Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

РОЗВИТОК ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ДЛЯ УКРАЇНИ

  • 4.1. Становлення і розвиток глобальних економічних відносин.
  • 4.2. Світове господарство як міжнародна економічна система.
  • 4.3. Розвиток глобальних економічних відносин в контексті викликів для України.

Висновки

Питання для самоконтролю знань

Література

Ключові поняття та терміни

філософія економічної глобалізації, міжнародні економічні відносини, світове господарство, єдиний наднаціональний світогосподарський організм, струрктурна перебудова економіки, інтеграційні тенденції, глобальна економіка, механізми глобалізації світової економіки, глобальні економічні відносини, виклики глобального розвитку

Завдання та цілі розділу

  • – проаналізувати філософію глобалізації міжнародних економічних відносин та визначити її сутність;
  • – розкрити сутність світового господарства як єдиного наднаціонального світогосподарського організму;
  • – окреслити та дати аналіз викликів для України, що проявляються в умовах впливу економічної глобалізації;
  • – визначити сутність системи міжнародних економічних відносин в умовах глобалізації;
  • – обгрунтувати напрями структурної перебудови економіки України в умовах глобалізації.

Становлення і розвиток глобальних економічних відносин

В результаті процесу політичної глобалізації посилюються інтеграційні тенденції в міжнародному розподілі праці: національні кордони все менше розглядаються як критерій для сегментації ринку; спеціалізація підприємств визначається їх транскордонною інтеграцією в багатонаціональних виробничих мережах; багато- вимірність технічних центрів приводить до близької технологічної кооперації серед фірм; глобальні інформаційні мережі зв'язують світ в єдине ціле: зростає взаємозалежність найважливіших фінансових центрів; формуються нові міжнародні механізми накопичення і руху капіталів.

Економічна глобалізація – внутрішнє суперечливе явище з великою кількістю прямих і зворотних зв'язків, в яких приймають участь багатонаціональні і національні комерційні структури, національні держави та їх установи, регіональні багатонаціональні об'єднання, формальні і неформальні міжнародні організації, відносини яких характеризуються поєднанням гострої конкуренції із зростаючими елементами взаємодії і співпраці. Основою процесу економічної глобалізації стають інтернаціоналізація виробничих зв'язків у високотехнологічних галузях на основі прямих іноземних інвестицій, формування глобальних по масштабу і невпинних по режиму роботи ринків, в першу чергу – фінансових. Елементи глобальної економіки:

  • 1) міжнародна науково-технічна сфера;
  • 2) сфера міжнародного виробництва;
  • 3) світовий ринок і міжнародна торгівля;
  • 4) міжнародна валютно-фінансова система.

Економічна глобалізація – це тенденція до утворення всесвітнього інвестиційного середовища та інтеграція національних ринків і капіталів. Передумовами економічної глобалізації вважають:

  • • дерегулювання фінансових ринків і пов'язаної з ними діяльності;
  • • технологічний процес, що дозволяє здійснювати в світовому масштабі моніторинг фінансових ринків, проведення фінансових операцій, аналіз можливих ризиків;
  • • зростаюча інституціоналізація фінансових ринків.

Інтенсивне формування глобальних ринків, що супроводжується хвилею демократичних перетворень у всьому світі, під егідою СБ і МВФ, сформувало не тільки механізм економічної глобалізації, але і широкі соціокультурні і соціально-політичні наслідки цього процесу. Ключова ідея неоконсервативно!' революції глобалізації – пріоритет автентичних цінностей, які зводяться до дерегулювання економіки, що привело до розриву з ліберальною традицією XX ст., яка вбачала в державному втручанні гарантію підтримки ліберального правопорядку у суспільному житті. Зміна ролі держави в економіці і ширше – у функціонуванні найважливіших для життєдіяльності суспільства елементів інфраструктури свідчить про співпадіння неоліберальних і неоконсервативних цінностей.

Приватизація – універсальний інструмент, за допомогою якого відбувається витіснення держави із найважливіших сфер держави. Проте метою приватизації є комерціалізація цих сфер, що забезпечує інтеграцію в систему глобальних ринків. Саме зв'язок приватизації і комерціалізації створює дійсний механізм процесу глобалізації в її економічному аспекті. Глобалізація змушує всі країни пристосовувати свої економічні інститути до нових вимог. Під впливом глобалізації у розвинутих країнах спостерігається часткова або повна відмова від курсу на підтримку “держави заможності”, а в країнах, що розвиваються – широкомасштабна лібералізація економіки. Глобалізація різко інтенсифікує могутність власників капіталу – інвесторів, багатонаціональних компаній і глобальних фінансових інститутів.

В самому широкому смислі під економічною глобалізацією розуміється зникнення економічних меж між державами, формування нових міжкордонних механізмів нагромадження і руху капіталів. Провал “командних економік” європейських соціалістичних країн і СРСР закріпило сприйняття безальтернативності процесу глобалізації – світової економіки як перемоги капіталістичної економіки. І навіть такі країни, як КНР і В'єтнам, які не зазнали колапсу однопартійної політичної системи, змушені були визнати переваги ринкової економіки. Американський дослідник міжнародних економічних відносин Дж. Гарретт виокремлює три головних механізми глобалізації світової економіки:

  • 1. Зростаюча конкуренція у світовій торгівлі.
  • 2. Виробництво, що набуває багатонаціонального характеру внаслідок прагнення виробників до динаміки виробничих потужностей, збільшуючи власні прибутки.
  • 3. Посилення міжнародної інтеграції фінансових ринків.

Глобальна фінансова криза 1997-1998 pp. продемонструвала, що ці механізми можуть виходити з-під контролю окремих держав і міжнародних організацій, якщо некритично сприймати цінності лібералізму.

Перехід економіки на ринкові механізми супроводжується копіюванням визначальних елементів ринкового механізму, як міжнародні торгові угоди, інвестиційна політика, податкова політика, банківська опіка, конвертованість національної валюти, стимулювання іноземних інвестицій, контроль над корупцією. Таким чином, мережа міжнародних угод, що розширяється, сприяє глобальній інтеграції національних економік. Суперечливі відносини конкуренції і кооперації між фірмами у процесі глобалізації доповнюються зростаючою транскордонною мобільністю капіталів і обмеженнями, що накладаються державами на міжнародну міграцію робочої сили. Глобальна інтеграція в економіці внаслідок загострення конкуренції на ринках праці часто супроводжується спалахами націоналізму і расизму в політиці. Все це підсилює глобальну нестабільність, яка властива олігопольним структурам ринків, що поглиблюється володарюванням монетаристських доктрин, у центрі яких саморегуляція економіки. Ефективне подолання глобальної економічної загрози немислиме без прийняття певних антикризових заходів, що зачіпають як фінансові системи певних країн, так і всієї світової спільноти.

Таким чином, як відмічає Е. Гідденс, процеси глобалізації є найбільш важливими соціальними зламами, які сьогодні відбуваються у світі. Амбівалентність методів глобального управління сама по собі може стати фактором, який дестабілізує світову ситуацію, що виразно продемонструвала фінансова криза 1997-1998 pp. Фактично мова йде про оволодіння техніками впливу на розбурхані процеси, інтенсивність і спрямованість яких визначається такими “аттракторами”, як культурні архетипи, що детермінують динаміку процесу глобалізації. Таким чином, слід зробити висновки:

  • 1. Економічна глобалізація співпадає з процесами глобалізації і включає процеси економічної систематизації, встановлення і розвитку міждержавних відносин, виникнення глобальної культури і глобальної свідомості.
  • 2. Економічна глобалізація включає систематичне взаємопереплетіння всіх економічних і соціальних зв'язків, які не можуть бути автаркічними (ізольованими), так як вони впливають один на одного.
  • 3. Економічна глобалізація передбачає розвиток комунікацій, переміщення товарів, послуг, людей, капіталів, а також розмивання кордонів національних держав.
  • 4. Економічна глобалізація сприяє становленню гнучкого і багатоцентрового характеру міжнародних відносин.

Економічну глобалізацію слід розглядати як процес інтеграції різноманітних культур в єдину ринкову логіку, так як формування культури є одночасно результатом глобалізації, умовою її подальшого розвитку. В процесі глобалізації формується одноманітність соціально-економічних умов і в той же час спостерігається збільшення індивідуалізму. Економічна глобалізація – це процес, що означає формування “homo economicus”, який підпорядковує людську діяльність інтересам грошового нагромадження. “Бережлива раціональність” розчиняє всі минулі цінності в ринковій вартості, заміщує основні моральні цінності людства цінностями “раціональної ефективності”. В її основі лежить утилітаристська модель: моральне те, що приносить найбільшу користь.

Глобальна політика зводиться до правил, які необхідні для ринкового обміну: правова захищеність, свобода обміну, виконання прийнятих на себе обов'язків. Процеси економічної глобалізації є найбільш вагомими серед процесів сучасності. В сучасних умовах інтенсифікація процесів глобалізації сприяє перетворенню світу в цілісність, тому найбільш адекватно об'єктивна специфіка міжнародних економічних відносин виражається за допомогою категорії “глобальної економіки”, сутність якої проявляється в зростаючій інтернаціоналізації сучасного суспільного життя. Економічна глобалізація тісно пов'язана з економічною інтеграцією. По-перше, економічна інтеграція – об'єм міжнародної торгівлі, інвестицій і різного роду розрахунків; по-друге, персональні контакти – міжнародні поїздки і туризм, об'єм міжнародних телефонних переговорів, поштових відправлень; по-третє, технологія, якість користувачів Інтернету, Інтернет-серверів; по-четверте, включеність в міжнародну політику – членство в міжнародних організаціях, кількість посольств. Найбільш глобалізованою країною є Ірландія, на другому місті – Сінгапур, на третьому – Швейцарія. Крім них, до числа найбільш глобалізованих країн відносяться Нідерланди, Фінляндія, Канада, США, Нова Зеландія, Австрія, Данія, Швеція, Великобританія, Австралія, Чехія, Франція, Португалія, Норвегія, Німеччина, Словенія і Малайзія.

Накопичення результатів емпіричних досліджень свідчить, що економічна глобалізація – це процес небаченого збільшення обсягів міжнародних трансакцій у торгівлі, фінансовій та інвестиційній сферах, переміщення інформації, ідей та культурних цінностей, пов'язаних із технологічним обміном.

Економічна глобалізація – це нова (специфічна) стадія (етап, конкретно-історична форма) процесу інтернаціоналізації або наслідок інтенсифікації дії закону інтернаціоналізації господарських зв'язків різних підсистем світової економіки.

Економічна глобалізація – процес, що звільняє рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили від національних перешкод; правова і економічна основа міжнародного бізнесу. Головна мета міжнародної економічної глобалізації – встановлення міцних всебічних торгово-економічних зв'язків між національними господарствами, зрощення національних процесів відтворення, зближення соціальних та інституційних структур різних країн. Найбільший рівень стиглості економічної глобалізації – на економічному просторі європейського континенту. Економічна глобалізація має сукупність економічних правил, що базуються на дерегуляції та приватизації національних економік з метою укріплення їх конкурентоспроможності і збільшення їх привабності для іноземного капіталу.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші