Навігація
Головна
Авторизація/Реєстрація
Правила користування
Контакти
 
Головна arrow Товарознавство arrow Управління якістю
< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Внутрішній аудит

Організація повинна проводити внутрішні аудити у заплановані інтервали часу для встановлення:

  • – чи виконано дослідження і план управління безпечністю згідно з вимогами цього стандарту;
  • – чи відповідає система управління безпечністю харчових продуктів вимогам цього стандарту;
  • – чи ефективно її впровадили та підтримують.

Програму аудиту слід розробляти з урахуванням статусу та важливості процесів та ділянок, що підлягають аудиту, а також результати попередніх аудитів. Повинні бути визначені критерії, сфери охоплення, періодичність та методи проведення аудиту. Вибір аудиторів і проведення аудитів повинні забезпечувати об'єктивність та неупередженість процесу аудиту. Аудитори не повинні здійснювати аудит своєї роботи. Відповідальність і вимоги до планування і проведення аудитів, звітування про результати, ведення протоколів повинні бути визначені в задокументованій методиці. Керівництво, відповідальне за ділянку, аудит якої проводять, повинне забезпечити невідкладне запровадження дій для усунення виявлених невідповідностей та їхніх причин.

Затвердження системи

Організація повинна підтвердити, що належне функціювання системи гарантуватиме ефективне контролювання небезпечних чинників та безпечність харчових продуктів, – перед початком застосування плану управління безпечністю та тоді, коли цього вимагають нові чинники, зокрема зміни, негативні результати перевірок та внутрішнього аудиту, скарги, пов'язані з безпечністю харчових продуктів тощо. Підтвердження може включати аналізування наукової та технічної інформації, даних контролювання небезпечних чинників, проведення спостережень і випробування.

За результатами підтвердження повинна бути визначена потреба у перегляді запобіжних дій, плану управління безпечністю чи всієї системи, внесені змін до сировини, харчового продукту, процесу, способів розповсюдження та/або призначеного використання харчового продукту.

ДСТУ-Н ISO/TS 22004:2009 "Системи управління безпечністю харчових продуктів

Настанова щодо застосування ISO 22000:2005" у загальних положеннях регламентує, що прийняття системи управління безпечністю харчових продуктів організацією, залученою до харчового ланцюга, є корисним інструментом забезпечення відповідності вимогам, установленим законом, законодавчим актом, нормативно-правовим актом і/або замовниками.

На проектування та запровадження системи управління безпечністю харчових продуктів організації впливають різноманітні чинники, зокрема небезпечні чинники харчових продуктів, продукти, що їх постачає організація, процеси, що застосовують, розмір і структура організації.

У п. 0.2. "Харчовий ланцюг та процесний підхід" зазначено, що ISO 22000 сприяє прийняттю підходу харчового ланцюга під час розроблення, застосування та поліпшування результативності, а також ефективності системи управління безпечністю харчових продуктів. У цьому відношенні ISO 22000 вимагає, щоб організація, розробляючи та запроваджуючи систему управління безпечністю харчових продуктів, враховувала впливи харчового ланцюга до та після операцій, які вона виконує.

Для результативного та ефективного функціювання організація повинна визначити численні взаємопов'язані види діяльності та керувати ними. Діяльність, у якій використовують ресурси і якою можна керувати, щоб перетворювати входи на виходи, можна вважати процесом. Часто вихід одного процесу безпосередньо є входом наступного. Застосування системи процесів у межах організації разом із визначенням їхньої взаємодії та керування цими процесами можна назвати "процесним підходом".

Перевагою процесного підходу є забезпечуване ним безперервне керування зв'язками між окремими процесами в межах системи процесів, а також їхнім сполученням і взаємодією.

Під час використання в межах системи управління безпечністю харчових продуктів такий підхід підкреслює важливість:

  • – розуміння та дотримання вимог;
  • – необхідності розглядати процеси в аспектах безпечності харчових продуктів і простежуваності;
  • – отримання результатів дієвості та ефективності процесів;
  • – постійного поліпшування процесів на основі об'єктивного вимірювання.

Зацікавлені сторони відіграють важливу роль у визначенні вимог як входів. Проведення моніторингу задоволеності зацікавлених сторін вимагає оцінювання інформації, пов'язаної зі сприйняттям ними того, чи виконала організація їхні вимоги, чи ні.

Зображена на рис. 31 модель системи управління безпечністю харчових продуктів на основі процесу ілюструє зв'язки між процесами, описані у розділах 4-8 ISO 22000:2005.

Концепція постійного поліпшування

Рис. 31. Концепція постійного поліпшування

Цим нормативним документом регламентовано також терміни та визначення, настанови щодо застосування стандарту, вимоги до чинних документів, відповідальність керівництва, настанови щодо керування ресурсами.

У розділі 7 "Планування та випуск безпечної продукції" викладено настанови стосовно застосування ISO 22000:2005.

ISO 22000 вимагає, щоб організація використовувала динамічний та систематичний процесний підхід для розроблення системи управління безпечністю харчових продуктів. Цього досягають за допомогою результативного розроблення, запровадження, моніторингу запланованої діяльності, підтримання та перевіряння заходів керування, оновлення процесів, пов'язаних із харчовими продуктами та технологічним устаткуванням, і за допомогою належних дій у разі виробництва невідповідного продукту.

ISO 22000 реорганізує традиційну концепцію розподілу заходів керування на дві групи (передумови та заходи, які застосовують у критичних точках керування (КТК)) у логічну послідовність розроблення, запровадження та контролювання системи управління безпечністю харчових продуктів. Заходи керування розподілено на три групи так:

  • 1) програми-передумови (ПП), які керують базовими умовами та діяльністю; ПП вибирають не задля керування конкретними ідентифікованими небезпечними чинниками, а для підтримання гігієнічного навколишнього середовища виробництва, оброблення та/чи оперування (див. п. 7.2 ISO 22000);
  • 2) операційні програми-передумови (операційні ПП), які керують тими заходами керування, які аналіз небезпечних чинників виділяє як необхідні для керування ідентифікованими небезпечними чинниками у прийнятних рівнях та якими ніяк не керує план Н АССР;
  • 3) план НАССР керує тими заходами керування, які аналіз небезпечних чинників виділяє як необхідні для керування ідентифікованими небезпечними чинниками у прийнятних рівнях та які застосовують у критичних точках керування (КТК).

Розподілення заходів керування за категоріями полегшує застосування різних стратегій керування до кожної групи з урахуванням підтвердження, моніторингу та перевіряння заходів керування невідповідностями, охоплюючи поводження з отриманими продуктами.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >
 

Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші
?>