Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Українська етносоціологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Висновки

Як можна було переконатися, Юрген Габермас багато уваги приділяє питанню втрати сучасними західноєвропейськими національними державами своєї самодостатності, незалежності під тиском глобалізаційних процесів. При цьому, на його думку, дані процеси відбуваються так непомітно, що “геть не відчувається перманентне знесилення національної держави” [16, с. 282].

Отже, у розглядуваному аспекті істотна відмінність України від Західної Європи полягає в тому, що в той час, коли, скажімо, така західноєвропейська національна держава, як ФРН поступово втрачає свою силу, Україна достатньої державної сили ще не набула і національною державою ще не стала. Відповідно громадяни ФРН, на переконання Габермаса, мають плекати у собі якість “громадян Європи”, тобто європейську ідентичність, тоді як громадянам України, на нашу думку, ще належить “дозріти” до української національно-політичної ідентичності.

Габермас вважає, що національна ідентичність – феномен без майбутнього, натомість він надто багато надій покладає на фікцію космополітизму, вельми переймається нею, убачаючи в ній запобіжний засіб проти рецидивів антидемократизму (а, може, й нацизму), пов'язуючи, своєю чергою, ці рецидиви з етнічним. Він відмовляється бачити те, що руйнування глобалізацією етнічної ідентичності деморалізує людство, що сучасні нації неможливі поза зв'язком з етнічним.

Принагідно зробимо припущення, що ідея Сполучених Штатів Європи, яка висувалася ще у XIX ст., не зреалізувалася тому, що перш ніж відкрити державні кордони і зробити Європу зоною безпосередніх міжетнічних контактів, їй (Європі) треба було у XX ст. пройти “вишкіл” демократичного співжиття у межах окремих національних держав. Але до цього “вишколу”, як відомо, додалися й “практики” двох світових воєн.

Отже, аналіз теоретичних наробок західних вчених (і передусім – Юргена Габермаса) переконує, що підхід до цих наробок має бути конструктивно-критичним, що вирішення завдань формування української політичної нації, з її національною ідентичністю, потребує також врахування особливостей історичного шляху і сьогоденних етнічних реалій України. Ці реалії, своєю чергою, вимагають, з одного боку, шанобливого ставлення до етнічного, а з іншого – обережної його модернізації. Адже прийнятним для України є Смітовий варіант (який, власне, як було з'ясовано, є лише адекватним відбиттям західноєвропейських політичних процесів) політичної нації, ядром якої має бути титульний етнос (етнічні українці). “Ет- ноядерною” має бути й українська національна ідентичність.

Водночас загрози, або, як їх називає Габермас, “виклики” глобалізації є для України такою самою реальністю, як і для Західної Європи. Вони несуть імміграційні потоки, створюючи мультикультурнісні небезпеки. В Україні ці загрози-виклики, на відміну від Західної Європи, не те що ведуть до втрати урядом держави внутрішньої і зовнішньої суверенності, до руйнування “етноядерної” національної ідентичності, – ні, більш за те: вони не дають українській державі міцно (на кшталт західноєвропейських) укріпитись, політичній нації постати, національній ідентичності сформуватись. Щоб “проблемно зрівнятися” із Західною Європою, Україна має у стислі строки випередити історичний час.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші