Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ОБ'ЄДНАНЬ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНОГО СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

  • 7.1. Міжнародна економічна інтеграція як вища форма інтернаціоналізації господарського життя.
  • 7.2. Становлення і розвиток глобального світового господарства.
  • 7.3. Міжнародні інтеграційні об'єднання на регіональних просторах глобального світового господарства.

Висновки

Питання для самонтролю знань

Література

Ключові поняття та терміни

міжнародна економічна інтеграція, міжнародні інтеграційні об'єднання, глобальне світове господарство, глобалізація, світова глобальна економіка, національна конкурентоспроможність, глобальний економічний геопростір, глобалізація політичних інститутів Завдання та цілі розділу

  • – проаналізувати умови становлення міжнародної економічної інтеграції як вищої і найрозвинутішої форми інтернаціоналізації господарського життя;
  • – дати визначення глобального світового господарства;
  • – обгрунтувати сутність і умови становлення глобального світового господарства;
  • – прокоментувати діяльність міжнародних інтеграційних об'єднань на регіональних просторах світу;
  • – визначити місце і роль України в глобальному економічному геопросторі.

Міжнародна економічна інтеграція як вища форма інтернаціоналізації господарського життя

Найважливішою рисою сучасності є зростання взаємозалежності економік різних країн, розвиток інтеграційних процесів в регіонах на мікро та макрорівнях, відбувся інтенсивний перехід цивілізованих країн від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу, зверненої до зовнішнього світу і міжнародної економічної співпраці. Процес міжнародної співпраці, що відбувається в сучасному світі, зумовлений всебічним розвитком і постійним поглибленням міжнародного розподілу співпраці – від простого обміну товарами до стійкої міжнародної торгівлі товарами і послугами, до інтернаціонального переміщення капіталів і формування нових виробництв, до тісної виробничої і технічної кооперації, наслідком чого стає тісне ведення міжнародного бізнесу і управління ним на міждержавному рівні. Поступово формуються і стають особливо тісними регіональні економічні зв'язки, що охоплюють десятки країн всередині регіону. Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) набула практичного втілення в ряді інтеграційних об'єднань світу, які визначають стан і перспективи подальшого розвитку міжнародної економіки в цілому і міжнародного бізнесу, зокрема.

Поняття “інтеграція” походить від лат. слова, що означає возз'єднання і означає стан поєднання окремих диференційованих частин і функцій системи в ціле. Найвищим проявом інтернаціоналізації економічного життя є економічна інтеграція. Це поняття означає процес, тому міжнародну економічну інтеграцію слід визначити як об'єктивний, усвідомлений процес, направлений на зближення, взаємопроникнення і зрощення національних господарств різних країн світу. Економічна інтеграція – це природно історичний процес, що витікає із потреб міжнародного розподілу праці, що охоплює з тією чи іншою мірою інтенсивності, в тих чи інших формах – країни чи групи країн. В наші дні економічна інтеграція вплітається в усю структуру міжнародного ринку, вона пронизує величезну мережу економічних взаємовідносин, що формуються між національними господарствами. Інтеграційні процеси стають одним із тих факторів, що здійснюють вплив на темпи економічного зростання, структуру, міжгалузеві і народногосподарські пропорції держав, що інтегруються на внутрішні і зовнішні ринки, на відтворення в цілому. В свою чергу динаміка і розмах інтеграційних процесів знаходяться у тісному взаємозв'язку від відтворюваного механізму інтегрованих країн та ефективності їх функціонування. Цей процес володіє потенціалом саморегуляції та саморозвитку, в основі якого лежать економічні інтереси господарюючих суб'єктів, а також потреби країн в міжнародному розподілі праці. Чим же відрізняється міжнародна економічна інтеграція від інших господарських процесів?

Інтеграція – це перш за все державне регулювання економічної взаємозалежності, а також формування регіонального господарського комплексу зі структурою і пропорціями, зверненими на потреби регіону в цілому. Це процес, що вивільнює рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили від національних кордонів і приводить до створення єдиного внутрішнього ринку, забезпечує зростання продуктивності праці і підвищення рівня життя в країнах певного інтернаціонального об'єднання. Інтеграційний процес по своїй природі об'єктивний, його головною метою є встановлення стійких всебічних зв'язків при активному сприянні зі сторони держав-учасників торгово-економічних зв'язків між національними господарствами двох чи більше країн з аналогічним соціально- економічним устроєм. В ході розвитку інтеграційного процесу відбувається взаємопроникнення, а в перспективі і зрощування в тій чи іншій мірі національних процесів відтворення, зближення соціальних та інституційних структур різних країн. Найбільших успіхів міжнародна економічна інтеграція досягла на економічному просторі європейського континенту, так як інтеграційний

процес в Західній Європі був сприйнятий на рівні керівництва провідних країн європейського простору. В широкому розумінні цього слова міжнародну економічну інтеграцію визначають і як відношення, і як процес. Інтеграцію в першому розумінні слід тлумачити як відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів в кожній із національних економік. В такому плані міжнародна економічна інтеграція являє собою вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, а як процес інтеграція, як свідчить Ю. В. Макогон, проявляється в стиранні відмінностей між економічними суб'єктами – представниками різних держав. Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції зумовлений такими факторами: 1) економічним розвитком країн, груп країн і регіонів в умовах нерівномірного розподілу ресурсів; 2) закономірностями науково-технічного прогресу та розвитку інноваційно-знаннєвого суспільства; 3) тенденціями демографічного розвитку; 4) наявністю і необхідністю вирішення глобальних проблем (енергетичної, продовольчої, екологічної, економічного росту, народонаселення, економічної безпеки, роззброєння, освоєння Світового океану тощо).

Економічна взаємозалежність держав, інтернаціоналізація виробничих сил сприяє розвитку інтеграційних процесів в економіці. Основними цілями економічної інтеграції як якісно нового етапу інтернаціоналізації господарських зв'язків є більш тісна співпраця і взаємопроникнення окремих національних господарств, забезпечення умов концентрації виробництва і переплетіння капіталів, проведення узгодженої міждержавної економічної політики. Процес інтернаціоналізації господарського механізму почався наприкінці XVIII ст., а економічна інтеграція лише наприкінці 50-х pp. XX ст. Це означає, що економічна інтеграція з'являється на певному етапі розвитку інтернаціоналізації господарського життя, коли взаємозв'язки між національними економічними системами стають такими тісними і стабільними, що поступово починається процес формування інтернаціонального відтворення у кожній із сфер (безпосередньому виробництві, розподілі, обміні та споживанні), відбувається взаємопроникнення національних економічних систем.

Економічна інтеграція як складний і суперечливий феномен визначається наступними факторами:

  • 1) інтернаціоналізацією виробництва і створенням міжнародних монополій нового типу, на які приходилося: до початку 90-х pp. приблизно 50% промислового виробництва, а також більше як 90% прямих приватних вкладень за кордоном, біля 80% патентів і ліцензій на найновішу техніку, технології, ноу-хау тощо;
  • 2) глибокими зсувами в структурі міжнародного розподілу праці, коли завдяки виробничим зв'язкам стала створюватися тісна взаємодія між фірмами і всередині окремих компаній, складаючи “цехи одного заводу” з широко розвиненою загально-галузевою спеціалізацією;
  • 3) науково-технічною революцією, яка виводить інтернаціоналізацію виробництва на якісно новий рівень, зумовлюючи необхідність міжнародного обміну результатами досягнень науки і техніки та формування нового технологічного базису;
  • 4) відкритістю національних економік і свободою торгівлі, постільки лібералізація міжнародного обміну полегшує адаптацію національних господарств до зовнішніх умов і впливів, які сприяють більш активному їх включенню в міжнародний розподіл праці і кооперацію та в процес широкої міждержавної співпраці.

В умовах глобалізації інтернаціоналізація економіки набуває нових рис:

  • – формується глобальне світове виробництво на основі планетарного охоплення світової економіки транснаціональними корпораціями і транснаціональними банками, розвиток довгострокових виробничих зв'язків, стратегічних альянсів, угод про співпрацю;
  • – кардинально змінюється зміст світових господарських зв'язків: темпи зростання міжнародної торгівлі випереджають темпи зростання виробництва, а фінансові потоки перевищують трансакції, пов'язані з експортом товарів та послуг;
  • – якісні перетворення зачіпають фінансову сферу, змінюється її роль в світовій економіці на основі прогресуючого зростання валютних, фондових, кредитних ринків;
  • – посилюється орієнтація розвинутих економік на розвиток всіх сфер людської активності: здатність генерувати нові знання, швидко їх застосовувати, використовуючи сучасні методи обробки інформації;
  • – інтенсифікується пошук світового центру управління та інструментів регулювання глобальних світогосподарських зв'язків. Таким чином, як свідчить аналіз сучасних інтеграційних процесів, характерною особливістю цих процесів є поглиблення їх розвитку саме на регіональному рівні. Регіональна інтеграція проходить при цьому ряд етапів, перешкоди і створюються передумови для більш ефективного виробництва і зовнішньоекономічних зв'язків між країнами. В результаті відбувається процес створення цілісних регіональних господарських комплексів із загальнонаціональними і міждержавними органами управління. На початку XXI ст. поглиблення процесу інтернаціоналізації відбувається не тільки в контексті успішно працюючих напрямків співпраці: розвиваються і більш нові форми, такі як міжнародний інжиніринг, міжнародний франчайзинг і т.д., вплив процесів інтернаціоналізації носить комплексний характер і охоплює практично всі підсистеми світового господарства. Фактично відбувається процес підпорядкування напрямків економічного розвитку окремих країн закономірностям і напрямкам розвитку світового господарства. В світовій літературі цей процес отримав назву глобалізація економічного розвитку.

Умовно слід виділити п'ять основних видів інтеграційних об'єднань, які відрізняються різною мірою інтенсифікації, масштабами і специфічністю, що проявляється в окремих регіонах:

  • – зона вільної торгівлі – найпростіша форма економічної інтеграції: країни-учасники відміняють митні перешкоди у взаємній торгівлі; такий вид інтеграції застосовується країнами ЄАВТ, НАФТА та деякими іншими;
  • – митний союз – передбачає вільне переміщення товарів і послуг всередині угрупування, єдиний митний тариф по відношенню до третіх країн; такий варіант інтеграції першочергово здійснювався в рамках Європейського Союзу західноєвропейських країн;
  • – спільний ринок – більш складний вид інтеграційних об'єднань, коли ліквідуються перешкоди між країнами не тільки у взаємній торгівлі, але і для переміщення робочої сили, послуг і капіталу, забезпечується узгодження економічної політики;
  • – економічний союз – найбільш складна форма міждержавної економічної інтеграції, яка передбачає проведення єдиної економічної і валютно-фінансової політики, створення системи регулювання соціально-політичних процесів, координацію національних податкових, антиінфляційних, валютних та інших заходів; для прискорення формування економічного союзу Європейський Союз в грудні 1991 р. прийняв у Маастрихті рішення прискорити виконання вищеназваних цілей і ввести єдину валюту євро з утворенням єдиного емісійного центрального банку;
  • – політичний союз найвища ступінь регіональної інтеграції – передбачає перетворення єдиного ринкового простору в цілісне економічне і політичне утворення; в самому загальному вигляді мова може йти про виникнення нового багатонаціонального суб'єкта світогосподарських і міжнародних політичних відносин, які виступають від імені всіх учасників цього союзу.

У зв'язку з цим виникає новий феномен “ глобального управління”, що являє собою науково-практичний напрямок по формуванню багаторівневої системи наднаціональних і глобальних центрів влади та управління, які здійснюють свої функції по відношенню до суб'єктів світової політики. Цей науковий напрямок отримав відображення в багатьох публікаціях з проблем світового порядку (World Order) і управління (Global Governance). В цих публікаціях не тільки аналізується фактична динаміка розвитку глобальної політики, скільки вивчаються можливості нормативно-прогностичної діяльності політичних суб'єктів. В контексті зв'язків, що розгортаються з розвитком процесів міжнародно-політичної глобалізації та ідеологічних суперечностей, проблема формування глобального управління стає однією з ключових. З 1970-их pp. проблема глобального управління стала константою відносно створення науково-експертної спільноти, політичних еліт і суспільних рухів багатьох країн. Проблема створення ефективних інститутів, які могли б при наявності відповідної матеріальної бази забезпечити легітимні механізми узгодження позицій різних по структурі і генезису суб'єктів світової політики, займала і продовжує займати велике місце не тільки в наукових працях, але і в діяльності формальних і неформальних організацій різного походження та ідеологічної спрямованості: Трьохстороння комісія, Комісія ООН з глобального управління, Римський клуб, Соцінтерн, Всесвітній соціальний форум тощо. Вже зараз висунуто чимало концепцій і моделей глобального управління: від реалістичних проектів реформування ООН до утопічних проектів створення світового уряду. За кожним таким проектом чи моделлю спостерігається складне переплетіння прагматичних інтересів та ідеологічних уявлень, розповсюджених у свідомості різних суб'єктів світової політики та міжнародних відносин.

Проте в XXI ст. концепція майбутнього світового порядку і відповідна їй модель глобального управління стане важливою віхою будь-якої ідеологічної системи, а задача її реалізації – невід'ємною компонентою діяльності свідомості її суб'єктів. Об'єктивний зміст економічної інтеграції заключається в переплетінні і зрощуванні відтворюваних процесів різних країн. Продовжують посилювати свою роль такі інтеграційні утрупування, як: Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА), розвивається Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), Австралійсько- Новозеландська зона вільної торгівлі, Південно-Тихоокеанський форум (ПТФ), Організація азіатсько-тихоокеанської економічної співпраці (АТЕС), СНД. їх створення і розвиток визначаються як економічними задачами, так і інтересами національної безпеки. Ці інтеграційні угрупування стають все більш впливовими суб'єктами світового господарства.

Таким чином, економічна інтеграція як процес зближення і поступового об'єднання національних економічних систем, сучасна найрозвинутіша форма інтернаціоналізації господарського життя. Об'єктивною економічною основою економічної інтеграції є високий ступінь розвитку інтернаціоналізації господарського життя, зокрема продуктивних сил, техніко-економічних, організаційно-економічних, виробничих відносин і господарського механізму, інтернаціоналізація продуктивних сил зумовлена, насамперед, процесом переростання продуктивними силами кожної з інтегруючих країн своїх національних меж. Ця закономірність характерна, передусім, для розвинутих країн з відносно великим економічним потенціалом, формою її вияву є передусім експорт капіталу монополіями у вигляді прямих інвестицій. Переплетіння і зрощення цих форм інтернаціоналізації капіталу й зумовлює виникнення змішаних інтернаціональних форм економічної власності, наднаціональних органів, створення єдиної податкової, кредитної та інших систем. Нерозривна єдність процесів інтернаціоналізації технологічного способу виробництва та економічної власності – інтернаціоналізація суспільного способу виробництва. Він детермінує появу єдиних наднаціональних інститутів, що здійснюють уніфікацію господарських механізмів багатьох країн. Такими інститутами в ЄС є Комісія ЄС, Кабінет міністрів ЄС, Парламент та ін. Інтернаціоналізація господарського механізму охоплює базисні та надбудові процеси. До надбудовних належить уніфікація законодавства багатьох країн, їх політики. Базисні аспекти інтернаціоналізації господарського механізму в єдності з інтернаціоналізацією суспільного способу виробництва формують цілісну інтернаціональну економічну систему.

Економічна глобалізація виникає на вищому її ступені: відбувається поступова інтеграція соціальної, політичної, правової, духовної та інших підсистем суспільних відносин. Конкретніше процеси економічної інтеграції виявляються у зближенні й поступовому об'єднанні процесу відтворення в окремих галузях народного господарства, у кредитно-фінансовій, валютній, торговій сферах. Кожна з цих підсистем, якщо розглядати інтернаціоналізацію з погляду процесу відтворення, розвивається у конкретніших формах. Так, інтернаціоналізація продуктивних сил здійснюється у процесі інтернаціонального відтворення засобів виробництва, робочої сили, науки тощо. Інтернаціоналізація техніко-економічних відносин – у формі концентрації та комбінування виробництва на міжнародному рівні, міжнародної кооперації, спеціалізації тощо. Інтернаціоналізація виробничих відносин (економічної власності) – у процесі формування інтернаціональної вартості, цін, вирівнювання заробітної плати, норм прибутку, рівня інтенсивності праці, тривалості робочого дня тощо. Інтернаціоналізація господарського механізму передбачає зближення національних форм і методів державного регулювання економіки, зародження наднаціональних методів регулювання (Комісією ЄС) тощо.

Те, що економічна інтеграція досягла найрозвинутіших форм у Західній Європі, пояснюється ідентичністю економічних структур цих країн, приблизно однаковим рівнем розвитку продуктивних сил. З огляду на це доцільно інтегрувати економіку України з окремими країнами СНД та Східної Європи, що прискорить створення матеріальних умов для вступу до ЄС.

Як свідчить аналіз, економічна інтеграція розвивається вглибину і у ширину, що приводить до постійного посилення координації внутрішньої і зовнішньоекономічної політики держав, гармонізації національних кредитно-фінансових, податкових, правових інструментів управління економічним розвитком. Розвиток окремих економік зумовлюється все більшим рухом світового господарства як єдиного соціального організму.

Основою глобальної економічної інтеграції є глобалізація інновацій як освоєння і розповсюдження епохальних і базових інновацій в умовах формування глобального науково-технологічного, інноваційного та економічного простору. Глобалізація створює умови для постіндустріального технологічного способу виробництва, що реалізує його фазу технологічного прориву, який буде визначатися конкурентоспроможністю товарів і послуг на світовій арені у 20–40-і pp. XXI ст. Проте, при неоліберальній моделі глобалізації, що здійснюється в інтересах транснаціональних корпорацій (ТНК) і розвинених країн, глобалізація інновацій супроводжується поляризацією, технологічним і економічним розривом між багатими і бідними країнами і цивілізаціями. При реалізації сценарію глобального інноваційного прориву і гуманізації глобалізації технологічний і економічний розрив між країнами і цивілізаціями буде скорочуватися, а глобалізація інновацій буде сприяти загально- планетарному економічному і соціальному прогресу.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші