Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Соціокультурні і соціополітичні аспекти глобального розвитку в контексті вчень західних глобалістів

Процеси глобалізації вплинули і на розвиток культурного простору, в результаті чого виникло полікультурне суспільство. Західні філософи переконані, що незважаючи на прискорення процесів глобалізації, навіть у Європі національні культури залишаються набагато могутнішими чинниками, ніж вважають теоретики постмодерну. Нік Стівенсон пропонує використовувати поняття “культурного громадянства” На відміну від національного громадянства, обумовленого державним законом, хто може вважатися громадянином, культурне громадянство підтримується завдяки системі масових комунікацій у національному масштабі. Ця підтримка визначається:

  • – ставленням до культурного космополітизму;
  • – специфікою регулювання в теле- та кіноіндустрії;
  • – особливостями громадянського суспільства.

Культура, на думку Ж. Бодрійяра, перестала бути прив'язаною до певного місця і, з іншого боку, у кожному окремому місці вона перестала являти собою певну цілісність. Культура стала фрагментарною, розпавшись на культури окремих спільностей, свого роду культурні діаспори, що відрізняються за смаками, звичками й віруваннями, не пов'язаними з яким-небудь раціональним контекстом. Діаспори розкидані по всьому західному світу. Замість розширення доступу до елітарної культури, відбувається поширення комерціалізації, іронії та гри. Залучення маргіналізованих груп зумовлює переструктурування всього поля домінуючої культури. Тому головним питанням сьогодення, як вважають глобалісти, є пошук способів підтримки цілісності плюралістичної суспільної сфери як на локальному, так і на глобальному рівнях. Це завдання вирішується в наш час в умовах існування національної держави, інструментального розуму й ринкових відносин в суспільстві споживання, що базується на індивідуальному споживанні й гедонізмі, які руйнують екосистеми, спричинюють забруднення планети.

Як свідчить аналіз, культурне громадянство формується на стику таких явищ:

  • 1) глобалізація в західному суспільстві породжує усе більш космополітичні культури;
  • 2) по-справжньому космополітична культура може сформуватися тільки за умови реформування національних культур;
  • 3) в сучасну епоху не повинен припинятися пошук складових колективної й індивідуальної ідентичності;
  • 4) зріла ідентичність може виникнути тільки на основі осмисленого ставлення суб'єкта до історії, природи, інших явищ і подій.

“Культурне громадянство” в результаті всіх процесів стало свого роду “освіченою демократією участі”.

При дослідженні культурної глобалізації Т. X. Маршалл виділив у громадянстві чотири виміри, кожен з яких має специфічне національне й інструментальне значення:

  • – перший вимір – цивільні права (правотворчість);
  • – другий вимір – політичні права (право брати участь у демократичних виборах і свобода асоціацій і об'єднань);
  • – третій вимір – соціальні права (у формі допомоги бідним, охорона здоров'я, гарантії безробітним);
  • – четвертий вимір – культурні права й обов'язки та пов'язане з ними поняття культурного громадянства (право на інформацію, освіту, комунікацію, критику).

Західні глобалісти акцентують увагу також на дев'яти основних тенденціях у сучасній релігії:

  • 1) релігія продовжує жити, тому що відбувається оживлення релігійних почуттів;
  • 2) з одного боку, посилюється конфронтація між релігією і наукою;
  • 3) з другого боку, розширюється співробітництво між релігією і наукою;
  • 4) релігія справляє істотний вплив на політику;
  • 5) зростає втручання держави в релігійні справи;
  • 6) відбувається змішування вірувань (релігійний синкретизм);
  • 7) спостерігаються прояви релігійного індивідуалізму, що мають негативні наслідки;
  • 8) зростає кількість релігійних культів;
  • 9) зростає культурне значення нових релігійних рухів.

Секуляризація, що відбувається в сучасному суспільстві споживання, виражається в тому, що релігійні інститути перетворюються на свого роду маркетингові агентства, а релігійні традиції – на свого роду споживачів товару. Для успішної реалізації на новому релігійному ринку традиційним релігійним інститутам доводиться раціоналізувати свою структуру; релігійні організації все більше бюрократизуються і стають все схожими між собою як за формою, так і за змістом. Релігія в сучасному світі є складовою частиною процесу глобалізації, який протікає нерівномірно. Поряд зі зростаючою економічною, політичною, соціальною і культурною однорідністю спостерігаються процеси, що призводять до зростання гетерогенності. За словами Р. Робертсона, глобалізація спричинює партикуляризацію універсалізму (перетворення світу на єдиний простір) й одночасно універсалізацію партикуляризму (глобалізоване очікування, що соціальні спільноти повинні мати різні ідентичності).

У сфері культури прерогативи держави звузилися через поширення нових інформаційно-комунікаційних технологій. Сучасні комунікації утворюють основу міжнародного громадянського суспільства, в якому люди знаходять спільні інтереси й утворюють асоціації, що перетинають державні кордони. Міжнародні мас-медіа створюють умови для виникнення космополітичних культур – елітарних, народних, наукових, художніх.

Глобалізація – поширення взаємозалежності розвитку всіх суспільств у XX ст. – зумовила зростання ролі зв'язків між ними, значення кожної країни у світовому співтоваристві. Це пояснюється, насамперед, переходом багатьох країн до стадії постіндустріального виробництва, глобалізацією і зміною структури світового господарства, могутньою хвилею індустріалізації і руйнуванням доіндустіральних суспільств.

Виникла потреба в адекватних рішеннях, насамперед, для створення середовища для ефективного використання високих технологій, а також для засвоєння позитивних уроків глобалізації в умовах зростання взаємозалежності виробництва й товарного обміну, економічної і культурної, соціальної інтеграції цілих регіонів і навіть континентів.

Сучасний світ, безперечно, є глобальним. До числа безперечних фактів можна зарахувати зростання взємозалежності країн і на родів, переплетення їхніх історій, зростання ролі впливу зовнішніх (екзогенних) факторів на національний і культурний розвиток, поступове формування у якихось певних вимірах, єдиного економічного, інформаційного, науково-технічного та інших “просторів”.

Глобальний світ є глобальним у розумінні об'єктивної взаємозалежності народів, однак він незрівнянно менш глобальний у розумінні суб'єктивної політичної готовності, готовності до співробітництва на основі сумлінної партнерської кооперації, до спільного вирішення глобальних світових або регіональних проблем.

Світ глобальний у розумінні нарощування якихось єдиних, наскрізних, транснаціональних вимірів і просторів; однак він незрівнянно менш глобальний, якщо взяти до уваги той факт, що перевагами такої глобальності користуються одні (найбільш розвинуті країни – гегемони), а збитків зазнають інші, що являють собою так званий залежний розвиток – такий, що наздоганяє.

Таким чином, якщо політика є продукування влади, то глобальна політика є драма, пов'язана з виробництвом, розподілом і перерозподілом влади у світовому масштабі. Наслідки холодної війни, крах біполярної структури світу й зіткнення альтернативних варантів моноцентричного, поліцентричного й хаотичного світів ставлять, насамперед, одним безсумнівним фактом: ми є свідками процесу народження якоїсь нової політичної системи, енергетика якої пов'язана з політичним протиборством, зі спрагою світової влади й опором їй, із новим переділом світу.

Національні держави змушені пристосовуватися до цих нових реалій. Необхідно відшукати самообгрунтування щодо вміння керуватися всім наявним обсягом гетерогенності, зорганізувати до дії суспільну силу, що допомагає паралельно існуючим культурам і спільнотам людей успішно розвиватися, уникаючи конфліктів.

Можливості національної держави щодо вирішення багатьох проблем обмежені. Націоналізм сам по собі не повинен бути панацеєю. Зростання етнічної, культурної і релігійної гомогенності може стати “культурною комптетенцією бідності, опіумом для економічних відсталих”, хоч і не вилікує ні від бідності, ні від відсталості.

Висновки

  • 1. Таким чином, слід виокремити три ракурси глобального розвитку як соціального і суперечливого феномена сучасності:
    • а) соціально-економічний – економічна глобалізація вивчає формування глобальних ринків і стратегію поведінки корпорацій і міжнародних фінансово-економічних інститутів, перспективи формування принципово нових економічних відносин і типів господарства;
    • б) соціально-політичний – політична глобалізація вивчає роль держави й інших суб'єктів міжнародного життя у глобалізованому світі, перспективи становлення глобального цивілізаційного суспільства, що має загальні правові принципи й норми;
    • в) соціокультурний – культурна глобалізація вивчає глибинні зміни в культурних стереотипах у зв'язку з новітніми науково- технічними, соціальними нововведеннями, перспективами міжкультурного і міжкомунікативного діалогу в умовах інформаційно-комунікативного простору.
  • 2. Глобалізація не набула поки що необхідної універсальності й носить асиметричний, неоднорідний характер, тому що глобалізація різних сфер економічної діяльності відбувається різними темпами. Наявна асиметрія породжує такі серйозні протиріччя: збільшення соціального розриву між багатими й бідними; зростання розриву між тими, хто включений у соціальне життя, й тими, хто виключений з нього; “безсилля в умовах взаємозалежності”.
  • 3. Глобальний розвиток – це поширення взаємозалежності розвитку всіх суспільств у XX ст. – зумовила зростання ролі зв'язків між ними, посилила значення кожної країни у світовому співтоваристві. Це пояснюється, насамперед, переходом багатьох країн до стадії постіндустріального виробництва, глобалізацією і зміною структури світового господарства, могутньою хвилею індустріалізації і руйнуванням доіндустіральних суспільств, становленням і розвитком постіндустріального чи інформаційного суспільства.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші