Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Товарознавство arrow Управління якістю
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ НА РІВНІ ПІДПРИЄМСТВА

Теоретична частина

Одним із найважливіших інструментів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на міжнародному ринку є забезпечення високої якості продукції, що може бути досягнуто або за рахунок інвестицій у нові технології, або, що є більш реалістичним для українських підприємств, за рахунок удосконалення організації виробництва та управлінської системи. Відповідно до положень TQM (Загальне управління якістю) акцент робиться на підвищення якості на всьому життєвому циклі продукту для максимально повного задоволення запитів клієнтів.

КІС (Корпоративні інформаційні ситсеми) – це реалізація концепції, яка також лежить в основі сучасних систем управління підприємствами та об'єднує методи управління всіма виробничими ресурсами (матеріалами, обладнанням, фінансами, персоналом тощо) та інформаційно-комунікаційні технології, без яких застосування цих методів для складних сучасних організацій було б неможливим. Програмні комплекси, в яких реалізується ця концепція, у міжнародних джерелах називають "системи класу ERP" (Планування ресурсами підприємства). Системи ERP, як правило, мають модульну структуру і впровадження кожного з модулів дозволяє вдосконалювати управління якістю. Так, наприклад, модулі виробничого планування дозволяють реалізовувати стратегію JLT "just in time" (точно в строк) за рахунок багатоланкового планування всіх матеріальних потреб та оптимізації використання виробничих ресурсів. Сучасні тенденції розвитку корпоративних інформаційних систем також полягають у розробці та впровадженні технологій, що гарантують кращу взаємодію зі споживачами, на- приклад технології CSRP (Планування споживчої синхронізації ресурсів).

Впровадження КІС вимагає перегляду всіх бізнес-процесів, часто – зміни організаційних структур, зацікавленості в кінцевому результаті не тільки топ-менеджменту, але й усіх співробітників. Ці ж проблеми мають бути подолані під час впровадження систем TQM.

Проблеми управління якістю на підприємствах розглядалися в роботах Е. Демінга, Б. Кросбі, Дж. Джурана та ін. На їх ідеях базуються кілька міжнародних стандартів систем управління, еволюція яких схематично представлена на рис. 32.

Еволюція стандартів управління якістю

Рис. 32. Еволюція стандартів управління якістю

Аналіз наведеної схеми дозволяє зрозуміти: СУЯ та стандарти, які їх постійно описують, розвиваються, що забезпечує враховування внутрішніх і зовнішніх чинників функціонування бізнесу, які постійно змінюються.

В табл. 3 наведені результати порівняння критичних чинників успіху впровадження СУЯ та корпоративних інформаційних систем.

Таблиця 3

Критичні фактори успіху під час упровадження СУЯ та корпоративних інформаційних систем

Груші критичних чинників успіху

TQM

ERP

Підтримка процесу на рівні топ-менеджменту (персональне залучення представників вищого керівництва в організацію процесу і контролю за виконанням)

+

+

Ефективна командна робота

+

+

Ефективні комунікації

+

+

Навчання та тренінги персоналу

+

+

Залучення в процес усіх стейкхолдерів

+

+

Застосування стратегій планування (ідентифікація ресурсів та часових обмежень проекту)

+

+

Кількісне вимірювання результатів та аналіз

+

+

Управління змінами

+

+

На основі даних табл. З видно, що фактори, без урахування яких неможливо досягнути успіху в реалізації як СУЯ так і КІС, однакові. На рис. 33 наведено концептуальну схему для встановлення взаємозв'язку між СУЯ та КІС. Ця модель дозволяє зрозуміти, що впровадження інформаційних систем управління, особливо КІС класу ERP, створює нові можливості для розвитку СУЯ, що в свою чергу впливає на найбільш повне використання можливостей цих систем і сприяє підвищенню якості управління в цілому. Однак наведені дані про взаємозв'язок цих систем носять переважно теоретичний характер.

На сьогодні будь-яке підприємство з метою успішного існування за умов конкурентної боротьби зацікавлене у створенні ефективної системи управління підприємством. Однією з таких систем є система управління якістю. Створення систем управління якістю включає їх розробку та впровадження у діяльність підприємства. Відповідно до можливостей виробничого процесу, розглядаються ті етапи життєвого циклу продукції, які слід використовувати на відповідних етапах розробки та сертифікації системи управління якістю.

Концептуальна схема взаємовпливу СУЯ та КІС

Рис. 33. Концептуальна схема взаємовпливу СУЯ та КІС

Під час розробки систем управління якістю необхідно враховувати, що система управління охоплює всі процеси, які відбуваються на підприємстві, та від яких залежить якість продукції або послуг, зокрема:

  • – відповідальність вищого керівництва;
  • – процеси життєвого циклу продукції;
  • – забезпечення управління персоналом;
  • – забезпечення інфраструктурою;
  • – забезпечення робочим середовищем;
  • – забезпечення документацією.

Управління якістю на підприємстві охоплює такі напрямки діяльності у системі загального управління:

  • – планування якості;
  • – управління якістю;
  • – забезпечення якості;
  • – поліпшення якості.

У процесі управління якістю безперервно здійснюється контроль якості.

Для впровадження цілісної програми створення системи управління якістю необхідне проведення відповідної роботи в документованій формі.

Система управління якістю розробляється з урахуванням конкретної діяльності підприємства та забезпечує проведення певної політики в досягненні поставлених цілей. Система управління якістю продукції – це спосіб організації ефективної взаємодії керуючих і виконавчих підрозділів та конкретних осіб, які беруть участь у створенні, виготовленні, використанні і обслуговуванні продукції з метою надання їй властивостей, що забезпечують задоволення певних потреб і запитів споживання при мінімальній витраті всіх ресурсів та засобів.

До етапів розробки системи управління якістю продукції належать:

  • – інформаційна нарада;
  • – прийняття рішення про створення системи якості;
  • – розробка плану;
  • – визначення функцій і завдань систем якості;
  • – визначення структурної і функціональної схем управління якістю;
  • – визначення складу документації системи якості;
  • – розробка нормативної документації;
  • – впровадження системи управління якістю продукції;
  • – перевірка, налагодження та вдосконалення системи управління якістю.

Завдання підвищення якості та розширення асортименту продукції актуальне в сучасних умовах виробництва. Це завдання багатогранне та включає чисельність науково-технічних, екологічних, економічних та соціальних проблем. Для ефективного вирішення потрібний міжгалузевий підхід. Один із шляхів – управління якістю продукції на основі аналізу асортименту та його інноваційного розвитку. Досвід розвинутих країн показує, що охорона здоров'я нації, насамперед через продукти харчування, їх безпеку, більш надійна, коли вона досягається за рахунок підвищення рівня якості продукції на основі стандартизації в світових масштабах і на міжнародній основі. На міжнародному рівні вимоги до якості регламентовані стандартами ISO, жорстко орієнтованими на споживача. Першими такими стандартами стали стандарти серії 9000, які вийшли наприкінці 80-х pp. XX ст. Більше половини країн світу ввели у дію національні стандарти, ідентичні стандартам ISO, а також сертифікували підприємства у відповідності зі стандартами ISO.

На прикладі хлібного комплексу, особливе значення має сировина; показники якості готової продукції хоча залежать від природи, але у високому ступені керовані, оскільки формуються у рослинництві, на елеваторах, на млині та на хлібозаводі. Тому керуюча дія для забезпечення корисних технологічних властивостей, високого ступеня безпеки і харчової цінності борошна, необхідних для вироблення якісних хлібобулочних виробів, може і повинно здійснюватися на всьому виробничому ланцюгу від зерна до хліба. Виникнення нових видів сировини, поліпшувачів, інших харчових інгредієнтів розширюють можливості управління якістю, асортиментом хлібобулочних виробів. Випуск хлібобулочних виробів з поліпшеними показниками, які дозволяють підтримувати конкурентоспроможність продукції, базується на використанні можливостей основної сировини. Для отримання високоякісної сировини важливо заздалегідь озадачувати постачальників (виготовлювачів) необхідністю надання заданих властивостей за конкретними параметрами.

Основні фактори, що впливають на якість хліба та асортимент хлібопекарської продукції:

Актуальним трендом розвитку асортименту хлібопекарських підприємств є не тільки збереження хліба як основної групи хлібобулочних виробів, але і її спектральне розширення: розробка і впровадження нових сортів хліба, розширення інноваційного асортименту, що передбачає широку номенклатуру сировини (у т.ч. зернової).

Сучасні умови функціонування підприємства характеризуються розширенням цільових орієнтирів, спрямованих на підвищення задоволення споживачів, зміцнення партнерських відносин, позитивний вплив на суспільство, поліпшення відносин усередині колективу тощо. Це вимагає від підприємства постійного вдосконалення використовуваних підходів до управління своєю діяльністю та створення цільових СУ найбільш значущими для підприємства об'єктами (продукцією, процесами, взаємовідносинами тощо). На сьогоднішній день найефективнішими вважають два види процесно-орієнтованих систем: СУ бізнес-процесами (БП) підприємства та системи управління якістю (СУЯ). Незважаючи на одну спрямованість, їх формування та впровадження зумовлює цілу низку проблем: відсутній взаємозв'язок БП підприємства і процесів СУЯ; кількісні показники БП не інтегровані в СУЯ. Тому автономність існування СУЯ у загальній СУ підприємством робить практично непомітним їхній вплив на основні результати діяльності та призводить до втрати інтересу вищого керівництва до їх створення та функціонування.

Ці проблеми є наслідком того, що впровадження і використання нових методів управління і СУЯ здійснюється у вигляді окремих самостійних проектів, що не є органічними складовими цілісного механізму управління підприємством як єдиною системою. Вирішення цих проблем можливе завдяки гармонізації системи управління підприємством (ГСУП) на основі УЯ.

ГСУП на основі УЯ означає його проникнення в усі підсистеми, включення в їх формування і функціонування як необхідної підсистеми, що реалізується завдяки її підходу до побудови та функціонування, які базуються на використанні концепцій теоретичного і практичного інструментарію у сфері управління якістю через сукупність принципових положень, методів та інструментів, що дозволяють забезпечити узгодження різних заходів і дій щодо уніфікації, координації та об'єднання підсистем управління різними сферами діяльності підприємства в єдину гармонізовану СУ. Основні положення такого підходу утворюють концепцію ГСУП на основі УЯ (рис. 34), яка передбачає перехід від традиційної СУ підприємства – існування різних видів управління підприємством, спрямованих на виконання відповідних цілей – до гармонізованої СУ. Базисом концепції є принципи – вихідні положення, визначальні правила організації діяльності щодо забезпечення задоволення інтересів і вимог різних зацікавлених сторін, які суттєво не змінюються протягом довготривалого періоду.

Пропонуються основні принципи гармонізації СУ: ефективність діяльності, досягнення консенсусу, системність, соціальна справедливість, координація дій; гармонізація вимог до об'єктів у загальній СУ підприємством із вимогами міжнародних стандартів до об'єктів окремих СУ; максимально можливе використання тих методів, підходів, показників, процесів, елементів інфраструктури управління, які вже є на підприємстві.

Схема реалізації основних положень концепції ГСУП на основі УЯ

Рис. 34. Схема реалізації основних положень концепції ГСУП на основі УЯ

Здійснення гармонізації забезпечується використанням спеціальних методів. Метод (грецьк. – спосіб пізнання) – "шлях до чого-небудь", спосіб досягнення цілі, певним чином упорядкований діяльності суб'єкта в любій його формі. Основна функція методу – внутрішня організація та регулювання процесу пізнання або перетворення відповідного об'єкта. Під методом ГСУП на основі УЯ розуміють сукупність певних правил, прийомів, способів пізнання та упорядковану сукупність дій узгодженого напрямку.

Під час проведення досліджень визначені наступні методи гармонізації: процесний, системний підходи, загальне управління якістю (TQM), моделі ділового удосконалення. Передбачається екстраполяція підходів в управлінні якістю продукції, до інших об'єктів діяльності в організації, формування об'єктивних характеристик цієї діяльності та впровадження основних управлінських дій, спрямованих на виконання вимог усіх зацікавлених сторін.

ГСУП на основі УЯ є цілісною сукупністю елементів (об'єктів, осіб, функцій), що взаємодіють через створення єдиної структури і загального механізму для досягнення цілей підприємства, спрямованих на задоволення збалансованих вимог зацікавлених сторін і поступовий розвиток підприємства.

Методичні положення щодо формування і функціонування ГСУП на основі УЯ передбачають реалізацію робіт (рис. 35), реалізація яких починається зі стратегічного менеджменту, центральною ланкою якого є стратегічний вибір, заснований на зіставленні власного ресурсного потенціалу із можливостями і загрозами довкілля. Мова йде про формування бачення підприємства як сукупності видів бізнесу, оцінювання внутрішнього та зовнішнього середовища, специфікацію цілей; розроблення та виконання процесно-орієнтованої стратегії його розвитку. Положення процесного управління є підґрунтям для зміщення акцентів з окремих елементів і функціональних сфер діяльності підприємства на процеси, безпосередньо з ними пов'язані. Насамперед, це стосується БП, знання яких є необхідною умовою здійснення стратегічних змін відповідно до поставлених цілей.

Загальні цілі підприємства не можуть бути досягнуті без забезпечення необхідного рівня якості. "Стати лідером по продукції, що випускається" – це довгострокова мета, яка і має підцілі: підтримувати випуск продукції, що максимально задовольняє вимоги споживачів, та підтримувати високий рівень довіри з боку споживачів й інших зацікавлених осіб тощо. Ці ж цілі формулюються і СУЯ.

Під час формування та реалізації стратегічного менеджменту необхідно дотримуватись положень процесного підходу.

Так, управління реалізацією стратегії розвитку підприємства включає:

  • – декомпозицію стратегічних цілей, ініціатив за процесами;
  • – здійснення контролю – визначення критеріїв досягнення цілей, сигналів відхилень, нормативних показників за процесом;
  • – коригування – забезпечення якості на всьому ланцюжку виконання стратегії повинна забезпечувати якість процесів, тому на підставі сигналів визначають розмір відхилень від нормативного значення показника, з'ясовують причини відхилення та їхні наслідки для реалізації відповідного процесу.

Порядок реалізації ГСУП на основі УЯ

Рис. 35. Порядок реалізації ГСУП на основі УЯ

Перший етап реалізації гармонізації СУ передбачає визначення зацікавлених сторін у діяльності підприємства та їхніх вимог. При визначенні перших виділяють такі групи:

  • – власники підприємств (власники, акціонери);
  • – безпосередні споживачі продукції/послуг;
  • – суспільство в особі державних і громадських організацій;
  • – партнери за різними напрямками діяльності (постачальники сировини, банки, дистриб'ютори тощо);
  • – персонал, що працює;
  • – керівництво підприємства/топ-менеджери – носії корпоративних вимог, що повинні бути компромісом між вимогами власників і персоналом.

Що ж стосується вимог зацікавлених сторін, то вони можуть належати до різних об'єктів: продукції (послуг), процесів, матеріально-технічних, інформаційних та інших видів ресурсів, внутрішніх і зовнішніх умов діяльності. Наприклад, основними вимогами споживачів є вимоги до продукції (або послуг, що надає підприємство): новизна, надійність, стабільність якості; оптимальний асортимент; доступність за ціною (за цільовими групами споживачів) і місцем розташування місць реалізації; рівень обслуговування, враховуючи дотримання строків постачання, поведінка персоналу у залах, реагування на звернення, наявність каналів зв'язку, інформаційна підтримка, чуйність та активність поведінки. Акціонери (або власники бізнесу) висувають інші вимоги до діяльності підприємства: фінансова стійкість; зростання прибутку; підвищення капіталізації та інвестиційної привабливості; лідерство за обсягами продажів; залучення нових споживачів і розширення ринків збуту тощо.

Встановлення вимог різних зацікавлених сторін здійснюється на підставі аналізу укладених угод, контрактів, протоколів зборів акціонерів, анкетних опитувань.

На другому етапі розробляють або ідентифікують процеси формування якості з точки зору задоволення вимог зацікавлених сторін. Тобто проводиться ретельний аналіз процесів (БП, управлінських, процесів розвитку тощо) задля визначення конкретних споживачів (або користувачів) та результатів (виходів).

Відповідно до одержаної мережі процесів на третьому етапі формується структура, функції, цілі, методи управління якості. У ході формування СУЯ доцільно використовувати процесний підхід. Структурно така система може бути представлена у вигляді ієрархічної дворівневої системи. Перший рівень буде представляти цикл загального управління якістю; другий буде складатися із циклів, які забезпечують управління процесами формування якості на підприємстві, що визначені з точки зору зацікавлених сторін. При цьому перший буде спрямовано на координацію функціонування інших підсистем, створених в організації. Основні завдання з координації – вибір відповідного способу досягнення специфічних завдань, що стоять перед конкретною підсистемою управління.

На четвертому етапі необхідно перевірити, чи реалізується процесний підхід в усіх сферах діяльності: маркетинговій, виробничій, фінансово-економічній, соціальній тощо. Перевірити, чи є ця діяльність набором процесів, з яких можна побудувати певну конструкцію, відповідну встановленим вимогам; призначено керівників процесів; визначено технологію, систему показників процесів; виконується управління процесами – діяльність власника процесу, пов'язана з аналізом даних щодо протікання і прийняття управлінських рішень.

Якщо процесний підхід у діяльності та управлінні підприємством має місце, виконується перевірка задоволення вимог усіх зацікавлених сторін (сьомий етап). У протилежному випадку необхідно сформувати і розподілити БП підприємства (п'ятий етап). Результатом перерозподілу й удосконалення їх структури є перегляд СУЯ (шостий етап).

Далі виконується управління БП (сьомий етап). Передбачається, що управління якістю є постійною складовою управління БП (табл. 4): БП1 (наприклад, перевезення промислових вантажів) + управління якістю + загальні функції управління = управління БП № 1; БП2 (перевезення продовольчих вантажів) + управління якістю + загальні функції управління = управління БП № 2 тощо.

Таблиця 4

Управління якістю в СУ БП

Загальний менеджмент

Управління якістю

планування

організація СУ

мотивація

контроль

БП1

БП

БП2

БПi

БПn

Сучасна ринкова економіка висуває принципово нові й вищі вимоги до якості продукції, що випускається. Якість продукції належить до найважливіших показників діяльності підприємства. Виживання будь-якого підприємства, його міцна позиція й успіх в умовах ринку визначаються рівнем конкурентоспроможності, яка характеризується двома показниками – рівнем цін і рівнем якості продукції. При цьому остання стає одним із найголовніших факторів у поведінці споживача під час вибору товару. Основним завданням для успішної діяльності кожного підприємства є підвищення якості виробленої продукції, яка має:

  • – відповідати чітко поставленим цілям;
  • – задовольняти вимоги споживачів;
  • – відповідати встановленим стандартам і технічним вимогам;
  • – відповідати чинному законодавству й потребам суспільства;
  • – пропонуватися споживачеві за конкурентними цінами;
  • – орієнтуватися на мінімізацію витрат.

Поняття якості продукції регламентоване міжнародним стандартом ДСТУ ISO 9000:2007. У сучасній літературі поняття якості продукції трактується по-різному: за умов командно-адміністративної економіки – з позиції виробника, а за умови ринкової економіки – винятково з позиції споживача.

Якість корелюється із поставленими до продукції споживчими ознаками й властивостями, фіксується на конкретний період часу й змінюється з появою більш прогресивної технології. У процесі оцінювання якості продукції порівнюється сукупність її властивостей з певними аналоговими базовими показниками. Однак будь-який документ або аналог оцінюваної продукції узаконює певну сукупність властивостей лише на відповіний період часу, а потреби безупинно змінюється.

Отже, основне місце під час оцінювання якості продукції або послуг за ринкової економіки приділяється споживачеві, а стандарти (у тому числі й міжнародні) лише закріплюють і регламентують прогресивний досвід, накопичений у сфері якості.

Таким підходом до визначення якості продукції займається ціла наука – кваліметрія, наука щодо принципів і методів кількісного оцінювання якості продукції.

Якість готової продукції визначається багатьма факторами. Використання методів кваліметрії дозволяє визначити питому вагу кожного фактора під час оцінювання рівня якості. Застосування методів узагальненого комплексного оцінювання якості дозволяє об'єктивно і з певним рівнем достовірності оцінити якість продукції.

Методи кількісного оцінювання. Усі методи, які застосовуються у кваліметрії, поділяють на дві групи:

  • – диференціальні, застосовувані у процесі оцінювання одиничних показників якості й вибору найвагоміших із них;
  • – комплексні, що поєднують велику кількість одиничних показників, використовувані у більшості випадків під час оцінювання рівня якості продукції.

Комплексне оцінювання можна розглядати як двоетапний процес, у якому на першому етапі відбувається оцінювання одиничних показників якості, а на другому – оцінювання складних показників та їх згортка, аж до оцінювання якості у цілому.

Під час оцінювання рівня якості сцинтиляторів велику увагу приділено вибору номенклатури одиничних показників, оскільки для подальшої роботи дуже важливо отримати об'єктивні результати оцінення якості. Обгрунтування вибору номенклатури одиничних показників відбувалося з урахуванням таких правил:

  • – перед тим як робити вибір, необхідно проаналізувати призначення й умови використання продукції;
  • – проаналізувати вимоги до показників якості, складу й структури характерних властивостей;
  • – формувати номенклатуру показників якості доцільно з урахуванням вимог і очікувань виробника й споживача продукції;
  • – перелік показників якості повинен характеризувати всі ознаки продукції, що визначають її якість і придатність;
  • – номенклатура показників якості має будуватися як система ієрархічної структури показників і передбачати можливість додавання або видалення з неї окремих показників;
  • – мають враховуватися сучасні тенденції технічного прогресу та досягнення науки й техніки.

Експертний висновок. У ході подальшої роботи для вибору й обчислення значень одиничних і базових показників якості сцинтиляторів, а також відносних одиничних показників якості, коефіцієнтів вагомості й виду функціональної залежності застосовують експертний метод. Цей метод належить до класу завдань щодо прийняття рішень на основі опрацювання думок експертів, тобто використовує узагальнений людський досвід.

Суб'єктом експертизи виступала комісія кваліфікованих фахівців, що мають теоретичні знання й практичний досвід оцінювання якості сцинтиляторів. На першому етапі роботи експерти зіткнулися з такою складністю, як багатоцільове використання, і в цій ситуації неможливо було вибрати для всіх груп споживачів одні й ті ж самі показники. Так, наприклад, для одних споживачів органічних сцинтиляторів основними показниками були світловий вихід; власна роздільність; довжина хвилі люмінесценції; час загасання сцинтиляційного спалаху; здатність до роздільної реєстрації нейтронного компонента тощо. Для інших же – розміри сцинтиляторів; їхні фізико-хімічні властивості; конструктивні особливості, пов'язані із впливом різних навантажень під час експлуатації тощо.

Така ж аналогія спостерігалася й у випадку розгляду сцинтиляторів на основі лужно-галоїдних кристалів і кристалів на основі селеніду цинку.

Отже, в першу чергу, необхідно було визначити умови споживання й застосування сцинтиляторів, а потім приступати до вибору показників якості. Тому спочатку було визначено категорію основних і потенційних споживачів.

Першим етапом для визначення показників якості, найбільш важливих для виробника й споживача, є розроблення анкети й проведення опитування-анкетування експертів і споживачів. Також слід зазначити, що в анкетах передбачалося поле для введення респондентами даних стосовно тих показників якості, які для них є важливими, але яких не було у переліку запропонованих.

Слідом за цим проведено опрацювання анкет, проаналізовано і враховано усі пропозиції. Далі приступили до ранжирування, визначення коефіцієнтів вагомості й узгодження думок експертів і споживачів. Як критерій оцінювання використовували попередньо побудований експертами базовий ряд показників якості сцинтиляторів. При цьому необхідно відзначити, що у цьому випадку використовували вагові коефіцієнти, визначені експертами.

Отримати достовірніші дані допомогла активна участь виробника у роботі міжнародних організацій зі стандартизації. Але, не дивлячись на це, в чисельних значеннях коефіцієнтів вагомості відсутня достовірність, оскільки вони мали певну частку суб'єктивізму.

Алгоритм послідовності операцій. Отже, у процесі проведеного оцінювання рівня якості сцинтиляторів, виходячи із загальноприйнятого алгоритму узагальненого комплексного оцінювання якості, розроблено новий алгоритм послідовності операцій (рис. 36). Цей метод можна використовувати у випадку, коли існує одне цільове використання продукції, що випускається, і при цьому є велика кількість споживачів; за інших умов загальновідомі алгоритми оцінювання якості необхідно доопрацьовувати.

Алгоритм послідовності операцій комплексного оцінювання рівня якості

Рис. 36. Алгоритм послідовності операцій комплексного оцінювання рівня якості

Показники якості, за якими раніше проводилося оцінювання, вибиралися у разі багатоцільового використання сцинтиляторів, причому розглядалися лише показники призначення. Тому у подальшій роботі становило інтерес оцінити вплив усіх показників на якість сцинтиляційних кристалів для умов конкретного споживача.

У сучасній літературі встановлюють таку номенклатуру основних 10 груп показників якості за властивостями продукції, які вони характеризують: призначення; надійність; показники ергономічні; естетичні; технологічності; стандартизації та уніфікації; патентно-правові; екологічні; безпеки, економічні.

Зважаючи на те, що сцинтилятори, які випускаються, належать до комплектувальних виробів до засобів вимірювальної техніки, обрано такою номенклатуру показників якості (табл. 5).

Таблиця 5

Номенклатура показників якості сцинтиляційних кристалів

Група показників

Окремі показники якості

Вид

Істотна характеристика

1

2

3

1. Призначення

Характеризує корисну роботу (виконавчу функцію)

  • – Світловий вихід
  • – Власна роздільність
  • – Геометричні розміри
  • – Фізико-хімічні властивості

2. Надійність і довговічність

Визначає міру забезпечення тривалості використання й відповідних умов праці й життєдіяльності

  • – 95 % термін зберігання
  • – Зміна сцинтиляційних параметрів у процесі експлуатації не перевищує 20 %

3. Екологічні

Характеризують ступінь шкідливого впливу на здоров'я людини й довкілля

  • – Не токсичні
  • – Не містять шкідливих компонентів
  • – Не забруднюють довкілля

4. Економічні

Відображають міру економічної вигоди виробництва й споживання продукції

  • – Ціна продукції
  • – Мінімум витрат під час виробництва
  • – Мінімум витрат у процесі споживання

5. Естетичні

Визначають естетичні показники продукції

- Естетичність тари

6. Патентно-правові

Відображають міру використання нових винаходів

- Коефіцієнт патентного захисту – 0,95

Сукупність перерахованих показників формує рівень якості сцинтиляторів для умов конкретного споживача. У цьому випадку необхідно ретельно оцінити внесок кожного параметра призначення, враховуючи той факт, що введення кожного додаткового параметра веде до зміни ціни сцинтилятора. І тому вибираються лише ті показники, які доцільні з урахуванням технічних і економічних факторів.

Економічно раціональна якість. Саме з ціною пов'язано питання економічно раціональної якості. Покупець, купуючи виріб, завжди зіставляє, чи компенсує ціна продукції набір властивостей, які він має.

Отже і виникає питання. Яку сукупність властивостей і який рівень якості слід задати, а потім досягти й забезпечити, щоб така сукупність і такий рівень були б ефективними, з мінімальними витратами для виробництва й споживання? І як же знайти рівновагу у відносинах між споживачем і виробником, щоб задовільнити потреби й очікування споживача і захистити інтереси виробника.

Розглянутий метод оцінювання рівня якості сцинтиляторів є необхідним, але не достатнім. У подальшій роботі необхідно особливу увагу приділити економічному показнику. Також за великої різноманітності показників призначення він дозволить усі одиниці вимірювання привести до одного узагальненого комплексного показника, вираженого у грошовій формі.

Метод оптимізації. Розвиток кількісних методів оптимізації дозволяє перейти від використовуваних на нинішній момент методів узагальненого комплексного оцінювання якості до більш ефективних процедур оптимізації.

Під час проведення робіт з оптимізації показників якості просте зіставлення показників, у тому числі й узагальнених, не слугує підставою для впровадження більш високих показників. Велика увага приділяється вимогам споживача, і лише у результаті оптимізації, з урахуванням наших цілей і умов, визначається доцільність впровадження нових технічних можливостей, тобто відбувається не "сліпе" перенесення досвіду, а його використання з урахуванням майбутніх змін у часі.

Оскільки за оптимізації якості відомими є не одиничні показники, а цілі й умови (обмеження), можна сказати, що у разі узагальненого комплексного оцінювання проводиться аналізування рівня якості, у випадку оптимізації – синтез за заданих обмежень. Тобто перед нами стоїть завдання, відомі цілі, і необхідно знайти відповідні показники якості продукції.

Оптимізація оцінювання рівня якості полягає у знаходженні такої номенклатури параметрів й їх чисельних значень із множини можливих, за яких досягається максимальне значення критерію оптимізації за заданих значень вхідних функцій. Як критерій оптимізації (цільову функцію) використовувалася мінімізація витрат (В), отримана під час виготовлення й застосування сцинтиляторів:

де В – мінімізація витрат під час виготовлення й застосування сцинтиляторів, грн.;

– кількість сцинтиляторів, що виготовляється, од.;

– собівартість сцинтиляторів, грн.

Розглянемо залежність собівартості С. від показників якості основних елементів комплексу під час виготовлення й застосування сцинтиляторів:

де – показники якості сцинтиляторів;

– добуток, який характеризує собівартість виробництва сцинтиляторе, що йде на виготовлення детектора.

До собівартості Сi входить собівартість усіх стадій технологічного процесу виготовлення, також відображені витрати, що характеризують введення додаткових показників якості з їхнім контролем.

Дія отримання точних і достовірних результатів вводимо такі обмеження:

1) Загальна потреба () у сцинтиляторах має бути не нижчою заданої () або дорівнювати їй:

2) Значення показників якості () мають бути не нижчими закордонних () або дорівнювати їм:

Уведення до критерію оптимізації обмеження забезпечує конкурентоспроможність сцинтиляційних кристалів, що випускаються.

Викладений вище метод оптимізації наведено для загального випадку, коли не зазначено конкретних умов застосування, тому також розглядається варіант, за якого необхідну й достатню номенклатуру показників якості сцинтиляторів обирають для певного споживача.

Наприклад, в одному випадку для споживача має значення показник "чутливість", а в іншому – "власна роздільність". Встановлено вплив введення додаткового показника якості на величину критерію оптимізації, тобто проведемо розрахунки на ці два показники.

Для цього, використовуючи вихідну базову модель, розраховуємо приріст цільової функції від уведення додаткового показника :

де – значення цільової функції за рахунок додаткового фактора ;

– значення цільової функції без обліку дії фактора

Провівши ряд математичних перетворень, отримуємо, що за критерій доцільності обліку фактораможна вважати:

де – приблизний приріст цільової функції;

– граничний приріст цільової функції.

Нехтуючи зміною величини під дією фактора відзначаємо:

У випадку урахування усіх факторів критерій оптимізації досягає максимального значення, і урахування може лише зменшити звідси:

Тому, таке оцінювання доцільної кількості уведених показників за умовою дає деякий запас (вплив фактора вважається завищеним). Отже, якщо критерій оптимізації показує, що фактор можна не враховувати, то ним дійсно знехтують.

У цьому випадку, як ми вже відзначали вище, у загальну собівартість входить собівартість, яка характеризує кожний показник і його контроль. Середня собівартість кожного із показників складає 5 % від загальної собівартості сцинтиляторів. Звідси стає очевидним, що уведення додаткового показника збільшує собівартість сцинтиляційних кристалів.

Оскільки сцинтилятори мають дуже широку сферу застосування, і якщо виходити із критерію оптимізації – досягнення мінімізації витрат під час їхнього виготовлення й застосування, виявлено, що далеко не завжди доцільно застосовувати всю наявну номенклатуру показників для оцінювання рівня якості, а використовувати лише необхідну для конкретного споживача.

Відтак, якість продукції в умовах сучасного виробництва є найважливішою складовою ефективності й конкурентоспроможності підприємства, і їй необхідно приділяти постійну увагу. Отже, було встановлено оптимальні вимоги до якості сцинтиляційних кристалів, що забезпечують їхню конкурентоспроможність.

Робота на практичному занятті

Мета практичного заняття. Набути навички застосування та розробки системи якості, відповідної стандарту ДСТУ ISO 9001:2009 "Системи управління якістю. Вимоги" з метою визначення їх необхідності та гарантії успіху в сфері якості.

Завдання 1. Відповідно до моделі системи управління якістю, що запроваджена на підприємстві (рис. 37), встановити, з яких елементів складається система управління якістю.

Модель системи управління якістю на підприємстві

Рис. 37. Модель системи управління якістю на підприємстві

Завдання 2. Після ознайомлення із моделлю системи управління якістю на підприємстві (див. рис. 38), скласти модель для харчових продуктів відповідно до варіанта завдань:

№ варіанта

Харчовий продукт

варіанта

Харчовий продукт

1; 16

Крупи

Копчені рибні продукти

9; 24

Виноградні вина Молоко питне

2; 17

Макаронні вироби Кисломолочні продукти

10; 25

Коньяки Масло вершкове

3; 18

Шоколад

Солені рибні продукти

11; 26

Кава

Сири

4; 19

Цукерки Рослинні олії

12; 27

Чай

Маргарин

5; 20

Мармелад

Майонез

13; 28

Безалкогольні напої Молочні консерви

6; 21

Пастильні вироби Ковбасні вироби

14; 29

Карамель Рибні пресерви

7; 22

Лікеро-горілчані вироби М'ясні копченості

15; 30

Соки

Рибні консерви

8; 23

Овочеві та фруктові консерви М'ясні консерви

Завдання 3. На прикладі підприємств зробити висновки щодо якості товарів та повноти впливу системи на неї.

Завдання 4. У чому виражається спрямованість підприємства на вивчення вимог споживачів і їх задоволення?

Завдання 5. Занотувати, у чому виражається постійне вдосконалення системи якості.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші