Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Експертизи у судочинстві України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Експертиза об'єктів інтелектуальної власності

Сьогодні однією з пріоритетних державних задач України є правове, наукове та соціально-економічне забезпечення створення й розвитку діючих механізмів захисту об'єктів інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності являє собою сукупність норм, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку із створенням і використанням винаходів, корисних моделей, промислових зразків, об'єктів авторського права, знаків для товарів і послуг шляхом установлення правового режиму їх використання, морального і матеріального стимулювання і захисту прав авторів і патентовласників. Чинна в Україні законодавчо-нормативна база передбачає ефективну систему засобів і способів захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, а також визначає порядок його здійснення. Захист прав інтелектуальної власності покладено на відповідні державні органи, що володіють необхідною компетенцією та правами.

Ефективним і дієвим є захист прав на об'єкти інтелектуальної власності в судовому порядку. Основні правові засади охорони прав інтелектуальної власності викладені в Цивільному, Господарському, Кримінальному, Адміністративному кодексах України і в спеціальному законодавстві з охорони прав інтелектуальної власності. Специфічні властивості даних об'єктів обумовлюють особливості процедури розв'язання спорів щодо цих об'єктів і пов'язаних з ними прав, які виникли в процесі створення та використання інтелектуальної власності. Фахівці вказують на зростання не лише кількості судових експертиз, пов'язаних з об'єктами права інтелектуальної власності, а й актуальності цього питання.

Судова експертиза у сфері інтелектуальної власності є найбільш динамічною порівняно з іншими видами судових експертиз, її методологічна база ґрунтується виключно на законах, котрі прийняті законодавчим органом, і з плином часу можуть бути замінені, доповнені, скасовані тощо. За таких обставин можуть виникнути певні проблеми при проведенні експертиз у сфері інтелектуальної власності. Особливістю експертних досліджень у цій сфері є те, що експерт не може дійти правильних висновків стосовно об'єкта дослідження, якщо досконало не знає законодавчої та нормативно-правової бази, у тому числі міжнародних норм й стандартів, котрих повинна дотримуватися Україна у сфері інтелектуальної власності. У процесі досліджень об'єктів права інтелектуальної власності судові експерти повинні керуватися положеннями як внутрішнього, так і міжнародного законодавства.

Судова експертиза має призначатися лише для встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі (адміністративній, господарській, цивільній) або у кримінальному провадженні. Водночас, експерт у своєму дослідженні не може торкатися питань тлумачення й порядку застосування правових норм. Практика призначення судових експертиз об'єктів інтелектуальної власності свідчить про складність відмежування "питання факту" від "питання права", і як наслідок трапляються випадки формулювання особою, яка призначає експертизу, питань правового характеру, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції органів досудового розслідування та суду. Наприклад, якщо йдеться про визнання патенту на винахід недійсним внаслідок невідповідності технічного рішення умовам надання правової охорони, то поставлене питання "Чи відповідає запатентований винахід умовам патентоспроможності?" є некоректним, оскільки має правовий характер. Питання "Чи відповідає промисловий зразок за патентом України № XXX такій умові патентоспроможності, як "новизна"? треба викласти в такій редакції: "Чи містяться в матеріалах справи або в інших відомих експерту інформаційних джерелах відомості, за якими сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № XXX стала загальнодоступною в світі до дати подання заявки до Установи (назва установи)?", а питання "Чи відповідають представлені на дослідження диски для лазерних систем зчитування положенням законодавства України, що визначають умови розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм і баз даних?" треба викласти в такій редакції: "Чи містять примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм і баз даних ознаки контрафактності?". Отже, перед експертом не можна ставити питання правового характеру, вирішення котрих є прерогативою правоохоронних органів чи суду, а лише такі, що пов'язані з предметом дослідження, тобто входять до компетенції експерта.

Доказове значення висновку багато в чому залежить від того, чи входять встановлені експертом обставини до предмета доказування у справі. Слід зазначити, що мають місце непоодинокі випадки призначення судами експертиз за відсутності потреби у спеціальних знаннях. Суди не повинні призначати судову експертизу для з'ясування задокументованих або публічно оголошених у встановленому порядку відомостей про об'єкти, події та явища, які є або пов'язані з результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Для з'ясування такої інформації не потрібні спеціальні знання фахівців у відповідній галузі знань, оскільки суд може отримати або витребувати ці відомості у сторін спору або у інших учасників судового процесу. Так, наприклад, немає потреби призначати судову експертизу для з'ясування питань щодо утримувача певного доменного імені в мережі Інтернет, тому що ці дані не потребують спеціальних знань для їх встановлення і можуть бути витребувані від об'єднання "Український мережевий інформаційний центр", що адмініструє систему реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегменту мережі Інтернет.

Об'єктом права інтелектуальної власності і суміжних з ним прав є результат інтелектуальної діяльності, який відповідає встановленим вимогам закону, в силу чого стає об'єктом правової охорони.

Специфічною особливістю інтелектуальної власності є те, що майже всі її об'єкти піддаються судовій експертизі, кількість видів якої неухильно зростає. Експертиза, пов'язана з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, охоплює такі види і підвиди й експертні спеціальності:

п/п

Вид і підвид судової експертизи

Індекс

спеціальності

Види експертних спеціальностей

1

Літературних і художніх творів

13.1.1

Дослідження, пов'язані з літературними, художніми творами, тощо

2

13.1.2

Дослідження, пов'язані з комп'ютерними програмами і компіляціями даних (базами даних)

3

Фонограм, відеограм, програм (передач) організацій мовлення

13.2

Дослідження, пов'язані з виконаннями, фонограмами, відеограмами, програмами (передачами) організацій мовлення

4

Винаходів і корисних моделей

13.3

Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями

5

Промислових зразків

13.4

Дослідження, пов'язані з промисловими зразками

6

Сортів рослин і порід тварин

13.5.1

Дослідження, пов'язані з сортами рослин

7

13.5.2

Дослідження, пов'язані з породами тварин

8

Комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів і послуг), географічних зазначень

13.6

Дослідження, пов'язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг) географічними зазначеннями

9

Топографій інтегральних мікросхем

13.7

Дослідження, пов'язані з топографіями інтегральних мікросхем

10

Комерційної таємниці (ноу-хау) і раціоналізаторських пропозицій

13.8

Дослідження, пов'язані з комерційною таємницею (ноу- хау) і раціоналізаторськими пропозиціями

11

Економічна у сфері інтелектуальної власності

13.9

Економічні дослідження у сфері інтелектуальної власності

Проведення якісних експертних досліджень у цих видах експертиз потребує відповідної освіти й достатнього досвіду роботи в різних галузях знань: патентознавстві, інформаційних технологіях, промисловому виробництві, юриспруденції, економіці, мистецтві, філології, евристиці тощо. Фахівець, атестований як експерт з авторського права, не може одночасно володіти всім спектром знань, що стосуються інтелектуальної власності: тобто літературних, музичних, хореографічних, аудіовізуальних творів; творів живопису, скульптури, прикладного мистецтва; комп'ютерних програм тощо. Дослідження винаходів, корисних моделей і раціоналізаторських пропозицій також потребують спеціальних знань, тому що ці об'єкти можуть належати галузям механіки, електроніки, фізики, хімії, біотехнологій тощо.

Об'єкти інтелектуальної власності поділяють на дві групи. До першої з них відносять об'єкти авторського права та суміжних прав, до другої – об'єкти промислової власності. До об'єктів авторського права відносять твори науки, літератури, мистецтва, а до об'єктів суміжних прав – виконання творів (літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних тощо), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення. До об'єктів промислової власності – винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, товарні знаки та знаки обслуговування, вказівки місць походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, селекційні досягнення в галузі виведення нових сортів рослин і нових порід тварин.

Поняття "інтелектуальна власність" охоплює також і права на комерційну таємницю. Така таємниця сама по собі не є результатом інтелектуальної творчості особи чи групи осіб, але певні відомості про використання конкретних розробок, ноу-хау можуть становити комерційну цінність певних інтелектуальних досягнень і впливати на комерційні інтереси конкретних осіб.

Експерти проводять судові експертизи та експертні дослідження у сфері інтелектуальної власності у таких випадках: у справах про захист авторських прав (використання об'єктів авторських прав – художніх, літературних творів, фотографій, атласів і карт, креслень, комп'ютерних програм, баз даних тощо); у справах про захист прав промислової власності (використання без дозволу власника знаків для товарів і послуг, комерційних (фірмових) найменувань, промислових зразків, винаходів, корисних моделей); у справах за позовами про оскарження рішень Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про надання правової охорони об'єктам промислової власності (знакам для товарів і послуг, винаходам, корисним моделям, промисловим зразкам); про відмову в наданні правової охорони зазначеним вище об'єктам; про визнання недійсними правоохоронних документів на об'єкти промислової власності (свідоцтв на знаки для товарів і послуг, патентів на винаходи, корисні моделі, промислові зразки), які були видані суб'єктам господарювання на підставі рішень Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Експерти, які залучаються до виконання зазначених судових експертиз об'єктів інтелектуальної власності, мають бути атестовані відповідно до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, і дані про них повинні бути внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Інтелектуальну власність відносять до особливого виду власності, що має віртуальний характер. Саме це ускладнює усвідомлення її сутності. Проте, якщо виникає спір стосовно об'єкта права інтелектуальної власності, то останній завжди матеріалізований. Результат інтелектуальної діяльності має бути втілений у конкретну об'єктивну форму, що передбачає обов'язкову можливість його відтворення. Тобто будь-який об'єкт інтелектуальної власності, якщо він є предметом судового спору, має бути виражений (представлений) і поданий на розгляд суду в об'єктивній, матеріальній формі.

Виокремлюють три основні форми "відображення" таких об'єктів: предметні об'єкти; матеріальні (речовинні) моделі та ідеальні моделі. В окремих випадках матеріальний носій і об'єкт інтелектуальної власності становлять настільки нерозривну, органічну єдність (живопис, фотографія тощо), котрі розглядаються як єдине, неподільне ціле. Більше того, іноді властивості носія можуть визначати властивості твору. Цю групу об'єктів інтелектуальної власності Складають предметні об'єкти. Матеріальні (речовинні) моделі об'єктів інтелектуальної власності – це матеріальні об'єкти, що відтворюють основні ознаки об'єктів інтелектуальної власності в наочній формі. До них можуть бути віднесені, наприклад, фотографія картини, зразок (виріб) або його складові, в яких реалізовано винахід. Ідеальні моделі об'єктів інтелектуальної власності – це зафіксовані на матеріальному носієві знакові або інші системи, що є, по суті, інформаційними моделями, використовуючи які можна відтворити об'єкт інтелектуальної власності.

Основними завданнями судової експертизи у сфері інтелектуальної власності є встановлення й оцінка властивостей об'єктів інтелектуальної власності, а саме: з'ясування того, чи є даний об'єкт об'єктом інтелектуальної власності (відповідність досліджуваного об'єкта критеріям охороноспроможності); визначення розмірів шкоди, заподіяної власнику авторських прав, підтверджених виданим у встановленому порядку патентом, свідоцтвом на знак товарів і послуг тощо, у результаті незаконного використання його твору (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, товарного знака); оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності як нематеріальних активів підприємства тощо.

Формулювання питань, які ставляться перед експертом, повинно, як правило, здійснюватись з урахуванням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень і атестованих експертних методик, у яких зазначаються питання, на вирішення яких спрямовані ці методики, та реєстр яких ведеться Міністерством юстиції України. Питання, що ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, зрозуміло і таким чином, щоб вони виключали неоднозначність їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, що направляються на експертизу як об'єкти досліджень.

Судова експертиза у сфері авторського права й суміжних прав істотно відрізняється від інших експертиз. Ця відмінність полягає в об'єктах, суб'єктах і цілях судової експертизи у сфері авторського права й суміжних прав. Авторське право поширюється на твори літератури, науки і мистецтва, комп'ютерні програми; суміжні права мають своєю метою захист прав виконавців, виробників фонограм, організацій ефірного й кабельного мовлення від несанкціонованого використання результатів їх інтелектуальної праці. Авторське право охороняє твори, тобто вираз думок, а не самі думки, котрі не можуть бути сприйняті іншими людьми, а отже, не можуть бути об'єктами правової охорони. Для отримання захисту з боку держави результати інтелектуальної творчої діяльності мають бути виражені у будь-якій об'єктивній формі: письмовій, усній, у вигляді звукозапису, відеозапису, цифрового зображення, в об'ємно-просторовій та іншій формі, що сприймається іншими людьми.

Основними цілями судової експертизи у цій сфері виступає встановлення: факту порушення прав на об'єкт авторського права або суміжних прав; тотожності об'єктів авторського права й суміжних прав; належності того чи іншого об'єкта авторського права й суміжних прав певному авторові чи групі авторів; чи є даний твір об'єктом охорони авторського права; чи є даний твір об'єктом неправомірного посягання. Своєрідність експертизи у сфері авторського права й суміжних прав полягає ще й у тому, що вихідною позицією для експертизи є безсумнівний факт належності права на об'єкт, що підлягає експертизі, певній особі, або те, що даний твір є об'єктом авторського й (або) суміжного права. Якщо автор певного об'єкта інтелектуальної власності невідомий або мають місце спірні твердження щодо авторства конкретної особи, то ці питання повинні бути спочатку вирішені іншою, а саме – авторознавчою експертизою. Експерт у сфері авторського права бере до уваги висновок іншої експертизи.

Об'єкти авторського права, що підлягають правовій охороні, визначені у ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Призначаючи експертизи у справах про порушення прав авторів, суди повинні визначити, які саме об'єкти авторського права та в яких аспектах мають бути досліджені судовою експертизою. У випадках, коли належність певного об'єкта до об'єктів авторського права не є безсумнівною, в тому числі коли наявний спір щодо того, чи є продукт творчої діяльності таким, що не охороняється авторським правом, суд повинен призначити судову експертизу. Об'єктами авторського права можуть бути лише твори, які мають такі ознаки: оригінальність; творчий характер; доступну для сприйняття об'єктивну форму виразу; можливість фіксації у матеріальній формі.

Експертиза авторського твору може бути зумовлена необхідністю з'ясування багатьох питань, наприклад: чи є даний об'єкт результатом творчої діяльності певної особи; чи підлягає певний об'єкт правовій охороні; чи мало місце порушення права на нього, а якщо так, то якого права це порушення стосується. Експертиза є обов'язковою, коли йдеться про плагіат та інше привласнення чужого твору, неправомірність використання твору тощо.

Кожний з об'єктів авторського права й суміжних прав зумовлює характер і зміст експертизи. Закон України "Про авторське право і суміжні права" визначає 16 видів об'єктів авторського права. Закінчується їх перелік вказівкою на те, що об'єктом правової охорони можуть бути й інші твори. Отже, законодавчо встановлений перелік об'єктів експертизи авторського права і суміжних прав може доповнюватись залежно від обставин і предмета судового спору. Життя породжує нові види творчої діяльності, що можуть стати об'єктами охорони авторського права.

Закон України "Про авторське право і суміжні права" не дає визначення літературного твору – в ньому йдеться про охорону Законом літературних письмових творів белетристичного, наукового, технічного або практичного характеру (ст. 5).

Під поняттям "літературні твори" слід розуміти всі твори як результат інтелектуальної діяльності, літературної чи наукової творчості, матеріалізовані в письмовій формі. Саме письмова форма є обов'язковим виразом матеріалізації літературного твору. Це можуть бути наукові, художні твори, що охоплюють і витвори мистецтва, видані друкарським або іншим способом. Усі зазначені об'єкти авторського права зазвичай позначаються єдиним поняттям – книжкова продукція, що може мати різноманітні форми – книги, брошури, статті, плаката, а також вміщених до книжкових видань фотографій, ілюстрацій, планів, креслень, які слугують наочними поясненнями чи доповненнями до змісту літературного твору, тощо. Хоча окремими науковцями й експертами висловлюються думки, що літературний твір може мати як письмову, так і іншу об'єктивну форму, яка дозволяє його сприйняття третіми особами. До таких форм вони відносять фіксацію літературного твору на грамплатівці, його магнітофонний запис на диску або іншому матеріальному носії, а також втілення його в усній формі публічним виголошенням або виконанням. Безумовно, результати творчості людини в іншій, крім письмової, формі оприлюднення також підлягають захисту як об'єкти авторського права. Але законодавець відніс виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори, аудіовізуальні твори, малюнки, гравюри, літографії, фотографії, ілюстрації, плани, ескізи тощо не до літературних письмових, а до інших творів у галузі науки, літератури і мистецтва, які охороняються законом.

Свою специфіку має експертиза об'єктів літературних наукових творів, що принципово відрізняються від творів художніх. Йдеться не про наукову експертизу, яка має визначати відповідність даного наукового твору світовим стандартам в окремих галузях наукових знань, а про експертизу наукових творів не за їх науково-теоретичним рівнем, а як об'єктів авторського права. У даному аспекті всі наукові твори прирівнюються до інших творів як результатів інтелектуальної, творчої діяльності людини. Підставами для експертизи є порушення тих самих авторських прав, що й на інші твори.

Для вирішення питання, чи може частина літературного письмового твору (у тому числі і його оригінальна назва) використовуватися самостійно або є твором похідним, необхідні знання фахівців у галузі літературознавства. Наприклад, потребує експертного роз'яснення питання, чи є літературний або музичний твір з текстом або без тексту твором народної творчості (фольклором) або ж він є таким, що став широко відомим і часто використовуваним творінням конкретної особи.

Для роз'яснення питання щодо можливості використання чужого твору без згоди автора (або іншої особи, яка має авторське право), зокрема, у формі плагіату або піратства у сфері авторського права й суміжних прав, необхідно доручати проведення експертизи фахівцям

у галузі літературознавства, мистецтвознавства тощо залежно від конкретного об'єкта авторського права та (або) суміжних прав.

За Законом України "Про авторське право і суміжні права" фонограмою є звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо), або виконання будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Оригінальна фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій). Відеограма – це відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) або показ будь-яких зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, діафільми, слайд-фільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими тощо. Отже, аудіовізуальні твори охоплюють широке коло кіно-, теле- й відеографічних творів, які розраховані на зорове (та слухове) сприйняття невизначеною аудиторією.

Згідно з положеннями Закону "Про авторське право і суміжні права" до суміжних прав відносяться права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення. Найбільш поширеним порушенням прав зазначених фізичних і юридичних осіб є контрафакція, тобто введення у господарський обіг носіїв творів без відповідного дозволу законних правовласників. Для виявлення ознак контрафактності призначається комплекс експертиз, зокрема криміналістичних, і судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності, яка зазвичай проводиться після експертиз криміналістичних.

Стосовно об'єктів авторського права та суміжних прав на вирішення експертизи можуть бути поставлені такі питання:

  • 1) Чи є текстовий матеріал (його фрагменти), що міститься в монографії, статті, брошурі або іншому виданні чи на веб-сайті, повним або частковим відтворенням літературного твору (його назва), авторські права на який належать (фізичній особі, юридичній особі)?
  • 2) Чи є зображення, розміщене на сторінці газети, журналу чи іншого видання або на веб-сайті, витворенням фотографічного твору (його назва), авторські права на який належать (дані власника)?
  • 3) Чи є продемонстрований у передачі (програмі) організації мовлення, яка транслювалася..., літературний, музичний аудіовізуальний твір (його назва) або його фрагменти твором, права на який (які) належать (дані власника)?
  • 4) Чи продемонстровано у передачі (програмі) організації мовлення, яка транслювалася (вказати коли, де і як саме), виконання,

фонограму, відеограму, суміжні права на котре (котрі) належать (дані власника)?

Дослідження, пов'язані з комп'ютерними програмами і компіляціями даних (базами даних)

Сучасна комп'ютерна програма – це досить складний, комплексний та багатогранний об'єкт, який може включати різні об'єкти інтелектуальної власності. Згідно з національним і міжнародним законодавством комп'ютерна програма віднесена до об'єктів авторського права. При цьому, комп'ютерна програма охороняється як літературний твір і дослідження зазначених продуктів творчості охоплюється одним видом експертизи інтелектуальної власності, хоча й у межах відмінних експертних спеціальностей. Однак комп'ютерна програма за її сутністю й змістом не є літературним твором – вона не ідентична з ним, а лише схожа на нього.

Програмними продуктами вважаються як програми для комп'ютерів (об'єктивна форма представлення сукупності даних і команд, створених для функціонування комп'ютерів), так і бази даних (об'єктивна форма представлення й організації сукупності даних, систематизованих таким чином, щоб вони могли бути знайдені й оброблені за допомогою персональних комп'ютерів). Наданий авторським правом захист не поширюється на ідеї та принципи, на яких базуються комп'ютерна програма або її частини, зокрема на ідеї та принципи організації інтерфейсу та алгоритму. Отже, об'єктом авторського права є не ідея, закладена в алгоритм, а лише конкретна форма виразу цього алгоритму у вигляді символічного запису конкретної послідовності операцій та дій. Оригінальним може вважатися лише такий твір, котрий є продуктом самостійної творчості автора. Ідеї, на котрих заснований твір, не обов'язково мають бути новими, проте форма їх виразу (в даному разі – текст програми, записаної автором за допомогою алгоритмічної мови) обов'язково повинна бути оригінальною. На відміну від літературних творів, текст комп'ютерної програми (вихідний та об'єктний коди) не має самостійної цінності без можливості його зчитування комп'ютером. Сприйняття й реалізація ідей комп'ютерної програми (її тексту) здійснюються не безпосередньо людиною, а опосередковано– за допомогою комп'ютера. Отже, охороні підлягає лише така комп'ютерна програма, яка може бути прийнята до виконання засобами комп'ютерної техніки за умови введення відповідних команд людиною.

Будь-яка програма містить алгоритм (вихідний код, текст програми), написаний мовою, зрозумілою людині. Автор комп'ютерної програми під час її написання використовує команди (елементи) алгоритмічної мови. Комп'ютер може оперувати лише поняттями, які виражені у формі чисел (об'єктним кодом). Тому текст комп'ютерної програми завжди "переводять" на "мову", зрозумілу комп'ютеру. Процес переведення тексту програми з вихідного коду в об'єктний, у результаті котрого отримується виконуваний файл, автоматизований і не має творчого характеру. Його називають компіляцією, а зворотній процес – декомпіляцією. При компіляції комп'ютерна програма набуває проміжної форми, до котрої необхідно додатково приєднати бібліотечні засоби, які містять стандартні підпрограми і процедури, а за необхідності – додати будь-які інші модулі, скомпільовані в об'єктний модуль навіть з інших мов високого рівня.

При призначенні судових експертиз комп'ютерних програм як об'єктів авторського права об'єкт, який перевіряється, і об'єкт, який порівнюється, повинні буди надані на дослідження експерта у вигляді вихідного коду (тексту програм). Лише в такому випадку можна проводити їх порівняльне дослідження як об'єктів авторського права та встановлювати їх ідентифікацію. Однак на практиці на експертне дослідження найчастіше направляються комп'ютерні програми у вигляді виконуваних файлів, а в якості зразків для порівняльного дослідження іноді надаються коди на мові високого рівня (тексту програм). Оскільки дані об'єкти не можна порівняти між собою, судові експерти вимушені вжити заходів – здійснити декомпіляцію досліджуваного програмного продукту за допомогою програм-декомпіляторів. Проте сучасні декомпілятори не дозволяють отримувати точну копію вихідного коду. Не можна встановити факт порушення авторського права на комп'ютерну програму та здійснити ідентифікацію комп'ютерних програм, досліджуючи виконувані файли та їх ймовірні вихідні коди, отримані в результаті декомпіляції виконуваних файлів, оскільки в результаті декомпіляції неможливо отримати повний оригінальний текст програмного продукту. Ідентифікація комп'ютерних програм та їх частин можлива лише у випадках надання судовому експерту комп'ютерних програм у вигляді оригінальних вихідних кодів (текстів програм), створення котрих засноване на використанні творчої праці їх авторів.

Питання, пов'язані з дослідженням комп'ютерних програм, можуть бути поставлені так:

  • 1) Чи мало місце відтворення комп'ютерної програми (її назва й інші дані) у комп'ютерній програмі (вказати в якій)?
  • 2) Що складає зміст, внутрішню та зовнішню форми вираження наданої на дослідження комп'ютерної програми?
  • 3) Чим обумовлюється та характеризується оригінальність наданої на дослідження комп'ютерної програми?
  • 4) Чи є вихідні тексти (вихідні коди) (або їх частина) комп'ютерної програми, що надана на дослідження, переробкою вихідних текстів (вихідних кодів) комп'ютерної програми (її дані)?
  • 5) Чи є комп'ютерна програма, надана на дослідження, самостійним, оригінальним твором, відмінним від комп'ютерної програми (її дані)?

Дослідження, пов 'язані з промисловими зразками Промислові зразки стали окремим об'єктом інтелектуальної власності завдяки специфічному характеру, що має задовольняти як естетичні, так і функціональні потреби при застосуванні на матеріальних продуктах. Промислові зразки перебувають на перехресті мистецтва й технології, оскільки розробники промислових продуктів намагаються створювати вироби, форма і зовнішній вигляд яких відповідають естетичним уподобанням споживачів як щодо зорової привабливості предмета, так і його здатності ефективно виконувати призначену йому функцію. У юридичному розумінні промисловий зразок належить до об'єктів права, що надається в багатьох країнах відповідно до системи реєстрації, на охорону оригінальних орнаментальних і нефункціональних ознак промислового виробу або продукту, які є результатом творчої діяльності людини.

Судову експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, пов'язаних з промисловими зразками, призначають з метою встановлення: наявності новизни промислового зразка на дату подання заявки на видачу патенту або в разі якщо заявлено пріоритет (порівняно з протиставленим промисловим зразком); виготовлення конкретного виробу з використанням усіх суттєвих ознак промислового зразка; включення до сукупності суттєвих ознак промислового зразка інших охоронюваних об'єктів права інтелектуальної власності (торговельні марки, комерційні найменування, географічні зазначення походження товарів, твори образотворчого мистецтва тощо).

Виокремлюють дві категорії спорів, предметом яких є права на промисловий зразок: спори про заборону використання запатентованого промислового зразка та спори про визнання патенту на промисловий зразок недійсним. У вирішенні спорів про захист права інтелектуальної власності на промисловий зразок, залежно від обставин справи та суті спору, судом за допомогою експертного дослідження можуть бути встановлені фактичні дані про: наявність (відсутність) новизни промислового зразка на дату подання заявки на видачу патенту; виготовлення конкретного виробу з використанням усіх суттєвих ознак промислового зразка; включення до сукупності суттєвих ознак промислового зразка інших охоронюваних об'єктів інтелектуальної власності (торгових марок, комерційних найменувань, географічних зазначень походження товарів, творів авторського права тощо).

Вироби, які відносять до промислових зразків, дуже різноманітні. Виокремлюють такі їх види: об'ємні – наприклад зовнішній вид станка, автомобіля, взуття; площинні – наприклад зовнішній вид килима, візерунок на тканині; комбіновані – наприклад зовнішній вигляд годинника, інформаційного табло тощо. Таке поняття, як "конструкторське рішення" не може бути притаманне для площинних – двомірних промислових зразків – етикеток, тканин, ковдр тощо. Для них головною характеристикою є зовнішній вигляд виробу, композиційне розташування окремих графічних елементів, зображень.

Об'єктами судової експертизи та досліджень, пов'язаних із промисловими зразками, можуть бути: промислові зразки; промислові вироби; матеріали, які містять інформацію про виріб, тощо.

На експертизи, пов'язані з промисловими зразками, необхідно надати такі матеріали: завірену копію патенту на промисловий зразок; виписку про патент на промисловий зразок з державного реєстру зареєстрованих знаків для товарів і послуг; у випадку вирішення питання про порушення прав власника промислового зразка – конкретний об'єкт, в якому втілено промисловий зразок або його якісні зображення; у випадку вирішення питання про визнання патенту на промисловий зразок недійсним на підставі невідповідності умові новизни – матеріали, які спростовують новизну промислового зразка, із зазначенням дати їх виготовлення, публікації тощо; інші матеріали залежно від питань, які ставляться на вирішення експерта.

Згідно з п. 6 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", обсяг правової охорони, що надається, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні виробу, внесеному до Реєстру, і засвідчується патентом з наведеною в ньому копією внесеного до Реєстру зображення виробу. Тлумачення ознак промислового зразка повинно здійснюватися в межах його опису. Під суттєвою ознакою промислового зразка розуміється ознака, що об'єктивно властива художньо-конструкторському рішенню виробу, характеризує композиційні особливості цього виробу і впливає на процес його формоутворення. Суттєвими є ознаки, кожна з яких необхідна, а всі разом достатні для сприйняття виробу як такого, що відрізняється від інших аналогічних виробів. Суттєвість ознаки промислового зразка визначається участю в створенні зорового образу виробу, в наданні виробу властивостей, що дозволяють візуально відрізнити його від ряду аналогічних рішень. Залежно від виду промислового зразка та його характеру для характеристики зовнішнього вигляду виробів, можуть бути використані такі ознаки виробу з тривимірною об'ємно-просторовою структурою: форма виробу в цілому і/або форма його композиційних елементів (об'ємна характеристика, абрис, силуети); склад і кількість основних композиційних елементів; пластичне пророблення, у тому числі композиційних елементів тощо; взаємне розташування композиційних елементів (композиційне, компонувальне рішення).

На вирішення судової експертизи, пов'язаної з промисловими зразками, рекомендується ставити такі питання:

  • 1) Чи використані у виробі, що наданий на дослідження, всі суттєві ознаки промислового зразка за патентом України № 000, виданим...?
  • 2) Чи містяться у наданих матеріалах справи відомості про те, що до переліку суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № 000 входять об'єкти інтелектуальної власності, права на які належать іншим особам?
  • 3) Чи входить до переліку ознак промислового зразка за патентом України № 000 сукупність ознак промислового зразка за патентом № 111 (раніше зареєстрованим чи заявленим на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи)?
  • 4) Чи входить до переліку ознак промислового зразка за патентом України № 000 знак для товарів і послуг за свідоцтвом № XXX, раніше зареєстрованим чи заявленим на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи (вказати якої)?
  • 5) Чи входить до переліку ознак промислового зразка за патентом України № 000 фірмове найменування "XXX" (що відоме в Україні і належить іншій особі, яка одержала право на нього до дати подання до Установи заявки)?
  • 6) Чи входить до переліку ознак промислового зразка за патентом України № 000 кваліфіковане зазначення походження товарів "XXX" (що охороняється відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів")?
  • 7) Чи входить до переліку ознак промислового зразка за патентом України № 000 назва (цитата, персонаж) відомого в Україні твору науки (літератури і мистецтва) (назва і автор твору)?
  • 8) Чи входять до переліку ознак промислового зразка за патентом України № 000 твір мистецтва "XXX" та його фрагменти?

При дослідженні поставленого перед судовим експертом питання стосовно новизни аналізується сукупність суттєвих ознак промислового зразка на зображеннях, які містяться в матеріалах заявки. Подальшим етапом судової експертизи промислових зразків є аналіз наданих на дослідження матеріалів, необхідних для встановлення загальнодоступності сукупності суттєвих ознак до дати подачі заявки до Установи. Крім зазначеної фіксованої дати, яка підтверджує загальнодоступність інформації, обов'язковою і дуже важливою умовою є надання зображення зовнішнього вигляду виробу (промислового зразка), що могло б підтвердити зазначену дату. Надане зображення дозволить оцінити, а також провести порівняльне дослідження сукупності суттєвих ознак, які характеризують зовнішній вигляд виробів. Тим самим встановлюється відповідність промислового зразка критерію новизни.

Для вирішення питання, чи використані у виробі "XXX" усі суттєві ознаки промислового зразка за патентом України № 000, що став загальнодоступним у світі до дати подання заявки до Установи, необхідно провести порівняльний аналіз сукупності суттєвих ознак промислового зразка та ознак, якими характеризуються представлені експерту вироби, з метою встановлення, чи присутні ознаки певного промислового зразка у виробах. Для такого порівняльного аналізу необхідно навести всі ознаки, які формують зовнішній вигляд кожного з наданих на дослідження об'єктів. Вирішення питання щодо новизни промислового зразка передбачає не лише порівняння його суттєвих ознак з ознаками виробів, що представлені експерту, а й визначення того, коли сукупність ознак промислового зразка стала загальнодоступною у світі. У випадку з протиставленим промисловому зразку фірмовим (комерційним) найменуванням повинно йтися виключно про словесне позначення, яке входить до переліку суттєвих ознак промислового зразка і є тотожним фірмовому (комерційному) найменуванню, що належить іншій особі. У такому разі експерт досліджує саме словесну частину позначення і не бере до уваги її графічне виконання (шрифт, колір, розмір тощо).

Дослідженню питання, чи містяться у наданих матеріалах справи відомості про те, що до переліку суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № 000 входять об'єкти інтелектуальної власності, права на які належать іншим особам, передує встановлення експертом суттєвих ознак промислового зразка. Якщо протиставленим йому об'єктом є промисловий зразок, зареєстрований чи заявлений на реєстрацію на ім'я іншої особи, то експерт таким самим чином встановлює ознаки, які його характеризують. У випадку з протиставленим промисловому зразку знаком для товарів і послуг останній описується експертом, встановлюються елементи знака, з яких він складається. Може йтися як про тотожність, так і про схожість позначення, що входить до переліку суттєвих ознак промислового зразка із зареєстрованим знаком для товарів і послуг (ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Більшість експертних досліджень щодо промислових зразків є комплексними, і питання, що вирішуються в ході таких експертиз, стосуються різних об'єктів інтелектуальної власності.

Дослідження, пов'язані із сортами рослин і породами тварин

Об'єктами інтелектуальних прав на селекційні досягнення законодавство визначає сорти рослин і породи тварин, які зареєстровані у Державному реєстрі селекційних досягнень. Сортом рослин є група рослин, яка незалежно від охороноздатності виокремлюється за ознаками, що характеризують даний генотип або комбінацію генотипів, і відрізняється від інших груп рослин того ж ботанічного таксону одним або декількома суттєвими ознаками. Сорт може бути представлений одним або декількома рослинами, частиною або декількома частинами за умови, що така частина або частини можуть бути використані для відтворення цілих рослин певного сорту. У свою чергу, в рамках сорту теж можуть бути виділені певні категорії, якими є: клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція.

Породою тварин є група тварин, яка незалежно від охороноздатності має зумовлені біологічними і морфологічними властивостями ознаки, до того ж окремі з них є специфічними для даної групи і відрізняють її від інших груп тварин. Порода може бути представлена жіночою або чоловічою особиною або племінним матеріалом. У якості самостійної категорії породи розглядаються тип і крос ліній. Лінія – це об'єктивно існуюча і якісно своєрідна цінна група племінних тварин, пов'язана спорідненістю з певним родоначальником, здатна до тривалого самовідтворення і поширювана через чоловічих нащадків. Основна особливість лінії – її якісна своєрідність, що визначає особливий, притаманний тільки їй тип.

Чинним законодавством встановлено такі критерії охороноздатності (ознаки) селекційного досягнення: новизна, відмінність, однорідність, стабільність.

До ознак охороноздатності сорту рослин, породи тварин відносять новизну сорту рослини або породи тварини, тобто новизну селекційного досягнення, його (сорту) відмінність від інших сортів, однорідність і стабільність. Результатом діяльності селекціонера має бути вирішення конкретного практичного завдання, що полягає у виведенні нового сорту рослини або породи тварини. Необхідно здійснити весь селекційний процес, щоб реально вивести новий сорт (породу) і перевірити його на відповідність передбаченим законом вимогам. Завдання з виведення нових сортів і порід вирішують засобами біології. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" сорт – це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція), що незалежно від того, чи відповідає вона повністю умовам надання правової охорони, може: бути визначена за ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності певного генотипу або комбінації генотипів; бути відмежована від будь-якої іншої групи рослин за ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; розглядатися як одне ціле в аспекті її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту. Породою тварин вважають створену внаслідок цілеспрямованої творчої діяльності групу племінних тварин (породу, породний тип, лінію, сім'ю тощо), яка має нові високі генетичні ознаки, що усталено передаються їхнім нащадкам.

Суди, відповідно до їх компетенції, розглядають спори про: надання прав на сорти та їх державну реєстрацію; визначення сортів, що створені у зв'язку з виконанням службових обов'язків або за дорученням роботодавця; авторство на сорт; винагороду авторам; укладення та виконання ліцензійних договорів; визначення власника сорту; визнання прав на сорт недійсними; дострокове припинення прав; порушення особистих немайнових і майнових прав на сорт; визнання сорту придатним для використання в Україні тощо.

На вирішення цього виду експертизи можуть бути поставлені такі питання:

  • 1) Чи відповідає наданий на дослідження гібрид буряка цукрового (вказати назву) критерію однорідності за проявом ознаки стійкості до вірусного захворювання коренеплодів – ризоманії?
  • 2) Чи відповідає наданий на дослідження сорт пшениці м'якої (вказати назву) критеріям однорідності та стабільності?
  • 3) Чи відповідає наданий на дослідження сорт (гібрид) ріпаку (вказати назву), який охороняється патентом України № 000, критеріям відмітності, однорідності та стабільності?

Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями

Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями різноманітних видів, набувають усе більшого значення в господарському, цивільному та кримінальному судочинстві. Доказова інформація, отримана в результаті проведення судових експертиз, дозволяє швидко й обґрунтовано приймати рішення при розгляді справ, пов'язаних з об'єктами промислової власності. Для встановлення фактичних даних щодо новизни, промислової придатності винаходу або корисної моделі та наявності у об'єкта винаходу винахідницького рівня необхідні спеціальні знання в галузі техніки (якщо це винаходи, корисні моделі, промислові зразки) і в галузі права інтелектуальної власності. У ході експертного дослідження експерту необхідно проаналізувати рівень техніки, відомий на дату подання заявки; виявити мету винаходу; з'ясувати, наскільки точно формула відображає сутність винаходу та чи відповідає вона опису до нього; встановити наявність ознак винаходу у формулі; визначити, в чому полягає внесок, що став підставою для видачі патенту; оцінити істотність кожної з ознак винаходу з огляду на результат, що досягається, та її вплив на обсяг охорони прав.

При вирішенні спорів щодо захисту прав інтелектуальної власності на винаходи або корисні моделі за допомогою експертного дослідження можуть бути встановлені фактичні дані про: наявність (відсутність) новизни винаходу або корисної моделі на дату подання заявки на видачу патента, а якщо заявлено пріоритет, – на дату пріоритету (у порівнянні з протиставленим винаходом або раніше відомим технічним рішенням); наявність (відсутність) у винаходу винахідницького рівня, тобто чи відтворює він явним чином рівень техніки (не є для спеціаліста очевидним); наявність (відсутність) у формулі запатентованого винаходу (корисної моделі) всіх ознак, наведених у поданій заявці.

У ході експертного дослідження встановлюють факт використання винаходу (корисної моделі). Під використанням розуміють введення до господарського обігу продукту, створеного із застосуванням винаходу (корисної моделі), а також із застосуванням способу, що охороняється патентом на винахід. При цьому продукт (виріб) визнається виготовленим з використанням запатентованого винаходу (корисної моделі), а спосіб, що охороняється патентом на винахід, – застосованим, якщо при його застосуванні використана кожна ознака винаходу (корисної моделі), включена до незалежного пункту формули, чи еквівалентна їй ознака. Таким чином, для визначення винаходу використаним у тому чи іншому об'єкті техніки необхідно встановити наявність у ньому всіх ознак винаходу (корисної моделі), які зазначені в незалежному пункті його формули. Крім того визначається обсяг правової охорони, наданої патентом, шляхом однозначного тлумачення формули винаходу (корисної моделі). Також встановлюється, чи мав місце факт попереднього користування.

На вирішення експертизи можуть бути поставлені такі питання:

  • 1) Чи відповідав запатентований винахід (корисна модель) умовам патентоздатності на дату подачі заявки?
  • 2) Чи містить формула запатентованого винаходу (корисної моделі) ознаки, які не вказані в поданій заявці?
  • 3) Чи використано у процесі виготовлення продукту (вказати назву) кожну ознаку (або ознаку, еквівалентну їй), включену до незалежного пункту формули винаходу за патентом України № 000?
  • 4) Чи є технічне рішення (вказати назву), захищене патентом України на винахід № 000, новим?
  • 5) Чи відповідає технічне рішення (вказати назву), захищене патентом України на винахід № 000, винахідницькому рівню?
  • 6) Чи відповідає обсяг запатентованого винаходу умовам, що використані ліцензіатом?
  • 7) Чи провело підприємство до подання заявки на винахід (корисну модель) значну й серйозну підготовку до використання технологічного (технічного) рішення, що тотожне винаходу (корисної моделі) за патентом України № 000?

Дослідження, пов'язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів та послуг), географічними зазначеннями

На сучасному етапі розвитку ринкової економіки України пріоритетного значення набувають такі об'єкти промислової власності, як фірмові найменування, товарні знаки та знаки обслуговування. Фірмове найменування й товарний знак є самостійними засобами індивідуалізації учасників цивільного обороту. Фірмове найменування – це найменування, яке є частиною повного або скороченого найменування юридичної особи, що використовується для встановлення відмінності його від інших підприємств або організацій, які здійснюють свою діяльність в тотожній або подібній галузі. Тобто фірмове найменування має своїм призначенням індивідуалізацію певного підприємства чи організації, передусім виокремлення їх діяльності. Така індивідуалізація потрібна для акцентування, пропаганди якісних ознак діяльності, збереження, розвитку та правової охорони фірмового найменування.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" товарний знак або знак для товарів і послуг – це позначення, за якими товари та послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Товарні знаки (у сфері послуг – знаки обслуговування) допомагають покупцям відрізняти товари й послуги одних виробників від однорідних товарів і послуг інших. Знаком може бути будь-яке позначення або комбінація позначень. Умовно знаки поділяють на: словесні (слова, букви, цифри, слогани), образотворчі, об'ємні, комбіновані, звукові тощо. У сучасних умовах найчастіше використовують без дозволу суб'єкта права знак для товарів чи послуг і фірмові найменування. Але й інші об'єкти також часто стають об'єктами неправомірного використання. Знак для товарів і послуг став особливо привабливим для незакономірного використання, оскільки він не потребує великих інвестицій для виготовлення й швидко може приносити доходи. Позначення товару, що не відзначається високою якістю, чужим знаком для високоякісних товарів і послуг може сприяти росту попиту на нього. Фірмові найменування, на відміну від товарних знаків і знаків обслуговування, індивідуалізують самого виробника товарів і послуг, тобто допомагають відрізняти одного виробника від інших. Як і товарний знак (знак обслуговування), фірмове найменування, ставши відомим, виконує ще й рекламну функцію. Воно покликане одночасно і представляти товар чи послуги, і захищати володаря прав від їх порушення на ринку.

Географічні зазначення як об'єкт промислової власності охоплюють поняття "зазначення походження товару" та "найменування місця походження товару". Найменування місця походження товару – це дійсна або історична назва географічного об'єкта (країни, населеного пункту, місцевості), котре використовується для позначення товару, особливі властивості якого виключно або головним чином визначаються характерними для цього географічного об'єкта природними умовами або іншими факторами чи поєднанням природних умов та цих факторів (наприклад мінеральна вода "Миргородська", яка має особливі властивості, зумовлені природою місця її видобутку). Зазначення походження товару – це зазначення (зображення або назва географічного об'єкта), що прямо або опосередковано вказують на місце дійсного походження або виготовлення товару (наприклад "Виготовлено в Україні").

За допомогою експертного дослідження з'ясовують фактичні дані щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні знака правової охорони. З метою такого з'ясування можуть вирішуватися, зокрема, питання, чи є знак: зображенням чи імітацією державного герба, прапора чи іншого державного символу (емблеми); найменуванням офіційної назви держави; зображенням емблеми, скороченого або повного найменування міжнародних міжурядових організацій; позначенням офіційного контрольного, гарантійного та пробірного клейма, печатки; виразом нагороди та іншої відзнаки; чи має розрізняльну здатність або набув розрізняльну здатність внаслідок використання; чи складається лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; є таким, що складається лише з позначень чи даних, які є описовими у використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливим або таким, що може ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послуги, зокрема, чи є конкуруючі позначення тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати; чи складається лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами; чи відображає лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або надає товарові істотної цінності.

Встановлюють також, чи збігається зображення знака (знак): з кваліфікованим зазначенням походження товару; з комерційним (фірмовим) найменуванням або промисловим зразком іншої особи; з назвою відомого в Україні твору науки, літератури і мистецтва або з цитатою і персонажем з нього, з твором мистецтва та його фрагментом; з прізвищем, іменем, псевдонімом і похідних від них, портретом і факсиміле відомої в Україні особи.

Підставою для експертизи позначення, що може бути знаком для товарів і послуг, є використання іншого позначення, яке схоже із зареєстрованим знаком і може ввести в оману споживача; просто неправомірне використання чужого знака для товарів і послуг з посиланням на те, що це позначення використовується вже давно; сумніви щодо достовірності державної реєстрації знака тощо.

Перед експертами можуть бути поставлені такі запитання:

  • 1) Чи зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг, що містять напис: "Lee", "Wrangler", "Lewis", "Trussardi", "Boss", класу товарів, до яких належить одяг?
  • 2) Чи використано у наданих для дослідження зразках знаки для товарів і послуг, право власності на які охороняється Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"?
  • 3) Чи є факт нанесення відповідних знаків на зразках, наданих на дослідження, незаконним використанням зареєстрованих знаків для інших товарів і послуг?

Не можна ставити на вирішення експертом питання щодо відповідності позначень, які є об'єктом торговельної марки, умовам надання правової охорони, оскільки за такої постановки запитання з'ясовують питання права, а не просто факту.

Перелік документів, необхідних для проведення експертизи у спорах про заборону використання зареєстрованого знака для товарів і послуг (порушення прав власника свідоцтва), визначено у п. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Матеріали справи крім свідоцтва про реєстрацію знака для товарів і послуг зазвичай містять упаковки, етикетки, рекламні матеріали, роздруківки з мережі Інтернет.

Проведення експертизи у спорах про визнання свідоцтва недійсним або його припинення потребує дещо іншого підходу до збору документів. Якщо сторона (позивач) посилається на невідповідність знака умовам надання правової охорони або на видачу свідоцтва на нього внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб, то матеріали справи мають містити відповідні відомості, оскільки експерт згідно з вимогами законодавства не може самостійно збирати матеріали для експертного дослідження.

Спеціальна експертиза контрафактних об'єктів інтелектуальної власності має своїм завданням дослідження тільки об'єктів інтелектуальної власності й тільки на предмет їх неправомірного відтворення, поширення, використання тощо, тобто контрафактних об'єктів. Поняття "контрафактні об'єкти інтелектуальної власності" охоплює їх широке коло. Закон України "Про авторське право і суміжні права" в редакції від 11 липня 2001 р. визначає: "Контрафактними примірниками твору, фонограми чи відеограми є відтворені, опубліковані і (або) розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися" (ст. 1).

Наведене визначення контрафактних творів, фонограм і відеограм може бути з певними застереженнями поширене й на об'єкти промислової власності. При цьому слід мати на увазі, що лише відтворення, наприклад, винаходу чи корисної моделі, саме по собі не має сенсу. Може йтися лише про неправомірне використання винаходу, корисної моделі в промисловому виробі. Щодо знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань, зазначень походження товарів, то вони можуть відтворюватися, розповсюджуватися і використовуватися. У контексті дослідження поняття "контрафактні об'єкти інтелектуальної власності" означає неправомірне відтворення, використання, розповсюдження об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі завезення на митну територію України чи вивезення з її території промислових виробів з використанням об'єктів інтелектуальної (промислової) власності.

Особливістю експертизи у сфері інтелектуальної власності є та обставина, що експерт має справу з правопорушенням, адже йдеться про експертизу контрафактних об'єктів інтелектуальної власності, тобто об'єктів, виготовлених, відтворених, використаних, розповсюджених тощо з порушенням чинного законодавства. Ці порушення є різноманітними, і їх види, методи, способи постійно удосконалюються, стають численнішими й розвиваються. Іде творчий процес не тільки у створенні певного об'єкта інтелектуальної власності, паралельно відбувається також творчий процес – з контрафакції вже створених об'єктів тієї ж інтелектуальної власності.

Для правильного вирішення цивільної або господарської справи чи кримінального провадження не завжди достатньо знань у сфері інтелектуальної власності. У багатьох випадках використовуються спеціальні знання з різних галузей. Наприклад, для вирішення питання щодо контрафактності відеокасет необхідно, поряд з визначенням контрафактності: встановити спосіб целофанування та виготовлення футляра (компетенція трасологічної експертизи); встановити спосіб поліграфічного оформлення футляра (компетенція технічної експертизи документів); вирішити питання про відповідність якості відеозапису досліджуваної відеокасети якості запису на ліцензійних касетах (компетенція експертизи фоно- та відеозаписів). Подібні комплексні експертні дослідження проводяться фахівцями відповідних експертних спеціальностей з використанням відповідного методичного та апаратного забезпечення.

Сьогодні в Україні експертизу об'єктів права інтелектуальної власності проводять: Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Академії правових наук України, науково-дослідні інститути судових експертиз Міністерства юстиції України, науково-дослідні експертно-криміналістичні центри МВС України та Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші