Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка енергетики
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Досвід побудови і функціонування енергоринків Західної Європи та України

Енергоринки Західної Європи

Результати ринкових перетворень і лібералізації енергопостачання в Європі спіють усе більш суттєвими. Збільшується ефективність виробництва і розподілу енергії, знижуються ціни, скорочується їх різниця в країнах-членах ЄС, зменшується питома екологічна емісія, збільшується споживання газу як замінника вугілля. Проте більш низькі ціни на енергію можуть знизити стимули до її більш ефективного використання. Особливо це стосується великих споживачів. Цього можна уникнути, якщо буде зростати співробітництво енергосервісних компаній, промислових підприємств і енергетичних компаній, що намагаються утримати важливих споживачів. Крім того, практично в кожній країні енергетичні компанії стали вишукувати будь-які можливості ведення своєї діяльності за межами традиційного ринку за допомогою глобалізації.

Директиви ЄС стосовно енергетичного ринку підштовхують урядові структури до зняття обмежень у питаннях виробництва енергії (скасовуючи статус монополії), скорочуючи тим самим ринки, захищені від конкуренції. Нове ринкове середовище заохочує найбільш ефективні і найменш екологічно небезпечні технології генерації (Овсиенко, 2005; Мельник та ін., 2006).

Удосконалюючи технологічний процес, можна підвищити загальну ефективність енергетики й одночасно скоротити викиди у навколишнє середовище. Це досягається за рахунок зниження втрат ресурсів завдяки більш раціональному їх використанню (як результату зниження витрат, викликаному конкуренцією), зменшенню загальної резервної потужності (як результату заохочення транснаціональних взаємозв'язків).

Подальша диференціація погодинних тарифів є одним із загальновідомих шляхів, використовуваних розподільними і торговими компаніями з метою регулювання споживання. Вже сьогодні цей шлях активно застосовується у Великобританії, Швеції, Фінляндії. Все більшого поширення набувають "зелені" тарифи. Проте їх поширення залежить від прибутків на душу населення і глибини розуміння споживачами екологічних проблем (Овсиенко, 2005).

Сьогодні всі країни ЄС умовно можна розділити на дві групи: країни, де процес лібералізації енергетичної галузі відбувається успішно, і група країн з уповільненою лібералізацією, які відкривають свої ринки на рівнях і тарифах, що відповідають мінімуму, обумовленому директивою ЄС. Друга група є досить численною (понад 40 % загального споживання ЄС), відособлена територіально і, безсумнівно, здійснює розслаблюючий вплив на лібералізовані держави.

Незважаючи на загальну тенденцію до приватизації, в енергетичній промисловості деяких європейських держав ще є високий відсоток підприємств, які перебувають у державній власності або непрямо контролюються державою. Наприклад, Франція поки що зберігає державну монополію, Португалія розділила державну енергетичну компанію ЕОР на 14 окремих підрозділів, та їх продаж приватним інвесторам відбувається при збереженні державою контролю над 50,6 % акцій (Замулко та ін., 2001).

У більшості країн із розвиненою ринковою економікою застосовуються певні форми контролю або регулювання. Регулювання, здійснюване незалежним регулювальним органом, дозволяє зрівняти права всіх секторів енергетичної промисловості, споживачів і держави. Таке регулювання здійснюється у межах визначених правових рамок. Правові форми необхідні для визначення функцій усіх суб'єктів ринку, встановлення прав і обов'язків регулювального органу, створення бази для принципових управлінських рішень.

Регулювальний орган повинен бути незалежним. Він повинен забезпечити сторони можливістю рівноправно брати участь в обговореннях і прийнятті рішень. Ця система повинна бути відкритою, щоб сторони могли пересвідчитися, що всі рішення приймаються об'єктивно, на основі адекватного аналізу. Для успішного здійснення своєї діяльності регулювальний орган повинен мати повну і своєчасну інформацію. Найпростіше це питання вирішується, якщо існують стандарти, що визначають потік такої інформації. Більшість цих даних повинні бути доступні для масового користування.

Досвід реформ електроенергетичного сектору країн Центрально-Східної та Південної Європи свідчить, що більшість із них (Чехія, Угорщина, Польща, Румунія й ін.) йшли шляхом дезінтеграції електроенергетичних холдингів і поетапної та досить тривалої приватизації генеруючих і дистрибуційних компаній. Як показав досвід цих та інших країн, у ході приватизації енергетичних компаній значною проблемою була нагромаджена дебіторсько-кредиторська заборгованість, яка істотно погіршувала інвестиційну привабливість об'єктів. Для вирішення цієї проблеми країнами Європи зокрема застосовувалися такі інструменти, як створення палат боргових розрахунків (Естонський національний борговий фонд) та банків для реструктуризації кредитів (Словенське агентство з відновлення банків). Литва пішла шляхом трансформації заборгованості одних компаній в акціонерний капітал інших, Румунія – шляхом списання боргів, а Польща та Чехія реалізували певні програми з розпорядження безнадійними боргами (Єрмілов, 2007).

При всій відмінності моделей галузі та шляхів її реформування в Європі, США й інших регіонах світу здійснюються схожі кроки щодо лібералізації електроенергетики: розмежування природно монопольних (передача електроенергії, оперативно-диспетчерське управління) і потенційно конкурентних (генерація, збут) видів діяльності, демонополізація галузі з паралельним розвитком антимонопольного регулювання, введення для незалежних постачальників електроенергії недискримінадійного доступу до інфраструктури. Отже, радикальні перетворення в електроенергетиці стали світовою тенденцією. Однак світовий досвід свідчить також про зниження останнім часом ефективності енергетичних реформ, яке пов'язане із властивою вільним ринкам потенційною можливістю виникнення дисбалансу між корпоративними інтересами учасників ринків та національними інтересами енергетичної безпеки держав, що доцільно враховувати при реформуванні енергоринку України.

Основи функціонування оптового ринку електроенергії в Україні. Основою електроенергетики України є ОЕС, яка здійснює централізоване електрозабезпечення внутрішніх споживачів, взаємодіє з енергосистемами суміжних держав, забезпечує експорт, імпорт і транзит електроенергії. Вона об'єднує енергогенеруючі потужності та розподільні мережі регіонів України, сполучені між собою системними лініями електропередачі. Оперативно-технологічне управління ОЕС, управління режимами енергосистеми, а також забезпечення надійності й умов паралельної роботи з енергосистемами інших країн здійснюється централізованим державним підприємством НЕК "Укренерго" (рис. 9.2).

Схема взаємодії НЕК

Рисунок 9.2Схема взаємодії НЕК "Укренерго" в ОРЕ (Організація, 2010)

В Україні вже більше п'ятнадцяти років функціонує ОРЕ, який є впорядкованою системою здійснення операцій купівлі-продажу електричної енергії. Державне регулювання енергетичного ринку здійснює НКРЕКЛ, головними завданнями якої є: ліцензування та регулювання діяльності суб'єктів природних монополій; забезпечення проведення цінової і тарифної політики, захист прав споживачів, впровадження правил користування електричною енергією.

Основними завданнями функціонування ОРЕ є:

  • – забезпечення потреб споживачів України в електричній енергії за мінімально можливою ціною на принципах конкуренції між енергогенеруючими компаніями і між постачальниками;
  • – забезпечення фінансової стабільності і прибутковості галузі;
  • – створення конкурентоспроможної української енергетики і, як наслідок, – умов для залучення потенційних інвесторів (Ринок, 2008).

Оптовий ринок почав функціонувати за схемою ринку "єдиного покупця" у 1996 р. Протягом тривалого часу робота ОРЕ характеризувалася нестабільністю, що було пов'язано, у першу чергу, з проблемами неплатежів і накопиченою заборгованістю за відпущену електроенергію. Однак, починаючи з 2000 року, спостерігається тенденція до покращання розрахунків. Схема діючого ринку ОРЕ наведена на рис. 9.3.

Принципова схема діючого ринку електроенергії України (Ринок, 2008)

Рисунок 9.3 – Принципова схема діючого ринку електроенергії України (Ринок, 2008)

З роками назріла необхідність переходу від моделі "єдиного покупця" до ефективнішої і орієнтованої на потреби споживачів моделі ринку електроенергії. У зв'язку з цим урядом країни протягом 2000-х років вживалися заходи щодо реформування енергетичної галузі. З 1.01.2014 р набув чинності Закон України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України", який визначив у найближчій перспективі – з 1.01.2014 р. до 1.07.2017 р. – заходи щодо переходу вітчизняного ринку електроенергії до нової моделі (Про засади, 2014; Ринок, 2014).

Відповідно до Закону реформа ринку електроенергії буде здійснюватися поступово. З 2014 року запроваджується перехідний період, метою якого є створення передумов для впровадження нової моделі ринку, забезпечення її подальшого ефективного функціонування. Протягом перехідного періоду також будуть запроваджені нові складові ринку, сумісні з діючою моделлю, механізми роботи яких залишаться і у цільовій моделі. Зокрема, буде запроваджено ринок допоміжних послуг – як механізм придбання системним оператором послуг для забезпечення регулювання частоти та активної потужності, підтримання балансу потужності й енергії в об'єднаній енергетичній системі України. Також будуть запроваджені нові правила розподілу пропускної спроможності міждержавних електричних мереж відповідно до вимог Регламенту 1228/2003 ЄС про правила доступу до пропускної спроможності мереж транскордонного обміну електроенергією. На роздрібному ринку впроваджується поняття "кваліфікований споживач електроенергії", посилюються обов'язки електропостачальників щодо якості обслуговування споживачів (Звіт, 2014; Ринок, 2014). Крім того, буде створено фонд урегулювання вартісного дисбалансу, що є державною спеціалізованою некомерційною установою, діяльність якої спрямована на створення конкурентного середовища на ринку електричної енергії.

Подробиці

Основними функціями фонду врегулювання вартісного дисбалансу, термін дії якого встановлюється до 1 січня 2030 року, є:

  • – надання суб'єктам ринку та отримання від суб'єктів ринку послуг з вирівнювання умов для конкуренції;
  • – отримання коштів від суб'єктів ринку, яким він надає послуги з вирівнювання умов для конкуренції, та подальше їх спрямування суб'єктам ринку, які надають йому послуги з вирівнювання умов для конкуренції.

Обов'язкове споживання суб'єктами енергоринку послуг з вирівнювання умов для конкуренції є способом державного регулювання діяльності на ринку електричної енергії суб'єктів природних монополій, суміжних ринків, осіб, які займають домінуюче (монопольне) положення на ринку електричної енергії, та електропосгачальників. що здійснюють Імпорт електричної енергії, для недопущення їх необгрунтованого, ^контрольованого впливу на ціноутворення на ринку електричної енергії.

Метою надання та споживання суб'єктами ринку послуг із вирівнювання умов для конкуренції є підтримка державою свободи конкуренції на ринку електричної енергії з уніфікацією таких умов конкуренції для всіх суб'єктів ринку в умовах різної початкової технічної, технологічної та ринкової позиції, яку займали такі суб'єкти до впровадження повномасштабного ринку електричної енергії (Про засади, 2014).

З 1 липня 2017 року планується запровадження повномасштабного ривку електричної енергії, який буде складатися з:

  • 1) ринку двосторонніх договорів (купівля-продаж електроенергії шляхом укладання безпосередньо між учасниками двосторонніх договорів на умовах, що є предметом домовленостей сторін);
  • 2) ринку "на добу наперед" (купівля-продаж електроенергії через організовані торги на наступну добу шляхом укладення угод з оператором ринку);
  • 3) балансуючого ринку (кулівля-продаж електричної енергії системним оператором шляхом відбору пропозицій (заявок) від учасників балансування та кулівля-продаж небалансів);
  • 4) ринку допоміжних послуг (придбання системним оператором послуг щодо регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України (із забезпеченням відповідних резервів потужності) та підтримання параметрів надійності та якості електричної енергії в ОЕС України);
  • 5) роздрібного ринку електричної енергії (ринок постачання електроенергії до кінцевого споживача, який матиме право вільно обирати постачальника: незалежного або гарантованого) (Звіт, 2014).

Часовий графік впровадження нової моделі ринку електричної енергії України (Звіт, 2014)

Рисунок 9.4 – Часовий графік впровадження нової моделі ринку електричної енергії України (Звіт, 2014)

Упровадження нової моделі ринку електричної енергії відбуватиметься у кілька етапів та здійснюватиметься спеціально створеним Координаційним центром із забезпечення впровадження нової моделі ринку електричної енергії (Про утворення, 2014) (рис. 9.4).

Упродовж перехідного періоду (з 1 січня 2014 року до 1 липня 2017 року) буде здійснено ряд організаційних, правових, технічних та фінансових заходів, які внесуть зміни у правила роботи існуючого ринку електричної енергії (оптовий ринок, роздрібний ринок електроенергії, розподіл пропускної спроможності, ринок допоміжних послуг). Крім того, будуть створені, як уже зазначалося, нові структурні одиниці в рамках переходу до нової моделі ринку, етапи формування яких подані на рис. 9.5.

Етапи створення нових структурних одиниць у рамках переходу до нової моделі енергоринку України (БР – балансуючий ринок; РДН-ринок

Рисунок. 9.5 – Етапи створення нових структурних одиниць у рамках переходу до нової моделі енергоринку України (БР – балансуючий ринок; РДН-ринок "на добу наперед") (Ринок, 2014)

З 1 січня 2016 року до 1 січня 2017 року повинен бути проведений тестовий режим функціонування ринку електроенергії за новими правилами для виявлення недоліків у роботі нової моделі ринку електричної енергії та внесення відповідних змін. Із 1 липня 2017 року ринок електричної енергії

набуде ознак цільової моделі та працюватиме за новими правилами, розпочнуть функціонування нові складові: ринок двосторонніх договорів, ринок на "добу наперед", балансуючий ринок (Звіт, 2014; Про засади, 2014; Ринок, 2014).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші