Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Товарознавство arrow Управління якістю
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ОЗНАЙОМЛЕННЯ ІЗ НОРМАТИВНИМИ АСПЕКТАМИ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ (СУЯ)

Теоретична частина

Проблема якості є важливим фактором підвищення рівня життя, економічної, соціальної та екологічної безпеки. Найбільш важливою складовою всієї системи якості є якість продукції. Вимоги до якості на міжнародному рівні визначаються стандартами ISO серії 9000, які встановили чіткі вимоги до систем управління якістю. Вони поклали початок сертифікації систем якості, регламентували відносини між виробником і споживачем продукції.

Студентам важливо з'ясувати сутність та значення правового забезпечення процесів управління. Ця діяльність спрямована на використання різних форм забезпечення і засобів юридичного впливу на органи та об'єкти управління на всіх стадіях життєвого циклу продукту.

Державну систему управління якістю України створено з урахуванням вимог міжнародних стандартів. Насамперед це серія стандартів ISO 9000, що забезпечують споживачеві право активно впливати на якість продукції, а також забезпечують законодавчу базу, нормативи якої передбачають, що для створення якісної продукції необхідно забезпечити якісне виконання усіх процесів, які реалізуються в межах підприємства.

Серед головних документів, які регулюють відносини виробників у галузі виготовлення якісної продукції та створення системи управління якістю, студентам необхідно ознайомитися з низкою нормативних документів і законодавчих актів. Важливим документом, у якому регламентуються вимоги до системи управління якістю та описується порядок її впровадження на підприємствах, є стандарти, видані у 2000 р. Міжнародною організацією зі стандартизації та прийняті Держстандартом України у 2001 р.

Під час вивчення дисципліни студентам слід ознайомитися з групою нормативних актів, особливу увагу приділити вивченню положень таких документів:

  • 1) ДСТУ ISO 9000:2007 "Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів".
  • 2) ДСТУ ISO 9001:2009 "Системи управління якістю. Вимоги".
  • 3) ДСТУ ISO 10005:2007 "Системи управління якістю. Настанови щодо програм якості".
  • 4) ДСТУ ISO/TR 10013:2003 "Настанови з розробляння документації системи управляння якістю".
  • 5) ДСТУ ISO 9004:2012 "Управління задля досягнення сталого успіху організації. Підхід на основі управління якістю".

Міжнародні стандарти ISO 9000, ISO 10000, ISO 14000

Міжнародні стандарти ISO 9000 визначають розроблення, впровадження та функціонування систем якості. Вони не стосуються конкретного сектора промисловості чи економіки і являють собою настанови з управління якістю та загальні вимоги щодо забезпечення якості, вибору і побудови елементів систем якості.

Історія цих стандартів бере початок від американських військових стандартів MIL-Q9858 кінця 50-х pp. XX ст. Ці стандарти стали прообразом для британських стандартів BSI5750 у 1979 році. Стандарт BSI 5750 і є перша редакція стандарту ISO 9000, прийнятого в березні 1987 р. Процедурою ISO передбачене періодичне редагування стандартів ISO 9000, застосовуваних в області керування якістю. Друга редакція, що вийшла в 1994 році, включала 24 стандарти. Третя редакція ISO 2000 року складається з: ISO 9000, ISO 9001, ISO 9004.

ISO 9000:2007 "Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів". Цей стандарт описує основні положення систем управління якістю і визначає відповідні терміни.

ISO 9001:2009 "Системи управління якістю. Вимоги". Стандарт містить вимоги до систем управління якістю, спрямовані на забезпечення якості і підвищення задоволеності споживачів.

ISO 9004:2012 "Управління задля досягнення сталого успіху організації. Підхід на основі управління якістю". Цей стандарт містить настанови, які виходять за межі вимог, наведених в ISO 9001, призначений для того, щоб одночасно враховувати результативність та ефективність системи управління якістю, і, таким чином, потенційні можливості поліпшення показників діяльності організації.

ISO 9001 та ISO 9004 утворюють узгоджену пару стандартів.

Міжнародні стандарти ISO 10000 містять настанови щодо перевірки систем якості, кваліфікаційні вимоги до експертів-аудиторів з перевірки системи якості, керування програмою перевірки системи якості.

Міжнародні стандарти ISO 14000 розглядають системи і настанови щодо захищеності навколишнього середовища, системи управління навколишнім середовищем, технічні вимоги і настанови щодо його використання, а також загальні настанови щодо принципів, систем та заходів підтримки.

Перевага міжнародних стандартів ISO 14000 в тому, що вони створюються для всіх сфер діяльності шляхом надання міжнародної системи тестів або методів визначення захищеності навколишнього середовища.

Загальні положення стандарту ДСТУ ISO 9000:2007 "Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів" (ISO 9000:2005, IDT) регламентують головне призначення стандартів ISO серії 9000, які розроблено з метою допомоги організаціям незалежно від їхнього типу та розміру у запровадженні та забезпеченні функціонування ефективних систем управління якістю. Разом вони формують узгоджену серію стандартів на системи управління якістю, яка сприяє взаєморозумінню в національній та міжнародній торгівлі.

ISO 9000 описує основні положення систем управління якістю та визначає термінологію стосовно систем управління якістю.

ISO 9001 встановлює вимоги до системи управління якістю для випадків, коли організація має продемонструвати свою спроможність поставляти продукцію, що відповідає вимогам замовників і застосовних регламентів, а також прагне підвищувати задоволеність замовників.

ISO 9004 подає настанови щодо результативності та ефективності системи управління якістю. Призначення цього стандарту – поліпшувати показники діяльності організації, а також задоволеність замовників та інших зацікавлених сторін.

ISO 19011 подає настанови щодо проведення аудиту систем управління якістю та екологічного управління.

Для того, щоб успішно керувати організацією та забезпечувати її функціонування, потрібно спрямовувати й контролювати її діяльність систематично та відкрито. Успіху можна досягти завдяки запровадженню та підтримуванню системи управління, розробленої для постійного поліпшування показників діяльності з урахуванням потреб усіх зацікавлених сторін. Управління організацією охоплює управління якістю поряд з іншими аспектами управління.

Установлено вісім принципів управління якістю, які найвище керівництво може застосовувати, щоб поліпшувати показники діяльності організації.

а) Орієнтація на замовника

Організації залежать від своїх замовників і тому мають розуміти поточні й майбутні потреби замовників, виконувати їхні вимоги та прагнути до перевищення їхніх очікувань.

б) Лідерство

Керівники встановлюють єдність призначення та напрямів діяльності організації. їм треба створювати та підтримувати таке внутрішнє середовище, в якому працівники можуть бути цілком залучені до досягнення цілей, поставлених перед організацією.

в) Залучення працівників

Працівники на всіх рівнях становлять основу організації, і їх цілковите залучення дає змогу використовувати їхні здібності на користь організації.

г) Процесний підхід

Бажаного результату досягають ефективніше, якщо діяльністю та пов'язаними з нею ресурсами керують як процесом.

ґ) Системний підхід до управління

Визначання й розуміння взаємопов'язаних процесів та управління ними як системою сприяє організації результативно та ефективно досягати цілей.

д) Постійне поліпшування

Постійне поліпшування загальних показників діяльності організації треба вважати незмінною ціллю організації.

е) Прийняття рішень на підставі фактів

Ефективні рішення приймають на підставі аналізування даних та інформації.

є) Взаємовигідні стосунки з постачальниками

Організація та її постачальники є взаємозалежними, і взаємовигідні стосунки підвищують спроможність обох сторін створювати цінності. Ці принципи управління якістю формують основу стандартів на системи управління якістю в межах стандартів ISO серії 9000.

У сфері застосування ДСТУ ISO 9000:2007 "Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів" стандарту зазначено, що він описує основні положення систем управління якістю, які є предметом стандартів ISO серії 9000, і визначає відповідні терміни.

Цей стандарт мають застосовувати:

  • 1) організації, які прагнуть досягнути переваги завдяки запровадженню системи управління якістю;
  • 2) організації, які прагнуть отримати впевненість у тому, що їхні постачальники виконуватимуть їхні вимоги до продукції;
  • 3) користувачі продукції;
  • 4) усі сторони, зацікавлені в єдиному розумінні термінології, яку використовують у сфері управління якістю (наприклад, постачальники, замовники, регламентувальні органи);
  • 5) усі сторони, внутрішні чи зовнішні стосовно організації, які виконують оцінювання чи провадять аудит системи управління якістю на відповідність вимогам ISO 9001 (наприклад, аудитори, регламентувальні органи, органи сертифікації / реєстрації);
  • 6) усі сторони, внутрішні чи зовнішні стосовно організації, які провадять консультування або навчання з питань системи управління якістю, прийнятної для цієї організації;
  • 7) розробники відповідних стандартів.

Доцільність систем управління якістю полягає у сприянні організаціям у підвищенні задоволеності замовників. Замовники вимагають продукцію, характеристики якої задовольняють їхні потреби та очікування. Ці потреби та очікування оформляють у формі технічних умов на продукцію і загалом називають вимогами замовників. Вимоги замовників можуть зазначати замовники у контракті чи може визначати безпосередньо організація. У кожному з цих випадків саме замовник остаточно визначає прийнятність продукції. Змінення потреб і очікувань замовників, а також конкурентний тиск і технічний прогрес змушують організації постійно вдосконалювати свою продукцію та процеси. Підхід, що базується на застосуванні систем управління якістю, спонукає організації аналізувати вимоги замовників, визначати процеси, які сприяють створенню продукції, прийнятної для замовника, та керувати цими процесами. Система управління якістю може бути основою для постійного поліпшування, яке дає змогу збільшити ймовірність підвищення задоволеності замовника та інших зацікавлених сторін. Вона дає організації та її замовникам упевненість у спроможності постачати продукцію, яка постійно відповідає вимогам.

Підхід до розробляння та запроваджування системи управління якістю передбачає кілька етапів, а саме:

  • а) визначання потреб і очікувань замовників та інших зацікавлених сторін;
  • б) установлення політики та цілей організації у сфері якості;
  • в) визначання процесів і відповідальності, необхідних для досягнення цілей у сфері якості;
  • г) визначання та забезпечування ресурсів, необхідних для досягнення цілей у сфері якості;
  • г) установлення методів, які дають змогу вимірювати результативність і ефективність кожного процесу;
  • д) використання цих вимірів для визначання результативності та ефективності кожного процесу;
  • е) визначання засобів, які дають змогу запобігати невідповідностям і усувати їхні причини;

є) запровадження та застосування процесу постійного поліпшування системи управління якістю.

Такий підхід також можна застосовувати для підтримування та поліпшування наявної системи управління якістю. Організація, яка приймає описаний вище підхід, забезпечує впевненість у можливостях своїх процесів та в якості своєї продукції, а також створює основу для постійного поліпшування. Це може сприяти більшій задоволеності замовників та інших зацікавлених сторін, а також успіху організації.

Політику й цілі у сфері якості встановлюють як головний напрям для організації. Разом вони визначають бажані результати та допомагають організації використовувати свої ресурси для досягнення цих результатів. Політика у сфері якості забезпечує основу для встановлення та критичного аналізування цілей у сфері якості. Необхідно, щоб цілі у сфері якості були узгоджені з політикою у сфері якості й зобов'язаннями щодо постійного поліпшування та щоб їхні результати були вимірні. Досягнення цілей у сфері якості може позитивно впливати на якість продукції, результативність роботи та фінансові показники і, тим самим, на задоволеність і впевненість зацікавлених сторін.

Будь-яку роботу або сукупність робіт, для яких використовують ресурси, щоб перетворити входи на виходи, можна розглядати як процес. Для ефективного функціонування організаціям потрібно визначати численні взаємопов'язані та взаємодіючі процеси та керувати ними. Часто вихід одного процесу безпосередньо є входом наступного процесу. Систематичне визначання процесів і особливо їх взаємодій в організації та керування ними називають "процесним підходом". На рис. 19 проілюстровано систему управління якістю, що базується на процесах, описану в стандартах ISO серії 9000, і який показує, що зацікавлені сторони відіграють суттєву роль у наданні вхідних даних для організації. Відстеження задоволеності зацікавлених сторін вимагає оцінювання інформації щодо сприйняття цими сторонами ступеня задоволення їхніх потреб та очікувань.

Модель системи управління якістю, що базується на процесному підході

Рис. 19. Модель системи управління якістю, що базується на процесному підході

Завдяки ролі, лідерству та конкретним діям найвище керівництво може створити умови для цілковитого залучення працівників і ефективного функціонування системи управління якістю. Найвище керівництво може використати принципи управління якістю як основу для виконання своєї функції, зокрема:

  • а) установлювати та підтримувати політику й цілі організації у сфері якості;
  • б) пропагувати в межах організації політик та цілі у сфері якості для підвищення обізнаності, мотивації та залучення працівників;
  • в) забезпечувати орієнтування в межах усієї організації на вимоги замовника;
  • г) забезпечувати запроваджування належних процесів, які уможливлюють виконання вимог замовників та інших зацікавлених сторін, а також досягнення цілей у сфері якості;

ґ) забезпечувати розробляння, запроваджування та підтримування результативної та ефективної системи управління якістю для досягнення цілей у сфері якості;

  • д) забезпечувати наявність потрібних ресурсів;
  • е) періодично виконувати критичне аналізування системи управління якістю;

є) ухвалювати заходи щодо політики та цілей у сфері якості;

ж) ухвалювати заходи щодо поліпшування системи управління якістю.

Документація уможливлює передавання змісту та послідовності дій. Її застосування сприяє:

  • а) досягненню відповідності вимогам замовників і поліпшенню якості;
  • б) забезпеченню відповідного підготовлення працівників;
  • в) повторюваності та простежуваності;
  • г) забезпеченню об'єктивних доказів;

ґ) оцінюванню результативності та постійної придатності системи управління якістю.

У системах управління якістю використовуються різні види документів:

  • а) документи, які подають узгоджену інформацію як внутрішнього, так і зовнішнього використання про наявну в організації систему управління якістю; такі документи називають настановами щодо якості;
  • б) документи, які описують, як систему управління якістю застосовують до конкретних продукції, проекту чи контракту; такі документи називають програмами якості;
  • в) документи, в яких викладено вимоги; такі документи називають технічними умовами;
  • г) документи, в яких викладено рекомендації чи пропозиції; такі документи називають методичними настановами;
  • г) документи, які подають інформацію про послідовність виконання робіт і процесів; такі документи можуть охоплювати задокументовані методики, робочі інструкції та кресленики;
  • д) документи, які зазначають об'єктивні докази щодо виконаних робіт або досягнених результатів; такі документи називають протоколами.

Кожна організація визначає обсяг потрібної документації, а також використовувані носії. Це залежить від таких чинників, як тип і розмір організації, складність і взаємодія процесів, складність продукції, вимоги замовників, застосовні вимоги регламентів, кваліфікація персоналу, а також ступінь необхідності доведення виконання вимог до системи управління якістю.

Оцінюючи системи управління якістю, потрібно ставити чотири основні запитання стосовно кожного оцінюваного процесу:

  • 1) Чи ідентифіковано й належним чином визначено процес?
  • 2) Чи розподілено відповідальність?
  • 3) Чи запроваджено методики та чи підтримують їх у робочому стані?
  • 4) Чи результативним є процес для досягнення потрібних результатів?

Сукупність відповідей на ці запитання може визначити результат оцінювання. Оцінювання системи управління якістю може бути різним залежно від сфери застосування та охоплювати певні види робіт, наприклад, проведення аудиту та критичне аналізування системи управління якістю, а також самооцінювання.

Аудити провадять, щоб визначити ступінь виконання вимог системи управління якістю. Висновки аудиту застосовують, щоб оцінити результативність системи управління якістю та визначити можливості щодо поліпшування. Аудити першою стороною провадить для внутрішніх потреб сама організація чи певні особи за її дорученням, і вони можуть становити основу для декларування організацією своєї відповідності. Аудити другою стороною провадять замовники організації чи інші особи за дорученням замовника. Аудити третьою стороною провадять сторонні незалежні організації. Ці організації, які звичайно є акредитованими, здійснюють сертифікацію чи реєстрацію на відповідність вимогам, наприклад, вимогам ISO 9001.

Одним із завдань найвищого керівництва є регулярне систематичне критичне оцінювання придатності, адекватності, результативності та ефективності системи управління якістю стосовно політики й цілей у сфері якості. Таке критичне аналізування може охоплювати вивчення необхідності переглянути політику та цілі у сфері якості у відповідь на зміни у потребах та очікуваннях зацікавлених сторін. Критичне аналізування охоплює визначення потреби в діях. Під час критичного аналізування системи управління якістю використовують, поряд з іншими джерелами інформації, звіти про аудити.

Самооцінювання організації полягає у всебічному та систематичному критичному аналізуванні діяльності організації та її результатів стосовно системи управління якістю чи моделі досконалості. Самооцінювання може давати загальне уявлення про показники діяльності організації і ступінь довершеності системи управління якістю. Воно також може сприяти виявленню в межах організації сфер, які потребують поліпшування, та визначенню пріоритетів.

Призначеність постійного поліпшування системи управління якістю – збільшити ймовірність підвищення задоволеності замовників та інших зацікавлених сторін. Дії щодо поліпшування охоплюють:

  • а) аналізування та оцінювання наявного стану для визначення сфер поліпшування;
  • б) установлення цілей поліпшування;
  • в) пошук можливих рішень для досягнення цілей;
  • г) оцінювання цих рішень і вибирання одного з них;

г впроваджування вибраного рішення;

  • д) вимірювання, перевіряння, аналізування та оцінювання результатів впроваджування для визначення того, чи досягнуто цілей;
  • е) оформлення змін.

Результати цих дій критично аналізують у разі потреби, щоб визначити подальші можливості для поліпшування. Завдяки цьому поліпшування стає безперервною діяльністю. Зворотний зв'язок із замовниками та іншими зацікавленими сторонами, аудити та критичне аналізування системи управління якістю можна також використовувати для визначення можливостей поліпшування.

Використання статистичних методів може допомогти зрозуміти змінюваність і, тим самим, допомогти організаціям вирішити проблеми і підвищити результативність та ефективність їхньої діяльності. Ці методи також сприяють кращому використанню наявних даних для прийняття рішень.

Змінюваність можна спостерігати в процесі та результатах багатьох видів діяльності, навіть за умов видимої стабільності. Цю змінюваність можна простежити у вимірних характеристиках продукції та процесів, а її існування можна виявити на різних стадіях життєвого циклу продукції, від дослідження ринку до обслуговування замовників і кінцевої утилізації. Статистичні методи можуть допомогти вимірювати, описувати, аналізувати, інтерпретувати та моделювати цю змінюваність, навіть за відносно обмеженої кількості даних. Статистичний аналіз цих даних може допомогти краще розуміти природу, масштаб і причини змінюваності, сприяючи, таким чином, вирішенню проблем і навіть запобіганню проблемам, які можуть виникнути внаслідок цієї змінюваності, а також спонукати до постійного поліпшування.

Спрямованість систем управління якістю та інших систем управління.

Система управління якістю – це частина системи управління організацією, спрямована на досягнення результатів відповідно до цілей у сфері якості, щоб задовольнити, залежно від обставин, потреби, очікування та вимоги зацікавлених сторін. Цілі у сфері якості доповнюють інші цілі організації, наприклад, ті, що пов'язані з її' розвитком, фінансуванням, рентабельністю, навколишнім середовищем і охороною праці та безпекою. Різноманітні складники системи управління організацією можуть бути інтегровані разом із системою управління якістю в єдину систему з використанням спільних елементів. Це може спростити планування, розподіл ресурсів, визначення додаткових цілей та оцінювання загальної результативності діяльності організації. Оцінювання системи управління організацією можна здійснювати згідно з власними вимогами організації.

Взаємозв'язок між системами управління якістю та моделями досконалості. Підходи до систем управління якістю, наведені в стандартах ISO серії 9000, і до моделей досконалості організацій грунтуються на єдиних принципах. Обидва підходи:

  • а) дають змогу організації виявити її сильні та слабкі сторони;
  • б) мають положення щодо оцінювання у порівнянні з узагальненими моделями;
  • в) забезпечують основу для постійного поліпшування;
  • г) мають положення щодо зовнішнього визнання.

Різниця між підходами до систем управління якістю в стандартах ISO серії 9000 та до моделей досконалості полягає в їхній сфері застосування. У стандартах ISO серії 9000 зазначено вимоги до систем управління якістю і настанови щодо поліпшування показників діяльності; виконання цих вимог визначають, оцінюючи системи управління якістю. Моделі досконалості охоплюють критерії, які дають змогу провадити порівняльне оцінювання показників діяльності організації, і це є застосовним до всіх видів діяльності та всіх зацікавлених сторін організації. Критерії оцінювання в моделях досконалості забезпечують організації основу для порівняння показників її діяльності з показниками діяльності інших організацій.

У галузі управління якістю застосовуються терміни:

  • – продукція – результат процесу;
  • – процес – сукупність взаємопов'язаних або взаємодійних робіт (операцій), що перетворює входи на виходи;
  • – якість – ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє вимоги;
  • – вимога – сформульовані потреба чи очікування, загальнозрозумілі чи обов'язкові;
  • – рівень якості – категорія чи розряд, надані різним вимогам щодо якості продукції, процесів або систем, які мають те саме функційне застосування;
  • – задоволеність замовника – сприйняття замовником ступеня виконання його вимог;
  • – система – сукупність взаємопов'язаних або взаємодійних елементів;
  • – система управління – система для встановлення політики та цілей і досягнення цих цілей;
  • – система управління якістю – система управління для спрямовування та контролювання діяльності організації стосовно якості;
  • – планування якості – складова частина управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості та на визначенні операційних процесів і відповідних ресурсів, необхідних для досягнення цілей у сфері якості;
  • – контролювання якості – складова частина управління якістю, зосереджена на виконуванні вимог щодо якості;
  • – забезпечування якості – складова частина управління якістю, зосереджена на створенні впевненості в тому, що вимоги до якості буде виконано;
  • – поліпшування якості – складова частина управління якістю, зосереджена на збільшенні здатності виконати вимоги до якості;
  • – постійне поліпшування – повторювані дії щодо збільшення здатності виконувати вимоги;
  • – організаційна структура – розподіл відповідальності, повноважень і взаємовідносин між працівниками;
  • – інфраструктура – система споруд, устаткування та служб, необхідних для функціонування організації;
  • – замовник – організація чи особа, яка отримує продукцію;
  • – зацікавлена сторона – особа чи група осіб, яка зацікавлена в діяльності чи успіхові організації;
  • – контракт – угода, що має обов'язкову силу.
  • – процес – сукупність взаємопов'язаних або взаємодійних робіт (операцій), що перетворює входи на виходи;
  • – проект – унікальний процес, який складається із сукупності скоординованих і контрольованих дій з датами початку та закінчення, що його виконують задля досягнення цілі, яка відповідає конкретним вимогам, і який має обмеження щодо строку, вартості та ресурсів;
  • – методика; процедура – установлений спосіб виконування роботи чи процесу;
  • – характеристика якості – власна характеристика продукції, процесу або системи, пов'язана з вимогою;
  • – надійність -збірний термін, який вживають для описування характеристики готовності та чинників, що її зумовлюють: характеристик безвідмовності, ремонтопридатності та забезпеченості технічного обслуговування й ремонту;
  • – простежуваність – здатність простежити передісторію, застосування або місце розташування того, що розглядають.
  • – відповідність – виконання вимоги;
  • – дефект – невиконання вимоги, пов'язаної з передбачуваним або установленим використанням;
  • – коригувальна дія – дія, яку виконують, щоб усунути причину виявленої невідповідності або іншої небажаної ситуації;
  • – переробляння – дія, яку виконують з невідповідною продукцією, щоб зробити її відповідною вимогам;
  • – зниження рівня якості – змінювання рівня якості невідповідної продукції, щоб зробити її відповідною вимогам, які відрізняються від початково встановлених;
  • – бракування – дія, яку виконують з невідповідною продукцією, щоб не допустити її початкового передбачуваного використання;
  • – поступка – дозвіл на використання чи випуск продукції, яка не відповідає установленим вимогам;
  • – настанови щодо якості – документ, який регламентує систему управління якістю організації;
  • – програма якості – документ, що визначає, які методики та відповідні ресурси, хто та коли повинен застосовувати до конкретних проекту, продукції, процесу чи контракту;
  • – протокол; запис – документ, в якому наведено одержані результати чи докази виконаних робіт;
  • – інспектування – оцінювання відповідності спостеріганням і висловлюванням суджень, застосовуючи, за потреби, вимірювання, випробування чи калібрування;
  • – перевіряння; верифікація – підтвердження наданням об'єктивних доказів, що встановлені вимоги виконано.
  • – атестування – процес, який дає можливість продемонструвати здатність виконати установлені вимоги;
  • – критичне аналізування – певні дії, які розпочинають, щоб визначити придатність, адекватність і результативність того, що розглядають, для досягнення поставлених цілей;
  • – аудит – систематичний, незалежний і задокументований процес отримання доказів аудиту та об'єктивного їх оцінювання, щоб визначити ступінь дотримування критеріїв аудиту;
  • – програма аудиту – один чи кілька аудитів, запланованих на конкретний період часу і спрямованих на досягнення конкретної цілі;
  • – критерії аудиту – сукупність політик, методик чи вимог.
  • – доказ аудиту – протоколи, виклади фактів чи інша інформація, що стосуються критеріїв аудиту і можуть бути перевірені;
  • – висновок аудиту – підсумок аудиту, який формулює група аудиту після розгляду цілей аудиту та всіх даних аудиту.
  • – замовник аудиту – організація чи особа, яка подає заявку на проведення аудиту;
  • – технічний експерт – особа, яка має спеціальні знання чи досвід у групі аудиту;
  • – сфера аудиту – обсяг та межі аудиту.

Схеми понять є графічним відтворенням взаємозв'язків між термінами у спеціальних понятійних сферах, що стосуються систем управління якістю (рис. 20-28).

Поняття стосовно якості

Рис. 20. Поняття стосовно якості

Поняття стосовно управління

Рис. 21. Поняття стосовно управління

Поняття стосовно процесів і продукції

Рис. 22. Поняття стосовно процесів і продукції

Поняття стосовно відповідності

Рис. 24. Поняття стосовно відповідності

Поняття стосовно документації

Рис. 25. Поняття стосовно документації

Поняття стосовно перевіряння

Рис. 26. Поняття стосовно перевіряння

Поняття стосовно аудиту

Рис. 27. Поняття стосовно аудиту

Поняття стосовно управління якістю процесів вимірювання

Рис. 28. Поняття стосовно управління якістю процесів вимірювання

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші