Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Сучасні міжнародні системи та глобальний розвиток
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Висновки

Як відмічає Е. Фромм, будь-яка реальна надія на перемогу над дегуманізованим суспільством і на створення людиноцентричного соціуму базується на тому, щоб повернути знову до життя всі істинно людські традиції, щоб в суспільстві рушійну роль відігравали любов, цілісність та ідентичність. Майбутнє людства слід назвати сферою розуму (ноосферою), яке буде базуватися на науково-раціональній і морально-справедливій основі. Ноосфера являє собою соціоприродну систему, в якій планетарне гуманістичне управління реалізується морально-справедливим розумом людини і глобальним інтегральним інтелектом. Критерієм рівня розвитку і якості життя людини є гуманістичні цінності і знання людини, яка живе в гармонії з оточуючим соціальним і природним середовищем. Ноосферна духовно-екологічна асамблея світу як неурядова міжнародна організація проголошує однією із своїх цілей формування ноосферного мислення, направленого збереження і розвиток єдиної цивілізації планети, необхідність реконструкції взаємодії між людством і всією біосферою Землі. Тому необхідно:

  • 1. Продовжити вивчати об'єктивні та суб'єктивні процеси євроінтеграції: об'єктивну суть, що являє собою сукупність сформованих політичних, організаційних, техніко-технологічних, економічних, соціальних, правових та культурних реалій, що створюють якісно нові умови для розвитку глобальних процесів; вивчення історичного процесу створення міжцивілізаційного, міжнаціонального єдиного великого простору на основі принципів рівності, поваги національного суверенітету, узгодження інтересів усіх взаємодіючих суб'єктів, що охоплює всі сфери життєдіяльності людей; суб'єктивну суть глобалізації, направлену на використання світовим капіталом сучасних методів і засобів для протистояння кризі світової капіталістичної системи та подальшого перерозподілу на користь світової олігархії не тільки додаткової вартості, створеної у світовій економіці, але й раніше створеного людством багатства; збереження існуючого устрою світосистеми і регулювання світосистемних відносин на позиціях ринкового фундаменталізму; встановлення світового порядку на основі руйнування національної державності, суверенітету й формування світового уряду олігархів; духовно-матеріальній сфері – відмова від цінностей модерну, руйнування національних суверенітетів, цивілізаційних основ народів, десоціалізації і дегуманізації світу.
  • 2. Розвивати ефективне співробітництво єврорегіонів, що являють собою транскордонні регіональні утворення на теренах Європи, що сформувалася у межах суміжних одиниць адміністративно-територіального поділу двох і більше країн на основі реалізації спільних програм і угод, підписаних на рівні органів місцевого самоврядування, являють собою сукупність національних територій, країни, в межах яких діють загальні принципи господарювання, узгоджені єдині правила, орієнтуючись на принципи формування стратегічного партнерства України з іншими державами світу, відзначивши, зокрема, пріоритетність формування взаємовигідного партнерства як із ЄС в цілому, так із окремими країнами-членами ЄС.
  • 3. Слід удосконалювати систему управління державою для того, щоб вона була адекватна умовам глобалізації: суттєвою у цьому процесі є підготовка державних менеджерів, що розуміють загальні тренди світового розвитку; важливе значення при цьому буде мати наявність чіткого плану або стратегії розвитку країни, зовнішньоекономічної безпеки України, реалізація політики у сфері європейської інтеграції в регіональному аспекті, прикладних аспектах державної підтримки експортної діяльності в умовах асоційованого членства в ЄС, секторальному співробітництві України з Європейським Союзом (впровадження “пакетів лібералізації” в енергетиці), вплив зони вільної торгівлі з ЄС на торгівлю високотехнологічними товарами.
  • 4. Удосконалювати механізми державного управління реалізацією євроінтеграційної політики, що являє собою сукупність всіх можливих практичних заходів, засобів та важелів організаційного, правового, економічного, соціального та політичного характеру, відповідних структур та регуляторів, методів управління, управлінських рішень, за допомогою яких реалізується євроінтеграційна політика, направлена на підтримку умов існування та розвитку національних держав та світової системи загалом, на необхідність встановлення горизонтальних зв'язків між українськими та європейськими регіонами, а також на перспективності міжрегіональної взаємодії українських областей з метою реалізації великих проектів у контексті плідної співпраці, розвивати регіональні виміри євроінтеграційної стратегії України та перспективи співробітництва областей – з регіонами ЄС.
  • 5. Сприяти формуванню механізмів реалізації євроінтеграційцної політики України як сукупності принципів та норм, міжнародних інструментів, методів встановлення та реалізації міжнародних відносин, а також інституційно-правових структур, створених світовою спільнотою що зумовлюють необхідність визначення стратегічних цілей, мети та завдань євроінтеграційної політики, реалізації цих механізмів за допомогою певних принципів, методів, способів та прийомів, направлених на формування єдиного наднаціонального простору, що охоплює всі сфери життєдіяльності людства під впливом об'єктивних ринкових чинників на основі свідомого регулювання міждержавних відносин, розвиваючи і підтримуючи ініціативи регіональних адміністрацій в Україні в контексті утвердження європейських цінностей та практик в діяльності місцевих громад.
  • 6. Удосконалювати глобальне регулювання світосистемних відносин в контексті розвитку наступних напрямів: а) вироблення і використання єдиних норм і правил в галузях міжнародної торгівлі, фінансово-кредитних та валютних відносин, комунікаційної інфраструктури; б) регіональної та галузевої економічної інтеграції; в) стабілізації кон'юнктури світових ринків; г) стандартизації і сертифікації; д) структурне реформування світової економіки; е) правила поведінки міжнародних і транснаціональних господарських суб'єктів; ж) міжнародної політики; з) соціальної та гуманітарної сфери; і) міжнародної безпеки.
  • 7. Розвивати наукові заходи, пов'язані з упровадженням концепції стійкого розвитку, необхідної для вступу до євроінтеграційного об'єднання з метою визначення місця і роль України у глобальних вимірах стійкого розвитку: економічного розвитку, захисту природоохоронного середовища, соціального прогресу. Продовжувати розробляти методологію і методику індексів соціального виміру центру і регіонів, що включає в себе: індекс якості і безпеки життя; індекс людського розвитку; індекс суспільства, яке базується на знаннях.
  • 8. Вивчати глобальні світоглядні трансформаційні орієнтації, що являють собою корінну зміну поглядів на розвиток суспільства, відмову від цінностей модерну (демократія, рівність, добробут, прогрес, освіта, вертикальна мобільність людей та суспільства); постмодерністське обґрунтування “об'єктивності” суб'єктивного глобалізму на основі соціального дарвінізму, дегуманізації, ринкового фундаменталізму, падіння національних суверенітетів, руйнування основ незахідних цивілізацій, відмови від моралі та моральності у людських стосунках, права сильних і “вбраних” необмежено використовувати ресурси всієї планети.

Активним і діючим фактором розвитку антропологічної парадигми євроінтеграційного менеджменту слід вважати новий гуманізм, який враховує як цінності як традиційних релігійних спільнот, так і індивідуалістичну аксіологію індустріальної і постіндустріальної цивілізацій. Динамічна перебудова соціально-політичних та економічних структур, формування і розповсюдження морально-світоглядних цінностей, адекватних новим вимогам, до яких відносяться прискорене зростання внутрішньої різноманітності і високий рівень толерантності, виведуть сучасну цивілізацію із стану антропологічної кризи.

На основі аналізу проблем сучасного суспільства необхідно сформувати антропологічну парадигму євроінтеграційної політики, яка заключається у здійсненні антроподіагностики проблем сучасного соціуму, розкритті сучасної антропологічної основи, формуванні антропологічних засад євроінтеграційного менеджменту як чинника суспільного прогресу, формуванні стратегії економічного і соціального прогресу суспільства. Напрями і шляхи розвитку антропологічної парадигми євроінтеграційної політики:

  • – осмислення глобалізації як об'єктивного суспільного процесу загально планетарного масштабу, який потребує вироблення нових теоретико-концептуальних та методологічних підходів;
  • – формування нового соціально-філософського дискурсу філософії євроінтеграційного менеджименту, представленого розмаїттям концепцій і шкіл в європейській філософії, дослідження категоріального апарату, що осмислює складні, неоднорідні та суперечливі процеси євроінтеграційного менеджменту
  • – продовжити вивчення теоретичних та практичних засад впровадження проекту “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші