Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Антисептики та дезінфікуючі засоби

Антисептики – протимікробні речовини, які затримують розвиток мікроорганізмів.

Антисептичні речовини порушують у мікробів нормальне

протікання біохімічних процесів внаслідок гальмування активності окремих ферментних систем. При цьому створюються несприятливі умови для розвитку і розмноження мікроорганізмів. Такий тип дії протимікробних препаратів називається бактеріостатичним. Оскільки у різних видів мікробів процеси обміну дешо відрізняються, речовини, які викликають бактеріостатичну дію на один вид мікробів, можуть бути неактивними відносно іншого виду. Таким чином, антисептики мають вибіркову дію відносно окремих видів мікробів. Антисептики використовують в основному для місцевої дії на мікроби, які знаходяться на шкірі та слизових оболонках.

Дезінфікуючими називаються такі речовини, які вбивають мікроорганізми. Дезінфікуючі засоби викликають необоротні зміни в протоплазмі клітини (денатурацію білків) і призводять, таким чином, до швидкої загибелі мікробів. Такий тип дії протимікробних речовин називається бактерицидним. Речовини, які мають бактерицидну дію, не мають вираженої вибіркової дії по відношенню до окремих видів мікробів.

Дезінфікуючі речовини використовують для знищення патогенних мікробів у навколишньому середовищі, тобто з метою дезінфекції, яка є важливою складовою в комплексі заходів з профілактики інфекційних захворювань.

Таблиця 42

Порівняння антисептичних, дезінфікуючих та хіміотерапевтичних засобів

Показник

Антисептики та дезінфікуючі засоби

Хіміотерапевтичні

засоби

Механізм дії

Коагуляція білків мікробної клітини, порушення проникності її оболонки, гальмування ферментів

Пригнічення активності ферментів мікробів, вірусів, найпростіших; грибків

Антимікробна активність

Низька

(1:100-1:10000)

Висока

(1:1000000 и більше)

Спектр антимікробної дії

Широкий

Певні види мікроорганізмів

Тип дії на мікроорганізму

Бактерицидний і бактеріостатичний

Бактеріостатичний

Звикання мікроорганізмів

Рідко

Часто

Токсичність для організму

Висока

Низька

Засоби застосування

Місцево, рідко – резорбтивно

Резорбтивне, рідко місцеве

Вимоги до антисептиків і дезінфікуючих засобів

  • 1. Висока протимікробна активність, широкий спектр дії відносно різних форм мікроорганізмів.
  • 2. Нетоксичнісгь для людини і тварини.
  • 3. Швидкість ефекту і тривалість антимікробної дії.
  • 4. Добра розчинність і поверхнева активність.
  • 5. Хороша ефективність у присутності органічних речовин.
  • 6. Дешевий спосіб отримання.
  • 7. Не повинні шкодити предметам, які дезінфікуються.

Фармакомаркетииг

Кількість у світі

Перелік нових препаратів

INN

Торговельні

марки

Поновлення за INN (останні 5 років)

% поновіенмя в групі

222

1665

9

7,7%

Кіклотпчол (Гексадрепс, Гексаспрей), ноноксинол (Стсрилін, Женінтим, Делфен, Орфо-крем, Концсптрол, Жинофільм), хлорокешенал, цсталконію хлорид, цетилпіридинію хіорид, піклоксидин (Вітабакт), боракс, доміфену бромід, карбасмопендецинію бромід

Класифікація та препарати

Галоїди

Окисники

Кислоти та луги

Солі важких металів і комбіновані препарати*

Хлорамін Б

Мокалазон динаїрій

Хлоргсксндин

Грнйодметан

Повщон-йод

Йодин

Йодопірои

Розчин перекису водню концентрований Калію перманганат Бензоїлпероксид

К-та саліцилова К-та бензойна К-та борна К-та азелаїкова Натрію тетраборат

Деситин*

Ртуті дихлорид Срібла нітрат Протаргол Цинку сульфат

Органічні сполуки

Феноли

Барвники

Нітрофурани

Похідні

8-оксихіноліну

Альдегіди та спирти

Детергенти

Фенол

Трикрезол

резорцин

Феніл салішілат

Попікрезулен

Ферезол

Метиленовий

синім

Діамантовий

зелений

Етакрндину

лактат

Ніфуроксазид

Нітрофурал

Фурапласт

Ліфузоль

Фуразолілон

Фурззилин

Ніфурвтел

Хінозол

Хінюфон

Нпроксолін

Р-н формальдегіду Лпоформ Гсксампн- тентпрамш Спирт етиловий

Церигель

Етоній

Рокал

Мило зелене

Декаметоксин

Мірамістин

Дьогті та смоли

Антибактеріальні препарат природного походження

Іхтамол

Натрію уснінат

Баліз-3

Вінізоль

Новоіманін

Евкалімін

Цигерол

Хлорофіліпт

Поліфепан

Еюсриїтл

Механізм дії

Галоїди викликають денатурацію білка та окислення ряду ферментів (галогенізуюча та окислююча дія на мікробну клітину).

Окисники порушують окислювально-відновні процеси білків протоплазми та ферментних систем мікробної клітини.

Кислоти та луги викликають денатурацію білка протоплазми мікробної клітини.

Солі вамских металів денатурацію білка, блокаду сульфгідрильних груп ферментних систем протоплазми мікробної клітини, утворення альбумінаттв.

Симптоматична та захистна дія деситину зумовлена наявністю в складі мазі цинку оксиду та олії з печінки тріски. Ці компоненти разом з вазеліново-ланоліновою основою створюють захисне покриття на шкірі або слизових оболонках, яке зменшує вплив подразнювальних речовин на уражену зону та запобігає появі висипки. Мазь деситин забезпечує захисний ефект від дії вологи, особливо вночі, коли дитина тривалий час перебуває у мокрих пелюшках. Цинку оксид виявляє слабку в'яжучу дію і застосовується як заспокійливий та захисний засіб при екземі та незначному лущенні шкіри.

Феноли блокують ферментативну активність дегідрогеназ. У великих дозах вони викликають денатурацію білка протоплазми мікробілої клітин. Спектр протимікробної дії широкий, проте на спори та віруси фенол не впливає.

Барвники гальмують ферментативні процеси, утворюють важкорозчинні комплекси. Барвники посідають проміжне місце між антисептіками і хіміотерапевтичними засобами. Впливають на проникність клітинних мембран, викликають лізис.

Нітрофурани відновлюють нітрогрупу в аміногрупу, порушують функцію ДНК, гальмують клітинне дихання мікроорганізмів.

Ніфуроксазид блокує дегідрогенази, пригнічує дихальні ланцюги, цикл трикарбонових кислот і ряд інших біохімічних процесів у микробній клітині; порушує мккробну стінку та цитоплазматичні мембрани. Знижує продукцію токсинів.

Похідні 8-оксихіналіну порушують синтез білко, утворюють хелати, останні посилюють окислювальні процеси у протоплазмі.

Альдегіди та спирти блокують ферментативну активність дегідрогеназ, денатурують білок протоплазми.

Детергенти знижують поверхневий натяг, порушують проникність клітинної оболонки мікробної клітини, а також осмотичну рівновагу, азотний і фосфорний обмін, під їхнім впливом відбувається активація протеолітичних ферментів, лізис і загибель бактеріальної клітини.

Фармакодинаміка

Усі препарати наділені антибактеріальною дією.

Кератолітичний ефект виявляють бензоїппероксид, азелаїкова, саліцилова кислоти.

В'яжучий, протизапальний ефект – срібла нітрат, проталгол, цинку сульфат.

Антипедикульозний ефект – кислота борна, адсорбуючий – поліфепан.

Деситин характеризується захисною та пом'якшувальною дією. У разі пелюшкової висипки застосування деситину запобігає дії сечі та ітдих подразнювальних речовин та пом'якшує подразнену шкіру.

Показання до застосування та взаємозамінність

Для дезінфекції рук – всі препарати з групи галоїдів, крім трийодметану та йодину, а також з групи органічних сполук – хінозол, розчин формальдегіду, лізоформ, спирт етиловий, церигель, рокал, мило зелене.

Для дезінфекції інструментів – препарати з групи галоїдів: хлорамін Б, хлоргексидин, повідон-йод, а також препарат ртуті дихлорид і препарати з групи органічних сполук – фенол, трикрезол, розчин формальдегіду, спирт етиловий, рокал.

Для знезараження води застосовують моналазон динатрій.

Для знезараження предметів догляду за хворими, а також для дезінфекції приміщень застосовують хлорамін Б, ртуті дихлорид, препарати з групи органічних сполук: фенол, трикрезол, рокал.

Антисептики можуть застосовуватися при різних захворюваннях шкіри – інфікованих ранах, опіках, виразках, пролежнях, бешиховому запаленні, екземі та ін.

Для обробки операційного поля застосовують хлоргексидін, повідонйод, йодин, йодопірон, рокал.

Для промивання шлунка при отруєннях – калію перманганат.

Для профілактики та лікування інфекцій порожнини рота та носоглотки використовують розчин перекису водню концентрований, калію перманганат, срібла нітрат, протаргол, цинку сульфат, етакридину лактат, декаметоксин, новоіманін, хлорофіліпт, евкашмін.

При хронічних огітах застосовують кислоту борну.

В офтальмологічній практиці – срібла нітрат, протаргол, цинку сульфат, нітрофурал, гексамегилентетрамін, етакридину лактат, фуразидин.

Для лікування та профілактики пелюшкової висипки, при неінфікованих пошкодженнях шкіри (незначні опіки, порізи, подряпини, сонячні опіки) – деситин.

Для спринцювання, полоскання, промивання в хірургії, гінекології, урології, стоматології – розчин перекису водню, калію перманганат, натрію тетраборат, протаргол, цинку сульфат, полікрезулен, метиленовий синій, етакридину лактат, нітрофурал, фуразидин, ніфуратеп, хінозол, хініофон, лізоформ, новоіманін, евкапімін, ектерицид.

При акне – бензоїппероксид, кислота азелаїкова.

При ерозіях шийки матки – хлорофіліпт.

Амебна дизентерія, виразковий коліт – хініофон.

Інфекційна діарея у дітей та дорослих (шигепьози, сальмонельози та інші кишкові інфекції), хронічний коліт, ентероколіт, аутоімунний гастрит, виразковий коліт, комплексне лікування ешеріхіозного, протейного, клебсієльозного, стафіпакокового, ентерококового, ентеробактеріального дисбактеріозів та дисбактеріозу, викликаного довготривалою ангабіотикотерапієк) (перед призначенням пробіотиків) – ніфуроксазид.

Видалення папілом, бородавок, мозолів – ферезол.

Антисептики та дезінфікуючі засоби застосовують як консерванти у

фармацевтичній промисловості – фенол, трикрезол, спирт егаловий, розчин формальдегіду.

У харчовій промисловості використовують найменш токсичні для людей антисептики в нешкідливих концентраціях (спирт егаловий).

Побічні ефекти

Велика кількість йоду при застосованні внутрішньо може викликати гостре отруєння: металевий смак у роті, нудоту, блювання, біль у животі, діарею, зміни з боку серцево-судинної системи (колапс).

Хронічне отруєння (йодизм) – характеризується ураженням слизових оболонок (нежить, кашель, слинотеча) і висипанням на шкірі. У деяких людей спостерігається ідіосинкразія та алергія на препарати йоду. Маючи місцевоподразнюючу дію, навіть мала кількість йоду може викликати гіперемію, висипання на шкірі і слизових оболонках.

Після всмоктування великих доз солей важких металів розвивається їх токсична дія, яка характеризується пригніченням функції ЦНС, серцевої діяльності та розширенням капілярів.

Сполуки ртуті дуже токсичні і можуть бути джерелом як гострих, так і хронічних отруєнь. Найбільш небезпечним у цьому відношенні є ртуті дихлорид. Гостре отруєння препаратами ртуті проявляється біллю в животі, блюванням, діареєю, пригніченням ЦНС, послабленням роботи серця, колаптоїдним станом. Найбільш тяжким симптомом є ураження нирок. Виникає некроз ниркової тканини (сулемова нирка), який веде до анурії та уремії. Оскільки препарати ртуті виділяються з організму через слинні залози і слизові оболонки товстої кишки, можливі стоматити, виразкові капіти.

Сулема викликає корозію металів і не використовується для дезінфекції металевих предметів. У бактерицидних концентраціях препарат подразнює шкіру і слизові, у зв'язку з чим як дезінфікуючий засіб для рук (в хірургії) не застосовується.

При тривалому застосуванні похідних 8-оксихіналіпу можуть розвиватися периферичні неврити, ураження зорового нерва.

Для резорбтивної дії фенолу характерні ураження ЦНС, зниження температури тіла, артеріального тиску, пригнічення дихання, можливі судоми. У токсичних дозах фенол викликає збудження ЦНС, яке швидко змінюється ії паралічем. При попаданні фенолу у середину організму виникає різкий біль у животі, блювання. Потім настає непритомність, колапс, смерть від паралічу дихального центру.

Похідні нітрофурану викликають алергічні реакції, диспепсичні явища, кровотечу, метгемоглобінемію, порушення функції нирок, неврити.

Ніфуроксазид практично не проявляє побічної дії (препарат місцевої дії в кишечнику).

Протипоказання

Хлоргексидин протипоказаний при схильності до алергічних реакцій та у разі дерматитів.

Кислоту борну не слід застосовувати хворим з порушеннями функції нирок, в період вагітності, лактації, дітям та особам з підвищеною індивідуальною чутливістю. Не слід наносити препарати борної кислоти на великі поверхні тіла.

Кислота азелаїкова протипоказана при підвищеній чутливості.

Гексаметилентетрамін не спід призначати при захворюваннях нирок.

Феноли протипоказані при поширених ураженнях шкіри й слизових оболонок.

Розчин формальдегіду не слід наносити на обличчя (щоб запобігти подразнення).

Фармакобезпека

Хлоргексидин не можна одночасно використовувати з препаратами йоду.

Протимікробна дія сполук хлору знижується за наявності органічних речовин і лугів. У кислому середовищі і при підвищенні температури протимікробна дія підвищується.

Повідон-йод не призначають у комплексі з ензиматичними мазями.

Розчин нітрату срібла при його застосуванні повинен бути свіжоприготований.

0,1-0,2% р-н перманганату калію використовують для промивання шлунка при отруєннях морфіном, фосфором, але неефективний при отруєнні атропіном, кокаїном, барбітуратами.

При роботі з розчином ртуті дихлориду необхідно бути обережним. Препарати ртуті високотоксичні.

1% розчин метиленового синього – антидот при отруєннях ціанідами, окисом вуглецю, сірководнем. У малих дозах (1% р-н 0,1 мл на 1 кг маси тіла) використовується при отруєнні метгемоглобіноутворюючими отрутами (нітратами, аніліном та ін.)

Для дезінфекції пофарбованих речей, одягу і для обробки металевих предметів хлорне вапно не підходить, оскільки викликає знебарвлення тканин і корозію металів.

У значних концентраціях фенол може викликати некроз внаслідок денатурації білка.

Якщо концентрація сечі лужна, щоб мати лікувальний ефект при застосуванні гексаметилентетраміну, необхідно створити кислу реакцію. З цією метою можна призначати натрію цитрат або калію ацетат.

Якщо пелюшкова висипка, не зважаючи на лікування деситином, зберігається довше ніж 48-72 годин, необхідний повторний огляд педіатру.

До їди приймають поліфепан, а після їди – фуразолідон, фуразцдин.

Порівняльна характеристика препаратів

Галоїди

Фтор, хлор, йод і бром мають виражену протимікробну активність. Широко застосовуються як антисептики і дезінфікуючі засоби лише препарати хлору і йоду.

Препарати хлору

Препарати хлору мають бактерицидну дію по відношенню до різних мікроорганізмів. Механізм бактерицидної дії хлору пов'язаний з його дією на білки мікроорганізмів. У молекулі білка хлор заміщує атом водню. Внаслідок цього не можуть утворюватись водневі зв'язки між атомами азоту і карбоксильним вуглецем, порушується утворення вторинної струкіури білка. У водневих розчинах препарати хлору утворюють кислоту хлороводневу, яка розпадається на активний хлор і кисень.

Препарати хлору поєднують властивості галогенів і окисників. При взаємодії хлору з водою вивільняється атомарний кисень, який діє як окисник.

Атомарний хлор згубно діє на бактерії, віруси, найпростіших. Резистентні до нього кислотостійкі форми бактерій (туберкульозні палички). Найактивніші сполуки хлору в нейтральних і кислих розчинах. Сполуки, що містять вільний хлор, мають дезодоруючу властивість.

Хлорамін Б. Вивільнення активного хлору з хлораміну відбувається повільно. У зв'язку з цим дія його слабкіша, проте триваліша, ніж у хлорного вапна. Разом з тим він не викликає помітного подразнення тканини. Має антисептичну, дезодоруючу, сперматоцидну протимікозну дію.

Моналазон динатрій застосовується головним чином у хірургії як антисептик і для індивідуального знезаражування води.

Хлоргексидин є одним з найбільш активних місцевих антисептичних засобів. Препарат стабільний, після обробки ним шкіри зберігається на ній у деякій кількості і продовжує виявляти бактерицидний ефект. Зберігає активність (хоча і дещо знижену) у присутності крові і гною.

Препарати йоду

Препарати йоду мають сильні бактерицидні, фунгіцидні і спороцидні властивості. Механізм протимікробної дії полягає в денатурації білка внаслідок взаємодії йоду з N-групами білкових молекул. За силою дії на гноєрідні коки (стафіло- і стрептококи), мікобактерії туберкульозу і збудників сибірської виразки розчини йоду активніші, ніж розчини сулеми. Препарати йоду діють довше і легше піддаються дозуванню.

Трийоідметан у вигляді присипок і мазей як антисептичний засіб застосовується для лікування ран.

Йодин являє собою водний розчин комплексу поверхнево-активної речовини з йодом. Бактерицидну дію мають обидва компоненти препарату. На відміну від спиртового розчину йоду не викликає подразнення шкіри. Застосовується як замінник розчину йоду спиртового.

Йодинол – комплексна сполука йоду з полівініловим спиртом, з якого він одразу ж вивільнюється і викликає тривалий ефект. Мало подразнює слизові оболонки, шкіру. При всмокіуванні не створює високих концентрацій уплазмі крові.

Повідон-йод містить 10% елементарного йоду, має широкий спектр антимікробної дії (Гр+, Гр- бактерії, грибки, віруси, найпростіші). Бактерицидна дія розвивається дуже швидко, протягом однієї хвилини.

Розчин Люголя містить йод, калію йодид, гліцерин. Призначають для змазування слизових оболонок ротової частини глотки.

Окисники

Розчин перекису водню має бактерицидну дію по відношенню до грампозитивних і грамнегативних бактерій, анаеробних мікроорганізмів (збудників стовбняку, боїулізму, газової гангрени). Завдяки наявності каталази у тканинах водню пероксид швидко розкладається з утворенням молекулярного і незначної кількості атомарного кисню. За допомогою пухирців кисню відбувається механічне очищення рани від гною, елементів розпаду тканини. Препарат активізує протромбін, має кровоспинну дію, але нестійкий, діє короткочасно. Не подразнює шкіру, слизові оболонки.

Калію перманганат є більш сильним окисником, ніж перекис водню, але діє короткочасно. У рідкому середовищі під впливом пероксидаз він розпадається з виділенням атомарного кисню. Атомарний кисень має бактерицидну дію.

Препарат має протимікробні, дезодоруючі властивості, проте, присутність гною значно знижує його протимікробну дію. При місцевому застосуванні за рахунок створення сполук типу альбумінатів калію перманганат у малих концентраціях має в'яжучу, а в концентрованих розчинах – подразнюючу і припікаючу дії.

Бензоїлпероксид має антисептичну дію, гальмує розвиток анаеробних мікроорганізмів. На його основі створено сучасні ефективні препарати для лікування акне (оксі 5,10).

Кислоти та луги

Сила антимікробної дії неорганічних кислот залежить від концентрації Н+ – іонів і пов'язана зі ступенем дисоціації кислот. Легко дисоціюють сильні кислоти: сірчана, соляна, азотна (вони є сильними бактерицидними речовинами). Органічні кислоти мають властивість проходити крізь клітинні оболонки мікробів в середину мікробних тіл у вигляді недисоційованих молекул. У середині клітини проходить їхня дисоціація, і вони денатурують білки протоплазми мікроба. За активністю вони значно поступаються неорганічним кислотам.

Кислота саліцилова має антисептичні, подразнюючі, кератолітичні, відволікаючі властивості. Широко використовується в дерматології.

Кислота бензойна для зовнішнього використання застосовується як протимікробний і фунгіцидний засіб. При внутрішньому прийманні посилює секрецію слизових оболонок дихальних шляхів.

Кислота борна активна по відношенню до багатьох гноєрідних мікроорганізмів. Добре всмоктується через слизові і пошкоджені ділянки шкіри. При повторному попаданні в організм може кумулювати, накопичуючись у тканинах, пошкоджує нирки і зменшує реакцію судин на судинозвужуючі засоби. Тому в педіатрії її застосовування різко обмежене. Мас в'яжучу, протизапальну, антибактеріальну та протимікозну дію.

Кислота азелаїкова має антисептичний ефект, гальмує гіперкератизацію стінки волосяного фолікула, зменшує запальний процес. Препарат добре переноситься і застосовується для лікування вугрів.

Натрію тетраборат застосовують як зовнішній антисептик для спринцювання, полоскання, змазування. Входить до складу таблеток “Бікармінт”, які використовують як антисептичний і протизапальний засіб для полоскання, промивання, інгаляції при запальних процесах верхніх дихальних шляхів.

Солі важких металів

Антисептичну дію має більшість солей важких металів.

Солі важких металів мають протимікробну дію як резорбтивно, так і пререзорбтивно (місцево) на тканини організму.

Пререзорбтивна дія залежить від щільності альбумінату. Щільний альбумінат перешкоджає глибокому проникненню іонів металів у тканини. Якщо альбумінат пухкий, іони металу проникають у клітину, викликаючи глибокі зміни. Залежно від щільності альбумінату метали можна розмістити таким чином:

Рb, Аl, Fe, Cu, Zn, As, Hg.

Розміщені з лівого боку метали виявляють в'яжучу і подразнювальну дію, з правого – переважно припікаючу, посередині – залежно від концентрації, всі три види дії.

Речовини, що менше дисоціюють, мають слабшу антимікробну дію, ніж ті, що краще дисоціюють.

Розрізняють добре дисоціюючі сполуки ртуті, які, взаємодіючи з білками, утворюють рихлі альбумінати і тому чинять припікаючу дію на тканини та бактерицидну – на мікроби. До таких солей відноситься ртуті дихлорид. Слабодисоціюючі сполуки ртуті не подразнюють тканини і мають бактеріостатичну дію. До таких сполук належать ртуті оксиціанід, окис ртуті жовтий, ртуті амінохлорид, ртуті монохлорид.

Усі розчинні препарати ртуті швидко всмоктуються з шлунково- кишкового тракту, з слизової оболонки сечостатевих шляхів і з раневих поверхонь. Сполуки ртуті дуже токсичні і можуть бути причиною як гострих, так і хронічних отруєнь. Найбільш небезпечний в цьому відношенні ртуті дихлорид.

Деситин містить цинку оксид та масло печінки тріски, є специфічним препаратом для лікування та профілактики пелюшкової висипки, також використовується при неінфікованих мікротравмах, сонячних та термічних опіках. Доведено, що мазь деситии дає помітні наслідки під час пелюшкового висипу протягом 24 годин (у 92% дітей – протягом 24 годин; у 68% дітей – протягом 10 годин).

Срібла нітрат має бактерицидну дію, особливо по відношенню до кокової групи мікроорганізмів, у невеликих концентраціях має в'яжучу і протизапальну дії, у великих – припікаючу.

Протаргол – колоїдний розчин, який не утворює альбумінатів. Вмішує відповідно 70% срібла. Має протимікробну, протизапальну і в'яжучу дії. Протимікробна дія слабша, ніж у срібла нітрату. Застосовують для промивання сечового міхура, лікування циститів, уретритів, кон'юнктивітів.

Цинк має антисептичні властивості. При місцевому прийманні в залежності від концентрації має в'яжучу, подразнюючу і припікаючу дії.

Цинку сульфат має бактеріостатичну дію. Використовується при уретритах, вагінітах, а також при шлункових, кишкових і жовчних свищах.

Феноли

Фенол є першим антисептиком, який почали застосовувати в хірургічній практиці.

Присутність білка не впливає на дезінфікуючу силу фенолу, що є істотною перевагою у порівнянні з іншими протимікробними засобами. Фенол не створює міцних зв'язків з білками, він може послідовно реагувати з кількома молекулами білка. Однак масла, спирти, луги знижують бактерицидні властивості фенолу.

Відрізняючись високою бактерицидністю, фенол мас значну токсичність і має сильну місцеву дію, що обмежує можливість використання його як антисептика.

З метою дезінфекції застосовують похідні фенолу. До них відносяться крезоли, лізол, діоксибензоли.

Існують три ізомери крезолу, їх суміш називається трикрезолом.

Трикрезол по силі антисептичної дії втричі переважає фенол. На відміну від нього малорозчинний, погано всмоктується. Застосовується для зовнішньої дезінфекції і як консервант фармацевпічних препаратів.

Ферезол. Препарату властива припікаюча і бактерицидна дія. Застосовується тільки у лікувальних закладах для видалення бородавок.

Фенілсалщилат володіє антибактеріальною і протизапальною дією, малотоксичний.

Палікрезулен має трихомонацидну і бактерицидну дії. Місцево викликає судинозвужуючий ефект, прискорює епітелізацію при ерозіях шийки матки. Лікування повинно проводитись під уважним лікарським наглядом.

Діоксибензоли. Існують три ізомери діоксибензолів: пірокатехін, резорцин, гідрохінон. З них медичне використання має резорцин. Він слабкіший за антисептичною дією ніж фенол, але і менш токсичний. Місцева дія резорцину виявляється подразненням тканини. У малих концентраціях має кератопластичну дію, в більших – кератолітичну. Використовується для лікування екзем та інших захворювань шкіри.

Барвники

Барвники пригнічують активність ферменту каталази, синтез галактозидази, пеніциліназн.

Метиленовий синій крім антисептичної дії націлений окислюватьно-відновлювапьними властивостями, тому застосовується також як антидот при деяких отруєннях. Іноді використовується як барвник при дослідженнях функціональної здатності нирок. Протимікробна дія слабша, ніж у інших препаратів цієї групи.

Діамантовий зелений є широко відомим антисептиком. Має високу протимікробну активність відносно золотистого стафілокока, збудника дифтерії та інших грампозитивних бактерій. Наявність органічних сполук у середовищі значною мірою зменшує протимікробну дію препарату. Місцево діє подразнювально, стимулює ріст грануляцій.

Етакридину лактат малотоксичний, не викликає подразнення тканин. Ефективний як антисептик при інфекціях, які викликані коками, особливо стрептококами.

Нітрофурани

Препарати за своєю дією близькі до антибіотиків широкого спектра дії. Нітрофуранн ефективні при стійкості мікроорганізмів до інших протимікробних засобів. Рідко викликають дисбактеріоз. Мають бактерицидну дію, збільшують поглинальну здатність ретикулоендотеліальної системи, посилюють фагоцитоз.

Ніфуроксазид – виключно кишечний антибактеріальний препарат широкого спектра дії, в тому числі, відносно холерного вібріону. Препарат не всмоктується з ШКТ, створює високу концентрацію в кишечнику й практично не справляє побічної дії на інші органи та системи. Не пригнічує розмноження нормальної бактеріальної флори, не викликає розвитка стійких до його дії штамів бактерій. У разі діареи, що супроводжуються сепсисом, необхідно додатково призначати системні препарати.

Нітрофурал – сильний антисептик, активний по відношенню до стафілококів, стрептококів, дизентерійних і паратифозних паличок. Має подразнюючу діїо на тканини, сприяє процесам грануляції і загоєння ран.

Широко використовується як зовнішній антисептик для обробки ран, опіків, промивання порожнин. В очній практиці – для лікування блефаритів.

Фурапласт – це рідина, що містить фурацилін, диметилфталат, перхлорвінілову смолу, ацетон, хлороформ. При нанесенні на шкіру утворює бактерицидну, густу плівку. Застосовують для обробки подряпин і тріщин.

Ліфузоль препарат в аерозольній формі, при розпиленні утворює еластичну плівку, яка завдяки фурациліну має антимікробну дію. Використовують для захисту операційних ран від інфекційного ураження (замість наклейки і пов'язки), для лікування невеликих ран на шкірі.

Фуразолідон пригнічує ріст і розмноження грампозитивних і грамнегативних мікробів. Антимікробна дія вища, ніж у фурадоніну. Виявляє протитрихомонадну і протилямбліозну активність. Особливо активний по відношенню до збудників кишкових інфекцій. Діє на мікроорганізми, резистентні до сульфаніламідів і антибіотиків.

Фуразидин найбільш широко застосовується для лікування гнійно- запальної інфекції у зв'язку з можливістю парентерального введення. Всередину призначають при захворюваннях сечових шляхів. Місцево використовують в офтальмології при кон'юнктивітах, кератитах, у гінекології – для спринцювання.

Ніфурател володіє протимікробною, протипротозойною і протигрибковою дією. Малотоксичний, добре переноситься.

Похідні 8-оксихіноліну

До похідних 8-оксихінолшу відносяться засоби, які є галоїцо- і нітропохідними оксихіноліну. Вони характеризуються широким спектром дії, виявляють протимікробну (Гр+, Гр- мікроорганізми), протипротозойну (дизентерійна амеба, лямблії, балантидії), протигрибкову активність. Декотрі з них добре всмоктуються з шлунково-кишкового тракту (нітроксолін, інші – не всмоктуються). Виділяються оксохіноліни нирками, переважно в активному стані.

Препарати цього ряду застосовують як антисептичні і хіміотерапевтичні засоби.

Нітроксолін. Відмічається висока концентрація його в сечі. Ефективний при стійкості мікрофлори до інших антибактеріальних засобів.

Хінозол має антисептичну, сперматоцидну дію. Відносно малотоксичний. Застосовується для дезінфекції рук, спринцювання, промивання.

Дермозолон використовують зовнішньо при інфікованих екземах, виразках, грибкових ураженнях шкіри.

Інтетрикс володіє високою антибактеріальною активністю по відношенню до Гр+ та Гр патогенної флори кишечника, а також виявляє протигрибкову та протиамебну дії.

Альдегіди та спирти

Формальдегід і його розчини мають сильну протимікробну дію (бактерицидну і спороцидну). Має дезодоруючу дію.

40% розчин формальдегіду (формалін) викликає зневоднення поверхневих шарів епідермісу шкіри, зменшує пітливість, гальмує процеси загнивання.

Застосовується для зовнішньої дезінфекції як консервант органів і тканин, при пітливості.

Гексаметилентетрамін у кислому середовищі розпадається на формальдегід і аміак. Має антисептичну і протизапальну дії. Застосовується при захворюваннях сечовивідних шляхів.

Дооформ мильний розчин формальдегіду, що має дезінфікуючий і дезодоруючий ефект.

Спирт етиловий у концентрації до 70% зневоднює і коагулює білки. Ферменти (чинники агресії) теж денатурують і втрачають свої функції. Спирт порушує функції мембрани клітини. Вищі концентрації спирту менш ефективні, оскільки викликають ущільнення поверхневого шару епідермісу і перешкоджають проникненню спирту.

Детергенти

Детергенти – синтетичні речовини, які мають високу поверхневу активність. Усі детергенти мають хороші миючі властивості, піноугворюючу і емульгуючу дії завдяки поверхневій активності. До них відносяться мила і пральні порошки. Найбільші антисептичні властивості мають катіонні детергенти, до яких чутливі грампозитивні, грамнегативні бактерії, дріжджі, нитчасті гриби.

Церигель при нанесенні на шкіру утворює плівку. Застосовується для обробки рук медичного персоналу при підготовці до хірургічних операцій.

Етоній має бактеріостатичну, бактерицидну і детоксикуючу дії на стафілококовий токсин. Наділений місцевоанестезуючою активністю, стимулює загоєння ран. Застосовується зовнішньо при трофічних виразках, тріщинах сосків та прямої кишки, при виразках рогівки, кератитах, променевих ураженнях шкіри.

Мило зелене відноситься де аніонних детергентів. Має миючі і дезінфікуючі властивості. Входить до складу мазі Вількінсона. Застосовують для очищення шкіри, для приготування мильного спирту і мильнокарболового розчину.

Рокал має бактерицидну дію на Гр+ і Гр- бактерії, в тому числі стафілококи і стрептококи, стійкі до антибіотиків. Діє на грибки роду Candida. Володіє поверхневою активністю і дезодоруючими властивостями.

Декаметоксин за антимікробною дією близький до етонію. Застосувується при гнійних і грибкових ураженнях шкіри, гнійних кон'юнктивітах, тонзилітах, отитах та інших гнійних процесах. Препарат використовується у вигляді розчинів місцево та евдобронхіально.

Мірамістин наділений широким спектром антимікробної дії. Використовується в хірургічній, урологічній, гінекологічній практиці, отоларингології та стоматології.

Дьогті та смоли

Дьогті різноманітного походження – продукти сухої перегонки деревини. Їхня антисептична дія залежить від вмісту фенолів. Мають антисептичні, місцевоподразнюючі, кератопластичні, інсектицидні властивості. Використовують при різних паразитарних захворюваннях шкіри (лишай, короста). Входять до складу мазі Вількінсона і лініменту Вишневського.

Іхтамол – продукт перегонки сланцевої олії. Має антисептичну, протизапальну, місцевознеболюючу дії. Застосовується при захворюваннях шкіри.

Вінізоль – аерозольний препарат, наносять на поверхню ран, які в'яло загоюються, трофічних виразок.

Цигерол масляниста рідина з характерним запахом. Використовують для зовнішнього застосування: лікування опіків, гранулюючих ран.

Антибактерійні препарати природного походження

До цієї групи входять препарати, які добувають, в основному, з рослинної сировини. Вони мають бактеріостатичну і бактерицидну дії.

Натрію уснінат уснінова кислота, виділена з лишайників. Має протимікробну дію по відношенню до Гр+ бактерій і використовується для лікування ран, опіків.

Новоіманін добувають зі звіробою продірчатого. Діє на Гр+ мікроби і стафілококи, стійкі до пеніциліну. Застосовується зовнішньо при лікуванні абсцесів, флегмон, для промивання ран.

Хлорофіліпт містить суміш хлорофілів, які знаходяться в листі евкаліпта. Використовується місцево для лікування опіків і трофічних виразок, ерозії шийки матки, для спринцювання. Всередину препарат вживають при знаходженні стафілококів у кишечнику.

Внутрішньовенно хлорофіліпт вводять при важких септичних станах і пневмоніях, а також при захворюваннях, які викликані стафілококами, що стійкі до антибіотиків. Можливі алергічні реакції.

Ектерицид містить водорозчинні продукти окислення риб'ячого жиру (альдегіди, кетони, перекиси). Використовується місцево при нагноєнні післяопераційних і травматичних ран, фурункулах, опіках, трофічних виразках, остеомієліті, а також для санації носіїв менінгококової інфекції.

Баліз-2 добувають шляхом ферментації штамів мікроорганізмів (цукроміцетів). Активний по відношенню до стафілококів і меншою мірою до протея і синьогнійної палички. Стимулює процеси загоєння ран, сприяє відторгненню некротичних тканин.

Евкалімін має бактеріостатичну дію на стафілококи, стрептококи, дифтерійну паличку, має протизапальний ефект. Застосовується місцево та у вигляді інгаляції у разі гострих гнійно-запальних процесів.

Поліфспан добувають при переробці лігніну – продукту гідролізу вуглеводних компонент деревини. Має антимікробну активність, високу адсорбційну здатність і при застосуванні внутрішньо здатний адсорбувати бактерії у шлунково-кишковому тракті.

Перелік препаратів

INN,(Торговельна назва)

Форма випуску

Азелаїкова кислота (Ксинорен)

крем 20%

Баліз-2

зовн.в-н 0,8%

Бензошпероксид (Бензакне, Окси 5,10, Десквам, Продсрм)

гель, лосьон 5%, крем 10 %

Бензойна кислота

мазь, пор.

Борна кислота (Мазь борна)

зовн.р-н 0,5; 1; 2%, мазь 5%, пор.

Вінізоль

аер.інгал.

Гексаметилеіпетрамін (Уротропін, Цистоген)

пор., табл. 0,25; ОД; р-н 40%

Декаметоксин (Аурисан, Септефрил)

кап. 0,02; 0,05 %, табл. 0,2 мг

Деситин

мазь 40%

Діамантовий зелений

зовн.р-н 1; 2%

Іхтамоп (Іхтіол)

мазь 20 %, суп.

Йодин (2% настойка йоду, Йод. Йодинол, Йодонат)

наст. 2 %, зовн. р-н 0,1; 0,2; 5 %

Іодопірон (Мазь іодопіронова)

мазь 0,5; 1%

Калію перманганат

пор. 3,0; 15,0

Лізоформ

зовн.р-н 1:4%

Ліфузоль

аер.

Метиленовий синій

р-н д/і 1 %

Мірамістин (Мазь мірамістину)

мазь ОД %

Моналазон динатрій (Пантоцид)

табл. лисп. 0,0082

Мило зелене (Мило К)

цез. маса

Натрію тетраборат (Бура)

р-н 20 %

Натрію уснінат

пор., р-н ОД; 1,0%

Нітроксолін (5-НОК, Ноксин)

табл. 0,05

Нітрофуран (Мазь фурацилінова 0,2%, Ніфуцин, Фурацилін)

мазь, гель, зовн. р-н 0,2 %; пор.; табл. 0,02; 0,1

Ніфурантел (Макмірор)

драже 0,2

Ніфуроксазид

табл. 0,1; сусп. 220 мг/5 мл (мікронізована)

Новоіманін

зовн. р-н 1 %

Перекис водню

зовн. р-н 3%

Повідон-йод (Бетадин, Вокадин. Полііодин)

мазь 5; 10 %, зовн. р-н 10%

Полікрсзулен (Ваготил, Дермідон)

р-н 36%

Поліфепан

пор. 0,25

Гіротаргол

пор. для зовн. р-ну

Резорцин

зовн.р-н 2 %

Рокал

цез р-н 1; 10%

Ртуті дихлорид

мазь 0,2%; пор.

Саліцилова кислота (Мазь саліцилова)

мазь 2 %; пор.

Срібла нітрат

пор., 2% р-н

Спирт етиловий

р-н 70; 96 %

Трийодмеган (Йодоформ)

пор.

Трикрезол

дез. р-н 2Д %

Фенол (Карболова кислота)

зовн. р-н 2; 3 %

Ферезол

зовн. р-н

Формальдегід (Формалін, Формідрон)

гель 10%

Фуразидин (фурагін)

табл. 0,05

Фуразолідон

табл. 0,05

Фурапласг

ювн. Р-н

Хініофон

табл. 0,25

Хінозол

пор. 10,0

Хлорамін Б

пор. для зови, р-ну

Хлоргексидин (Гібітан, Плівасепт, Фервекс від болю у горлі, Елюгепь)

конц. 5 %, зовн. р-н 1 %, табл. розсмокт. 2 мг

Хлорофіліпт

зовн.р-н 2 %

Церигель

Цигерол

р-н, мазь 10-25 %

Цинку сульфат (Цинктерал)

зовн.р-н 0.25 %, табл. вкр.об. 0.2

Евкалімін

зовн.р-н 0,025 %

Екгерицид

р-н 0,5 %

Етакридин (Етакридину лактат)

мазь 3 %

Етоній (Мазь етонію)

мазь 0,5 %

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші