Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Експертизи у судочинстві України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Мистецтвознавча експертиза

Пам'ятки історії та культури – це важлива частина духовного надбання народу, які мають слугувати цілям розвитку науки, освіти і культури, формуванню почуття патріотизму та естетичному вихованню. До таких пам'яток відносяться і багато з творів мистецтва як творче відображення дійсності у художніх образах. Окремі з них навіть вважаються історико-культурними цінностями, мають особливий статус і охороняються державою. Словосполучення "виріб мистецтва" – термін не юридичний, його визначення в законодавчих актах немає. У контексті нормативних актів про авторське право виробом літератури або мистецтва визнається будь-який твір, незалежно від його вартості і призначення, способу вираження, але вираження повинно мати об'єктивну форму. До виробів мистецтва відносять і деякі інші види людської творчості, наприклад комп'ютерні ігри, які з 2011 р. офіційно визнані у США окремим видом мистецтва.

Загальновизнаним призначенням мистецьких творів виступає забезпечення естетичних потреб людини. Такі потреби у кожної особи є різними, оцінюються кожною людиною по-різному, водночас, існують і загальновизнані підходи до визначення мистецьких цінностей. Мистецькі вироби, завдяки високому й сталому і навіть зростаючому попиту на них як у нашій країні, так і за її межами, доволі часто стають об'єктами неправомірних посягань, а отже, й об'єктами кримінальних проваджень або цивільних спорів. Повне та об'єктивне розслідування злочину або правильне й справедливе вирішення цивільного позову потребує використання спеціальних знань, які застосовуються в межах судової мистецтвознавчої експертизи для вирішення конкретних питань, пов'язаних з встановленням справжності твору, його ідентифікації, належності певному автору, з мистецькими підробками.

Мистецтвознавча експертиза – це самостійний клас експертиз, оскільки для її проведення потрібні спеціальні знання в такій самостійній науковій галузі як мистецтвознавство. Цей клас судових експертиз має свої предмет, об'єкти і власні методи дослідження. Родами судово-мистецтвознавчої експертизи є: експертиза творів живопису; експертиза творів графіки; експертиза творів скульптури; експертиза художніх фотознімків; експертиза кінофільмів і відеозаписів; експертиза художніх творів народних промислів; експертиза антикварних виробів; експертиза особливо цінних музикальних інструментів; експертиза літературних творів; експертиза музичних творів.

Метою мистецтвознавчої експертизи є:

  • – встановлення культурно-історичної цінності об'єкта мистецтва;
  • – класифікація об'єкта – до якого виду мистецтва або ремесла він відноситься – починаючи з глобальних відмінностей типу: картина або зброя і закінчуючи детальною класифікацією за жанром, епохою, місцем виготовлення, належністю до певної або іншої мистецької школи тощо;
  • – визначення матеріалів, з яких виготовлено об'єкт мистецтва;
  • – визначення стану об'єкта, його збереженості, наявності або відсутності дефектів, пошкоджень та їх характеру;
  • – визначення часу виготовлення об'єкта – від епохи до конкретного року;
  • – встановлення авторства. Дане питання ставиться у двох випадках: коли автор невідомий і його необхідно ідентифікувати; коли автор відомий ймовірно і необхідно встановити, чи справді об'єкт виконаний ним;
  • – визначення художньо-естетичної мети виготовлення.
  • – визначення ступеня унікальності об'єкта.
  • – визначення оригінальності об'єкта – чи є він оригіналом або копією іншого виробу;
  • – встановлення наявності переробок або виконаних реставраційних робіт.
  • – визначення вартості об'єкта на певний час.
  • – встановлення справжності об'єкта.
  • – визначення належності (неналежності) об'єкта до порнографічної або еротичної продукції.

Предметом мистецтвознавчої експертизи є фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження або цивільної справи і пов'язані з встановленням культурної, історико-культурної цінності та матеріальної вартості мистецького твору, відповідності його змісту та ідейного спрямування встановленим нормам суспільної моралі. Дана експертиза здійснюється на основі спеціальних знань у галузях мистецтвознавства та культурології.

Об'єктами мистецтвознавчого дослідження є твори образотворчого (живопис, скульптура, графіка) та декоративно-прикладного (професійного і народного) мистецтва, кіно- та відеопродукція, фотоматеріали тощо. Такі твори можуть бути виконані з різних матеріалів, а також зафіксовані на будь-яких носіях (паперових, магнітних і кінострічках, електронних тощо). Це можуть бути, наприклад, екслібриси, монументальні пам'ятки культури (архітектурні ансамблі та окремі будівлі, розписи), предмети одягу, історичний текстиль, гано- та відеофільми, фотознімки окремі або їх тематично пов'язані серії, фонограми музичних чи пісенних творів та їх нотні записи тощо. Отже, об'єктами даного класу експертних досліджень є предмети матеріального світу, які, ймовірно, мають художню, історичну або культурну цінність.

Підставою для класифікації об'єктів мистецтвознавчої експертизи необхідно вважати сферу мистецтвознавства – галузі наукового знання, специфічної для цього напряму експертних досліджень. Для мистецтвознавства традиційним є поділ мистецтва на види залежно від способу матеріального втілення змісту – слова, звуку, зображення або їх комбінації. Якщо розглядати об'єкти судової мистецтвознавчої експертизи як матеріальні носії інформації, то спосіб матеріального втілення змісту може бути обраний в якості підстави для їх класифікації, оскільки саме він визначає матеріальні характеристики кожної групи і відповідний їм метод дослідження.

Не кожний об'єкт мистецтвознавчої експертизи є витвором мистецтва або має художню, культурну чи історичну цінність, проте всі вони є продуктами людської діяльності, що призначені для впливу на спостерігача через сприйняття, і в кожному з них зміст, задум втілюється саме одним із перелічених способів.

Залежно від способу матеріального втілення змісту об'єкти мистецтвознавчої експертизи можна поділити на образотворчі, музичні та літературні твори. У разі дослідження як об'єкта експертизи зразків пісенної творчості можуть вивчатися окремо музична, літературна складова та їх поєднання в одному витворі мистецтва. Окремі підходи потрібні до експертного дослідження таких специфічних об'єктів мистецтвознавчої експертизи, як кінофільми. У них поєднуються літературний зміст, режисура, гра акторів, музика, пісенна частина тощо. Подальша класифікація об'єктів мистецтвознавчої експертизи можлива за матеріалами, які застосовувалися для їх виготовлення, і матеріалами носіїв. Так, серед образотворчих творів виокремлюються плескаті зображення (графіка та живопис), скульптура, архітектура та декоративно-прикладні вироби. Музичні твори, залежно від засобів фіксації музики, можна поділити на твори в нотному запису та на різноманітних аудіоносіях: пластинках, аудіо- плівках, лазерних дисках тощо. Літературні твори поділяють на воскові або глиняні таблички, сувої, пергаменти, зшиті книжки (друковані або рукописні), електронні тексти тощо. Мистецтвознавство передбачає й інші види поділу творів мистецтва. Наприклад, жанрове: залежно від формальних і змістових особливостей в живопису виокремлюють портрет, пейзаж, натюрморт тощо; в літературі – прозу, в тому числі роман, оповідання, есе тощо, та поезію; у музиці – класичну, народну, духовну, джаз тощо.

В основі поділу творів мистецтва може також бути стиль, що зумовлює тип культурної цілісності. Серед стилів виокремлюють академізм, бароко, імпресіонізм, кубізм, сюрреалізм тощо, і з цієї точки зору музичний твір і твір образотворчого мистецтва епохи бароко мають між собою значно більше подібних рис, ніж, наприклад дві вази, одна з яких виготовлена в класичному стилі, а інша – в стилі модерн. Витвори мистецтва можна диференціювати за часом і місцем їх створення: мистецтво Давнього Єгипту, Давньої Греції, західноєвропейське середньовічне мистецтво тощо. Такі класифікації об'єктів мистецтвознавчої експертизи мають суттєве значення при обранні експертом методів і методик дослідження, а також при оцінці кваліфікації самого експерта. Співвіднесення наданого на експертизу об'єкта з тим або іншим стилем, жанром, історичним періодом та територією є частиною мистецтвознавчого дослідження.

Характеризуючи об'єкти судової мистецтвознавчої експертизи, необхідно зазначити одне доволі проблемне питання, яке виникає в практиці проведення цього виду експертиз: чи можна провести дослідження за документами, фотокартками та описаннями предмета, який, ймовірно, становить художню, культурну або історичну цінність за відсутності самого предмета? Юридичних заборон для цього немає, разом з тим можливості експерта при виконанні такого дослідження значно зменшуються. Наприклад, для визначення часу та місця виготовлення живописного полотна необхідне проведення хімічного аналізу використаних фарб, а за наявності лише фотокарток або описів картини такий аналіз неможливий. Окрім того будь-який опис може бути неповним або нечітким, доповненим особистим сприйняттям мистецького твору автором описання, а фотографічне зображення – викривлювати уявлення про об'єкт через неточність передачі кольору, кут зйомки, освітлення предмета та інші фактори. Фактично в такому випадку експерт досліджує не той об'єкт, про який йому ставлять запитання. Так, у випадках проведення мистецтвознавчої експертизи певного витвору мистецтва за документами експерт замість фактичного об'єкта дослідження – картини як візуального зображення, аналізує текст опису цієї картини, замість скульптури, тобто об'ємного зображення, – її фотокартку, тобто пласке зображення. Такі особливості необхідно враховувати, надаючи оцінку висновку експерта, а самому експерту необхідно кожного разу посилатися на представлені документи й підкреслювати, що висновок зроблено лише на підставі інформації, яка в них міститься.

Якість висновку мистецтвознавчої експертизи та можливість використання його як джерела доказу в кримінальному провадженні чи засобу доказування у цивільній справі залежить не лише від фактичних даних, кваліфікації експерта та об'єктів, що надані на дослідження, а й від запитань, сформульованих особою, яка призначила експертизу. Проводячи дослідження, експерт в першу чергу орієнтується саме на ці питання, оскільки відповіді у його висновку напряму залежать від формулювання питань. З урахуванням цієї обставини для більшості класичних експертиз були розроблені методичні рекомендації щодо формулювання питань, з приблизним переліком. Але такі рекомендації можна розглядати лише як орієнтир, а постановка конкретних запитань і їх формулювання залежать від конкретних завдань слідчої або судової практики. Судова мистецтвознавча експертиза ще перебуває у процесі становлення, тому уніфікованого переліку питань для неї до сьогодні не розроблено.

Завдання судово-мистецтвознавчої експертизи різноманітні і залежать від об'єкта дослідження, галузі, в якій проводиться експерти за, змісту й особливостей цивільної справи чи кримінального провадження, у межах яких вона проводиться, та інших факторів. Так само, як і в інших класах експертиз, при призначенні й проведенні судово-мистецтвознавчої експертизи вирішуються ідентифікаційні (атрибутивні), діагностичні та класифікаційні (типологічні) завдання.

До ідентифікаційних відносять: завдання, пов'язані з ототожненням досліджуваного об'єкта з конкретним витвором мистецтва; встановлення належності наданих на дослідження фрагментів твору до конкретного твору; відтворення конкретного витвору за наданим фрагментом з використанням даних про його зовнішній вигляд (фотографій, документальних описів тощо). Ідентифікаційні (атрибутивні) дослідження вирішують питання щодо ідентифікації конкретного твору та встановлення його автора. Наприклад:

  • 1) Чи є наданий на дослідження художній твір "Портрет сестри Ганни молодшої", папір, пастель, 62 х 80 см, авторською роботою художника І. П. Світлицького?
  • 2) Чи використовувались змістові елементи наданих на дослідження художніх творів для виготовлення листівок, що видані підприємством "Заповіт"?
  • 3) Хто є автором наданого на дослідження підписаного художнього твору "Відлига", картон, олія, 42 х 60 см?

При атрибуції художніх творів та встановленні їх культурної цінності проведення дослідження передбачає спочатку їх детальний візуальний огляд та опис. Документується стан їх збереження з лицьового та зворотного боків, звертається увага на написи, етикетки та інші знаки, які можуть вказувати на історію створення, авторство та існування творів. В атрибуції творів мистецтва важливе місце займає аспект реставрації – чи був об'єкт реставрований, в який час та якими методами, що саме піддавалося відновленню. Проведенню реставраційних робіт передує дослідження – атрибуція – визначення автентичності та автора твору, а за неможливості цього – школи, країни, часу створення тощо, визначення ступеня збереженості і втрат після створення, спотворення попередніми реставраціями чи іншими діями, а також встановлення первісного вигляду. Розглядаючи об'єкт дослідження, слід враховувати, що його призначення, матеріал, з якого він виготовлений, форма тощо мають бути органічними, тобто відповідати часу й меті його створення.

Далі застосовуються неруйнівні оптико-фізичні методи аналізу: мікроскопічний, фотографування у відбитих інфрачервоних та ультрафіолетових променях, видима та ультрафіолетова люмінесценція, рентгенографія. Ці дослідження дозволяють встановити стан ґрунту, фарбових і покривного шарів, виявити наявність авторської підготовки малюнка, підмальовок, фактуру мазка, місця реставраційних включень тощо. При дослідженні стану фарбового шару звертають увагу на наявність кракелюрів та їх вигляд, розташування по площині твору, розташування авторського напису відносно авторського фарбового шару. При дослідженні зображення методами видимої люмінесценції та у відбитих ультрафіолетових променях можна зафіксувати наявність грибкових пошкоджень твору, встановити їх стан – діючий чи знешкоджений. Рентгенографічні дослідження дозволяють не лише встановити техніку виконання твору, а й виявити наявність перезапису, тобто попередні живописні шари на поверхні досліджуваного об'єкта.

Для вивчення матеріальної складової твору здійснюється відбір проб з різних його частин. Проби відбираються у розмірах незначних, але достатніх для виготовлення з них мікрошліфів з метою подальшого їх використання для визначення як хіміко-фізичних характеристик матеріалів, так і техніки виготовлення твору. Варто відмітити, що для копіїстів і фальсифікаторів творів мистецтва досягнення повної автентичності матеріалів з оригіналом залишається завданням нездійсненним. Це істотно сприяє можливостям експертизи і вже на етапі порівняння параметрів матеріальної складової досліджуваного твору з відповідними даними можна виявити факт копіювання чи фальсифікації.

У подальшому експертом визначається співвідношення за часом конструктивних і образотворчих частин твору, підписів, монограм, штампів тощо. Встановлюється наявність більш пізніх вставок, реставраційних заповнень. Вивчаються особливості конструкції, структури і хімічного складу автентичних частин твору. Це дає можливість дійти висновків про відповідність зазначених параметрів часу їх створення, належність творів до локальної художньої школи, авторство тощо.

Аналіз індивідуальної манери художника має на меті виявлення типових для конкретного творця технічних прийомів роботи, для чого досліджуються особливості фактури фарбового шару, характер обробки поверхонь робіт, що представляють інші види мистецтва, з урахуванням різноманіття застосованих технічних засобів і матеріалів. За необхідності проводиться почеркознавчий аналіз підписів, написів, монограм, розглядаються інші позначення (символіко-алегоричні, геральдичні тощо), важливі для атрибуції твору. Визначається їх співвідношення з твором у часі. При цьому інформація про більш пізні елементи твору ретельно аналізується різними методами. Підпис чи напис, зроблений пізніше часу створення, інші специфічні додавання та зміни, внесені до твору, можуть належати його автору або вказувати на нього. Водночас, вони можуть бути виконані іншими особами, але вказувати на фактичного автора. Основа визначення автентичності творів живопису – співвіднесення в часі їх конструктивної та образотворчої частин.

Для датування станкової чи книжної гравюри важливим є встановлення часу виробництва паперу, на якому вона надрукована. При дослідженні складових паперу, його стану звертають увагу на наявність на ньому характерних водяних знаків. Важливо провести аналіз типів і особливостей шрифтів на гравюрах і стародрукованих виданнях. Для оцінки гравюр важливим є визначення техніки їх виконання, оскільки в різних країнах та чи інша техніка з'являлася у досить точно встановлений на сьогодні час. Для характеристики гравюр важливо встановити, чи був автор гравюри водночас і автором малюнка, за яким виконувалася гравюра, або ж основу композиції графічного твору становить твір іншого художника–живописця, гравера, скульптора, архітектора та ін. (тип так званої репродукційної гравюри).

Стилістичний аналіз передбачає розгляд теми, сюжету твору, особливостей його іконографії, а також композиції, колориту, колористичного рішення, інших формальних якостей і ознак для віднесення роботи до визначеного хронологічного періоду чи стилю, напряму, з'ясування місця її створення, авторства тощо. При цьому обов'язково беруться до уваги результати технологічного аналізу твору, індивідуальної манери художника та інші ознаки. На цьому етапі здійснюється атрибуція твору як художнього явища, його стилю, іноді – художньої школи, часу його створення (у тому разі, коли перед нами – автентичний твір, а не підробка). У всіх випадках для встановлення часу створення твору, художньої школи, стилю, автора важливим критерієм є орнаментика (особливо у творах декоративно-прикладного і народного мистецтва, а також у роботах майстрів- професіоналів), якщо в таких творах є орнаментальні мотиви.

При проведенні експертизи визначних художніх творів для порівняння стилістичних особливостей, творчої манери художника перевага віддається оригіналам. Відсутність матеріалів для порівняльного аналізу допускається лише при аналізі робіт маловідомих майстрів з автентичними підписами, оскільки мала популярність автора зазвичай зумовлює крайню рідкісність випадків фальсифікації. таких творів.

Важливими є відомості про минуле твору (перебування у колекціях, експозиціях на виставках, документальні свідчення тощо). За можливості здійснюється його порівняння з оригіналами робіт іншого майстра (якісними репродукціями з них), роботами інших майстрів визначеного періоду, які належали до однієї школи, працювали в одному географічно визначеному художньому центрі. При цьому також враховують наявні відомості про структуру, матеріал, хімічний склад матеріальних складових об'єкта дослідження, а також стилістичні особливості, манеру виконання творів, які відбираються для порівняння.

До діагностичних відносять завдання, пов'язані з виявленням обставин створення досліджуваних об'єктів – місця, часу, використаних матеріалів, засобів і прийомів, що застосовані при його створенні; з встановленням змісту, смислового навантаження досліджуваного об'єкта, його художньої, історичної, культурної цінності, а також належності досліджуваного об'єкта до робіт певного автора, відомої школи, стилю, жанру – за використаними матеріалами, творчою манерою, сюжетом, змістом тощо.

При цьому вирішуються такі основні питання:

  • 1) Чи має представлений на експертизу твір культурну цінність в історичному, етнографічному чи художньому аспектах?
  • 2) Який вік наданих на дослідження творів прикладного мистецтва, та якою є їх матеріальна вартість?
  • 3) Яка матеріальна вартість збитку в результаті пошкодження даного художнього твору?
  • 4) Якою є вартість реставрації наданого на дослідження художнього виробу?
  • 5) Чи належить надана на дослідження ікона "Святий Георгій- Переможець" до виробів сучасного мистецтва, і чи піддавалась вона штучному старінню?
  • 6) Які техніка та технологія виконання наданої на дослідження картини (скульптури)?
  • 7) Чи використовувались для виготовлення картини сучасні засоби та способи нанесення зображень, зокрема плотер із сухими пігментами?

Матеріальна цінність художніх творів визначається на підставі вирішення питання про їх художню та естетичну цінність, а також відповідно до відомостей, що містяться в каталогах аукціонних продаж, інших методичних матеріалах, і з урахуванням попиту на аналогічні твори протягом декількох останніх років. При цьому враховується ступінь первинної фізичної збереженості творів, якість проведеної реставрації, наявність довільних вилучень (утрат), доповнень, інших переробок, яких зазнав оригінал. При визначенні матеріальної шкоди експерт спочатку визначає вартість твору до його пошкодження, а вже після цього, залежно від типу твору, визначає його залишкову вартість або вартість реставраційних робіт.

Класифікаційні (типологічні) завдання пов'язані з віднесенням досліджуваного твору чи виробу до конкретного типу, виду продукції. Серед головних класифікаційних завдань мистецтвознавчої експертизи слід виділити, перш за все, визначення відповідності продукції вимогам законодавства про захист суспільної моралі. Так, виходячи з орієнтовного переліку питань, на розв'язання яких спрямовано проведення мистецтвознавчої експертизи, в багатьох випадках основним змістом дослідження та підґрунтям для висновку мають бути відповіді на такі питання:

  • 1) Чи належить досліджуваний твір до продукції, що має порнографічний характер?
  • 2) Чи належить інформація, що міститься на наданих на дослідження носіях, до дитячої порнографії?
  • 3) Яким є ідейне спрямування твору, зокрема, чи містить наданий на дослідження твір пропаганду насильства або жорстокості?

У вітчизняному законодавстві злочинним вважається порушення принципів статевої моралі шляхом виготовлення, ввезення або розповсюдження предметів порнографічного характеру, до яких відносяться твори, що мають своїм призначенням збудження нездорового статевого потягу шляхом вульгарного, в грубій натуралістичній формі або протиприродного відображення геніталій, антиетичних сцен статевих актів, статевих збочень.

У кримінальних провадженнях про незаконне розповсюдження порнографічних матеріалів або предметів порнографічного змісту, про збудження ненависті або ворожнечі, про приниження гідності людини або групи людей за ознаками статі, раси, національності, мови, походження, ставлення до релігії тощо виникає необхідність призначення мистецтвознавчої експертизи їх змісту, художньої цінності й направленості впливу на людину, суспільство в цілому або на конкретні соціальні групи.

Предметами, що можуть бути об'єктами дослідження мистецтвознавчої експертизи, виступають оповідання, вірші чи інші твори непристойного порнографічного або іншого аморального змісту в друкованому, рукописному вигляді, зображення порнографічного характеру на фотознімках, малюнках, у скульптурних композиціях, в кіно- чи відеофільмах тощо. Головним завданням експерта-мистецтвознавця при дослідженні матеріалів, які, ймовірно, мають порнографічний чи інший протиправний характер, є встановлення художньої, історичної або культурної цінності об'єкта дослідження, спрямованості й ступеня впливу на свідомість особи (реципієнта) або населення в цілому. Для встановлення порнографічного характеру предметів злочину за справами зазначеної категорії доцільне призначення психолого-мистецтвознавчої експертизи з метою визначення порнографічного характеру та змісту досліджуваних предметів і матеріалів. При цьому у випадках дослідження кіно- та відеоматеріалів в якості експерта-мистецтвознавця доцільно залучати спеціаліста в галузі кіно- і відеомистецтва; в разі дослідження фотографічних зображень, картин, малюнків чи інших графічних зображень – спеціаліста в галузі живопису й образотворчого мистецтва. Висловлені експертами судження щодо змісту й характеру наданих на експертизу матеріалів повинні бути засновані на спеціальних знаннях, а не на побутових уявленнях без урахування специфіки певного виду мистецтва.

Проведення комплексної судової психолого-мистецтвознавчої експертизи доцільне у тому випадку, коли треба встановити спрямованість і ступінь впливу твору мистецтва на свідомість або підсвідому сферу особи, соціальної групи чи населення загалом. При цьому кожний з експертів повинен розв'язувати питання, що входять до його компетенції. Зокрема, експерт-мистецтвознавець розв'язує питання щодо наявності чи відсутності художньої цінності матеріалів, сюжету, концепції та художніх принципів, а також щодо наявності чи відсутності основних ознак порнографії, якими можуть бути: концентрація уваги на зображенні фізіології статевого акту і статевих органів; немотивованість окремих сцен і епізодів; формальне використання антуражу, костюмів, музичного фону; однозначність зображуваного й відсутність у ньому метафоричних смислів, образних рішень чи інших ознак художньої мови; операторські рішення стосовно порнографічної фото- й кінопродукції, зокрема крупний план, прямі ракурси, спрямоване освітлення, що орієнтує на детальну демонстрацію механіки статевого контакту; відсутність індивідуалізації діалогів діючих осіб, їх скудність чи повна відсутність, використання звукового середовища виключно з метою підкреслювання акустичної фактури статевого акту. В свою чергу, експерт-психолог повинен розв'язувати питання щодо характеру й ступеня психологічного впливу на потенційного споживача досліджуваних матеріалів, наявність чи відсутність пропаганди насильства, жорстокості, нетрадиційних і викривлених форм сексуальних стосунків.

У випадку, коли у органів досудового розслідування є підстави підозрювати, що в наданих матеріалах чи предметах порнографічного характеру містяться зображення неповнолітніх, виникає необхідність призначення зазначеної комплексної експертизи з додатковим залученням експерта в галузі судової медицини, який у дослідницькій частині висновку повинен чітко і однозначно висловитися стосовно біологічного віку осіб, які беруть участь у зображених сценах.

Такий висновок робиться за медичними критеріями, якими можуть бути: наявність або відсутність вторинних статевих ознак; ступінь їх виразності; зріст, статура і пропорційність будови тіла; виразність підшкірного жирового прошарку тощо. Це має принципове значення для правильної кваліфікації злочинного діяння.

При формулюванні питань для мистецтвознавчої експертизи необхідно мати на увазі дві обставини. По-перше, питання, поставлені перед експертом, й експертні висновки не можуть виходити за межі його спеціальних знань. Неприпустимою є постановка перед експертом пов'язаних з оцінкою діяння, правових питань, вирішення яких відноситься до виключної компетенції органу, що здійснює досудове розслідування, прокурора, суду. По-друге, необхідно чітко уявляти, які можливості судової мистецтвознавчої експертизи необхідно використовувати в кожній конкретній судовій справі або кримінальному провадженні, для встановлення яких обставин необхідні спеціальні знання експертів-мистецтвознавців. Перед експертом необхідно ставити питання, відповіді на які на підставі спеціальних знань у галузі мистецтвознавства дозволять виявити якісні характеристики предмета, котрі, в свою чергу, нададуть можливість співвіднести цей предмет з конкретною правовою нормою. Щоб сформулювати запитання таким чином, необхідно точно уявляти собі, які саме конкретні якісні характеристики відповідають формальним ознакам, встановленим у нормативно-правових актах. Подібними запитаннями можуть бути такі:

  • 1) Чи має даний предмет (або документ) художню, наукову, історичну або культурну цінність?
  • 2) Яке художнє, наукове, історичне, культурне значення даного предмета?
  • 3) Чи вплинуло створення даного витвору мистецтва на становлення та розвиток будь-якого напряму в науці або мистецтві, на історію та культуру певного регіону або території, і як саме?
  • 4) Чи пов'язане створення та існування певного витвору із значущими для певного регіону історичними та культурними подіями, з якими саме?
  • 5) Якими були фактичні обставини створення даного предмета (автор, час, місце, використані матеріали, певні історичні події)?
  • 6) Чи є автором наданого твору конкретна особа?
  • 7) Чи є предмет (необхідно вказати найменування) витвором мистецтва, історичною або культурною цінністю?
  • 8) Якою є збереженість даного предмета?
  • 9) Чи є ознаки пошкодження, перероблення, реставрації даного витвору мистецтва?
  • 10) Яка матеріальна цінність даного предмета?

Ставити експерту запитання, чи є наданий на експертизу предмет або документ справжнім оригіналом або підробкою, некоректно, оскільки для відповіді на нього необхідним є здійснення правової оцінки. Доцільною є постановка запитань про обставини створення наданого предмета, знаючи які, особа, яка призначила експертизу, зможе дійти висновку про те, оригінал чи підробка перед нею. Такими питаннями можуть бути:

  • 1) Які фактичні обставини створення даного предмета (автор, час, місце, використані матеріали, будь-які особливі історичні події)?
  • 2) Чи є автором наданого твору конкретна особа?
  • 3) Чи є предмет певним (необхідно вказати найменування) твором мистецтва, історичною або культурною цінністю?

В окремих кримінальних провадження і цивільних справах необхідним є визначення вартості предмета (документа), особливо у випадках, коли треба встановити такі кваліфікуючі ознаки, як заподіяння значної шкоди, а також великий або особливо великий розмір завданих збитків, вчиненої крадіжки. У зв'язку з цим необхідно з'ясувати реальну вартість предмета як об'єкта злочинного посягання й порівняти її з грошовою вартістю матеріальних благ, переданих потерпілому. Для цього перед експертом необхідно ставити запитання щодо матеріальної вартості даного предмета.

Необхідність призначення мистецтвознавчої експертизи може виникнути і при встановленні плагіата – присвоєння авторства, що заподіяло значну шкоду автору або іншому правовласнику. Оскільки найчастіше плагіат дістає вияв у присвоєнні собі авторства чужого твору, виданні чужого витвору (в повному обсязі або частково) під своїм ім'ям, виданні під своїм ім'ям твору, створеного у співавторстві з іншими особами, але без вказівки на їх ім'я, завданням судової мистецтвознавчої експертизи є порівняння декількох об'єктів, які, ймовірно, є витворами мистецтва. У результаті такого порівняння встановлюється, чи є вони самостійними витворами, чи має Місце запозичення фрагментів одного твору в інший, чи ідентичні твори, підписані різними авторами. У таких випадках перед експертом треба ставити такі запитання:

  • 1) Які фактичні обставини створення кожного предмета, наданого на експертизу (автор, час, місце, використані матеріали, наявність певних обставин)?
  • 2) Чи є самостійними надані на дослідження твори, чи має місце запозичення фрагментів одного твору в інший, чи є вони ідентичними творами, підписаними різними авторами?
  • 3) Чи є автором кожного з наданих творів конкретна особа?
  • 4) Чи має кожний з наданих предметів самостійну художню, наукову, історичну або культурну цінність?

Для вирішення таких питань доцільним може бути залучення, поряд з мистецтвознавцями, фахівців – лінгвістів і психологів – для співвіднесення особливостей мовлення, рівня освіти, характеру, способу спілкування з навколишнім світом осіб, які претендують на авторство, з особливостями витвору.

Більшість судово-мистецтвознавчих експертиз є комплексними, що зумовлено інтегративним характером завдань, які стоять перед даним видом експертиз. Наприклад, для встановлення автора твору майже завжди доводиться досліджувати матеріали художнього виробу, а в ньому – підпис автора (якщо він є), манеру письма або малювання, ознаки реставрації.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші