Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка енергетики
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методичні підходи до вибору інструментарію техніко-економічного обґрунтування господарських рішень

Показники ефективності в енергетиці, як і в будь-якій іншій галузі національного господарства, розраховуються не для самих показників, а для техніко-економічного обґрунтування управлінських рішень. Тому для правильного вибору методів розрахунку ефективності необхідно перш за все проаналізувати особливості прийнятого рішення. Серед найбільш суттєвих моментів, що повинні враховуватися при зазначеному виборі, необхідно виділити:

  • • характер цільової настанови прийнятих рішень;
  • базу порівняння отриманих оцінок економічної ефективності;
  • • необхідний ступінь деталізації розрахунків;
  • • місце розглянутого господарського заходу в життєвому циклі продукту;
  • • місце розглянутих ефектів і витрат щодо сфери інтересів економічних суб'єктів, що беруть участь у реалізації заходу.

Зупинимося докладніше на ключових моментах розглянутих особливостей.

Цільова настанова рішень, що приймаються

Яким чином характер ухвалених рішень може впливати на вибір методів техніко-економічного обґрунтування господарських рішень? Справа у тому, що від цільової настанови залежить вибір критерію оптимізації варіантів, що обираються. Для цієї оптимізації, власне, й аналізуються показники ефективності. Це, у свою чергу, обумовлює стратегію оптимізації й вибір розрахунку ефективності.

При всій різноманітності видів і форм господарських рішень реально можна говорити лише про дві основні системи критеріїв оптимізації, що принципово відрізняються, та про одну комбіновану, що поєднує у собі основні критерії перших двох систем:

  • 1) максимізапія результату при фіксованих витратах (ресурсах);
  • 2) мінімізація витрат (ресурсів) при фіксованому результаті;
  • 3) оптимізація (найчастіше максимізація) співвідношення витрат і результатів, як правило, із додатковим урахуванням інших показників ефективності (у тому числі й натуральних).

Примітка

Стосовно формули (7.2) зазначене означає, що найчастіше техніко- економічне обгрунтування господарських рішень зводиться до вибору варіантів, у яких змінюється або чисельник (при фіксованому знаменнику), або знаменник (при фіксованому чисельнику). Значно рідше доводиться мати справу із ситуацією, коли у порівнюваних варіантах відрізняються і чисельник, і знаменник. У цьому випадку підставою ухвалення рішення є відношення зазначених двох величин (хоча приймати рішення у цьому випадку набагато складніше).

Формально розглянуті ситуації можуть бути виражені відповідно алгоритмами:

  • 1) Еі → max при В = const (фіксовані витрати);
  • 2) Ві →тіп при Е = const (фіксовані результати);
  • 3) тах, (7.3)

де і – номер можливого варіанта ухвалених рішень.

Розглянуті ситуації залежно від цільової настанови рішення умовно можуть бути названі інвестиційними, ресурсними і комбінованими.

Інвестиційні цільові настанови охоплюють ті випадки, коли метою господарського рішення є максимізація результату при використанні обмежених ресурсів. Найчастіше це пошук напрямків найвигіднішого вкладення коштів (капіталу). Основний критерій ухвалення рішень – максимізація прибутку ("гроші заради грошей"). У цьому випадку доводиться мати

справу з відносно фіксованою сумою вихідного капіталу (ресурсів, коштів, витрат), які потрібно (або можна) вкласти "у справу".

Приклад 2

Найбільш характерними прикладами реалізації цільової настанови даного напрямку можна вважати такі ситуації.

  • • На енергетичному підприємстві утворився надлишок капіталу, який необхідно (можливо) пустити в діло. "Компасом" у пошуку найбільш перспективного напрямку вкладення капіталу може бути показник "Обсяг можливого прибутку на кожний долар (гривню, карбованець) інвестованих коштів".
  • • На підприємстві знизилася рентабельність виробництва і реалізації енергетичної продукції. В умовах обмеженості коштів у фірми немає можливості здійснити комплексну масштабну трансформацію виробництва. Проте вона може мобілізувати деякий капітал на його обмежену модернізацію. Показник "Економічний ефект" може підказати пріоритетний напрямок (або пріоритетні напрямки) інвестування виділеного резерву коштів.
  • • На національному або регіональному рівні існує інвестиційний фонд підтримки інноваційних енергозберігаючих рішень (у тому числі на основі субсидування, дотацій або пільгового кредитування). Одним із критеріїв добору кандидатів на використання коштів фонду може бути очікувана величина народногосподарського ефекту від упровадження можливих результатів номінантів фонду. Необхідні розрахунки економічної ефективності можуть бути виконані незалежною групою експертів.

Ресурсні рішення ухвалюються в умовах, коли очікуваний результат (генеральна мета) уже заданий. Тому основне призначення таких рішень – вибір засобів (ресурсів, коштів), шо можуть забезпечити досягнення заданого (відносно фіксованого) результату ("ресурси заради результату"). Відповідно критерієм ухвалення рішень є мінімізація ресурсів при порівняльному результаті. Вихідними (у даному випадку такими, що мінімізуються) ресурсами можуть бути грошові кошти (капітал), матеріальні й енергетичні ресурси, трудові фактори (люди), час.

Приклад 3

Найбільш характерними прикладами, що ілюструють реалізацію цільових настанов розглянутого напрямку, можна вважати такі ситуації.

  • • На енергетичному підприємстві обрано пріоритетний напрямок інвестування вільного капіталу (наприклад, збільшення обсягів виробництва енергопродукції, створення тепличного господарства, виконання ремонтних робіт, надання транспортних послуг тощо). Після того як фахівці підприємства визначили місткість ринку й оптимальну потужність майбутнього виробництва, виникла проблема пошуку оптимального технологічного рішення. Оптимальним може вважатися варіант, який, забезпечуючи основні параметри технічного завдання (у тому числі й необхідний рівень якості майбутньої продукції або послуг), буде реалізований з мінімальними витратами.
  • • Для реалізації державної або муніципальної програми оголошений тендер. Серед прикладів конкретних завдань програми можна назвати забезпечення енергоресурсами, постачання структур, що фінансуються з державного (муніципального) бюджету, будівництво об'єктів соціальної інфраструктури та ін. При порівняльних якісних показниках вирішальним моментом для добору компаній – переможців тендера є пропонована ними вартість здійснення робіт.

Комбіновані цільові настанови виникають тоді, коли варіанти, що є альтернативними (тобто такими, серед яких доводиться вибирати, ухвалюючи рішення), значно розрізняються параметрами як своїх результатних, так і витратних характеристик.

Хоча зовні ситуація відрізняється від двох розглянутих вище напрямків, у конкретних умовах, що стосуються цього напрямку, як правило, зберігається пріоритетна цільова орієнтація "інвестиційного" чи "ресурсного" характеру. Якщо це відбувається за першим сценарієм, процес обґрунтування рішення мало відрізняється від "інвестиційних" ситуацій, із тією лише різницею, що як критерій ухвалення рішення замість величини економічного ефекту (Е→тах при В = const) використовується величина економічної ефективності (Е/В → max).

Приклад 4

Підприємство здійснює пошук напрямків інвестування вільного капіталу. До розгляду пропонуються 3 варіанти вкладання коштів, що характеризуються такими показниками економічного ефекту та витрат: Е1 = 250 тис. грн, Е2 = 320 тис. грн, Е3 = 380 тис. грн; Ві = 180 тис. грн, В2 240 тис. грн, В3 = 320 тис. грн. Критерієм вибору найкращого варіанта є максимальна величина економічної ефективності (тобто еі/ Ві = еі → max). Отже, якщо е1 = 250 / 180 = 1,39; е2 = 320 / 240 = 1,33; е3 = 380 / 320 = 1,19, то найкращим варіантом вкладання коштів при інших однакових умовах є перший варіант, оскільки його економічна ефективність є максимальною.

Значно складніше підготувати обґрунтування рішень при пріоритетності отримання певного результату ("ресурсна" ситуація). Цілком ймовірно, основними критеріями ухвалення рішення в цьому випадку повинні бути неекономічні чинники, тобто конкретні технічні характеристики (продуктивність, кількість виконуваних функцій, інші технологічні або експлуатаційні показники). Величина ж економічної ефективності також може (і повинна) бути використана, але лише як одна з багатьох рівноцінних при розгляді характеристик або як допоміжний показник.

Приклад 5

  • • Для вирішення конкретного виробничого завдання енергетичне підприємство змушене створити ремонтний цех. Крім того, що розглянуті варіанти мають різні технічні характеристики, вони також відрізняються своєю потужністю. Зокрема, можливості одного з варіантів перевищують потреби даного підприємства. Це дає змогу, крім вирішення виробничих завдань даного підприємства, виконувати замовлення "на сторону", отримуючи додатковий прибуток. У цьому випадку пріоритетними залишаються неекономічні (технічні) параметри, адже вони забезпечують якість основного виробництва, а отже, і основний розмір прибутку, одержуваного підприємством.
  • • До подібного ж класу ситуацій належить завдання: що краще придбати: дорогу, але якісну, чи дешеву, але менш досконалу річ (верстат, прес, автомобіль, трактор, літак)? Хоча у багатьох випадках економічний інструментарій дає можливість оцінити додаткові економічні переваги підвищеної якості, дуже часто такі оцінки або утруднені, або охоплюють неповний спектр усіх можливих ефектів. Тому улюблена фраза англійців "Я не занадто багатий, щоб купувати дешеві речі" тримається не стільки на точному розрахунку, скільки на інтуїтивному сприйнятті вікового досвіду. Ухвалення рішень у проаналізованому класі ситуацій дуже часто обумовлено індивідуальною перевагою або довірою, які надають керівники чи споживачі тій чи іншій фірмі. У згаданому випадку рішення приймаються на користь більш дорогого варіанта (що передбачає більш високу якість). Іноді ж на ухвалення рішень можуть впливати деякі особливості даної конкретної ситуації, які діють на користь більш дешевого варіанта. Наприклад, в існуючих виробничих умовах залишаються незатребуваними багато функцій даного виробу або через реальну потребу нетривалого терміну використання виробу менш значущим стає його довговічність.

Хоча, як ми переконалися раніше, показники економічної ефективності не завжди можуть повністю забезпечити однозначність у виборі аналізованого варіанта, вони значно підвищують рівень техніко-економічної обґрунтованості ухвалення рішень. Ця обґрунтованість виявляється тим вищою, чим повніше вдається врахувати, з одного боку, витрати на втілення у життя розглянутого варіанта, з іншого – усі ефекти (як позитивні, так і негативні) від його реалізації.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші