Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Українська етносоціологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Вступ до курсу

Лекція 1. Чинники актуалізації етнонаціональної проблематики.

Лекція 2. Етнічна соціологія як наука і навчальна дисципліна.

Лекція 1. Чинники актуалізації етнонаціональної проблематики

ПЛАН

  • 1.1. Глобальний погляд.
  • 1.1.1. Вступні міркування.
  • 1.1.2. Поширення норм рівності.
  • 1.1.3. Процеси деколонізації.
  • 1.1.4. Розпад держав-етноконгломератів.
  • 1.1.5. Глобальне поширення міграційних процесів.
  • 1.2. Україна: Етнічний ренесанс. – Ідея жертовності. – Права людини.
  • 1.3. “Етнічний ренесанс” по-українськи: міграційний ракурс.
  • 1.3.1. Специфіка сучасних демографічно-міграційних процесів в Україні.
  • 1.3.2. Україна еміграційна.
  • 1.3.3. Україна імміграційна.
  • 1.4. Україна етнічна: ренесанс чи декаданс?

Висновки.

Контрольні питання і завдання.

Використана література.

Рекомендована література.

Глобальний погляд

Вступні міркування

Доба глобалізації несе із собою багато таких явищ, які є предметом небезпідставної стурбованості світового співтовариства. І про них, як відомо, немало говориться і пишеться. Однак не можна не помічати і позитивних породжень цієї доби, серед яких, зокрема, варто виокремити феномен етнічного ренесансу.

Як відомо, етнічний ренесанс, який триває й донині, розпочався у 60-х роках XX ст. у багатоетнічних державах, але передусім – у США, де він досяг свого апогею в 70-80-х роках. Загальновизнано, що “класичною метою етнічного ренесансу є побудова власної незалежної держави” [1, с. 440]. І багато з етносів досягли цієї мети. Взагалі можна констатувати, що значна частина тих (скажімо, африканських) етнічних спільнот, які ще сто років тому поставали як недостатньо розвинені соціальні об'єкти етнографічних та етно- соціологічних досліджень західних вчених, на сьогодні постають вже як суб'єкти свідомої державної етнічної політики.

Головними чинниками сучасного соціального і національного поставання етносів можна вважати, на нашу думку, такі: 1) загальне поширення у світі ідей і норм рівності; 2) процеси деколонізації; 3) розпад держав-етноконгломератів; 4) глобальне поширення міграційних процесів.

Поширення норм рівності

Так, на думку сучасного американського етнополітолога Д. Горовіца, “поширення норм рівності (передусім після Другої світової війни. – О. Я.) зробило етнічну субординацію незаконною і спонукало етнічні групи в усьому світі порівняти своє становище в суспільстві зі становищем подібних груп у сусідніх країнах” [2, с. 16].

Процеси деколонізації

За Д. Горовіцсм, “деколонізація (в Азії і Африці після Другої світової війни. – О. Н.)... почала відчуватися в Європі й Північній Америці. Здобуття суверенітету колишніми бельгійськими територіями в Африці (Заїр, Руанда і Бурунді) стимулювало появу етнічних проблем у самій Бельгії з боку фламандців. ... Емансипація Африки також вплинула на свідомість афро-американського населення (у США. О. Н.), і расова дискримінація для багатьох американців стала здаватися аномальним явищем. У Канаді деякі франкомовні квебекці ... визначали своє становище аналогічно до становища афро-американців, називаючи себе "білими неграми Америки"” [2, с. 15, 16].

Розпад держав-етноконгломератів

Кінець 80-х початок 90-х років XX ст. позначився у Європі, з одного боку, об'єднанням Німеччини, а з іншого розпадом Югославії, Чехословаччини та Радянського Союзу. На мапі Європи з'явилося багато нових держав-націй, що створило нову систему міжнаціональних відносин. Водночас кожна з нових держав відчула в себе певну міжетнічну напругу. До того ж, хоч de jure і виникли нові нації, але de facto вони, як певні соціально-політичні та духовно-культурні єдності, іце мають сформуватися. Це, зрозуміло, цілковито стосується й України.

Глобальне поширення міграційних процесів

Проблема перенаселення стає для людства чимдалі гострішою. “За даними департаменту народонаселення ООН, у 2003 р. населення земної кулі склало 6,3 млрд чол. До 2050 р., згідно оцінок ООН, воно зросте до 8,9 млрд, причому практично весь приріст у 2,6 млрд відбудеться за рахунок країн "третього світу" з Азії, Африки та Латинської Америки. ... Відповідно ця ситуація практично однозначно перетворює їх на основні міграційні джерела для країн із стабілізованою кількістю населення чи, навіть, з негативним природним приростом” (виділення і курсив автора. – Ред.) [З, с. 271]. Щодо масштабів та причин міграційної проблеми, то “у Доповіді глобальної комісії з міжнародної міграції за 2005 рік стверджується, що ... частка мігрантів подвоїлася за останні 25 років, сягнувши майже 200 млн осіб, або 3-х відсотків населення світу, основною мотивацією яких є пошук роботи” (виділення автора. – Ред.) [4, с. 626]. Тобто у наш час еміграція, що спричиняється перенаселенням, неминуче обертається на трудову імміграцію.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші