Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Соціологія arrow Українська етносоціологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Етнічна ментальність

Етноментальне як інтеріоризація соціальним природного

Попри різноманітність ментальностей, кожна з них має своїм підґрунтям етнічну ментальність з усіма її специфічними особливостями, позаяк не існує безетнічних духовних, соціально-культурних явищ. Що ж стосується відмінностей між різними етнічними ментальностями, то вони зумовлюються насамперед географічними й кліматичними умовами та особливостями виробничої діяльності. Причому етноси відрізняються не як для-себе-й-у-собі-сущі визначеності, а як передовсім такі людські угруповання, які по-різному увібрали в себе Дух оточуючого їх різного-таки єства, тобто тіла Природи. Цей Дух “випромінює” в етносі крізь його ментальність.

Дух етносу, або етноментальність, є результатом неусвідомлюваного опосередкування, вбирання в себе соціальним природного. Отже, етноментальне виникає як єство соціального, воно є формою вкорінення, засобом злиття соціального з тілом Природи.

Мабуть, найчуткіше вловлюють цю етноментальність художні натури, зокрема поети. Так, М. Гумільов, мандруючи на початку XX ст. Абіссінією (Ефіопією), заримував [12, с. 314]:

И, смотря на потоки у горных подножий,

На дубы и полдневных лучей торжество,

Европеец дивится, как странно похожи

Друг на друга народ и отчизна его.

Однак ця тотожність існує не тільки як те, що видне сторонньому зору. Етнопсихологічними дослідженнями встановлений такий дуже цікавий факт: достатньо етнізований індивід, навіть з далеко закинутої від своєї етнічної Батьківщини купки людей, свої уявлення про природу Батьківщини словесно описує через тваринний, рослинний світ та особливості місцевості саме етнічної Батьківщини, а не того краю, де він народився й виріс [13, с. 83-84; 14, с. 107]. Справді, можна вбачати фольклорну зумовленість таких уявлень, але водночас тут можна вбачати й стійкість єдності етнічного та природного, що колись давно виникла.

Втім відомо, що руйнування цієї єдності, зокрема внаслідок перебільшення припустимих меж “швидкості соціального життя” та психічних перевантажень, вже сьогодні дається взнаки (особливо в постіндустріальних країнах) зростанням стресових захворювань, депресій. На шкоду собі “цивілізована” частина людства ігнорує той факт, що, як зазначає Д. І кеда, “в кожного живого є його власний біоритм, відповідно до якого це живе проживає свій земний час. Відомо, що биття серця людини схоже на власний ритм нашої планети Земля – колиски життя... Ні політика, ні економіка, ні тим більш військові сили не здатні зараз, наказово змінити природну людську стихію, котра створилась разом з нашою планетою. Швидко вони можуть тільки її зруйнувати” (виділення автора. – Ред.) [З, с. 63]. Як крапля води віддзеркалює Сонце, так етноси втілюють в собі і ритм планети Земля, і стихію її живої Природи.

Етноментальність завжди уможливлювалася лише завдяки ставленню до Природи як до живого єства. І було б помилковим вважати, ніби, скажімо, для слов'ян таке ставлення було характерним тільки у дохристиянську, тобто язичницьку, добу Воно не вмирало ніколи. Адже не тільки як метафора сприймаються на сьогодні ліричні рядки російського поета XIX ст. Федора Тютчева [15, с. 173]:

Не то, что мните Вы, природа:

Не слепок, не бездушний лик –

В ней есть душа, в ней есть свобода,

В ней есть любовь, в ней есть язык.

До цього додамо, що кожний природний ареал “мовить” по- своєму, й етноси, які, мігруючи, опановували нові природні ареали, вельми відмінні від попередніх, вельми змінювалися й самі. Правомірно припустити, що якщо вони змінювали (певною мірою або докорінно) й мову, то суб'єктивний тиск міг бути лише приводом. Дійсними ж чинниками виявлялися “вимоги” нового природного ареалу. Саме останній “змушував” людей пройматися його ментальністю, говорити “його мовою”.

Етнічне розмаїття являє собою необхідний спосіб існування людства, й через це етнічні відмінності є не механічними, а органічними, бо без них неможливе злиття тіла Людства з тілом Природи. Фактично кожний етнос значною мірою є те, серед чого він є. А природні середовища етнічного існування вельми різноманітні. Отже, етноментальність виникла та існує завдяки розмаїттю самої Природи, й досвід кожного етносу щодо всебічного опанування “свого” природного ареалу є для людства безцінним. Так що, з одного боку, виборюючи своє етнічне розмаїття, людство виборює свою духовність як запоруку свого виживання взагалі. З іншого боку, постійно відтворюючи свою окремішну ментальність, кожний етнос виконує духовно-гомеостазисну функцію не тільки стосовно себе, а й стосовно цілого людства.

У зв'язку з цим потребує спеціальної оцінки підхід до факту етнічної багатоманітності людства з цивілізаційно-техноцентристських позицій. Мова про те, що відома схема “рід – плем'я – народність – нація”, як з часом стає дедалі ясніше, не може вже сприйматися як вираження етнокультурної поступовості, як основа для поділу етносів світу на “вищі” і “нижчі”. Той факт, що на нашій планеті водночас співіснують усі багатоманітні форми етнічних спільностей людей, має місце різнорідність етнокультурного простору, говорить радше про інше: про те, що кожна із цих спільностей у цьому просторі має самодостатній характер, тобто виражає свою особливу, ззовні (здебільшого – екологічно, геолого-кліматично, географічно тощо) породжувану необхідність. Вона, ця етнічна форма існування соціального, становить протягом тисячоліть вироблений людством засіб збереження екологічних умов свого замешкання, а отже, – засіб самозбереження. А відтак сьогоднішній цивілізації є чого навчатися в кожного з етносів світу.

Тому соціально-експансивне зруйнування зовнішніх умов етнічного буття (але аж ніяк не “об'єктивний хід історичного процесу”!) веде до вимирання й відповідних етносів. Достатньо звернутися до сумної долі малих народів колишньої радянської Півночі [16; 17].

На їхньому прикладі з особливою наочністю простежується перш за все залежність роду й спрямованості трудової діяльності від екологічних умов буття, а вже далі – залежність етно- ментальних особливостей від роду й спрямованості власне трудової діяльності. Те, яким є етнос, багато в чому залежить від того, з яким екосередовищем він опосередковує себе своєю трудовою діяльністю. Звідси можна було б зробити висновок, що етнос – поняття не суто соціальне, а екосоціальне, позаяк саме екосередовище задає специфічну спрямованість трудовій діяльності, а отже, й усій життєдіяльності певного етносу, утворюючи підґрунтя для формування особливої ментальності останнього. Більш точно було б визначити, що саме превалюючий рід діяльності того чи того етносу накладає відбиток на його ментальні риси. Причому всередині “селянських” або “промислових” етносів можуть бути свої істотні відмінності, які знов-таки проектуються на етнічну ментальність.

Ментальність будь-якого етносу не є чимось сталим, незмінним, закам'янілим. Навпаки, вона являє собою діяльнісний феномен. Та все ж таки є щось константне у самому цьому діяльнісному вияві, а саме – програма-комплекс діяльності, дій та вчинків певної групи духовно споріднених індивідів, які, неусвідомлено реалізуючи цю програму, відтворюють те безтілесно-специфічне, що і є етнічною ментальністю. Така ді- яльнісна комплекс-програма є своєрідною “оберненістю” цього етносу до всіх інших етносів (й передовсім до сусідніх), через яку відбувається “впізнавання” цього етносу всіма іншими.

Змістовно етнічна ментальність втілюється у мові – як характерні особливості світосприйняття, моральні вимоги, норми та цінності, переважаючі життєві настрої; у діях – як типи характеру, форми взаємин, ставлення до праці, як організація побуту тощо. Важливість збереження ментальності кожного етносу полягає в тому, що вона, ця ментальність, є неповторно цінною для перетворення етногенези на процес, що надає кожному окремому представникові людства можливість збагачуватися наслідками творіння соціуму, яке здійснювалося впродовж багатьох тисячоліть за різноманітних екологічних умов.

Етнічна ментальність як колективне неусвідомлюване

Пошуки духовних підвалин світобуття стають тим більш наполегливими, чим більш контрастною й відчутною виступає позірність форм колективності, що склалися в суспільстві. У процесі цих пошуків відкривається істина (яка не лежить на поверхні), що позірні форми колективності породжуються історично минущими, тобто цивілізаційними, умовами соціального буття.

Проте у зміст цієї істини вростає й інше, позитивне знання.

Йдеться про з'ясування дедалі більшої незаперечності того, що соціальне буття як культурний феномен одвічно володіє імунітетом щодо цивілізаційної минущості, яка діє на нього деструктивно. Кожного разу воно, здавалося б, цілком дефор-

моване інноваціями (як відроджуваний з попелу птах Фенікс), знов і знов демонструє свою впізнаваність як феномена культури, а отже, – свої сталість та життєвість. І як утіленість цього імунітету постає така форма неминущо-справжньої колективності, як етнічність. Отже, й “культурозберігальний” імунітет людства визначається його ставленням до своєї етнічної скарбниці.

Етнічна ментальність – це неусвідомлюваний (у А. Гуревича – колективне неусвідомлене [11, с. 302]) етносом результат екстеріоризації ним своєї сутності, це духовно-культурний зовнішній самовияв етнічної спільності. Інакше кажучи, етнос є культура, що не розчинила себе у цивілізації, а також ментальність як така духовність соціального цілого, що виносить себе за свої власні межі. Етнічна ментальність являє собою комплекс таких неусвідомлюваних їхнім носієм зовнішньо-діяльнісних феноменів, який сприймається сторонньою свідомістю як Дух етносу, як те, що робить цей етнос “помітним”, специфічно-відмінним серед розмаїття інших етносів. Це, так би мовити, “обличчя”, яким цей етнос повернутий до всіх інших етносів. Тому колективний суб'єкт етнічної ментальності може найбільш адекватно “побачити себе” та “збагнути себе” саме завдяки сторонній свідомості.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші