Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Експертизи у судочинстві України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лінгвістична експертиза

На сьогоднішній день писемне мовлення досліджується в рамках судово-авторознавчої експертизи. Станом на 5 червня 2014 р. в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 р. N° 1950/5, судова експертиза, об'єктом якої виступає писемне мовлення, називається авторознавчою і відноситься до класу криміналістичних експертиз.

Сама назва цієї експертизи значно звужує можливості експертного дослідження писемного мовлення. Слідча та судова практика давно вже потребують вирішення завдань, пов'язаних не тільки з встановленням невідомого автора тексту, а й зі змістом, стилістичним оформленням текстів відомих авторів. В Україні такі неавторознавчі експертизи проводяться більше 20 років, але, в силу певних факторів (невеликої кількості експертів цієї галузі, відсутності відповідного сучасним реаліям централізованого центру їх навчання, різного рівня компетентності експертів, що спричиняє опір тих, хто не володіє достатніми знаннями, відмову від складних досліджень, відсутність теоретичної та методичної єдності підходів до процесу експертного дослідження тощо), відповідні інструкції Міністерства юстиції України з року в рік повторюють застарілі дані щодо самої назви та можливостей судової експертизи писемного мовлення.

Водночас, судам, правоохоронним органам, адвокатам зрозуміло, що у своїй роботі вони стикаються з необхідністю проведення не авторознавчої, а судово-лінгвістичної експертизи, про що свідчать численні постанови, ухвали, запити.

В основу експертного дослідження писемного мовлення покладені, перш за все, лінгвістичні знання – без їх наявності взагалі неможливо отримати з тексту значущу для слідства інформацію. Тобто базовою наукою для проведення експертних досліджень мовленнєвих повідомлень є лінгвістика зо всіма її відгалуженнями, а не криміналістика чи будь-яка інша наука. За аналогією із судово-психологічною, судово-біологічною, судово-медичною та іншими класами судових експертиз повинна мати місце судово-лінгвістична експертиза писемного та усного мовлення як самостійний клас судових експертиз, а не вид криміналістичної експертизи документів, як це зазначається сьогодні у більшості підручників та в інструкціях МЮ України. Ми впевнені, що практика з часом поставить все на свої місця, і тому викладемо цей підрозділ книги так, як це має бути, одночасно висвітлюючи реальні можливості цих досліджень, а не тільки ті, що проанонсовані в офіційних виданнях і нормативно- правових актах.

Судово-лінгвістична експертиза писемного мовлення визначає фактичні дані про особу автора (виконавця) тексту, про умови створення мовленнєвого повідомлення та про його змістове наповнення й стилістичне оформлення. Іншими словами, судово-лінгвістична експертиза писемного мовлення надає інформацію стосовно учасників мовленнєвого акту, умов його перебігу, семантико-стилістичних особливостей та співвіднесеності з дійсністю його результату (тексту).

Об'єктом судово-лінгвістичної експертизи писемного мовлення є текст писемного мовленнєвого повідомлення або текстове відтворення усної промови диктора (стенограма) та їх фрагменти як реалізація мовленнєвих навичок людини. Обсяг корисної інформації, яку можна виявити у тексті, залежить не стільки від об'єму тексту, скільки від специфіки відображення у ньому зазначених навичок. Аналогічно оцінюється і якісність порівняльних зразків писемного мовлення для проведення ідентифікаційних досліджень.

Судово-лінгвістична експертиза базується на комплексному використанні знань із лінгвістики та суміжних з нею наук – психолінгвістики, нейропсихолінгвістики, патопсихолінгвістики, етнопсихолінгвістики, філософії мови та інших. Методологічну функцію у розвитку судово-лінгвістичної експертизи писемного мовлення виконує криміналістика, зокрема її теорії ідентифікації, криміналістичної діагностики тощо. Здійснювати цей вид експертних досліджень має право лише особа з вищою філологічною або суміжною освітою, яка має спеціальну експертну підготовку. Якщо особа не має зазначеної спеціальної підготовки, вона може здійснювати лінгвістичну експертизу (наприклад, різновидом такої експертизи є лінгвістична експертиза законопроектів тощо), яка суттєво відрізняється від судово-лінгвістичної експертизи, оскільки передбачена для отримання кваліфікації судового експерта спеціальна підготовка включає вивчення судової експертології, криміналістики, основ теорії кримінального, цивільного процесу, кримінального права та інших галузей юридичних знань. Така підготовка сприяє адекватному розумінню завдань судових, правоохоронних, правозахисник органів і суттєво підвищує ефективність використання висновків експертів у досудовому та судовому розслідуванні як доказів.

Судово-лінгвістична експертиза писемного мовлення поділяється на авторознавчу експертизу, якою вирішуються питання щодо автора (виконавця) тексту, і семантико-стилістичну експертизу, якою вирішуються всі інші питання. Судово-лінгвістичною авторознавчою експертизою писемного мовлення вирішуються ідентифікаційні завдання (щодо ототожнення особи автора (виконавця) тексту), а також неідентифікаційні завдання (діагностичні, класифікаційні, ситуаційні) – з'ясування психофізіологічного стану автора та інших умов складання тексту, факту викривлення ознак писемного мовлення, соціально-демографічного портрета невідомого автора тексту тощо. Судово-лінгвістичною семантико-стилістичною експертизою писемного мовлення вирішуються питання, які стосуються не особи автора (виконавця) тексту, а об'єктивного змісту тексту в цілому, окремих його висловів і слів у контексті, особливостей стилістичного оформлення тексту, фактів запозичання або використання в ньому інших мовленнєвих джерел тощо.

Якщо судово-лінгвістична авторознавча експертиза потребує розробки чи використання спеціальних методик або методичних рекомендацій для вирішення своїх задач, то семантико-стилістична експертиза ґрунтується, перш за все, на суто лінгвістичних методах дослідження текстів, але з використанням спеціальних знань експертної підготовки.

Головними задачами судово-лінгвістичної експертизи писемного мовлення є:

А. АВТОРОЗНАВЧА ЕКСПЕРТИЗА

  • 1. Ідентифікація (диференціація) автора тексту.
  • 2. Встановлення тотожності автора та виконавця тексту або встановлення того, що автор і виконавець тексту – різні особи (тут і далі під виконавцем тексту мається на увазі особа, яка не створювала змістову, лексико-стилістичну, синтаксичну сторони тексту, а лише писала, друкувала, набирала на комп'ютері тощо цей текст, відобразивши у ньому свої орфографічні, пунктуаційні навички, навички так званого малого синтаксису).
  • 3. Встановлення факту і виду співавторства.
  • 4. Встановлення соціально-демографічного портрета автора (частково – виконавця) анонімного або псевдонімного документа (встановлення статі, віку, освітнього рівня, професійної належності, соціального статусу, рідної мови чи основної мови спілкування, місця формування мовних навичок, навичок володіння обраним мовним стилем, складання документів конкретного виду тощо).
  • 5. Діагностика психофізіологічного стану автора (виконавця) при складанні мовленнєвого повідомлення.
  • 6. Діагностика стійкої патології мовно-розумових процесів автора мовленнєвого повідомлення.
  • 7. Розпізнання неадекватної мовної поведінки автора з переліком можливих причин.
  • 8. Встановлення факту і виду маскування мовної ситуації (в тому числі – навмисного викривлення писемного мовлення).

Орієнтовний перелік вирішуваних питань може бути таким.

До пункту 1

  • 1) Чи є певна особа автором даного тексту?
  • 2) Чи є певна особа автором декількох різних текстів?
  • 3) Чи складені надані тексти одним і тим самим автором?

До пункту 2

  • 1) Чи є автор і виконавець даного тексту однією особою?
  • 2) Чи є автор і виконавець тексту різними особами?
  • 3) Чи створений текст документа під диктовку або шляхом переписування (передруку)?

До пункту 3

  • 1) Чи складений даний текст двома певними особами?
  • 2) Чи складений даний текст кількома авторами?
  • 3) Чи є певна особа співавтором даного тексту?
  • 4) Які саме фрагменти тексту складені кожним з певних авторів?

До пункту 4

  • 1) Які риси соціально-демографічного портрета автора можна встановити за даним текстом?
  • 2) Яка основна мова спілкування (чи рідна мова) певної особи – автора даного тексту?
  • 3) Чи володіє певна особа – автор наданого тексту навичками складання документів даного виду?
  • 4) Чи брала участь у складанні даного тексту особа, яка володіє навичками відбору показань?
  • 5) Чи є автором заяви від імені... співробітник правоохоронних органів?

До пункту 5

  • 1) Чи спостерігаються в даному тексті ознаки незвичного психофізіологічного стану його автора?
  • 2) У яких фрагментах даного тексту відбилася значна емоційна активація автора?
  • 3) Чи спостерігається в даному тексті суттєва руйнація його мовної та змістової сторін внаслідок можливого незвичного психофізіологічного стану автора?
  • 4) Чи спостерігаються в даному тексті ознаки, притаманні передсмертним листам (запискам)?

До пункту 6

1) Чи спостерігаються в даному тексті ознаки наявності стійкої патології мовно-розумових процесів у його автора?

До пункту 7

1) Чи спостерігається в тексті не адекватна змісту мовна поведінка автора, в яких саме фрагментах і чим вона може бути спричинена?

До пункту 8

  • 1) Чи спостерігається в даному тексті маскування авторства шляхом диктування тексту особі з менш розвинутими навичками писемного мовлення?
  • 2) Чи спостерігається в даному тексті маскування авторства шляхом компіляції тексту?
  • 3) Чи спостерігається в даному тексті навмисне викривлення писемного мовлення?
  • 4) Чи спостерігається в даному тексті імітація стресового стану автора?
  • 5) Чи є даний текст імітацією передсмертного листа?
  • 6) Чи складений даний текст з імітацією мовлення певної особи?

Б. СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • 1. Комплекс задач, пов'язаних з оформленням і змістом документації, що використовується в ході розслідування (встановлення змістових суперечностей між показаннями свідків, визначення навідного характеру питань слідчого, факту необґрунтованої за смислом інтерпретації, оцінки свідчень, констатація невідповідності документа загальним мовним стандартам тощо).
  • 2. Комплекс задач, що стосуються аналізу змісту текстів (тлумачення значення слів і тверджень у наявному контексті, наявність у тексті погроз, пропаганди насильства, агітації, виявлення обізнаності автора, скритої мотивації написання тексту, наявність логічних помилок тощо).
  • 3. Встановлення плагіату (в лінгвістичному сенсі), наявності редакторського виправлення, літературно-художньої обробки тощо.
  • 4. Визначення таких умов складання рукописного чи друкованого на машинці тексту, як наявність його попередньої чернетки; встановлення факту використання при складанні тексту за допомогою комп'ютера електронного варіанта якогось іншого тексту тощо.
  • 5. Належність мовного оформлення тексту до конкретного функціонального стилю мови, відповідність тексту мовним і змістовим стандартам оформлення залежно від типу документа, його адресата тощо.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

До пункту 1

  • 1) Чи спостерігаються смислові суперечності, суттєві змістові відмінності між показаннями одного і того самого свідка у протоколах допиту?
  • 2) Чи є дане питання навідним?
  • 3) Чи однозначно тлумачиться даний вислів обвинуваченої особи? Укажіть усі ймовірні значення цього вислову за умов наявного контексту.

До пункту 2

  • 1) Чи містить даний текст порівняння, алегорії, і де саме?
  • 2) Чи є даний вислів об'єктивно образливим?
  • 3) Чи містять висловлювання автора тексту негативну або позитивну оцінку конкретної особи та її діяльності?
  • 4) Чи є певні вислови, характеристики оціночними судженнями?[1]
  • 5) Чи є певні вислови твердженнями або припущеннями?
  • 6) Чи міститься в тексті пропаганда насильства (наркотиків, міжнаціональної ворожнечі тощо)?
  • 7) Чи містяться в тексті висловлювання, які мають певний зміст (заклики до повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, до певних деструктивних дій щодо посягань на територіальну цілісність і недоторканність держави, до масових заворушень; погрози фізичною розправою, вбивством; вислови, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, пропаганда війни тощо)?
  • 8) Чи відповідає текст за своїм стилістичним оформленням стандартам офіційно-ділового листування?
  • 9) Чи відповідає текст стилістичним стандартам складання певних нормативно-правових актів?
  • 10) Якими є можливі мотиви складання даного тексту крім тих, що декларуються?
  • 11) Чи містяться в даному тексті логічні помилки, і які саме?
  • 12) Чи є смислова суперечність між змістом певних абзаців (фрагментів) даного тексту?

До пункту 3

  • 1) Чи є даний текст запозиченням як змістової, так і мовної сторін іншого наданого тексту? Де саме таке запозичення спостерігається?
  • 2) Чи спостерігаються у даному виданні ознаки редакторського виправлення наданого рукопису-оригіналу?

До пункту 4

  • 1) Чи міг певний автор скласти і виконати даний рукописний текст без чернетки?
  • 2) Чи використовувався під час складання даного тексту електронний варіант наданого іншого тексту?

До пункту 5

  • 1) Чи відповідає даний текст стандартним вимогам до мовного оформлення зазначеного типу документів?
  • 2) Чи витриманий даний текст у рамках офіційно-ділового стилю?

Судово-лінгвістичною експертизою можуть вирішуватися також інші питання.

Готуючи матеріали для проведення судово-лінгвістичної експертизи з метою встановлення авторства, слід зібрати вільні, умовно- вільні і, за можливості, експериментальні зразки писемного мовлення особи, яка ідентифікується.

Зразки писемного мовлення засвідчуються слідчим (суддею) за правилами посвідчення зразків почерку.

Вільні зразки мають відповідати досліджуваному тексту за мовою (принаймні бути складеними спорідненими мовами), за стилістичною належністю, і, за можливості, також: за часом виконання, за характером документа виходячи з його призначення і сфери обігу, за темою, за іншими суттєвими обставинами, що могли впливати на процес реалізації мовленнєвих навичок у тексті. Вільні зразки бажано надавати на 20–25 аркушах.

Умовно-вільні зразки надаються як доповнення до вільних, особливо якщо останні не вдалося зібрати в достатньому обсязі.

Експериментальні зразки мають виконуватися на мові документа, що досліджується, без диктування з боку слідчого (судді), без демонстрації спірного тексту. Особі, яка ідентифікується, пропонується написати спочатку текст на вільно обрану нею тему, але в аналогічному з досліджуваним текстом функціональному стилі, потім – аналогічний за функціональним призначенням (службовий лист, розписка, скарга, особистий лист тощо). Після цього відбираються зразки, близькі за змістом, темою досліджуваного документа (наприклад: пояснювальна щодо особистого бачення подій, відомостей, що містяться в досліджуваному тексті; аналогічний із досліджуваним документ, при цьому зміст досліджуваного документа не цитується, а передається слідчим чи суддею своїми словами у скороченій формі). За клопотанням експерта відбираються інші експериментальні зразки залежно від специфіки виявлених ним ознак писемного мовлення у досліджуваному тексті. Бажаний загальний обсяг експериментальних зразків 20–25 сторінок тексту.

До постанови (ухвали) про призначення експертизи слід додати біографічні дані гаданого автора та описати умови виникнення спірного тексту.

Враховуючи варіативність умов складання текстів, їх змісту, широкий спектр питань, що можуть бути поставлені експерту в межах визначених задач, при підготовці матеріалів для проведення експертизи для вирішення піших питань, не пов'язаних із встановленням авторства, слід попередньо проконсультуватися з експертом стосовно надання зразків чи інших матеріалів у кожному окремому випадку.

  • [1] Згідно з п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (наказ МЮ України від 26 грудня 2012 № 1950/5 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5") експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з'ясування питань права. З огляду на те, що орган (особа), який (яка) призначає судово-лінгвістичну експертизу (залучає експерта), звертається по допомогу саме тому, що не може об'єктивно оцінити зміст тексту або його окремих фрагментів, питання до експерта можуть бути поставлені у формі правових кваліфікацій, але експерт у галузі судово-лінгвістичної експертизи повинен при цьому, не виходячи за межі своїх спеціальних знань (базових та отриманих під час спеціальної підготовки), знайти у довідковій та іншій літературі тлумачення юридичних термінів, що містяться в поставлених питаннях, та зазначити наявність чи відсутність висловлювань, які за своїм змістом підпадають або можуть підпадати під указане тлумачення враховуючи контекст досліджуваного мовленнєвого повідомлення. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а тільки роз'ясненням об'єктивного значення інформації, що міститься в тексті, з позицій спеціальних знань у галузі судово-лінгвістичної експертизи. Даний висновок, як і інші, є лише процесуальним джерелом доказів.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші