Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Українська етносоціологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Пошуки духовно-ментальних підвалин світобуття

Потреба в ментальному

Почнемо з апелювання до думки відомого сучасного японського філософа і педагога Дайсаку Ікеди. “Час, яким живе людина, – вважає він, – не завжди фізичний. Часто вона живе деяким ментальним часом. І тому кожного разу, коли настає яка- небудь особлива дата – день народження, річниця чого-небудь або ж початок нової ери, – люди хочуть побажати один одному багато доброго, хорошого і приурочити до важливої дати або прийняття важливого рішення, або завершення великої роботи, або взагалі "початок нового життя". І у такому випадку зазвичай ми не відчуваємо себе обманутими, коли передані нам побажання залишаться потім просто добрими словами і не вті-

лятъся у реальності” (курсив тут і вище автора. – Ред.) [3, с. 30]. Тобто майже у кожної людини є потреба жити у ментальному часі.

Отже, сьогодні, коли людина почала усвідомлювати себе суб'єктом ментальності, сам термін “ментальність” набув досить широкого розповсюдження не тільки у наукових працях, а й у публіцистиці зовсім не випадково. Адже достатньо навіть незначної розвиненості етнологічної інтуїції, щоб переконатися в тому, що він, цей термін, дуже влучно передає зміст латентно пульсуючої важливої визначеності етнічного буття. Але якої? Зупинімося коротко на цьому питанні.

Однозначної, а тим паче ґрунтовної відповіді на нього не існує, а це свідчить про те, що теорія ментальності перебуває досі у процесі становлення. Й тут, до речі, звертає на себе увагу те, що об'єкти, стосовно яких використовується поняття “ментальність”, мають доволі велику якісну розбіжність.

Пошуки у фізичному світі

  • 1. Так, наприклад, І. Цехмістро вважає, що всій природі притаманні властивості ментальності, або ідеальності [4, с. 8], і що ми маємо бути вдячними квантовій фізиці, яка “внесла вражаючий елемент духовності у сучасну картину світу” [Там само, с. 14], яка також “повністю залишає осторонь зовнішню речовинно-субстантну оболонку світу й зосереджує свою увагу на ментальних структурах у його підвалинах. Одночасно вона розкриває надзвичайну ідентичність найбільш тонких структур ментальних підвалин буття та ідеальних структур свідомості” [Там само, с. 20]. При цьому, підсумовує І. Цехмістро, “моє "Я" тотожне ментальним підвалинам буття” [Там само]. У викладеному підході до тлумачення ментальності приваблюють не тільки доволі сміливі припущення, а й те, що завдяки їм ментальності, що вони притаманні царині людського буття, постають як лишень один із виявів ментальних підвалин логокосмосу.
  • 2. Ще більш сміливим гіпотетиком виявляється Г. Котельников, котрий пропонує розглядати невичерпність та безмежкість матеріального світу як невичерпність та безмежність його духовно-свідомих структурацій [5]. Так, на його думку, вся матерія є одушевленою. Однак не в розумінні існування “розлитого”, “розчиненого” в ній Бога, а в тому розумінні, що вона перебуває у процесі постійного свідомого й керованого розвитку. Як саме? “Можна припустити, – пише він, – що Життя й Розум є одвічними атрибутами матерії й здатні до експансії з одного виду на інший [Там само, с. 20]. При цьому “й ми самі є продуктом розвитку й діяльності надмікроцивілізацій” [Там само, с. 21]. “Ця система управління, ймовірно, діє й понині на доклітинному (віруси) або клітинному рівні будь-якої живої істоти” [Там само]. Якщо говорити про появу людини, то “роль надмікроцивілізацій у стимулюванні цього процесу є безперечною” [Там само, с. 22].

Врешті-решт “тією мірою, якою у людині та в її діяльності моделюється й відтворюється на новому рівні самоорганізації матерії власна природа й творчий геній надмікроцивілізацій, останні здебільшого вичерпують свої можливості й передають естафету розвитку живої природи й Розуму людській цивілізації, покликаній нести її далі” [Там само, с. 23].

Тому иметою й вищим сенсом людської діяльності у майбутньому, безперечно, має стати відтворення себе у масштабах наступного структурного рівня самоорганізації матерії” [Там само, с. 28, 29].

Що ж стосується духовно-душевних людських проявів, то, згідно з Г. Котельниковим, до їх розуміння треба підходити з позицій “отримання інформації від надмікроцивілізацій... Не можна виключити того, – пише він, – що багато які почуття, думки й дії людей (а надто коли вони охоплюють маси) є проявом цього зв'язку у свого роду сигналами, що йдуть до нас із мікросвіту” [Там само, с. 25].

3. Й усе-таки ці погляди, за всієї їх сміливості, не такі вже й нові. Вони є, по суті, своєрідним (з апеляцією до сучасної науки) відтворенням анімістичних уявлень (характерних для людських спільностей з примітивним рівнем розвитку соціальної практики і суспільної свідомості); аристотелівського вчення про активну форму та пасивну матерію; спінозівського пантеїзму; гілозоїзму та віталізму Нового часу тощо. Вражає та історична наполегливість, навіть настирливість, з якою людство (через своїх найбільш прозорливих представників) знов і знов звертається до пошуку онтологічних засад своєї духовності, що втілюється у різні форми ментальності.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші