Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Експертизи у судочинстві України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Об'єкти експертизи волокон, волокнистих матеріалів та виробів з них

Основу волокнистих матеріалів і виробів з них становлять одиничні волокна (нитки), що не діляться вдовж осі на фрагменти без втрати притаманних їм як єдиному цілому певних властивостей. До волокнистих матеріалів відносяться всі текстильні волокна й волокна технічного призначення, нитки, пряжа, трикотаж, неткані матеріали та вироби з них. Асортимент волокнистих матеріалів та виробів з них доволі широкий і різноманітний. Лише в асортименті текстильних матеріалів нараховують декілька тисяч найменувань. Усі волокнисті матеріали та вироби з них певним чином класифіковані.

Для цілей судових експертиз спеціально розроблена класифікація, за якої всі об'єкти волокнистої природи поділяються на класи, наприклад: одиничне волокно, сукупність волокон, одиничний відрізок нитки (пряжі), сукупність ниток (пряжі), об'єм нитки (пряжі), конкретний предмет одягу, частина предмета одягу. У позначенні класів об'єктів враховується, що об'єкт становить певний елемент речової обстановки події і може бути шуканим. Класи поділяються на роди, а роди – на групи. У класифікації суворо дотримуються субординації класів, родів, груп об'єктів. Наприклад, однокольорові волокна утворюють рід першого порядку (волокна жовтого кольору), однокольорові волокна певного виду – рід другого порядку (бавовняні волокна жовтого кольору), однокольорові волокна конкретного виду, зафарбовані певним способом (жовті волокна бавовни, зафарбовані методом друку, зелені віскозні волокна, зафарбовані в масі), належать до роду третього порядку. При встановленні конкретної або загальної групової належності для виділення групи 1-го порядку в якості підстав використовуються клас і марка барвника, оскільки при випуску текстильних матеріалів нормуються колір матеріалу та міцність забарвлення. Ознаки фарбника (його клас і хімічна група, марка та композиція) на конкретному забарвленому матеріалі мають випадкове походження й доволі значну варіативність, що слугує достатньою підставою для віднесення цих ознак до групових. Групи більш високих порядків виокремлюються за наявності й характером сторонніх забруднень, пошкоджень. Знання класифікації об'єктів волокнистої природи допомагає слідчому в конкретному випадку визначити, які з них можуть слугувати речовими доказами, виокремити безпосередні об'єкти експертного дослідження, точно позначити шуканий у кримінальному провадженні елемент матеріальної обстановки події злочину.

На даний час за допомогою експертизи волокнистих матеріалів можна встановити:

  • – родову та загальну родову (групову) належність мікрочасток текстильних волокон, частин ниток, тканин, трикотажу й інших об'єктів волокнистої природи;
  • – локалізацію виявлених на предметах-носіях мікрочасток текстильних волокон і відповідність її ситуації розслідуваної події;
  • – факт контактної взаємодії комплектів одягу за слідами (мікрослідами) текстильних волокон і забруднень на одязі;
  • – факт контактної взаємодії одягу із знаряддями вбивства чи заподіяння тілесних ушкоджень транспортним засобом за мікрослідами текстильних волокон у сукупності з іншими мікрослідами (мастилом, частками лакофарбового покриття автомобіля), а також за слідами-відображеннями поверхонь будь-яких предметів;
  • – первісний вигляд і цільове призначення предметів одягу або інших об'єктів волокнистої природи за їх залишками після спалювання;
  • – ціле (конкретний кусок тканини, предмет одягу) за його частинами (фрагментом тканини, гудзиками з нитками), комплект одягу за окремими предметами;
  • – тотожність предметів одягу – пари рукавичок, шкарпеток – за сукупністю ознак матеріалів, експлуатаційних ознак і сторонніх нашарувань.

На вирішення експертизи також можуть ставитися питання про спосіб виготовлення, причини й умови пошкодження текстильного матеріалу або одягу та про загальне джерело походження об'єктів.

Відповідно до сучасних можливостей експертизи на її вирішення доцільно ставити такі питання:

  • 1) Чи є на конкретному предметі-носії нашарування сторонніх мікрочасток волокон?
  • 2) Якщо на даному предметі є сторонні волокна, то чи мають вони загальну родову (групову) належність з волокнами, які входять до складу предметів одягу підозрюваного або потерпілого?
  • 3) Чи є на предметах одягу підозрюваного або потерпілого сліди взаємодії у вигляді нашарувань мікрочасток текстильних волокон загальної родової (групової) належності?
  • 4) Чи перебували комплекти одягу (вказуються предмети одягу та їх належність конкретним особам) в контактній взаємодії?
  • 5) Якщо на об'єкті-носії неволокнистої природи (знарядді злочину, транспортному засобі, перешкоді тощо) і предметах одягу гр. А є сліди взаємодії у вигляді нашарувань мікрочасток текстильних волокон та інших матеріалів (деревини, металу, лакофарбового покриття, мастила) загальної родової (групової) належності, то чи перебували ці об'єкти в контактній взаємодії?
  • 6) Чи є в золі з місця підпалу залишки від згоряння волокнистих матеріалів, фрагменти предметів одягу, а якщо так, то якими є їх родова належність і цільове призначення?
  • 7) Чи має матеріал, залишки від спалювання якого надані на дослідження, загальну родову належність із матеріалом порівнюваного зразка?

Можливою є також постановка питань щодо локалізації нашарувань мікрочасток волокон на будь-якому об'єкті та її відповідності ситуації розслідуваної події, щодо джерела походження волокнистих матеріалів за місцем виготовлення, зберігання. Водночас, не рекомендується ставити невизначені завдання – встановлення "однаковості", "подібності", "тотожності" об'єктів волокнистої природи за структурою або хімічним складом, оскільки при використанні результатів таких досліджень як доказів виникають труднощі, пов'язані з тим, що експерт виходячи із своїх спеціальних знань зобов'язаний уточнити завдання у слідчого шляхом клопотання, а це збільшує час проведення експертизи.

Недоцільною є постановка запитання в такому формулюванні: "Чи є на об'єкті мікрочастки волокон з одягу підозрюваного гр. А?". Таке питання передбачає ототожнення конкретного (індивідуально визначеного) предмета одягу за відокремленим від нього волокном (його мікрочастинкою). На сьогодні таке завдання експертним шляхом не вирішується. На сучасному рівні розвитку експертизи волокнистих матеріалів не може бути встановлено конкретне джерело походження за технологією виготовлення підприємства-виробника об'єктів волокнистої природи, оскільки немає інформації про технологічні показники конкретних видів продукції, які випускаються як на території України, так і на підприємствах ближнього й далекого зарубіжжя. З цієї ж причини не може бути визначено конкретне цільове призначення низки об'єктів волокнистої природи. Мета використання одного й того самого об'єкта може бути різною залежно від конкретних потреб користувача.

Недоцільно ставити питання про факт контактної взаємодії стосовно: комплектів одягу, якими користувались тривалий період часу після події злочину, піддавали пранню, хімічному чищенню; предметів одягу, забруднених кров'ю та іншими виділеннями людини, нашаруваннями ґрунту, вкритих пліснявою; комплектів одягу, коли невідомо, в якому одязі знаходився підозрюваний при скоєнні злочину; комплектів одягу, однорідних за кольором або волокнистим складом (наприклад спецодягу, військового одягу); предметів нижньої білизни з білого хлопка та віскози з простирадлом, наволочкою тощо.

На сучасному рівні розвитку експертизи за частками (мікрочастками) волокон, які виявляються в значній кількості на будь-якому предметі одягу, практично не вдається вирішити питання щодо того, якому предмету одягу належить кожний з різновидів волокон. Це пояснюється низкою причин. По-перше, волокна-нашарування на одязі утворюються в результаті численних випадкових стикань з різноманітними предметами одягу та іншими об'єктами волокнистої природи. У процесі таких контактів на одяг переходять не всі різновиди волокон, що входять до складу матеріалу контактуючого предмета. По-друге, практично неможливо встановити послідовність потрапляння мікрочасток волокон на досліджуваний одяг до події, яка вивчається, в процесі або після неї. У зв'язку з цим, за відсутності підозрюваного та його одягу, призначати експертизу із встановлення родової (групової) належності сторонніх мікрочасток волокон на предметах одягу потерпілого не має сенсу. Не вдається довго зберігати вилучені волокна у вигляді мікропрепаратів у водному та водно-гліцериновому середовищі, оскільки вони відносно швидко змінюють свої властивості, стають непридатними для подальшого порівняльного дослідження.

Для правильних організації та проведення експертизи, оцінки результатів і формулювання вірогідних висновків експерту необхідні дані щодо походження, збереження, експлуатації та вилучення досліджуваних об'єктів. Так, для вирішення питання про факт контактної взаємодії необхідні відомості про умови використання одягу потерпілого та підозрюваного з часу вчинення злочину до моменту направлення на експертизу. Зокрема, експерт має знати, чи носили одяг і як довго, чи піддавався він чищенню, пранню, хімічному чищенню. Необхідно повідомляти експерту, що досліджувані предмети одягу, наприклад, потерпілого, не торкалися до і після події об'єктів, які мають такий самий волокнистий склад, як і предмети одягу підозрюваного, і речей чи речовин, котрими забруднений одяг підозрюваного.

У випадках призначення експертизи з метою ідентифікації цілого за частинами необхідно вказати, яке ціле є шуканим у кримінальному провадженні, і в подальшому, залежно від характеру цілого (кусок чи рулон тканини, предмет одягу, кусок мотузки), навести про них відповідні дані. Наприклад, про предмети одягу важливими є такі відомості: місце й час їх виготовлення й придбання, факти переробки (перефарбовування тощо), умови експлуатації. Про предмети одягу ручного виготовлення необхідні окрім цього дані про спосіб виготовлення, матеріали і пристосування, за допомогою яких вони виготовлялися.

Експертизою волокон, волокнистих матеріалів і виробів з них розроблена загальна для всіх об'єктів схема експертного дослідження, яке складається з таких етапів:

  • – огляд речових доказів, у тому числі з використанням інструментальних методів (одночасно проводиться індивідуалізація в межах можливого за зовнішніми ознаками речових доказів і окремих об'єктів, що їх складають, а також локалізація виявлених нашарувань і забруднень);
  • – виокремлення об'єкта в придатному для подальшого дослідження вигляді (відокремлення від предмета-носія, виділення з маси сторонньої речовини);
  • – виявлення родових ознак волокон ниток, пряжі, тканини, різноманітних виробів з волокнистих матеріалів і відокремлених від них частин залежно від об'єкта, який надійшов на дослідження;
  • – виявлення групових ознак досліджуваних об'єктів, окремих ознак, що індивідуалізують об'єкт (з цією ж метою проводиться вивчення механізму пошкоджень, загальної лінії відокремлення та інших ознак єдиного цілого у порівнюваних об'єктах);
  • – виявлення ознак загального джерела походження (за місцем виготовлення, збереження), у тому числі експлуатаційних ознак;
  • – оцінка виявлених ознак і формулювання висновків.

Виявити окремі ознаки, що індивідуалізують об'єкт у достатньому для встановлення тотожності обсязі, вдається не часто. Частіше виявлені окремі ознаки дозволяють встановити загальне джерело походження низки об'єктів або вузьку групову належність до спеціального класу, до групи найменшого обсягу, спеціальну групову належність, зумовлену розслідуваною подією. На кожному етапі дослідження волокнистих матеріалів і виробів з них зазвичай застосовують певний комплекс методів та окремих методик, необхідних і достатніх для виявлення відповідних ознак.

При експертному дослідженні волокон перш за все встановлюють: загальні ознаки – природу (клас, вид) волокна, колір, ознаки фарбування (спосіб фарбування, клас барвника); групові ознаки – склад мінеральної частини, марку фарбника, композицію барвників; окремі ознаки – ознаки пошкодження волокна (механічні, термічні, хімічні), зношування, забруднення, нерівномірності зафарбовування волокон.

На сьогодні детально розроблені типова методика і схема експертного дослідження текстильних волокон. В основу схеми покладено принцип послідовного виокремлення конкретних класифікаційних множинностей забарвлених текстильних волокон, обсяг котрих у процесі дослідження звужується до деякого граничного рівня поділу, передбаченого відповідною класифікацією. У висновку експерт вказує класифікаційну категорію, до котрої він включив об'єкт на підставі ознак, виявлених у ході дослідження.

Дослідження тканин є необхідною стадією дослідження одягу, предметів побутового, технічного і спеціального призначення, а також має самостійне значення у дослідженні кусків і рулонів тканини. В експертній практиці застосовуються методики дослідження тканин як матеріалів для виготовлення товарної продукції, розроблені в текстильному матеріалознавстві й адаптовані для цілей судової експертизи. Найчастіше в експертній практиці виконують завдання діагностичного характеру, тобто встановлюють окремі властивості тканин та їх відповідність нормативам, визначають артикул тканини, групу, підгрупу, вид тканини відповідно до стандартної торговельної класифікації, цільове призначення тканини.

До тканин, що мають загальну родову належність, відносять тканини, які характеризуються такими збіжними родовими ознаками: колір, волокнистий склад, вид, структура та лінійна щільність ниток, плетіння, щільність і поверхнева щільність тканин та їх ширина. Групову належність встановлюють для тканин, що мають загальну родову належність, на підставі сукупності таких збіжних групових ознак: рапорт плетіння (крім полотняного), рапорт друку, класи і марки барвників. За наявності кромок можна отримати додаткову інформацію про технологію виготовлення порівнюваних тканин, якщо в кромках є дефекти плетіння, включення кольорових ниток або ниток, які відрізняються від ниток фону тканини. В окремих випадках ці ознаки дозволяють, у сукупності з встановленими родовими та груповими ознаками тканин, ідентифікувати тканину, виготовлену на тому самому станку з такого самого навою.

Інколи виявлення певної сукупності ознак обробки тканини, використання композиційних барвників, специфічних ознак її зношування, а також пошкоджень і забруднень дозволяє встановити індивідуально-конкретну тотожність певного об'єму (відрізу, куска, фрагмента) тканини або предмета, виготовленого з нього. При ототожненні цілого, наприклад куска тканини, поділеного на частини, або предмета одягу за відокремленим від нього шматком тканини, обов'язковим є комплексне матеріалознавче та трасологічне дослідження.

Дослідження ниток, пряжі, шнурків, мотузок та інших плетених, кручених і в'язаних виробів передбачає застосування методів текстильного матеріалознавства для виявлення технологічних ознак. При цьому виходячи з особливостей технології виробництва в деяких випадках можна встановити єдине джерело походження за технологією виготовлення плетених, кручених і в'язаних виробів. Залежно від значущості сукупності виявлених ознак іноді можна встановити їх належність до одного виробу, виготовленого на одному й тому самому станку.

Дослідження залишків від спалювання текстильних матеріалів та одягу проводиться з метою реконструкції об'єктів та подальшого встановлення їх первісного виду й цільового призначення. При правильному вилученні золи, інших залишків від спалювання та обережному транспортуванні їх до експертної установи можна отримати значний обсяг інформації про спалений текстильний матеріал або швацький виріб. У багатьох випадках за обвугленими залишками та частками золи встановлюють волокнистий склад і характер плетіння ниток спаленого текстильного матеріалу, а також ознаки швацького виробу, що вказують на його цільове призначення. Найбільш сталими до дії високих температур е багатошарові деталі одягу (комір, борти, кармани) та металева фурнітура. Виявивши такі об'єкти в золі та встановивши їх родову належність, експерт, ґрунтуючись на асортиментних даних про текстильні матеріали, технології виготовлення швацьких виробів, вирішує питання щодо родової й групової належності спаленого об'єкта волокнистої природи та його цільового призначення.

Дослідження предметів одягу з нашаруваннями мікрочасток волокон являє собою частину комплексного дослідження речової обстановки події, яка розслідується, з метою встановлення факту контактної взаємодії: комплекту одягу підозрюваного з комплектом одягу потерпілого, комплекту одягу потерпілого із знаряддям травми або вбивства, одягу потерпілого та певних частин транспортного засобу й об'єктів інших класів. Для таких випадків розроблені відповідні методики експертного дослідження. На першому етапі методика передбачає виявлення й вилучення мікрочасток волокон та інших матеріалів (речовин), їх порівняльне дослідження з матеріалом (речовиною) слідоутворюючого об'єкта з метою встановлення їх родової (групової) належності. Особливе місце в методиці посідає вивчення локалізації мікрочасток, які взаємно переходять, а також слідів трас, пошкоджень одягу та контактуючих з ним об'єктів. На заключному етапі експертного дослідження проводиться оцінка виявлених ознак – механізму контактної взаємодії з урахуванням поширеності волокон різноманітних родів (груп) та інших часток, сталості слідів-нашарувань, відображення ознак контактної взаємодії конкретних предметів. Виявивши сукупність загальних та окремих ознак контактної взаємодії об'єктів, експерт визначає їх значущість і достатність для вирішення відповідного питання.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші