Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Експертизи у судочинстві України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Інженерно-транспортна експертиза

Клас інженерно-транспортних експертиз зазвичай будується за об'єктним принципом (в основі класифікації – вид транспорту), в зв'язку з чим у ньому передбачаються такі експертизи:

  • – судово-автотехнічна;
  • – судова залізнично-технічна;
  • – судова водно-технічна;
  • – судова авіаційно-технічна.

При розгляді справ про дорожньо-транспортні пригоди (ДТП) важливе значення має автотехнічна експертиза, яка є різновидом інженерно-транспортних експертиз.

Судово-автотехнічна експертиза має свою наукову базу – судову автотехніку, яка є інтеграційною галуззю, що розвивається і включає інженерні та криміналістичні знання про закономірності виникнення ДТП і методологію їх дослідження.

Сутність автотехнічної експертизи полягає в експертному дослідженні обставин ДТП, встановленні її механізму, технічного стану транспортних засобів (ТЗ), параметрів дорожнього полотна, дій учасників. Дослідженню при цьому підлягають: місце ДТП, транспортні засоби та їх деталі, вузли, агрегати, а також матеріали досудового розслідування (дані слідчого експерименту, світлофорного регулювання, відомості про розташування дорожніх знаків, показання учасників і свідків, якщо вони не суперечать одне одному).

Визначення судово-автотехнічної експертизи у процесуальному плані може бути надане з огляду на зміст ст. 1 Закону: Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

За предметом судово-автотехнічної експертизи та змістом окремих складових спеціальних знань можна виділити такі її види:

  • – судово-автотехнічна експертиза обставин ДТП;
  • – судово-автотехнічна експертиза технічного стану ТЗ;
  • – судова транспортно-трасологічна експертиза;
  • – дорожньо-технічна експертиза стану доріг і дорожніх умов на місці ДТП.

Ці види автотехнічної експертизи охоплюються окремими автотехнічними спеціальностями:

  • – Дослідження механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди;
  • – Дослідження технічного стану транспортних засобів;
  • – Дослідження деталей транспортних засобів;
  • – Транспортно-трасологічні дослідження;
  • – Дорожньо-технічні дослідження.

Судово-автотехнічна експертиза обставин ДТП – це дослідження дорожньо-транспортних ситуацій, розрахунки параметрів руху ТЗ, інших об'єктів і пішоходів у процесі ДТП, а також аналіз дій і можливостей водіїв щодо запобігання ДТП. При цьому вирішуються такі задачі:

  • – визначення швидкості руху ТЗ (з урахуванням слідів гальмування, відкидання ТЗ і пошкоджень, які ТЗ отримав при зіткненні);
  • – визначення максимального значення швидкості ТЗ за певних умов, які задаються слідчим (судом), – на заокругленні дороги за даних умов видимості;
  • – визначення зупиночного шляху, а також зупиночного часу ТЗ;
  • – визначення віддалення ТЗ від місця ДТП у заданий слідством (судом) момент (наприклад момент виникнення небезпеки для

руху);

  • – встановлення безпечних дистанції чи інтервалу за певних дорожньо-транспортних умов;
  • – встановлення технічної можливості запобігання ДТП гальмуванням чи маневруванням виходячи з наданих вихідних даних;
  • – встановлення місця розташування ТЗ, на дорозі, в різні моменти розвитку ДТП;
  • – визначення часу подолання ТЗ ділянки дороги заданої довжини;
  • – визначення місця знаходження ТЗ стосовно перешкоди в момент, коли водій ще мав технічної можливості уникнути ДТП;
  • – як повинен був діяти водій у даній ДТП згідно з Правилами дорожнього руху (ПДР);
  • – встановлення технічної можливості у водія в момент, вказаний слідчим (судом), здійснювати передбачені Правилами дорожнього руху дії з метою запобігання ДТП;
  • – встановлення технічної можливості у водія уникнути ДТП шляхом зниження швидкості руху ТЗ чи маневром у момент, визначений слідчим (судом), наприклад, коли виникла перешкода чи небезпека для руху;
  • – встановлення відповідності дій водія технічним вимогам Правил дорожнього руху;
  • – встановлення, з технічної точки зору, наявності (чи відсутності) причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) водія та виникненням ДТП;
  • – встановлення причин та умов, що сприяли (чи могли сприяти) виникненню ДТП.

У межах цих задач і згідно з п. 106.2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз, затверджених наказом Мін'юсту від 8 жовтня 1998 р. № 53/5, можна отримати відповіді на такі основні питання:

  • 1) Якою була швидкість ТЗ у конкретний момент розвитку ДТП (наприклад перед гальмуванням, за наявності слідів гальмування)?
  • 2) Яка максимально припустима швидкість ТЗ в умовах обмеженої видимості (згідно з п. 12.2 ПДД – темна пора доби, туман, дощ тощо)?
  • 3) Яка максимально припустима швидкість на заокругленні дороги даного радіуса?
  • 4) Яка найменша безпечна дистанція між ТЗ в умовах дорожньо- транспортної обстановки?
  • 5) Яка відстань необхідна для безпечного обгону попутного ТЗ в умовах даної дорожньої обстановки?
  • 6) Який гальмівний та (або) зупиночний шлях ТЗ за певної швидкості його руху в умовах даної дорожньої обстановки?
  • 7) Як повинен був діяти водій в даній дорожній обстановці згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху?
  • 8) Чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду (зіткненню) з моменту виникнення небезпеки для руху або з моменту виявлення перешкоди для руху?
  • 9) Чи відповідали дії водія технічним вимогам Правил дорожнього руху?
  • 10) Чи перебували, з технічної точки зору, дії водія ТЗ у причинному зв'язку з виникненням ДТП?
  • 11) 3 якою швидкістю рухався ТЗ, якщо ця швидкість перевищувала встановлені обмеження (уточнити, які саме), та чи мав водій технічну можливість уникнути контакту з перешкодою, якщо ця швидкість перевищувала допустиму?
  • 12) Чи мав водій технічну можливість шляхом екстреного гальмування зупинити ТЗ з моменту виникнення небезпеки для руху (задається), не доїжджаючи до перешкоди (лінії руху пішохода)?

Наведений перелік питань не є вичерпним, і в окремих випадках може бути сформульоване й інше питання. Але треба підкреслити, що зазначені питання охоплюють різні механізми ДТП і тому не має потреби ставити всі або більшість питань по конкретній ситуації.

Для прийняття рішення по факту ДТП значно частіше за інших вирішуються питання 1, 7, 8 вказаного переліку, і при отриманні категоричних відповідей їх буває достатньо для правової оцінки дій водія. При ДТП в умовах обмеженої видимості, насамперед у темну пору доби, перед експертом обов'язково ставиться питання 2 (відповідно до п. 12.2 Правил дорожнього руху), а потім досліджується питання про технічну можливість запобігти зіткненню (наїзду). Це обумовлено тим, що швидкість, задана чи вирахувана по гальмівному шляху, може бути вищою з урахуванням видимості дороги, і технічну можливість попередити зіткнення (наїзд) треба визначати для обраної і допустимої швидкостей руху (для визначення судом причинного зв'язку в діях водія між перевищенням швидкості і фактом ДТП).

Для вирішення цих завдань у постанові (ухвалі) про призначення експертизи мають бути зазначені вихідні дані, необхідне коло яких визначається за п. 107 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз, затверджених наказом Мін'юсту № 53/5.

Є вихідні дані, які необхідно надавати для вирішення майже кожного питання, а деякі з них потрібні тільки для вирішення конкретного питання. Нижче наводиться перелік вихідних даних за ступенем використання для вирішення значного кола питань судово- автотехнічної експертизи обставин і механізму ДТП.

Дорога:

  • – тип покриття дороги (асфальт, бетон, щебінь, ґрунтова тощо);
  • – її стан (сухе, мокре, ожеледиця тощо);
  • – ширина проїзної частини;
  • – наявність і величина ухилів;
  • – максимальна довжина сліду гальмування; якщо на різних поверхнях (наприклад сухий асфальт і ґрунтове узбіччя), то окремо довжина на кожній поверхні;
  • – якщо зафіксовані сліди не гальмування, а бокового юзу (наприклад при заносі ТЗ), це треба зазначити додатково до довжини слідів;
  • – наявність світлофорного регулювання, дорожніх знаків і розміток у районі ДТП;

Автомобіль:

  • – технічний стан ТЗ (технічно справний, насамперед гальмівна система і рульове керування, освітлювальні прилади, якщо несправний, то конкретно, яка несправність) і завантаженість ТЗ;
  • – швидкість руху ТЗ зі слів водія чи свідків, навіть за наявності сліду (слідів) гальмування;
  • – інколи розташування ТЗ по ширині дороги;
  • – якщо є нахил, куди рухався транспортний засіб – на спуск чи на підйом;
  • – якщо ТЗ після залишення сліду гальмування до його остаточної зупинки рухався накатом, то яка відстань, котру він пройшов у цьому стані;
  • – зафіксований ТЗ після пригоди в кінці слідів гальмування чи окремо (наприклад звільняв проїзну частину тощо).

Водій або обставини:

  • – момент виникнення небезпеки (перешкоди) для руху (цей параметр стосується дорожньої обстановки, за якої водій ТЗ, виходячи з вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, повинен негайно вжити відповідних заходів (зменшити швидкість ТЗ чи застосовувати безпечний для інших учасників руху маневр), спрямованих на уникнення зіткнення (наїзду) чи зменшення ступеня його шкідливих наслідків, задається особою, яка призначає автотехнічну експертизу);
  • – відстань, яку подолав пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду;
  • – час його руху з моменту виникнення небезпеки до моменту наїзду, або швидкість руху пішохода, що зазначається в довідковій літературі, коли неможливо зробити слідчий експеримент;
  • – застосовування водієм екстреного гальмування та довжина сліду гальмування з вказівкою, до яких коліс автомобіля зроблено замір;
  • – місце наїзду (зіткнення) стосовно слідів гальмування (яку відстань пройшов ТЗ у стані гальмування до наїзду чи після наїзду на пішохода чи перешкоду);
  • – частина ТЗ, що контактувала з пішоходом, або частини, якими зіткнулись транспортні засоби (якщо ТЗ контактував боковою частиною, то треба задати відстань від переднього бампера до місця контакту);
  • – видимість (інколи і оглядовість) дороги з місця водія, а в умовах обмеженої видимості – ще й видимість перешкоди;

Судово-автотехнічна експертиза обставин і механізму ДТП має відмінність від майже всіх інших, яка полягає в тому, що експерт досліджує не об'єкт (предмет) чи речовину, а вихідні дані, тому для дослідження завжди повинні надаватися матеріали кримінального провадження, щоб експерт мав можливість виявити, звідки заданий той чи інший параметр, а також об'єктивний чи суб'єктивний його характер.

Наприклад: відстань, яку подолав пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду і час його руху з моменту виникнення небезпеки до моменту наїзду задаються для вирахування місця знаходження ТЗ у момент виникнення небезпеки, оскільки у показаннях водія ця відстань завжди занижена. Вказана відстань навіть незалежним водієм зменшується на відстань, яку долає автомобіль за час реакції його водія.

Залежно від місця ДТП, обставин пригоди і питання, на яке повинен відповісти експерт, може виникнути необхідність і в інших матеріалах (наприклад, при ДТП на регульованому перехресті щодо режиму роботи світлофора). Якщо для вирішення питання (питань) не заданий один чи декілька параметрів, експерт може їх запросити у клопотанні про надання додаткових матеріалів, розтлумачивши, за необхідності, можливість або метод їх отримання органом чи особою, що призначили експертизу (слідчий експеримент, додатковий огляд, додаткові показання водія чи свідків тощо).

Судово-автотехнічна експертиза технічного стану ТЗ включає дослідження їх систем, агрегатів, механізмів, вузлів і деталей з метою встановлення їх працездатності, причин виникнення пошкоджень. За допомогою цього виду автотехнічної експертизи вирішуються такі задачі:

  • – встановлення технічного стану ТЗ, їх окремих вузлів, механізмів, систем, деталей та їх відповідності технічним нормам та іншим вимогам щодо безпеки руху і експлуатації транспорту;
  • – встановлення причин відмови систем і механізмів ТЗ (рульової, гальмівної системи тощо);
  • – встановлення у водія можливості виявити несправність ТЗ до моменту ДТП і технічної можливості – запобігти пригоді за наявності даної несправності.

У межах цих задач можуть вирішуватись такі основні питання:

  • 1) Які несправності виходячи з вимог Правил дорожнього руху до технічного стану ТЗ мала система (механізм, вузол, агрегат) даного ТЗ?
  • 2) Чи є у досліджуваному ТЗ несправності, які могли стати технічною причиною виникнення ДТП?
  • 3) Яка причина відмови даного механізму, системи (рульового управління, гальмової системи тощо) ТЗ?
  • 4) Чи мав водій можливість виявити несправність до моменту ДТП?
  • 5) Чи мав водій технічну можливість запобігти пригоді за наявності даної несправності?

Виходячи з конкретного факту ДТП і конкретних обставин цієї пригоди треба зазначити в питаннях не автомобіль взагалі, а конкретну систему, механізм чи агрегат, які могли сприяти ДТП, тобто могли не забезпечити безпеку руху.

Судово-автотехнічна експертиза деталей ТЗ включає дослідження окремих деталей, переважно металознавчими методами, та вирішує такі задачі:

  • – встановлення причин руйнування деталей ТЗ (внаслідок недоліків виготовлення, експлуатаційного зносу, в процесі ДТП);
  • – встановлення часу руйнування певної деталі ТЗ стосовно моменту ДТП.

Ці задачі можуть бути розв'язані при вирішенні таких питань:

  • 1) Яка причина виникнення технічної несправності: неякісне заводське виготовлення деталі чи вузла, експлуатаційний знос чи аварійна (під час ДТП) поломка?
  • 2) Коли виникла дана поломка деталі ТЗ стосовно моменту ДТП – до моменту ДТП, у момент ДТП чи після цієї події?
  • 3) Чи перебувала під напругою конкретна лампа (наприклад фара, габаритні вогні, стоп-сигнал тощо) на момент зіткнення (наїзду)?

На останнє питання майже завжди дається позитивна відповідь при руйнації колби лампи, але інколи трапляється, що колба лампи, яка досліджується, не розбита.

Крім того може бути визначено, з яким світлом (ближнім чи дальнім) рухався автомобіль на момент ДТП або навіть, чи був включений покажчик повороту, хоча лампа при цьому працює не в постійному режимі.

Судова транспортно-трасологічна експертиза займається дослідженням механізму ДТП у цілому, вирішуючи при цьому такі задачі:

  • – визначення механізму утворення пошкоджень на ТЗ внаслідок їх контактної взаємодії;
  • – встановлення частин ТЗ, які входили в контакт у первинний момент зіткнення, і напрямків прикладання деформуючих зусиль;
  • – виявлення частин ТЗ, які контактували з пішоходом;
  • – встановлення кута взаємного розташування ТЗ;
  • – встановлення взаємного розташування ТЗ стосовно меж і поздовжньої осі проїзної частини дороги;
  • – визначення місця ДТП чи місця наїзду на пішохода;
  • – встановлення факту нерухомості (чи руху) ТЗ у момент зіткнення;
  • – встановлення особливостей пересування водія та пасажирів у салоні автомобіля внаслідок зіткнення ТЗ чи наїзду на перешкоду;
  • – встановлення характеру пошкоджень на шинах коліс ТЗ, гнучких гальмівних шлангах ТЗ, різьбових з'єднаннях деталей ТЗ і часу їх виникнення стосовно ДТП;
  • – встановлення факту належності залишених на місці ДТП слідів коліс та інших частин ТЗ, які виступають, а також деталей і частин певному ТЗ.

Ці задачі вирішуються, якщо отримані відповіді на такі питання:

  • 1) Чи залишені певні сліди ходовими частинами (колесами, шинами, гусеницями тощо) даного ТЗ?
  • 2) Який механізм контактування ТЗ?
  • 3) Чи залишені сліди певними частинами даного ТЗ, що виступають?
  • 4) До якого типу (марки, моделі) належить ТЗ, яким залишено дані сліди?
  • 5) Яким було взаємне розташування транспортних засобів при їх зіткненні?
  • 6) Яким було взаємне розташування ТЗ і перешкоди у момент наїзду на останню?
  • 7) Який із транспортних засобів під час їх зіткнення стояв, а який рухався?
  • 8) На якому місці дороги сталося зіткнення транспортних засобів (наїзд на пішохода)?
  • 9) Який механізм утворення слідів (удар, ковзання тощо)?
  • 10) У якому напрямку, стосовно слідосприймаючої поверхні, рухався даний ТЗ?

При зіткненнях ТЗ частіше ставиться питання про їх взаємне розташування на момент зіткнення. Для позитивного вирішення цього питання важливо, щоб пошкоджені ТЗ перебували в одному місці, що дозволяє безпосередньо зіставити пошкодження на них. Це дає можливість не тільки найбільш конкретно вирішити питання, а й проілюструвати висновок, що робить його зрозумілим в судовому процесі і зменшує вірогідність додаткових питань у суді щодо висновку експертизи.

Вкрай важливо для визначення місця зіткнення відносно елементів дороги розуміння того, що місце зіткнення – це проекція зони контакту (або зони перекриття) на проїзну частину, тобто місце контакту має найчастіше не точкоподібний розмір, а як мінімум лінійний. Не виключено і той факт, що місце контакту може знаходитись на двох смугах руху (наприклад, коли при зустрічному русі кожен з ТЗ виїхав на зустрічну смугу).

Такі питання, як встановлення механізму зіткнення і статичного чи динамічного стану ТЗ на момент зіткнення, потребують певного обсягу слідової інформації, тому вирішуються далеко не завжди. Наприклад, механізм зіткнення включає фази зближення, безпосереднього зіткнення і подальшого переміщення до зупинки кожного ТЗ, і кожна фаза теоретично має залишити слідову інформацію на проїзній частині, ТЗ чи на інших об'єктах, що в дійсності буває далеко не завжди.

Задача встановлення взаєморозташування ТЗ і пішохода, а також факту перебування певної особи на робочому місці водія вирішується в межах комплексної медико-автотехнічної експертизи, для її вирішення потрібні знання двох фахівців різних галузей знань.

Указані задачі вирішуються при відповіді на такі питання:

  • 1) Хто з конкретних осіб знаходився за кермом (на робочому місці водія) ТЗ на момент ДТП?
  • 2) Яким було взаєморозташування ТЗ і пішохода на момент первинного контакту?
  • 3) Які тілесні ушкодження отримав потерпілий від контакту з тим або іншим ТЗ?

Останнє питання потребує вирішення, коли потерпілий контактував з кількома ТЗ і треба встановити, від контакту з яким ТЗ утворилося конкретне тілесне ушкодження (наприклад те, що спричинило смерть потерпілого).

Експертиза стану доріг і дорожніх умов у місцях ДТП, що включає дослідження техніко-експлуатаційних, геометричних і технічних показників автомобільних доріг і встановлення їх відповідності нормативно-технічним вимогам, вирішує такі задачі:

  • – з'ясування відповідності (невідповідності) техніко-експлуатаційних показників автомобільної дороги (рівність, коефіцієнти зчеплення, покриття проїзної частини тощо) вимогам безпеки дорожнього руху;
  • – з'ясування відповідності (невідповідності) ремонту, експлуатації та утримання доріг вимогам безпеки дорожнього руху;
  • – встановлення причинного зв'язку між невідповідністю дорожніх умов вимогам нормативних документів з ДТП;
  • – встановлення забезпечення (незабезпечення) організацією дорожнього руху на дослідній ділянці дороги та облаштування останньої безпеки дорожнього руху, а також причинного зв'язку між цим незабезпеченням і виникненням ДТП;
  • – встановлення відповідності геометричних параметрів автомобільної дороги вимогам нормативної документації, а також причинного зв'язку між їх невідповідністю і виникненням ДТП;
  • – встановлення відповідності коефіцієнта зчеплення покриття автомобільної дороги вимогам нормативів, а також причинного зв'язку між його невідповідністю і виникненням ДТП;
  • – встановлення впливу на безпеку дорожнього руху наявних дефектів покриття на проїзній частині (вибоїн, колійності, напливів чи інших деформацій покриття);
  • – встановлення необхідності позначення дефектів дорожнього покриття проїзної частини дорожніми знаками, а також впливу відсутності останніх на безпеку дорожнього руху;
  • – встановлення відповідності розташування дорожніх знаків та інших засобів організації дорожнього руху вимогам схеми організації дорожнього руху та вимогам нормативів, а також причинного зв'язку між невідповідністю їх розташування і виникненням ДТП;
  • – встановлення забезпеченості (незабезпеченості) видимості: зупинки автомобіля; зустрічного транспорту; перехрестя; залізничної колії, пішохідного переходу тощо відповідно до вимог нормативів, а також причинного зв'язку між цією незабезпеченістю і виникненням ДТП.

Ці задачі розв'язуються при отриманні відповіді на такі питання:

  • 1) Чи відповідали фактичні техніко-експлуатаційні показники (рівність, коефіцієнти зчеплення та шорсткості тощо) автомобільної дороги вимогам безпеки дорожнього руху?
  • 2) Чи відповідали ремонт, експлуатація та утримання доріг вимогам безпеки дорожнього руху?
  • 3) Чи перебували невідповідності дорожніх умов вимогам нормативних документів у причинному зв'язку з ДТП?
  • 4) Чи забезпечує організація дорожнього руху на дослідній ділянці дороги безпеку дорожнього руху?
  • 5) Чи відповідали геометричні параметри автомобільної дороги вимогам нормативної документації?

Підготовка матеріалів на судово-автотехнічну експертизу та об'єктів дослідження транспортно-трасологічної експертизи має свою специфіку.

У постанові (ухвалі) про призначення експертизи механізму і обставин ДТП за обов'язковою вимогою наводяться вихідні дані загального плану та специфічні для даного виду ДТП. Треба особливо підкреслити, що експерт-автотехнік не може збирати вихідні дані з матеріалів кримінального провадження, тим більш, якщо вони базуються на показаннях учасників і переважно є суперечливими.

При призначенні транспортно-трасологічної експертизи з встановлення механізму події, а також експертизи технічного стану ТЗ експерту треба надавати можливість безпосередньо досліджувати транспортні засоби, для чого необхідно забезпечити їх збереження і доступ до них експерта. Методики транспротно-трасологічних досліджень потребують безпосереднього зіставлення пошкоджень ТЗ, які контактували між собою. Оскільки об'єкти даної експертизи (ТЗ) громіздкі і часто самостійно не пересуваються, їх досліджують на місці стоянки. Значно простіше, коли ТЗ знаходяться не просто в одному місці, а поруч один з одним. Також поряд з ТЗ повинна бути вільна ділянка місцевості для можливості пересування ТЗ один відносно одного.

У процесі експертних оглядів часто треба використовувати спеціальні техніку (зокрема стенди, автокран чи інші підйомники тощо) та інструментарій, залучати технічних працівників, що має враховувати суб'єкт призначення експертизи. Відповідне клопотання експерта щодо забезпечення експертного огляду необхідно оперативно реалізовувати. Якщо транспортні засоби (або один з них) на момент призначення експертизи відремонтовані, продані чи утилізовані, експерту надаються протоколи огляду, схеми, фотознімки чи дані відеозйомки належної якості, виконані за правилами судової фотографії.

У процесі розслідування чи судового розгляду суб'єкт призначення автотехнічної експертизи повинен усунути неточності та суперечності у зібраних ним доказах. Для допомоги в уточненні описів слідових даних і формуванні вичерпного кола вихідних даних до винесення постанови (ухвали) про призначення автотехнічної експертизи суб'єкт призначення експертизи може отримати консультативну допомогу в експертній установі, безпосередньо у експерта (спеціаліста), або в судове засідання може бути запрошений спеціаліст.

Судова залізнично-технічна експертиза включає дослідження причин і обставин аварій на залізничному транспорті, визначення ступеня тяжкості їх наслідків, стану споруд, шляхів, рухомого складу, засобів сигналізації та блокування, встановлення необхідних технічних даних (швидкості потягу, гальмового шляху тощо), оцінювання правильності дій певних осіб з організації роботи на залізничному транспорті.

Згідно з Додатком 4 до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 15 липня 1997 р. № 285/7-А (у редакції наказу від 17 січня 2002 р. № 4/5), судова залізнично-технічна експертиза включена до кола інженерно-технічних експертиз і тарифіковано три її різновиди:

  • – 10.11. "Дослідження обставин залізнично-транспортної пригоди";
  • – 10.12. "Дослідження технічного стану рухомого складу залізничного транспорту";
  • – 10.13 "Дослідження інженерного обладнання верхньої будови колії".

Задачі цієї експертизи визначені такими питаннями:

  • 1) Яка безпосередня технічна причина аварії?
  • 2) Чи є аварія наслідком конкретної технічної причини?
  • 3) Які організаційні недоліки сприяли аварії?
  • 4) Яка була швидкість потяга на певній ділянці шляху?
  • 5) Яка максимальна швидкість потягу могла бути допущена на конкретній ділянці шляху?
  • 6) Чи вживав машиніст заходів до зупинки потягу, і яких саме?
  • 7) Чи застосував машиніст гальмування, а якщо так, то чи правильно та своєчасно воно було застосовано?
  • 8) Чи було включено гальмо перед аварією?
  • 9) Якою частиною локомотиву (вагона) утворені сліди на баластному шарі шляху?
  • 10) Чи перебуває конкретний об'єкт у технічно справному стані, якщо ні, то в чому полягає несправність?
  • 11) Чи відповідає стан конкретного технічного засобу правилам експлуатації?
  • 12) Чи правильно покладені рейки на певній ділянці шляху?
  • 13) Чи має недоліки баластний шар на певній ділянці шляху?
  • 14) Яка причина виникнення конкретного технічного дефекту?
  • 15) Чи існував цей дефект до аварії, або він з'явився внаслідок аварії?
  • 16) Чи могли конкретні несправності спричинити аварію, якщо так, то за яких обставин?
  • 17) Яких заходів для попередження аварії треба було вжити?
  • 18) Чи правильно були виконані машиністом конкретні технічні дії?
  • 19) Чи правильно був організований рух на конкретній ділянці шляху?
  • 20) Чи мали місце на конкретній ділянці шляху певні порушення?
  • 21) Чи є нормальним навантаження на певну деталь, або підвищене навантаження на конкретну деталь утворилось при аварії?
  • 22) Який зміст запису на стрічці швидкостєвимірювача?
  • 23) Чи можливо було провести потяг на конкретній ділянці шляху з певною швидкістю за наявності справних гальм?
  • 24) Чи можливо було зупинити потяг до певного місця?
  • 25) Чи можливо було своєчасною зупинкою попередити аварію або пом'якшити її наслідки?
  • 26) Який гальмовий шлях потягу за певних умов?
  • 27) Який ступінь тяжкості технічних наслідків, що настали в результаті аварії?
  • 28) Чи є в діях машиніста невідповідності Правилам безпеки руху?
  • 29) Чи відповідало виконання конкретної роботи Правилам безпеки руху?
  • 30) Чи виконала конкретна посадова особа всі дії, необхідні для попередження аварії, якщо не так, то які з них виконані не були?
  • 31) Які профілактичні заходи з метою попередження аварій на цій ділянці шляху доцільно здійснити?

Судова водно-технічна експертиза включає дослідження причин та обставин аварій на водному транспорті, ступеня тяжкості їх наслідків, визначення технічного стану гідротехнічних споруд, плавучих засобів та їх обладнання, попереджуючих знаків, встановлення необхідних технічних даних плавучого засобу, оцінку правильності виконання екіпажем плавучого засобу та іншими особами певних дій, встановлення можливості попередження аварії.

На сьогодні практика проведення водно-технічної експертизи виділяє такі її різновиди:

  • – судноводійська експертиза;
  • – гідрографічна експертиза;
  • – гідрометрична експертиза.

Задачі цієї експертизи можуть бути визначені такими питаннями:

  • 1) Яка безпосередня причина аварії' судна?
  • 2) Чи є конкретна обставина причиною або наслідком аварії?
  • 3) Які організаційні недоліки могли сприяти аварії?
  • 4) Якою частиною судна спричинені пошкодження іншого судна?
  • 5) Яка тяжкість технічних наслідків, спричинених аварією?
  • 6) Чи придатне за своєю конструкцією судно до плавання у конкретних умовах?
  • 7) Чи перебуває судно у технічно справному стані, якщо ні, то які його несправності?
  • 8) Чи має судно конструктивні недоліки, які могли вплинути на керування ним або його механізмами?
  • 9) Чи впливає конкретний дефект на керування судном?
  • 10) Яка причина поломки конкретної деталі конкретного механізму судна?
  • 11) Чи відповідає стан технічних засобів судна вимогам безпечного плавання, якщо ні, то які є недоліки?
  • 12) Чи могли певні недоліки спричинити аварію і за яких обставин?
  • 13) Яка якість ремонту судна, і чи правильною була його оцінка при прийомці судна в експлуатацію?
  • 14) Чи було допущено перевантаження судна?
  • 15) Чи має корпус судна достатній рівень запобігання проникненню води?
  • 16) Чи можливо проникнення води до корпусу судна конкретним шляхом?
  • 17) Скільки часу треба для заповнення судна водою в конкретних умовах?
  • 18) Чи достатніми були протипожежні засоби, якими обладнано судно?
  • 19) Чи достатніми були рятувальні засоби, якими обладнано судно (при аварії з людськими жертвами)?
  • 20) Чи правильними були показання магнітного компаса в конкретному районі за умови справності компаса?
  • 21) Чи правильно виконувалась прокладка курсу в конкретний період часу?
  • 22) Чи правильно встановлювалось місцезнаходження судна?
  • 23) Чи правильними були дії конкретної особи з точки зору забезпечення безпеки плавання?
  • 24) Яка була глибина в конкретному місці до падіння горизонту води?
  • 25) Чи правильною є надана навігаційна карта?
  • 26) Чи відповідають глибини, вказані на навігаційній карті, реальним глибинам; якщо ні, то чи є це причиною аварії?
  • 27) До якої ділянки плавання відноситься конкретний водний простір?
  • 28) Чи мало місце в цьому випадку недотримання правил, що регулюють плавання?
  • 29) Чи мало місце недотримання правил загрузки вантажів та їх розміщення на судні?
  • 30) Чи виконані певного особою всі дії, які входять до кола її обов'язків і є необхідними для попередження аварії; якщо ні, то які дії не були виконані?
  • 31) Яку допомогу повинен був надати капітан судна іншому судну, яке потрапило в аварію?

Судова авіаційно-технічна експертиза включає дослідження з встановлення причин і обставин авіаційних подій, ступеня тяжкості їх наслідків, технічного стану літальних апаратів, аеронавігаційних приладів, наземного аеронавігаційного обладнання, оцінки правильності заходів з підготовки та організації польотів.

Задачі цієї експертизи можуть бути визначені такими питаннями:

  • 1) Яка безпосередня причина події?
  • 2) Чи є певне пошкодження літального апарату причиною або наслідком події?
  • 3) Які організаційні недоліки сприяли події?
  • 4) Яке значення для настання події мали конкретні дії екіпажу?
  • 5) У якому напрямку і під яким кутом до поверхні землі впав літак?
  • 6) Якою частиною літак при падінні спочатку вдарився об землю?
  • 7) Якою частиною літака нанесено удар по конкретному предмету при здійсненні зльоту?
  • 8) З якої висоти почалось падіння літака?
  • 9) Які заходи були вжиті екіпажем для попередження події?
  • 10) З яких частин почалось руйнування літака у момент події, і в якій послідовності воно відбувалось?
  • 11) Чи перебував літак у технічно справному стані, якщо ні, то яка була несправність?
  • 12) Який із механізмів відмовив у польоті, і в чому полягала відмова?
  • 13) Яка причина відмови конкретного механізму літака?
  • 14) Чи можна було виявити конкретні несправності при огляді, що проводився перед польотом?
  • 15) Чи має літак недоліки конструкції, якщо так, то які?
  • 16) Яка якість ремонту літака, і чи правильною була оцінка ремонту?
  • 17) Чи є доброякісним щодо технічних умов матеріал, з якого виготовлена конкретна деталь літака?
  • 18) Чи придатний літак для виконання польотів у конкретних умовах?
  • 19) Чи відповідають злітно-посадочна смуга і обладнання аеродрому умовам зльоту (посадки) літака конкретного типу?
  • 20) Чи достатня кваліфікація певної особи для виконання робіт з організації та здійснення польотів?
  • 21) Чи правильно були виконані екіпажем певні технічні дії під час польоту?
  • 22) Чи правильно була здійснена підготовка до польоту?
  • 23) Чи можна було уникнути даної події і яким чином?
  • 24) Чи виконувався даний політ у відповідності з правилами безпеки польотів; якщо мали місце невідповідності, то які саме і якою особою вони були допущені?
  • 25) Чи проводилось завантаження літака і розміщення в ньому вантажу згідно з правилами завантаження літаків; якщо мали місце невідповідності, то які саме і до яких наслідків це призвело?
  • 26) Чи виконала певна особа всі дії, які входять до кола її обов'язків, щодо запобігання події; якщо ні, то які дії не були виконані?
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші