Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методологічні виміри глобального розвитку

Методологічні виміри глобального розвитку зводяться до наступного:

  • 1. Функціональний підхід – робиться акцент на ролі національних держав у справі спасіння національних економік від згубного впливу “гібридної” і “космополітичної” глобалізації.
  • 2. Апологетичний підхід – підкреслює роль глобальних ринків в інноваційних процесах, обмежуючи втручання держави у процеси “космополітичної глобалізації”.
  • 3. Технологічний підхід – головна увага приділяється найновішим “кібернетичним” технологіям як умовно вибіркової, “гібридної глобалізації”, яка допомагає периферійним країнам інтегруватися в глобальну економіку, зберігаючи власне регіональну специфіку.

Поряд з цими підходами виокремлюються певні парадигми розуміння цього історичного явища (Я. Пітере):

  • – “зіткнення цивілізацій” – фрагментація світу відбувається через цивілізаційні відмінності, які базуються на культурній диференціації;
  • – “макдольнадизація” – гомогенізація культур, яка здійснюється транснаціональними корпораціями і відбувається під прапором модернізації (вестернізації, європеїзації, американізації);
  • – “гібридизація” – широкий спектр міжкультурних взаємодій, які приводять до взаємозбагачення.

Таким чином, економічна глобалізація – це формування глобальних ринків і стратегій поведінки, корпорацій і міжнародних фінансово-економічних інститутів, перспективи формування принципово нових економічних відносин і типів господарств. Базові процеси, які забезпечують економічну глобалізацію:

  • 1. Комерціалізація – поступове формування глобальних ринків товарів, послуг, праці, капіталів.
  • 2. Бюрократизація – еволюція бюрократичних апаратів від аграрних імперій до абсолютних і конституційних монархій; формування республіканського устрою і форм демократичного контролю над демократією.
  • 3. Колективізація – різноманітні форми соціальної мобілізації, які використовують механізми суспільної регуляції і саморегуляції.
  • 4. Демократизація – еволюційні форми демократії: представницькі і партійні системи демократичного забезпечення інтересів різних соціальних груп.
  • 5. Раціоналізація – виникнення експериментальної науки Нового часу: її парадигматизація, наукова революція XX ст., наукова організація праці, наукове програмування, системний менеджмент, інформатизація.

Таким чином, під економічною глобалізацією розуміється процес, що передбачає реорганізацію виробництва в просторі; взаємопроникнення промислових підприємств через державні кордони, розширення фінансових ринків, збільшення частки іноземних прямих інвестицій в економіки, що розвиваються, розширення глобального ринку праці, розповсюдження технологій, міжнародних комунікацій і всесвітню культурну інтеграцію; розповсюдження споживацьких товарів, масові переміщення населення як на Півдні, так і на Сході і Заході. Під економічною глобалізацією розуміється: інтенсифікація трансмежових економічних, політичних, соціальних і культурних зв'язків; історичний період, який наступив після завершення “холодної війни”; трансформація світової економіки; тріумф американської системи цінностей; ортодоксальна ідеологія; технологічна революція; нездатність національних держав вирішувати глобальні проблеми. Сформульовані наукові школи визначають процес глобалізації з різних методологічних підходів:

  • 1. Культурологічний підхід розглядає глобалізацію в широкому цивілізаційному контексті, який являє собою перетворення всезагального в особливе, а особливого – у всезагальне.
  • 2. Економічний підхід визначає глобалізацію як бурхливий розвиток світових ринків, інтернаціоналізацію господарювання, в контексті яких відбувається злам економічних національних кордонів і формування світової економіки.
  • 3. Екологічний підхід направлений на аналіз нерівномірності використання людиною природних ресурсів, екологічних конфліктів, досягнення екологічної справедливості, об'єднання зусиль країн для забезпечення виживання на планеті.
  • 4. Комплексний підхід, в контексті якого глобалізація розглядається як комплексне, геополітичне, геоекономічне, геокультурне явище, що здійснює вплив на сторони життєдіяльності; процес послаблення традиційних територіальних, соціокультурних і екологічних бар'єрів, що сприяють ізоляції народів один від одного.

Процес економічної глобалізації:

  • • представляє собою якісно новий етап розвитку світового простору ринкової цивілізації;
  • • пов'язаний з кризою світового капіталізму, переходом від індустріального до постіндустріального та інформаційного суспільств;
  • • означає посилення ролі загального у взаємозв'язках загального, одиничного і особливого, в контексті яких здійснюється вплив глобальних проблем на всі рівні і всі сфери життєдіяльності людства;
  • • проявляється у все більш тісній взаємозалежності національних відтворювальних комплексів, зумовлених зростанням масштабів і прискоренням переміщення факторів виробництва, товарів і послуг, грошового капіталу;
  • • відображає у своїй об'єктивній основі загальнолюдські, регіональні, державні, колективні інтереси, інтереси особистості, а в суб'єктивно організованому процесі – інтереси світової олігархії;
  • • передбачає докорінну зміну існуючої системи регулювання міжнародних відносин, формування глобального управління і розвиток світосистемних відносин.

Отже, рівень реалізації економічних відносин різноманітний: 1) національний; 2) міжнародний (наднаціональний); 3) глобальний. Основне протиріччя глобальної економіки між об'єктивною необхідністю міжнародного розподілу праці і одностороннім присвоєнням капіталом результатів міжнародного розподілу праці, що проявляється в протиставленні глобальних інтересів людства та інтересів олігархічних суб'єктів ринку; встановлення режиму монопольної конкуренції та необмеженої лібералізації; економічної експансії США та економізації всіх сфер світосистемних відносин; поляризації багатства і бідності та посилення нестабільності і напруги в усьому світі. Таким чином, економічну глобалізацію слід розглядати в трьох вимірах: як об'єктивну тенденцію світового економічного, соціального, політичного і культурного розвитку; мету, що висувається політичним керівництвом держав світу; методологію аналізу розвитку країн і міжнародних відносин, вироблення стратегії на державному рівні, а також на рівні підприємств, що мають стабільні інтереси за межами національної економіки. Як об'єктивна тенденція, глобалізація відображає зростаючу взаємозалежність різних секторів світової економіки, в результаті чого розвиток і стабільність однієї національної економіки стає неможливим без розвитку і стабільності інших. Як мета, глобалізація являє собою свідому політику держав, що укріплює інтеграційну згуртованість світу, що приводить до виникнення єдиної світової економіки. Таким чином, слід відмітити, що перед світовою спільнотою стає задача вироблення розумного підходу до глобалізації, створення ефективних механізмів управління цією тенденцією, підтримання своїх національних інтересів і розуміння місця своєї країни в цьому процесі.

З 1945 до початку 1990-х pp. глобальний світопорядок підтримувався за рахунок динамічного балансу двох альтернативних геополітичних систем – соціалізму на чолі з СРСР і західної демократії на чолі з СІЛА, яка характеризувалася “холодною війною”, яка протікала з перманентним успіхом, охоплювала всі регіони планети і зачіпала всі сфери суспільно-політичного життя. Проте вже з початку 1980-х pp. загострення глобального протистояння, викликане багатьма факторами, продемонструвало фундаментальну уразливість радянської системи. Радикальні системні зміни стали питанням часу. У будь-якому випадку світ вже не буде таким, яким він був у XX столітті. Нові цінності, принципи управління та організаційні схеми підривають звичні “коди влади”, руйнують традиційні інституції. Проте, як підкреслює Неклесса, дизайн соціополітичних карт XXI ст. все ще є неточним, розпливчатим, з турбулентною системою міжнародних зв'язків.

Таким чином, до числа найбільш актуальних проблем, пов'язаних з трансформацією світового контексту, слід віднести: 1) розподіл владних повноважень з національного рівня на глобальний рівень; 2) поява нових суб'єктів влади, таких як глобальна держава; міжнародні регулюючі органи; неформальні центри впливу надзвичайно високого рівня компетенції; 3) транснаціоналізація еліт і поява нової соціальної спільноти – світової Півночі при паралельній глобалізації альтернативного простору Півдня (включаючи “варваризацію” Півночі); 4) злиття політичних та економічних функцій у сучасному світі та формування на даній основі системи стратегічних взаємодій глобального управління; 5) просторова локалізація (географічна і трансгеографічна) різних видів господарської діяльності, поява нової форми розподілу праці, перерозподіл світового доходу і стягнення “глобальної ренти”, вибудовування нового геоекономічного універсаму; 6) поява нового феномена країни-системи; 7) деформалізація влади, пониження ролі публічної політики і представницьких органів, тенденція до розширення зони компетенції неформальних процедур прийняття рішень, заключения усних, консенсусних “домовленостей” замість повноцінних переговорів; 8) розвиток транснаціональних мереж співробітництва і мережної культури в цілому. Нова модель світової економіки – це система багатовимірних економічних вза- ємозалежностей і взаємодій, що базується на складних сполученнях механізмів конкуренції, кооперації, партнерства на макро- і мікро- рівнях, переплетіння глобального ринку, що тільки народжується, і національних і локальних ринків, що розвиваються в сучасних умовах глобалізації.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші