ринку – Атлантичну (Європейську) та Тихоокеанську (Азіатську). Переваги вугілля перед іншими видами енергоносіїв полягають у можливостях його транспортування. На відміну від нафти воно може транспортуватися практично без збитків довкіллю. Перспективи попиту на вугілля визначаються його використанням як палива на електростанціях та сировини для коксохімічної промисловості.

Ціна на вугілля визначається у процесі переговорів. Для Азіатського вугільного ринку характерні довгострокові контракти із встановленням цін на весь термін їх дії; в Європі переважають спотові (короткострокові) угоди. В Азії ціна на вугілля формується на базі так званих еталонних цін, що встановлюються на рік у ході переговорів між австралійськими вугільними компаніями (основними експортерами) та японськими споживачами (основними імпортерами). Крім того, на формування еталонних цін в Азії впливає рівень ціни ENEL (Italian tender for steam coal), яку визначають США та Південна Африканська Республіка. Однак той факт, що одні й ті самі експортери працюють в двох регіонах, стимулює все більше поширення спотових угод. Цьому також сприяють прагнення покупців знизити свої витрати і необхідність забезпечення гнучкості постачань в умовах невизначеності у сфері попиту, зростання кількості нових гравців на міжнародному ринку торгівлі вугіллям унаслідок підвищення попиту на енергетичне вугілля з боку електростанцій у країнах з розвиненою економікою і такою, що розвивається. Тому частка вугілля, що продається за спотовими контрактами, є останніми роками значною в Японії (6 %) і на Тайвані (15 %) (Фомина, 2011; Цена, 2010).

Подробиці

За останні 30–40 років ціни на вугілля на міжнародному ринку були стабільними та мали тенденцію до зниження. Так, наприклад, у 80-ті роки минулого століття Японія імпортувала вугілля за ціною 60–70 дол. США/т, а у 90-ті pp. – по 40-50 дол. США/т. Наприкінці 2000-х pp. середньосвіто- вий рівень цін за 1 т вугілля становив близько 40 дол. США (2008 р.). У 2010-2014 роках ринкова вартість цього енергоносія коливалася на рівні 70-80 дол. США/т.

Експерти вугільного ринку не прогнозують значного зростання цін на вугілля у найближчому майбутньому, зважаючи на очікуване підвищення продуктивності праці та зниження витрат у вугільній галузі. Крім того, запаси вугілля значно поширені. Наявність декількох великих експортерів вугілля робить його поставки надійними, а ціни стабільними. Частка вугілля, що продається на міжнародному ринку, невелика, але існує потенціал її збільшення, що дозволяє уникнути дефіциту та підвищення цін (Овсиенко, 2005; На вугілля, 2014; Цена, 2010).

Як зазначалося, сучасний світовий ринок природного газу є таким, що найбільш динамічно розвивається, а газ поступово набуває статусу найбільш використовуваного енергоносія. З огляду на це розглянемо основні підходи до формування цін на паливно-енергетичні ресурси, що склалися у світовій практиці, на прикладі природного газу.

Механізм ціноутворення в розвинених країнах базується на витратах у газовому секторі, враховує аналіз ринку та реалізується у вигляді відповідних контрактних умов на постачання газу. Величина ціни формується у процесі співвідношення попиту та пропозиції, тобто саме попит забезпечує її встановлення. Існує два базові підходи до формування відпускних цін на газ для кінцевих споживачів: ринковий та за собівартістю (Аксенов, 2001).

Ринковий формується на основі ринкової вартості газу, з якої виключаються всі витрати на розподіл та транспортування. У такий спосіб визначається можлива ціна постачання газу на внутрішній ринок за імпортом, а також вигідність видобутку та використання вітчизняного газу (якщо такий є).

Отже, згідно із цим підходом, ціна газу для споживачів залежить від ціни конкурентних альтернативних видів палива, забезпечує його максимальну вартість, виключає неоптимальне або нераціональне його використання та дозволяє торгівельній газовій компаній отримувати максимальний прибуток. Проте ринкове ціноутворення обумовлює безперервне коригування ціни газу при коливаннях цін на конкурентні види палива, складність управління, високу вартість газу та недостатню визначеність ціни.

Собівартісний підхід ґрунтується на визначенні ціни залежно від вартості постачання газу на внутрішній ринок. При цьому до ціни газу входять ціна імпортованого газу на кордоні або початкова ціна власного газу плюс витрати на транспортування та розподіл. Ця сума є ціною газу для споживача. Такий підхід до ціноутворення забезпечує фінансову життєздатність компаній, спрощену систему ціноутворення, що базується на незаперечних даних (ціні на кордоні, витратах на інфраструктуру), дозволяє досягти прозорості ціни та обмежити кількість тарифів. Однак ця система призводить до втрати ринку, якщо ціна на конкурентні види палива знижується.

Ці суперечності можна виключити, забезпечивши відшкодування всіх видів витрат продавця з покупцем, використовуючи комплексний підхід. Останнім часом у практиці країн ЄС застосовується сучасний експертний розрахунок цін на газ, виходячи зі структури використання енергоресурсів окремими споживачами, регіонами та галузями – у межах країн та для ЄС у цілому. При цьому враховується вся сукупність основних факторів у енергозабезпеченні – види та ціни енергоносіїв-конкурентів, альтернативне паливо, ефективність їх використання, фінансові умови, транспортні видатки тощо. Таким чином, можна спрогнозувати ціну на газ для конкретних енергоринків, на яких діє загальний принцип: оплата за газ, що використовується споживачами, здійснюється не лише залежно від обсягів його споживання, а й від замовленого режиму споживання.

В Україні встановлення цін на газ має свої особливості. Формування цін на цей енергоносій для українських споживачів здійснюється, виходячи із закупівельної ціни газу, залежно від його походження – власного видобутку або імпорту, а також залежить від витрат компанії на транспортування та постачання. Ціни на газ в Україні достатньо чітко різняться за категоріями споживачів:

  • – населення;
  • – установи та організації, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів;
  • – релігійні організації (крім комерційного споживання);
  • – промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання (Ціни, 2014).

Оскільки НАК "Нафтогаз України" є монополістом нафтогазового комплексу, регулювання граничних розмірів цін на газ для потреб населення, бюджетних установ та організацій покладене на НКРЕКП. Отже, ціни реалізації газових ресурсів НАК "Нафтогаз України", залежно від державного регулювання, можна розподілити на дві групи:

  • – граничні ціни, рівень яких не може бути збільшений;
  • – мінімальні ціни, які можуть бути збільшені відповідно до домовленості між постачальником газу та його споживачем.

Необхідно зазначити, що найнижчі тарифи на газ в Україні застосовуються для населення, дещо вищими є ціни на цей вид палива для бюджетних установ та організацій. Таким чином, механізм формування цін на газ у нашій країні є соціально орієнтованим, оскільки за рахунок державного субсидування населення сплачує за спожитий газ за його собівартістю або навіть нижче за неї. Проте, як свідчить світовий досвід, не можна допускати компенсації низької ціни газу для одних споживачів високою ціною для інших. У розвинених країнах ціна на газ для комунально-побутових потреб населення найвища та значно вище ціни для промислових споживачів. Населення має компенсувати всі витрати газовидобувних та газотранспортних компаній, а також витрати на зберігання газу, пов'язані зі специфікою режимів газоспоживання. Такий підхід до формування цінової політики в Україні довго не застосовувався у зв'язку з певними економічними проблемами українського суспільства (низькою заробітною платою, низькою платоспроможністю, високою інфляцією), проте через складнощі з постачанням російського газу у 2014 році вже почав поетапно реалізовуватись українським урядом.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші