Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка енергетики
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Енергетичний баланс країни як інструмент державного регулювання

[1]

Оптимальний паливно-енергетичний баланс є однією з важливих умов ефективного функціонування та розвитку будь-якої країни. Економічна ефективність, життєздатність і конкурентоспроможність галузей ПЕК прямо залежать від об'єктивних споживчих властивостей та якостей енергоносіїв і кінцевих продуктів, наявного наукового рівня й технологічного потенціалу держави. Розроблення єдиного енергетичного балансу і створення різноманітних сценаріїв перспективного ПЕБ може слугувати основою для ухвалення економічних та політичних рішень, визначення стратегічних і галузевих орієнтирів енергетичної політики країни. Достовірний ПЕБ як інструмент державного регулювання дає можливість уникнути структурних та цінових диспропорцій на внутрішньому ринку енергоресурсів, створити ефективний механізм управління формуванням і використанням резервів національного господарства.

У цілому, енергетичний баланс визначається як відповідність між сумарною підведеною енергією, з одного боку, і кількістю використаної енергії (за видами споживання) – з іншого. При складанні енергетичних балансів повинні враховуватися потоки усіх видів енергії й енергетичних ресурсів за стадіями їх видобутку, перероблення, перетворення, розподілу, зберігання та кінцевого використання, включаючи можливі непродуктивні втрати енергії. Енергетичні баланси складаються на рівні національного господарства (єдиний енергетичний баланс), окремих регіонів і територій, галузей, підприємств.

Необхідність розроблення енергетичного балансу визначається такими факторами (Инновационное, 2004):

  • 1) широкою взаємозамінністю різних видів енергії і палива у споживачів;
  • 2) взаємозамінністю енергогенеруючих установок різних типів;
  • 3) взаємозамінністю різних видів транспортування енергії;
  • 4) можливістю використовувати різні види енергетичних ресурсів енергогенеруючими установками;
  • 5) різними рівнями втрат та інших техніко-економічних показників різних варіантів одержання і використання енергоресурсів.

Основним завданням при розробленні енергетичного балансу є знаходження шляхів найбільш доцільного й узгодженого розвитку всіх ланок енергетичного комплексу. При складанні енергетичного балансу встановлюються обсяги видобутку, перероблення, розподілу і споживання усіх видів енергетичних ресурсів, вироблення і споживання усіх видів енергії. Водночас формується склад енергогенеруючих установок за основними типами та обираються доцільні енергоносії для енергоспоживчих процесів за галузями національного господарства.

Розроблення балансу розпочинається з формування складу його видаткової частини, в якій визначаються пропорції розвитку різних типів енергетичних установок для задоволення певних енергоспоживчих процесів. В той самий час повинен бути встановлений і кількісний рівень розвитку енергоспоживчих процесів. Він визначаєnься наміченим рівнем розвитку національної економіки. Наступним етапом є формування раціональних меж застосування різних видів енергії (електроенергії, пари, гарячої води) і палива (газу, рідкого, твердого палива) для енергоспоживчих процесів. З цією метою здійснюється порівняння можливостей та економічності використання різних видів енергоносіїв для потреб певних енергоспоживчих процесів. Лише за умов обґрунтованого вирішення цих завдань можна визначити раціональну потребу в електричній, тепловій енергії, рідкому, газоподібному і твердому паливі для безпосереднього використання в установках споживачів.

Для раціоналізації потреб енергоспоживачів усі енергоспоживчі процеси відповідно до їх призначення поділяють на три основні групи:

  • а) технологічні (у промисловості та сільському господарстві);
  • б) транспортні, пов'язані з переміщенням матеріалів, вантажів, людей;
  • в) господарсько-побутові.

У той самий час за цільовим призначенням і потенціалом енергії яка використовується у споживача, у складі кожної групи можна виділити такі основні види процесів:

  • 1) силові, що передбачають витрачання механічної енергії для оброблення матеріалів та їх переміщення;
  • 2) високотемпературні, що витрачають теплову енергію при температурах більше 400-500°С;
  • 3) середньотемпературні. що споживають теплову енергію при температурах 100-350 °С і можуть задовольнятися парою (пральні, хімчистки);
  • 4) низькотемпературні, що відбуваються при температурах нижче 100-150 °С (як правило, можуть задовольнятися гарячою водою), – гаряче водопостачання, опалення, вентиляція; у деяких випадках можливе застосування електроенергії, у децентралізованому секторі – твердого палива;
  • 5) електрофізичні, що використовують електроенергію для безпосереднього впливу на оброблюваний предмет (враховуючи електронні процеси);
  • 6) освітлення – процес, який винятково базується на застосуванні електроенергії, хоча технічно можливе використання й інших видів енергії.

Для визначення загальної потреби у кожному виді енергії й палива необхідно спочатку встановити потребу в кожному виді енергії, яка генерується установками, що не допускають застосування інших видів енергії за технічними умовами або через очевидну економічну недоцільність. Вибір виду енергії для інших споживачів здійснюється на основі економічного розрахунку. За базу визначення потреби в енергії береться (кінцева) енергія. Під терміном "корисна енергія" розуміють кількість енергії, теоретично необхідну для здійснення тих чи інших енергетичних процесів або одержувану на стадії перероблення, перетворення, транспортування і збереження енергетичних ресурсів (Прузнер и др., 1982).

Необхідність застосування такого підходу пов'язана з можливими розбіжностями у ККД енергоспоживчих установок η при їх роботі на різних видах енергії і палива. Кількість підведеної енергії буде змінюватися при застосуванні різних енергоресурсів, у той час як кількість корисної енергії залишиться постійною, оскільки кількість підведеної енергії пов'язана з корисною співвідношенням

Сформовані у видатковій частині балансу раціональні обсяги споживання усіх видів енергії і палива дозволяють оцінити потребу в енергогенеруючих установках різних типів (електростанції, котельні, установки безпосередньої витрати палива) і перейти до розроблення прихідної частини балансу.

Прихідна частина енергетичного балансу визначає пропорції виробництва різних видів енергетичних ресурсів та їх використання у різних типах енергетичних установок. Зокрема, має бути вирішене питання про оптимальне співвідношення виробництва енергії на ГЕС і ТЕС, а також визначені раціональні види палива для ТЕС і установок безпосереднього використання палива. Між прихідною і видатковою частинами енергобалансу існують тісний зв'язок і залежність (табл. 8.2).

Таблиця 8.2Принципова схема енергетичного балансу

Енергоспоживчі процеси

Енергетичні

установки

Види енергоресурсів, що витрачаються

освітлювальні

силові

високотемпературні

середньотемпературні

низькотемпературні

хімічці

електротехнологічні

разом

гідроенергія

тверде паливо

нафта, газ

побічні ресурси

ядерне паливо

разом

+

+

+

+

+

+

+

1 Електростанції

+

+

+

+

+

+

+

+

+

2 Котельні

+

+

+

+

+

3 Установки безпосереднього споживання палива

+

+

-4-

Разом

Подробиці

З огляду на те, що техніко-економічні показники видобутку, перетворення, передачі і використання різних енергоресурсів у різних споживачів неоднакові, необхідно обрата оптимальний варіант енергобалансу, що забезпечує мінімум народногосподарських витрат на його реалізацію. Обґрунтоване вирішення цього завдання може бути отримане при використанні математичних методів із застосуванням ЕОМ. У зв'язку з цим розглянемо математичний метод оптимізації ПЕБ (транспортну задачу математичного програмування) на прикладі найпростішої лінійної моделі. На практиці вона одержала назву скороченої моделі паливно-енергетичного балансу та може бути сформульована так.

Необхідно визначити обсяг постачань енергоресурсіввиду і споживачу j для всіх споживачів j = 1,..., п усіх енергоресурсів і=1,..., т. за яких досягається мінімум приведених витрат на видобуток, переробку, транспортування і використання всіх енергетичних ресурсів, тобто min за умови забезпечення заданої потреби в корисній енергії всіх споживачів , (j = 1,..., я), а також при дотриманні наявних обмежень на обсяг використання енергоресурсів кожного виду: , (), де – питомі приведені витрати на видобуток, транспортування, розподіл та використання енергоресурсу і у споживача j; – коефіцієнт корисного використання ресурсу і у споживача j, , – корисне споживання ресурсу і споживачем j; корисне споживання енергії споживачем j; обсяг можливого використання ресурсу і.

Необхідно зазначити, що при використанні традиційних методів розрахунку баланси намагаються складати на рівні узгодження потреб і можливостей, наближеному до оптимального. Це в першу чергу стосується планових і прогнозних балансів.

Розглянемо особливості формування сучасного паливно-енергетичного балансу України і тенденції його зміни.

У структурі ПЕБ України за минулі роки найбільший обсяг припадав на природний газ – 36-45 % в загальному споживанні порівняно із середньоєвропейським показником близько 22 %; обсяг споживання нафти і нафтопродуктів становив близько 20 %, вугілля – 18-35 %, урану – близько 20%, гідроресурсів та інших відновлювальних джерел – близько 4 %. Рівень енергозалежності України є середньоєвропейським (частка імпорту в постачанні ПЕР у державу становить близько 50 %), але він характеризується високою монопольною залежністю від імпорту нафти і газу (близько

70 %) та ядерного палива (100 %) з Росії. Труднощі з нарощуванням власного видобутку вугілля, нафти, газу і несприятливий баланс енергоспоживання (значна частка газу) загострюють проблему енергетичної залежності (Про схвалення, 2013).

Подробиці

Споживання первинних паливно-енергетичних ресурсів в Україні у 2011 році мало такий вигляд: природного газу – 36,9 %, вугілля – 32,7 %, нафти – 9,7 %, атомної енергії – 18,7 %, біомаси – 1,24 % електроенергії, виробленої великими гідроелектростанціями, – 0,76%. Отже, основним енергоносієм в країні залишався газ, на другому місці – вугілля. Водночас тенденцією останніх декількох років є зниження використання газу та збільшення – вугілля. Так, згідно з енергетичним балансом України 2010 року частка газу становила 42 %, вугілля – 28,2 % (Гелетуха, 2013).

Відповідно до оновленої Енергетичної стратегії України на період до 2030 року за базовим сценарієм прогнозуються такі зміни у споживанні основних енергоресурсів до 2030 року (порівняно з 2010 роком):

  • – споживання електроенергії збільшиться на 55 % і становитиме за прогнозними даними 253,5 млрд кВтгод, експортні можливості статимутьнов 5,5 млрд кВтгод;
  • – споживання вугільної продукції збільшиться на 27 % – до 75.6 млн т, при цьому експорт зросте у 3,3 раза до 20,5 млн т, а імпорт знизиться у 1,86 раза – до 6,5 млн т;
  • – споживання природного газу зменшиться більш ніж на 10 % – до 46.6 млрд м3, водночас імпорт газу скоротиться у 7,32 раза – до 5 млрд м3 при зростанні власного видобутку більш ніж удвічі – до 44,4 млрд м3;
  • – споживання нафти для внутрішніх потреб збільшиться на 30 % – до 14,3 млн т зі зростанням на 25 % обсягів її власного видобутку, при цьому імпорт нафти зросте більш ніж на 30 % – із 7,5 до 9,8 млн т.

Збільшення попиту вимагатиме відповідного збільшення виробництва й поставок енергетичних ресурсів (табл. 8.3) (Про схвалення, 2013).

Таблиця 8.3 – Прогнозний паливно-енергетичний баланс України на період до 2030р., млн т ум. п. (Про схвалення, 2013)

Стаття балансу

  • 2010
  • (факт)

2020

2030

І

II

III

I

II

III

1

2

3

4

5

6

7

8

Розподіл ресурсів, усього

231,8

252,0

251,8

228,9

289,6

286,6

239

1 Споживання в Україні, усього, у тому числі:

190,7

221,0

212,8

200,6

265,5

238,1

213,3

1.1 Вугілля

48,3

60,9

58,5

55,5

74,4

61,2

56,1

1.2 Нафта

17,9

23,0

23,6

21,1

33,9

29,6

24,5

1.3 Природний газ

66,1

61,4

58,9

59,6

61,4

57,3

54,6

1.4 Електроенергія, вироблена без витрат органічного палива

39,0

48,1

46,5

43,0

61,1

58,1

50,4

1.5 Теплова енергія, вироблена на АЕС

0,2

0,3

0,3

0,3

0,4

0,3

0,3

1.6 Теплова енергія довкілля

0,1

1,8

1,8

1,5

8,0

8,0

6,6

1.7 Енергія з інших джерел

20,7

28,2

25,2

21,9

28,6

25,8

23

1.8 Сальдо з електроенергії (експорт- імпорт)

1,6

2,7

2,0

2,4

2,2

2,2

2,2

2 Експорт паливно- енергетичних ресурсів з України

13,1

6,3

10,0

6,1

7,3

18,5

5,8

3 Залишки у сховищах та складах на кінець року

28,0

24,7

29,0

22,2

16,8

30,0

19,9

Імпорт енергоресурсів

70,9

59,9

57,7

55,7

37,2

34,1

45,1

І – оптимістичний; II – базовий; III – песимістичний сценарії.

За результатами реалізації оновленої Енергетичної стратегії України на період до 2030 року показники енергобалансу повинні якісно змінитися, забезпечивши;

  • • повне задоволення зростаючого попиту на електроенергію за рахунок термінової модернізації ТЕС, продовження терміну експлуатації АЕС, значних інвестицій у модернізацію і розширення електромережевого господарства країни, а після 2018 року – за рахунок уведення нових генеруючих потужностей та скорочення питомих витрат;
  • • збільшення видобутку газу до 40-45 млрд м3 на рік і вихід на забезпечення 90 % споживання власного газу за умови доопрацювання порядку видачі ліцензій, угод про розподіл продукції, оподаткування і активної роботи для залучення інвесторів;
  • • повне задоволення попиту на вугілля шляхом збільшення економічно ефективного видобутку енергетичного вугілля обсягом до 75 млн т на рік (та коксівного до 40 млн т на рік) за умови максимальної приватизації й підвищення ефективності роботи шахт, а також подальшого закриття неприватизованих збиткових шахт;
  • • істотне скорочення державних витрат за умови припинення субсидування галузей з одночасним підвищенням ефективності роботи підприємств ПЕК;
  • • впровадження комплексних програм підвищення енергоефектив- ності для зниження питомого споживання енергоресурсів в економіці на 30-35 % до 2030 року, що істотно зменшить навантаження на економіку, підвищить енергетичну незалежність держави і конкурентоспроможність її ВВП.

Залучення необхідних інвестицій (близько 200 млрд дол. США) в ПЕК потребуватиме розроблення програм реформування галузей, створення конкурентних ринків, підвищення цін на енергоресурси з метою створення привабливих умов для залучення в галузь приватних інвесторів, посилення системи контролю над монополіями, а також доопрацювання і довгострокової стабілізації нормативно-правового поля (Про схвалення, 2013).

У разі реалізації сприятливих сценаріїв Україна суттєво знизить свою енергетичну залежність від найголовніших сучасних країн-постачальників енергоресурсів, забезпечивши стабільне економічне зростання. При цьому потреба в імпорті газу залишатиметься значною – від 36 до 54 % загального обсягу споживання. З метою диверсифікації імпорту Стратегією передбачається мінімізація частки закупівлі газу в одного постачальника до 35 % від обсягів імпортних поставок. Проте найбільш збалансоване співвідношення темпів економічного зростання країни та обсягів споживання паливно-енергетичних ресурсів може бути досягнуто за рахунок підвищення ефективності використання енергії у національному виробництві.

  • [1] Розділ містить результати досліджень, проведених за фундаментальною темою "Еколого-економічні механізми реалізації потенціалу енерго- та ресурсозбереження національної економіки" (№ держ. реєстр. 0114U001764).
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші