Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Українська етносоціологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Радянські теорії і практики знищення етнічного

Прикметно, що марксистська ідея поступового злиття націй і виникнення у майбутньому безнаціональної (точніше – безетнічної) спільності людей теж “працювала” на обґрунтування одноманітності у відповідній царині людського буття. Свою реалізацію ця ідея знайшла за зовсім інших економічних та соціально-політичних умов, ніж у США, тобто у Радянському Союзі. Та й методи її реалізації протягом існування СРСР були, порівняно із США, жахливі, варварські. Проте з історичної точки зору це справи не змінює.

До речі, індустріалізація в колишньому СРСР здійснювалася паралельно з так званою ленінською національною політикою. Обидва явища вже на той час наближалися до стану анахронізмів. Однак історична обмеженість зазначеної політики не була усвідомлена тими, хто у XX ст. намагався втілити її в життя й спричинив цим багато лиха.

У 70-80-х роках XX ст. у СРСР ідеологічно обґрунтовувалася концепція “радянського народу як нової історичної спільності людей”. У цій спільності етнічні відмінності мали поступово зникнути. Однак концепція “радянського народу” зазнала краху разом із крахом СРСР у 1991 році.

Американський етнічний ренесанс

Так само й ідея “єдиної американської нації” на засадах без- етнічності (яка, як можна помітити, дуже нагадує ідею “радянського народу”) не витримала перевірки часом. Про що йдеться? Про те, що у другій половині XX ст. промисловість країн Заходу (передусім – США) поступово починає переходити на малі та середні підприємства (модулі), що зумовило попит на робітника нового типу – грамотного, відповідального, ініціативного, але й (як органічний додаток до цих якостей) – самостійного, соціально, морально й політично непригніченого. За цих умов етнічна нерівність стає нестерпною. І ось уже в третій чверті XX ст. у США фіксується вибух етнічної свідомості: маємо на увазі етнічний ренесанс 70-х – початку 80-х років [16]. Чому цей ренесанс почався у США?

Справа полягає, на наш погляд, в тому, що американці, як нація етномаргіналів, справді були вивільнені від консервативних кайданів етнічного, але заразом і від його духовно-душевних охоронних функцій. Наслідком стала зростаюча духовна спустошеність американців. Адже вони швидше, ніж інші народи, дійшли матеріального добробуту, але, досягши цієї мети, вони першими серед народів світу відчули й брак духовності та душевності. Тому саме з американців і почалася сучасна етнічна революція. Адже відомо, що не хлібом єдиним жива людина. Стало зрозумілим, що етнічне – це не тільки форма соціального існування. В ньому функціонально закладені глибокі духовні сенси. На перетині релятивістського потоку, так би мовити, “безмежної демократії” постав консервативно-обмежувальний порядок етнічного.

Отже, мабуть, таки мав рацію російський поет Микола Гумільов, коли у своїх “Записках кавалериста” писав: “Мені важко повірити в те, що людина, яка кожного дня обідає й кожної ночі спить, може вкласти що-небудь у скарбницю духу. Тільки піст та бдіння, навіть коли вони мимовільні, пробуджують у людині особливі сили, що досі дрімали” [17, с. 90]. Справді, у цих словах є певне перебільшення, але ще більше в них мудрості.

Вдаючись до порівняння, варто зауважити, що між робочим фордівського конвеєра і робітником нового типу виявилася така ж різниця, як між продавчинею квітів Дулітл і нею ж самою, але вже такою, якою її “виліпив” професор Хігінс, піднявши її до рівня леді [18]. І в цього робітника, і в нової леді пробудилися більш високі, духовно-душевні потреби. Проте серед них чи не найважливішою виявилася потреба в етнічній належності. Отже, у якийсь момент американське суспільство, цей “одинокий натовп” [19], починає гостро відчувати дану потребу.

Однак зрозуміло, що цінність має не етнічна належність сама собою, а те особливе почуття, що його етнічна належність породжує. Отже, з глибин забуття на поверхню повсякденності викликається етнічне, щоб виконати свою функцію відродження приспаного або компенсації втраченого духовно- душевного комфорту. Адже почуття етнічної приналежності заповнює вакуум найважливіших позитивних людських почуттів. Воно відшкодовує ті втрати у царині особистісно-психологічного спілкування, яких людина зазнає, виконуючи анонімно-казенні, формальні соціальні ролі.

У зв'язку з такими метаморфозами американського суспільства американська дослідниця українського походження

Оксана Соловей пише: “Якщо сорок років тому безнастанно говорилося про "плавильний казан", в якому різні етнічні групи "перетоплюються" на "американців", то тепер (у 1992 р. – О. Н.) навпаки – всі прагнуть відшукати своє коріння, підкреслити самобутність національних звичаїв” [20, с. 76].

Хоча пік етнічного ренесансу в США і пройшов (він, як уже зазначалося, припав на кінець 70-х – 80-ті роки XX ст.), але цінність етнічного для окремої людини, для певних американських спільнот, а також і для нації загалом стала достатньо зрозумілою. Відтак тут етнічна революція свою історичну місію виконала.

Що стосується колишнього СРСР, то він і зовсім розпався, залишивши по собі 15 нових незалежних держав. Проте й у них відбувається етнічний ренесанс [21].

Резюме

Завершуючи коротку оцінку сучасного (передусім – американського) етнічного ренесансу, слід наголосити, що він, цей ренесанс, породив деякі теоретичні проблеми. Сутність однієї з них полягає у, здавалося б, незбігу відповідних тенденцій до національного відокремлення із сучасним процесом формування єдиного світового співтовариства.

Етнічна революція сьогодення ззовні не “вписується” до очевидностей глобалізації – виробничої, торговельної, технічної, наукової, інформаційної, культурної та інших різновидів світової інтеграції, зустрічаючи відповідне нерозуміння передусім у сучасній Європі, яка активно об'єднується.

Здогадним і найзагальнішим поясненням цієї проблеми може бути те, що етнічне розмаїття здатне сприяти національній інтеграції, що воно має дещо іншу природу і виконує й деякі інші функції у людському суспільстві окрім тих, що бачилися дослідникам досі. Зокрема відкривається, що етнофори (навіть за умов емігрантського буття), виборюючи у межах певного суспільства легітимність розмаїття своїх субетнічних спільнотних цілісностей, здатні стверджувати розуміння цінності духовно-душевних взаємин не тільки на внутрішньо-спільнотному, а й на суспільному рівні, сприяючи у такий спосіб перетворенню населення на народ, на суспільство, на націю.

У цьому й полягає значення етнічного як спільнотно-суспільної цінності.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші