Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Експертизи у судочинстві України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Судово-психологічна експертиза

Психічна діяльність людини являє собою відображення об'єктивної дійсності. Однак через різні причини суб'єктивного й об'єктивного характеру цей процес може відбуватись з певними відхиленнями. Для здійснення правосуддя дуже важливо знати характер і ступінь таких відхилень у осіб, чиї показання використовуються як джерела доказів у кримінальному провадженні або слугують засобами доказування у цивільному судочинстві і у зв'язку з цим потребують критичної оцінки та визначення рівня їх достовірності. Багато питань, які стосуються сфери інтелектуальної діяльності людини, не можуть бути вирішені під час здійснення названими особами своїх процесуальних функцій. До них належать питання, для з'ясування яких необхідні спеціальні знання в галузі психології та судової психології і оціночне судження з приводу встановлених фактів, на підставі чого фахівець-психолог повинен дійти висновку щодо питань, які цікавлять правосуддя. У таких випадках необхідно проводити судово-психологічну експертизу, яка є окремою формою застосування спеціальних психологічних знань.

Предметом судово-психологічної експертизи є питання про діяльність осіб, індивідуально-психологічні властивості яких не виходять за межі норми (особливості сприйняття певних явиш за даних умов, здатність адекватно їх оцінювати, особливості реагування на екстремальні ситуації тощо). У тих випадках, коли для вирішення якогось питання необхідно торкатися суміжних між психологією і психіатрією проблем, наприклад при вивченні аномальних дітей і підлітків, доцільним є проведення психолого-психіатричної експертизи.

На практиці іноді виникає необхідність у послідовному проведенні спочатку психіатричної, а потім – психологічної експертиз. Такий варіант можливий у випадках, коли судово-психіатрична експертиза дає підстави для позитивного висновку щодо осудності особи, але виникають сумніви стосовно можливості особи в силу її індивідуальних особливостей адекватно сприймати обстановку і дії інших осіб. Аналогічно вирішується питання і тоді, коли судово-психіатрична експертиза встановлює відсутність у особи в минулому патологічного афекту, але її дії в стані фізіологічного афекту не виключаються. Водночас, необхідно пам'ятати, що в ситуаціях, коли правопорушення вчинено психічно хворою людиною, то в період ремісії хвороби повинна призначатись психіатрична або в певних випадках – психолого-психіатрична експертиза, але не судово-психологічна, оскільки ремісія – лише тимчасове покрашення у стані психічно хворого, а не видужання.

Слід категорично відкинути пропозиції, що містяться в деяких літературних джерелах, про проведення судово-психологічної експертизи для безпосереднього вирішення питань про мотив і мету злочину, можливості обмови і самообмови, оскільки ці та аналогічні їм питання, будучи або питаннями права, або питаннями, які не потребують для їх вирішення спеціальних психологічних знань, повністю охоплюються сферою діяльності слідчого і суду.

Не можна віднести до компетенції судово-психологічної експертизи вирішення питання про вірогідність показань допитуваних осіб, їх неправдивість або щирість. Необхідно підкреслити, що до предметної сфери судово-психологічної експертизи належать не показання свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, позивачів, відповідачів, а особливості перебігу психічних процесів у осіб, які дають показання, вплив цих особливостей на адекватне сприйняття ними того чи іншого факту.

При проведенні судово-психологічної експертизи можуть бути здійснені як лабораторний, так і природний експерименти, а також застосовані спеціальні методи: спостереження, що полягає у вивченні актів поведінки особи, її станів і реакцій у певних ситуаціях; інтерв'ю (бесіда), за допомогою якого виявляються демографічні та біографічні дані, рівень розвитку, коло інтересів, характер оцінки своїх і чужих вчинків, результатів спостережень індивіда за власними психічними процесами; вивчення матеріалів справи, яке полягає в установленні характеру злочину, даних про особу досліджуваного, його ролі у розслідуваній подп та зайняту ним позицію; тестування, що передбачає вирішення вербальних і невербальних завдань і виконання інших завдань, результати яких дозволяють визначити деякі психічні характеристики особи; вивчення продуктів діяльності, тобто отримання певної інформації про особу на підставі різного роду її творів (листи, щоденники, звіти, літературні та наукові твори тощо), виробів тощо; ретроспективний аналіз зовнішніх ознак поведінки особи, за допомогою якого вивчають і оцінюють характер дій і мови суб'єкта, його фізичний стан і зовнішній вигляд до, під час і після вчинення певних дій.

Даючи оцінку аналізу методів судово-психологічної експертизи, необхідно звернути увагу на кілька обставин, а саме: всі досліди з реципієнтами під час виконання експертизи мають проводитись на добровільній основі і не можуть загрожувати їх здоров'ю чи принижувати їхню честь і гідність; бажано, щоб питання про особливості темпераменту особи, часу її реакції на різні подразнення в певних умовах, здатність реагування на окремі подразники вирішувалась з використанням, крім інших, спеціальних інструментальних методів дослідження та деяких приладів загальної медицини (офтальмології, отоларингології); ні в якому разі, без будь-яких застережень, прилади й апарати, які дозволяють одержувати й фіксувати інформацію про психофізіологічні характеристики особи, не можуть використовуватись як показники брехні, оскільки брехня – це категорія соціальна, а не фізіологічна, і визначати рівень достовірності показань можуть лише слідчий (прокурор) і суд, а не прилад.

Як експерти-психологи до виконання експертизи залучаються особи, які мають вищу психологічну освіту за кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста, працюють у державних спеціалізованих установах і відповідним чином атестовані та включені до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України, а також атестовані судові експерти, які не працюють у спеціалізованих державних установах. Крім того до проведення психологічних експертиз можуть залучатись інші фахівці з відповідних галузей психологічної науки.

У кожному конкретному випадку слідчий, адвокат, перш ніж залучити спеціаліста експертом-психологом чи слідчий суддя, суд – призначити такого роду експертизу, повинні переконатися в його компетентності вирішувати поставлені йому запитання (характер одержаної освіти, спеціальної підготовки, напряму наукової діяльності, досвіду роботи). Особливо це стосується дослідження питань психології дитячого та шкільного віку.

Теорія і практика судової психології та судово-психологічної експертизи відповідно до їх предмета і кола вирішуваних завдань розробили комплекс основних питань, що підлягають встановленню при проведенні судово-психологічної експертизи. Така експертиза призначається для вирішення у будь-якому разі трьох груп питань незважаючи на належність особи до тієї чи іншої специфічної категорії (особи, які мають фізичні недоліки, неповнолітні та ін.) та її індивідуальних особливостей:

  • 1. Питання, пов'язані з психічними властивостями і особливостями особи.
  • 2. Питання, що стосуються впливу на психіку різноманітних умов і пов'язаних з ним станів людини в момент певної події.
  • 3. Питання, пов'язані з особливостями перебігу психічних процесів у даної особи.

Вичерпний перелік питань навести, звичайно, неможливо. Водночас, реальним завданням є створення досить широкого переліку, який слугував би, з одного боку, безпосереднім матеріалом для постановки запитань експерту-психологу, а з іншого – методичною підмогою, орієнтиром у формулюванні запитань, не передбачених цим переліком.

Питання, вирішення яких безпосередньо випливає з вивчення властивостей особи і дозволяє одержати про неї істотну інформацію, можна сформулювати таким чином:

  • 1) Якою є загальна психологічна характеристика особи (темперамент, характер, нахили, потребо-мотиваційна сфера тощо)?
  • 2) Які психічні властивості особи мають яскраво виражений характер і можуть справляти істотний вплив на її поведінку (запальність, замкненість, крайня обережність тощо)?
  • 3) Якими є домінуючі мотиви поведінки даної особи?
  • 4) Який вид пам'яті у неї є переважаючим?
  • 5) Чи могла дана особа, виходячи з її індивідуально-психологічних особливостей, сприйняти певний звук, запах, колір, швидкість руху об'єкта?
  • 6) Чи є у конкретної особи вікові та індивідуальні особливості, що можуть вплинути на об'єктивність її показань?
  • 7) Як міг вплинути психічний стан суб'єкта в момент сприйняття події на правильність сприйняття, запам'ятовування, відтворення фактів, що мають значення для справи?
  • 8) Чи могла особа, перебуваючи у певному психічному стані, передбачати наслідки своїх дій?
  • 9) Чи є у даної особи ознаки не пов'язаного з душевним захворюванням розумового відставання, і у чому вони виявляються, якими є ступінь і форма відставання?
  • 10) Чи здатний підозрюваний, враховуючи рівень і особливості його розумового розвитку, правильно розуміти значення своїх конкретних дій та їх наслідків?
  • 11) Чи міг підозрюваний, за станом його психіки, усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними?
  • 12) Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків, мотиваційні чинники вплинули на емоційний стан і психічний розвиток дитини?

На особливу увагу заслуговує психологічний аналіз так званих статевих злочинів, коли доводиться вирішувати питання про наявність безпорадного стану потерпілої від згвалтування або задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Сумніви такого роду мають бути розвіяні експертом-психологом, перед яким ставиться таке питання:

– чи могла потерпіла в силу свого віку або рівня розвитку правильно розуміти характер і значення дій, які вчинювались щодо неї, і чи могла вона здійснювати опір при посяганні на її статеву недоторканність?

Тут може бути доцільною і комплексна психолого-психіатрична експертиза.

У справах, пов'язаних з виконанням професійних функцій у керуванні технічними засобами або виробництвом, може виникнути потреба в установленні стану інтелектуальної перевтоми в момент вчинення інкримінованого діяння. Такий стан, коли за психічного здоров'я відсутня нормальна психічна реакція на зовнішні події, може бути визнаний обставиною, що знижує або виключає кримінальну відповідальність. Особливої уваги і виявлення суб'єктивних факторів потребують справи, у яких особи, втягнуті в їх сферу, безпосередньо пов'язані з управлінням технікою. Тут бажано проведення судово-психологічної експертизи для вирішення таких питань:

  • 1) Якою є реакція даної особи на перешкоду, що раптово виникає?
  • 2) Як відбились ті чи інші об'єктивні умови на ступені уваги досліджуваного, на швидкості і точності його реакції?
  • 3) Який вплив могли справити індивідуально-психологічні особливості даної особи на її дії у незвичній обстановці, що склалася?
  • 4) Як могла вплинути втома на поведінку особи в обстановці, що склалася?
  • 5) Яким є можливий вплив тих або інших негативних емоцій (душевних переживань), що виникли у досліджуваної особи до події, на характер її дій?

На досудовому розслідуванні і в суді нерідко виникає питання про встановлення стану фізіологічного афекту як підстави для визнання наявності сильного душевного хвилювання у особи, яка скоїла злочин, що за певних умов може пом'якшити її відповідальність. Перш за все, необхідно вказати на п. 7 ч. 1 ст. 66 КК, в якому вплив сильного душевного хвилювання на вчинення злочину визначається як обставина, що пом'якшує покарання. Поряд з цим, кримінальне законодавство передбачає спеціальні делікти, коли сильне душевне хвилювання є кваліфікуючою ознакою. Це – статті 116 і 123 КК, які встановлюють пом'якшену кримінальну відповідальність порівняно з основними складами злочинів, відповідно, за умисне вбивство і за умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинені в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як відомо, для належного вирішення цього питання при здійсненні правосуддя необхідно встановити сукупність трьох фактів:

  • 1. Наявність у особи в момент вчинення діяння фізіологічного афекту.
  • 2. Наявність причинного зв'язку між настанням афекту і діями потерпілого.
  • 3. Протизаконність насильства або особливо образлива поведінка потерпілого щодо обвинуваченого або його близьких.

Якщо встановлення фактів, про які йдеться в останньому з наведених пунктів, належить до компетенції слідчого і суду, то вірогідні висновки щодо першого та другого пунктів не можуть бути одержані без наукових психологічних досліджень, оскільки фізіологічний афект – категорія психологічна. Щоправда, у деяких випадках слідчий і суд можуть і повинні на підставі життєвого та професійного досвіду встановлювати деякі психологічні характеристики особи, що мають правове значення (жорстокість, боягузтво, ревнощі, корисливість тощо), однак визначення стану афекту і вирішення багатьох, пов'язаних з ним важливих для правильного розгляду справи, питань потребує спеціальних знань у галузі психології, тобто застосування спеціальних психологічних знань про механізми виникнення і розвитку афективних реакцій.

На вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені такі питання:

  • 1) Чи були спричинені суспільно небезпечні дії обвинуваченого станом сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту)?
  • 2) Які психологічні причини обумовили настання цього стану?
  • 3) У якій формі проходив афект?
  • 4) Чи міг підозрюваний у такому стані передбачати наслідки своїх дій?
  • 5) Чи був афективний стан помітним для оточуючих?
  • 6) Чи виник фізіологічний афект підозрюваного в силу його індивідуальних властивостей через деякий час після протизаконного насильства щодо нього або його тяжкої образи з боку потерпілого?
  • 7) Чи міг у підозрюваного виникнути стан афекту за умови насильства або тяжкої образи, які були заподіяні потерпілим третім особам?
  • 8) Якою мірою встановлені дії потерпілого могли вплинути на психічний стан підозрюваного, і якою мірою вони стали причиною його наступної поведінки?
  • 9) Чи могла поведінка потерпілого, спричинити у підозрюваного стан фізіологічного афекту?

У кожному випадку вирішення питання про ступінь винуватості неповнолітнього і визначення йому міри покарання потребується ретельне дослідження всіх обставин діяння особи. При цьому слід мати на увазі, що особливі умови провадження поширюються на осіб, які на момент провадження не досягли 18-річного віку.

Найбільш загальними питаннями, які можуть бути поставлені на вирішення судово-психологічної експертизи і вирішення яких є досить істотним у справах неповнолітніх, є такі:

  • 1) Яким є рівень загального розвитку неповнолітнього у психологічному аспекті?
  • 2) Якими є його емоційна сфера, коло інтересів і схильностей?
  • 3) Якими є його здібності логічно мислити, орієнтуватись у ситуації?
  • 4) Наскільки вплинули ті чи інші вікові особливості на діяльність неповнолітнього, на перебіг його психічних процесів?

Важливе значення для оцінки показань неповнолітнього має достовірне знання про їх самостійність. Іноді в показаннях можна виявити елементи, які не можуть бути власними спостереженнями неповнолітнього або його оригінальними судженнями, а тому перед експертизою можна поставити запитання:

  • 1) Чи відповідають показання неповнолітнього його віку та інтелектуальному розвитку?
  • 2) Яким є ступінь навіюваності допитуваного?
  • 3) Чи є підстави вважати, що неповнолітній дає показання під впливом дорослих?

У певних випадках може виникнути питання про можливість неповнолітнього (особливо малолітнього) свідка або потерпілого правильно сприймати і оцінювати дані події. Оцінка показань цих осіб не може бути правильною без врахування їхніх вікових особливостей, за якими можливі деяка мимовільна навіюваність, фантазування і схильність до видумок, перебільшень. Тому можна поставити перед експертами-психологами запитання:

  • 1) Чи має дана неповнолітня особа суб'єктивну можливість правильно сприймати і оцінювати обставини, що мають значення для кримінального провадження?
  • 2) Чи міг правильно сприймати і усвідомлювати малолітній свідок (потерпілий) дану конкретну подію?

Якщо психічне здоров'я неповнолітнього не викликає сумнівів або воно встановлене судово-психіатричною експертизою, але є підстави для висновку про його розумову відсталість, то на вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені такі питання:

  • 1) Чи є у неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого відставання у розумовому розвитку?
  • 2) Чи міг неповнолітній зі встановленим відставанням у розвитку повного мірою усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними?
  • 3) Чи існує відхилення у розвитку підлітка порівняно з нормальним для даного віку?
  • 4) Рівню розвитку якого віку відповідає розвиток неповнолітнього?

Висновки експерта-психолога про можливість настання якоїсь події чи перебігу певного процесу слід розглядати як ймовірні, оскільки, наприклад, твердження, що наявність афекту не виключається, не означає, що він мав місце у дійсності, а стверджувальна відповідь про можливість адекватно відображати певний факт і давати про нього правильні показання зовсім не свідчить про те, що дана особа дійсно адекватно відобразила цей факт. Водночас, висновки про неможливість настання такого роду явищ категорично виключають їх появу. Наприклад, висновок експерта, що в даному випадку конкретна особа не могла адекватно сприймати ті чи інші факти, означає, що її показання з цього питання не можна визнати правильними.

Настільки ж однозначно мають розглядатися стверджувальні відповіді, проте на практиці їх отримують рідше. Наприклад, висновки, що дана особа здійснювала певні дії у стані фізіологічного афекту, або що неповнолітній за своїм розумовим розвитком не може вважатися таким, що досяг 14-річного віку, безумовно, можуть стати підставою для суддівського переконання при постановленні вироку.

Наявність сенсорної недостатності (глухота, німота, сліпота, туговухість) визначає особливості, часом значні, сприйняття, запам'ятовування і відтворення сприйнятого, а в цілому якісну своєрідність їх психічного розвитку і діяльності. Наприклад, трапляються випадки, коли сліпі або глухонімі на допитах повідомляють про факти, які вони безпосередньо не сприймали і не могли сприймати, а значно доповнили недостатній досвід логічним висновком. Одним з важливих засобів успішного кримінального провадження щодо осіб названої категорії є вміле використання судово-психологічної або комплексної медико-психологічної експертизи.

На вирішення експертизи можна поставити такі запитання:

  • 1) Якими є особливості пізнавальної діяльності досліджуваної особи (сприйняття, запам'ятовування, відтворення сприйнятого)?
  • 2) Які особливості емоціонально-вольової сфери даної особи, її характеру, почуттів, уваги, поведінки?
  • 3) Якою мовою (дактильною, жесто-мімічною) найкраще володіє глухонімий?
  • 4) Де найбільш доцільно з психологічної точки зору провести допит даної особи, якими можуть бути тривалість допиту, темп?
  • 5) Чи симулює дана особа сліпоту, глухоту, туговухість, німоту, глухонімоту та інші сенсорні вади?

Сенсорні вади інколи відбиваються на загальному рівні розвитку осіб, які страждають на них, гальмують розвиток і формування особи. Тому необхідно враховувати це і, відповідно, досліджувати матеріали кримінального провадження і характеристики підозрюваного, обвинуваченого, а потім призначати судово-психологічну експертизу для вирішення питань:

  • 1) Яким є рівень інтелектуального розвитку підозрюваного, обвинуваченого?
  • 2) Чи вплинув рівень розумового розвитку та інші психологічні особливості підозрюваного, обвинуваченого на вчинення ним кримінального правопорушення?

Психологічна експертиза у кримінальних провадженнях щодо осіб, які мають фізичні недоліки, має доручатися крім психологів загального профілю спеціалістам вузьких напрямів, наприклад сурдопсихологам.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші