Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка енергетики
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Тарифи на електроенергію

Економічні взаємовідносини між виробником електроенергії, електроенергетичними системами і споживачами регулюються за допомогою встановлення відповідних орієнтованих на вирішення комплексу певних завдань тарифів на електроенергію. Тарифом є регульована та/або визначена відповідно до нормативно-правових актів ИКРЕ ціна (сукупність цін відповідно до часу доби) на певні види товарів чи послуг (Правила, 2005).

Основними функціями тарифів на електроенергію потрібно вважати (Замулко та ін., 2001):

  • 1) відшкодування реальних витрат на виробництво, передачу і розподіл електроенергії, а також одержання справедливого прибутку енергопостачальними компаніями;
  • 2) стимулювання споживачів до режимів електроспоживання в інтересах роботи енергосистеми;
  • 3) забезпечення охорони навколишнього природного середовища та створення умов для поліпшення його стану;
  • 4) стимулювання споживача до участі у зниженні дефіциту потужності в енергосистемі;
  • 5) стимулювання енергозбереження у споживача.

У промислово розвинених країнах широко застосовуються три основні концепції формування тарифних ставок (Замулко та ін., 2001).

1 Тариф розраховується, виходячи з необхідного доходу, достатнього для покриття витрат протягом періоду експлуатації енергоджерела та одержання певного прибутку. Ця концепція побудови тарифів близька до системи тарифів, що використовувалась у колишньому Радянському Союзі, а також в Україні. Аналогічний підхід до кінця 1950-х років широко застосовувався у більшості зарубіжних країн, зокрема у США, Швейцарії, Греції, Італії, Фінляндії, Німеччині.

Основними недоліками зазначеної концепції є те, що вона орієнтована на окупність уже вкладених коштів і не враховує потребу в коштах для розвитку енергетики. Отже такі тарифи, побудовані на визначенні середніх повних витрат, не враховують нелінійного характеру зміни витрат на виробництво електроенергії зі збільшенням її обсягу. Крім того, в умовах великої інфляції витрати на відновлення основних фондів енергосистеми можуть значно перевищувати амортизаційні відрахування.

2 На основі розрахунку короткочасних граничних (маржинальних) витрат установлюються диференційовані за часом тарифи (добові, сезонні), які відбивають зміну навантаження і пов'язаних із цим витрат енергокомпаній на маневрування. Це дозволяє збалансувати попит та пропозицію на ринку електроенергії.

Основною проблемою встановлення таких тарифів є складність прогнозування зміни попиту на електроенергію. Тому найчастіше тарифи, побудовані на основі короткострокових витрат, частково відповідають реальним витратам енергосистеми, крім того, такі тарифи не є стабільними у часі. Починаючи з 1960-х років тарифи на електроенергію, побудовані за такою концепцією, застосовувались у Великобританії, США, а починаючи із середини 1980-х, у цих самих країнах з'явилися так звані тарифи реального часу (гнучкі), що змінюються щогодини.

3 Ціна на електроенергію встановлюється на основі довгострокових граничних витрат, що враховують витрати на спорудження та введення в експлуатацію нових електрогенеруючих потужностей.

Тарифи, побудовані на основі цієї концепції, використовувалися, починаючи з 1960-х років, у Франції та Швейцарії. Перевагою таких тарифів є їх стабільність у часі, отже доцільним є їх застосування у разі потреби покриття дефіциту потужності в енергосистемі.

Граничні відпускні ціни і сам процес формування цін на електроенергію суворо контролюються відповідними організаціями на державному й місцевому рівнях. У більшості країн є законодавчі та нормативні акти, що визначають принципи і порядок формування тарифів. Однак у 1980-х роках середній рівень цін на електроенергію мав тенденцію до зростання. Це пояснювалося здебільшого інфляцією, різким зростанням (до 1986 року) цін на паливо, збільшенням платежів за відсотками, підвищенням експлуатаційних витрат, більш високими витратами на будівництво, зокрема у зв'язку з необхідністю впровадження устаткування природоохоронного призначення тощо.

Найбільш важливими показниками для розрахунку тарифних ставок є:

  • – обсяг споживання електроенергії;
  • – потужність устаткування, що приєднується;
  • – участь споживача у максимальному використанні потужності енергосистеми;
  • – характер використання потужності у часі (базова або пікова);
  • – кількість годин використання навантаження;
  • – безупинне або дискретне електроспоживання;
  • – рівень напруги (до чи понад 1000 В), на якому одержують електроенергію споживачі тощо.

Узявши за основу зазначені характеристики споживачів, можна виділити такі найбільш характерні для більшості розвинених країн види тарифів на електроенергію (Замулко та ін., 2001):

  • – добові;
  • – сезонні;
  • – за категоріями споживачів (промисловий, сільськогосподарський, побутовий і т. п.);
  • – за надійністю електропостачання (для споживачів, які згодні на перерви в електропостачанні або істотне зниження обсягу електроспоживання в період максимальних навантажень);
  • – соціально орієнтовані.

Як і раніше, на сьогодні основними тарифними системами, що використовуються у більшості країн, є:

  • 1 Одноставкова – зазвичай застосовується у побуті та частково у промисловому секторі. При цьому можуть встановлюватися (за згодою сторін):
    • – єдина постійна ставка за 1 кВт•год використаної електроенергії;
    • – ставка за одиницю часу незалежно від обсягу спожитої енергії;
    • – східчаста ставка, розмір якої змінюється пропорційно збільшенню обсягу електроспоживання;
    • – групова – з різною ціною 1 кВт•год залежно від кількості спожитої електроенергії або від потужності приєднаних установок.

Необхідно зазначити, що застосування одноставкової системи тарифів не дозволяє енергопостачальним компаніям достатньою мірою проводити економічне регулювання режимів електропостачання. Здебільшого застосування такої системи обумовлене недостатнім рівнем метрологічного оснащення споживача.

2 Двоставкова – використовується як для побутових (Франція), так і для промислових споживачів, проте у більшості країн застосовується саме для промислового сектору. Основна ставка залежить від величини приєднаної потужності, додаткова – забезпечує оплату фактично спожитої електроенергії.

Принцип двоставкового тарифу ґрунтується на тому, що деякі компоненти собівартості не залежать від виробітку електроенергії, а визначаються встановленою потужністю, виходячи з максимального навантаження з урахуванням резервів, та формують основну ставку тарифу. Іншими словами, ці компоненти є постійними витратами, що враховуються у формулі

(6.2)

де – собівартість І кВт-год енергії, к.; – питомі змінні витрати тобто витрати, пропорційні розміру вироблюваної енергії, к./кВт•год; – загальні постійні витрати, зокрема амортизаційні відрахування, витрати на ремонт та інші, які залежать від встановленої потужності, к.; – кількість годин використання встановленої потужності; – виробіток електроенергії за 1 годину використання встановленої потужності, кВт-год.

Таким чином, двоставковий тариф за спожиту 1 кВт-год енергії (Ц) розраховують за формулою

(6.3)

де – тариф за 1 кВ•A трансформаторів у споживача, к./(кВ•А)•год; Руобсяг встановленої потужності трансформаторів, кВ-A; – кількість годин використання трансформаторів у споживача; – кількість спожитої енергії, облікованої лічильником споживача, кВт-год; ц – ставка за кожну спожиту 1 кВт-год, обліковану лічильником, к./кВт•год.

Приклад 1

Визначимо собівартість виробництва 1 кВт•год електроенергії за двоставковою тарифною системою, якщо питомі змінні витрати на виробниц-

тво 1 кВт•год – 11 к.; місячні загальні постійні витрати – 2,16 млн грн; кількість годин використання встановленої потужності – 720; виробіток електроенергії за 1 годину використання встановленої потужності – 30 МВт• год.

Розв'язання

Відповідно до формули (6.2) собівартість становитиме

Cел= 11 + 2,16 / (720 • 30000) = 21 к./ кВт•год.

Приклад 2

Визначимо двоставковий тариф за спожиту 1 кВт•год електроенергії, якщо: тариф за 1 кВ-A трансформаторів у споживача становить 4,2 к./(кВ•А)тод; обсяг встановленої потужності трансформаторів – 1000 кВ А; кількість годин використання трансформаторів у споживача – 176; кількість спожитої енергії, облікованої лічильником споживача, 52800 кВт•год; ставка за кожну спожиту 1 кВт•год, обліковану лічильником, – 24 к./кВт•год.

Розв'язання

Відповідно до формули (6.3) тариф становитиме

Ц= (4,2 • 1000 • 176) / 52800 + 24 = 38 к./кВт год.

На сьогодні двоставкова система тарифів для більшості країн є базовою. Диференніація плати надає можливість постачальникам (виробникам), крім вирішення питань управління режимами споживання, виставляти рахунки споживачеві на величину абонентської плати за електричну потужність.

3 Триставкова – споживач сплачує за загальний обсяг використаної електроенергії, за її споживання під час пікових навантажень енергосистеми і за приєднану потужність.

Крім того, застосовуються також складні тарифні системи на основі розрахунку декількох різних показників, а також індивідуальні – для великих одиничних споживачів, – що враховують час використання електроенергії, тривалість контракту та ін. (Нелидов, 1979; Замулко та ін., 2001).

Починаючи з 1992 року тарифи на електроенергію стали розроблятися в Україні. Було розроблено й затверджено низку тимчасових методик і положень з розрахунку двоставкових і диференційованих за часом тарифів. Зокрема, у 1993 році розроблене положення про державне регулювання тарифів на електро- і теплову енергію. Цим положенням передбачалося встановлення двоставкового тарифу, виходячи з таких міркувань:

  • – плата за спожиту електроенергію визначається на підставі вартості нормативних витрат палива на виробництво 1 кВт•год електроенергії;
  • – місячна плата за заявлену потужність містить усі витрати на виробництво електроенергії, за винятком паливної складової, віднесеної до заявленої потужності споживачів.

В Україні проводяться активні наукові дослідження у сфері вдосконалення як оптових, так і роздрібних тарифів на електроенергію, а також змін, що відбуваються в галузі на межі переходу до ринку електроенергії, створення нової організаційної структури енергетики. Результатами розробок, які були виконані за завданням Міненерго, Національного диспетчерського центру, НКРЕКП, стали запропонована концепція побудови багатофункціональної системи тарифів на електричну енергію для України, а також створення численних конкретних методик удосконалення існуючих оптових і роздрібних тарифів. Серед таких методик, зокрема, можна назвати: методику розрахунку роздрібних тарифів на електроенергію, диференційованих за рівнем напруги у споживача; методику встановлення знижок до тарифів на електроенергію за участь споживачів у зменшенні дефіциту електричної потужності в енергосистемі; методику встановлення знижок і надбавок за споживання реактивної потужності; методику встановлення екологічної складової до тарифів на електроенергію.

Подробиці

Чинні на сьогодні в Україні диференційовані за часом доби тарифи на електричну енергію мають сприяти вирівнюванню добової нерівномірності графіків навантаження об'єднаної енергосистеми. Таким чином, зниження попиту на електричну потужність у години пікового навантаження та його підвищення в нічні години приводить до зменшення використання дорогих в експлуатації енергоустановок пікового навантаження та більш стабільного використання установок із проміжним навантаженням. Наслідком таких більш економічних режимів виробництва електроенергії є зниження ціни на неї для кінцевих споживачів, підвищення надійності та якості енергопостачання (Степаненко та ін., 2011).

В Україні для визначення рівня ставок тарифів, диференційованих за періодами часу, для кожного періоду і всіх сезонів установлені такі тарифні коефіцієнти і тривалість періодів (підприємства/населення):

  • – двозонні тарифи: нічний період – 0,4 / 0,7; денний період –1,5/1. Тривалість періодів часу: нічний – 8 годин, денний – 16 годин. Денний і нічний тарифи, як правило, застосовують для обліку електроенергії, використовуваної для обігрівання і водопідготовки. Він зручний для населення;
  • – тризонні тарифи: нічний період – 0,35 / 0,4; напівпіковий – 1,02 / 1; піковий – 1,68 / 1,5. Тривалість періодів часу: нічний – 7 годин; напівпіковий – 11 годин; піковий – 6 годин. Вартість електроенергії в різний час доби дуже різниться, найдешевша електроенергія – вночі, найдорожча – в піковий час.

Значення тарифних коефіцієнтів і тривалість періодів затверджуються відповідними постановами НКРЕКП.

Ставки тарифів, диференційованих за періодами часу, визначають, помноживши значення роздрібного тарифу на тарифний коефіцієнт для відповідного періоду часу. Застосування багатотарифного обліку дає можливість істотно скоротити витрати на електроенергію підприємствам, що працюють цілодобово або мають можливість основну частину навантаження перенести на нічний час. До таких підприємств належать: АЗС, хлібопекарні, насосні станції, сталеливарні підприємства, водонапірні станції тощо. їм достатньо обмежити споживання в години пік. Застосовуючи багатотарифний облік, можна скоротити виграти на електроенергію майже в 4 рази (Соломаха та ін., 2009).

Подробиці

Застосування диференційованих за часом доби тарифів обумовлює зміну середнього тарифу на електроенергію для підприємства (Тсер), що може бути розрахований за формулою

де Тi тариф за і-ю зоною доби, к./кВтгод; Qi – кількість годин використання встановленої потужності або обсяг спожитої електроенергії за і-ю зоною доби, кВт•год.

Так, якщо підприємством застосовується одноставковий тариф у розмірі 1 грошова одиниця за спожиту 1 кВтгод, то середній тариф дорівнюватиме його величині: Тсер1= 1 (рис. 6.2).

При застосуванні двоставкових тарифів середній тариф становитиме, наприклад, для підприємств, що працюють цілодобово і споживають однакову потужність:

Тсер2 = (0,4 • 8 + 1,5 • 16) / 24 = 1,ІЗ грош, од.;

а при застосуванні триставкових тарифів:

Тсер3 = (0,4 • 7 + 1,0 • 11 + 1,5 • 6) / 24 = 0,95 грош. од.

Таким чином, за умови цілодобового режиму роботи та незмінного обсягу споживання потужності підприємству вигідно використовувати триставкові тарифи, економлячи 5 % на оплаті електроенергії. У разі застосування двоставкового тарифу переплата становитиме 13 % порівняно із застосуванням одноставкового тарифу. Якщо підприємство мас: можливість змінювати споживану потужність і перенести навантаження на непікові зони доби, економія на оплаті за електроенерг ію за рахунок запровадження дво- або триставкових тарифів може зрости у декілька разів, пропорційно знизивши середній тариф.

Зміна рівня середнього тарифу на електроенергію при застосуванні багатозонних тарифів (на прикладі підприємства із цілодобовим режимом роботи та постійним у часі обсягом енергоспоживання)

Рисунок. 6.2 – Зміна рівня середнього тарифу на електроенергію при застосуванні багатозонних тарифів (на прикладі підприємства із цілодобовим режимом роботи та постійним у часі обсягом енергоспоживання)

Приклад 3

Обгрунтувати доцільність застосування різних тарифних систем оплати за спожиту електроенергію за різних умов роботи підприємства, виходячи з таких даних.

Вартість 1 кВт•год електроенергії за звичайним тарифом становить 36 к. (із ПДВ). Активна потужність підприємства Р = 100 кВт. Розрахунковий період – 1 місяць 30 днів).

Розв'язання

Кількість електроенергії, спожитої підприємством за різними зонами доби у розрахунковому періоді, становить:

пік: 100 кВт • 6 годин • 30 днів = 18000 кВтгод; лапі впік : 100 кВт • 11 годин • 30 днів = 33000 кВт•год; ніч: 100 кВт • 7 годин • 30 днів = 21000 кВт год.

Розглянемо різні варіанти роботи підприємства:

A. Підприємство працює цілодобово:

Загальний обсяг електроспоживання:

  • 18000 + 33000 + 21000 = 72000 кВтгод.
  • 1. Оплата за одноставковим тарифом Е1 = 0,36 • 72000 = 25920,00 грн.
  • 2. Оплата за тризонним тарифом: ЕЗ = 0,648 • 18000 + 0,3672 • ЗЗООО + + 0,09 • 21000 = 25671,00 грн.

Економія = 25920 – 25671 = 249 грн – сума оплати майже не знижується.

Б. Підприємство працює лише в період напівпікової і нічної зон: Загальний обсяг електроспоживання:

33000 + 21000 = 54000 кВт год.

Оплата за одноставковим тарифом:

Е1 = 0,36 • 54000 = 19440,00 грн.

Оплата за тризонним тарифом:

Е3 = 0,3672 • 33000 + 0,09 – 21000 = 14007,60 грн.

Сума оплати знижується на 5432,40 грн, тобто на 28 %.

B. Підприємство працює лише в період нічної зони:

Загальний обсяг електроспоживання: 21000 кВт год.

Оплата за одноставковим тарифом

Е1 = 0,36 • 21000 = 7560,00 грн.

Оплата за тризонним тарифом: Е3 = 0.09 • 21000 = 1890,00 грн.

Сума оплати знижується на 5670,00 грн, тобто на 75 % (у чотири рази). Г. Підприємство працює з 21.00 до 6.00 (нічне освітлення):

Загальний обсяг електроспоживання:

3000 + 3000 + 21000 = 27000 кВт год.

Оплата за одноставковим тарифом Е1 = 0,36 • 27000 = 9720,00 грн.

Е3 = 0,648 • 3000 + 0,3672 • 3000 + 0,09 • 21000 = 4935,60 грн.

Сума оплати знижується на 4784,40 грн, тобто на 49 % (удвічі).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші