Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Історія arrow Історія України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Поняття і терміни

Історичні джерела – сукупність різноманітних об'єктів, які відображають історичний процес і створюють можливість вивчати минуле людського суспільства; усе, що було створено в процесі людської діяльності й збереглося до наших часів. Археологія – галузь історичної науки, що вивчає минуле за допомогою дослідження речових знахідок.

Археологічна пам'ятка – група винайдених в одному місці речей,- які є матеріальними рештками діяльності людини або змінені її працею.

Археологічна культура – велика група археологічних пам'яток, що датуються однією історичною добою, мають спільні ознаки та розташовані на певній території.

Антропологія – наука, що вивчає походження і розвиток людського роду.

Архантроп – найдавніша людина або homo erectus (людина з прямою ходою).

З'явилася 1,5 млн років тому в Африці. Близько 1 млн – 800 тис. років тому архантропи з півдня Європи потрапили на територію сучасної України.

Неандерталець, або палеонтроп – давня людина. З'явилася 150-100 тис. років тому в Азії, Африці та Європі. Найдавніші людські рештки, знайдені археологами на українських землях (печера Кіїк-Коба в Криму) належать палеоантропам. Кроманьйонець, або неоантроп – нова людина сучасного фізичного типу, homo sapiens. З'явилася у багатьох регіонах нашої планети 40-30 тис. років тому. її поява завершила процес антропогенезу на Землі й започаткувала історію людства.

Палеоліт – давній кам'яний вік, найдавніша доба в історії людства, коли первісна людина виготовляла знаряддя праці з каміння.

Мезоліт – середній кам'яний вік, перехідна доба від палеоліту до неоліту. У цей час поширюються вкладишеві (набірні) знаряддя – макроліти та мікроліти, з'являються лук та стріли, човни й плоти тощо.

Неоліт – новий кам'яний вік. Етап розвитку людства, коли відбувався перехід до виробництва продуктів шляхом вирощування рослин та одомашнення тварин, з'явилися племена землеробів та скотарів, які вели осілий спосіб життя. Проте основним матеріалом для виготовлення знарядь залишався, як і раніше, камінь.

Енеоліт – міднокам'яний вік. Період в історії людства, коли воно освоїло перший метал – мідь. Унаслідок цього поряд з кам'яними знаряддями праці стали використовуватися виготовлені з міді. В цей період виникають перші ремісничі виробництва, пов'язані з металургією та металообробкою, набуває поширення розвинене землеробство і скотарство.

Бронзовий вік – період в історії людства, під час якого при виготовленні знарядь праці стали використовувати бронзу – перший штучний метал, отриманий унаслідок додавання до міді олова У цей час розвивалися нові ремесла (гравірувальне, ковальське), вдосконалювалося землеробство.

Ранній залізний вік – період історії людства, що прийшов на зміну бронзовому віку. Характеризується поширенням зброї та знарядь праці, виготовлених із заліза. На території України відповідає кіммерійському, скіфському та сарматському етапам її історії.

Неолітична революція – термін, яким англійський археолог Гордон Чайлд визначив зміни, що відбувалися в епоху енеоліту, останньої доби кам'яного віку. В їх основі був перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства.

Ремесло – дрібне виготовлення готових виробів за допомогою простих знарядь праці для задоволення широких побутових потреб.

Осілий спосіб життя – той, який пов'язаний з постійним проживанням на одному місці.

Кочовий спосіб життя – той, який пов'язаний з періодичною зміною місця проживання.

Матріархат – форма життя родової громади, за якої особливе місце надавалося жінці-матері.

Патріархат – форма життя родової громади, за якої чоловікові належить головна роль у господарстві, сім'ї і суспільстві.

Колонізація – заселення вільних територій; захоплення якої^небудь країни чи області й насильницьке перетворення її на колонію.

Венеди – слов'янські племена, які на межі нашої ери заселяли землі між річками Одрою і Дніпром та поблизу Карпат. Уперше згадуються у І ст.

Анти – об'єднання слов'янських племен, що згадується у візантійських джерелах VI ст. Заселяли територію між Дністром і Дніпром.

Склавини – назва, яку вживали візантійські автори VI–VIII ст. щодо слов'янських племен, котрі мешкали на захід від Дністра на території сучасної Південної Польщі, Словаччини, Трансільванії.

Родова громада – сталий колектив родичів, що мають спільну власність і працюють разом. її основою був рід.

Плем'я – група родових громад, які мають спільну мову, територію, вірування, матеріальну та духовну культуру.

Кіммерійці – назва кочових племен індоіранської мовної групи, які заселяли степову і частково лісостепову зони українських земель у IX–VII ст. до н. е.

Скіфи – назва іраномовних племен, які у VII ст. до н. е. – III ст. н. е. жили у Північному Причорномор'ї й підкорили племена лісостепової зони України.

Сармати – назва кочових іраномовних племен, які в III ст. до н. е. – IV ст. н. е. заселяли територію степів від Західного Казахстану до Дунаю.

Готи – назва групи північногерманських племен, які у III ст. до н. е. переселилися з берегів Балтійського моря до Північного Причорномор'я.

Гуни – кочовий народ тюркської мовної групи, що сформувався у Центральній Азії і в IV ст. прийшов на територію України, розпочавши своїм рухом Велике переселення народів.

Велике переселення народів – умовна назва сукупності пересувань й розселень германських, сарматських, слов'янських та інших племен у IV–VII ст. по території Азії, Європи і Північної Африки.

Привласнююче господарство – форма господарювання, за якої все необхідне для життя людина бере в природі в готовому вигляді. Це такі форми господарювання: збиральництво, полювання, рибальство.

Відтворююче господарство – форма господарювання, за якої все необхідне для свого життя людина виробляє самостійно (землеробство, скотарство, ремесло).

Суспільний поділ праці – відокремлення різних видів трудової діяльності в середині суспільства за основними родами діяльності (землеробство, промисловість, сфера матеріального і нематеріального виробництва). Першим великим суспільним поділом праці було відокремлення пастуших племен і поділ сільськогосподарського виробництва на землеробство й тваринництво. Це вже були зачатки виникнення товарного виробництва. Однак зауважимо, що обмін відбувався не всередині племен, а на стиках їх зіткнення. Причиною виникнення першого поділу праці був розвиток виробничого досвіду членів общин та поява принципово нових засобів праці, а головне – нових потреб. Другий великий суспільний поділ праці – відокремлення ремесла, яке раніше було підсобним заняттям землероба, від сільського господарства. Передумовами виникнення другого поділу праці були поява металевих знарядь праці, винахід технології металообробки і підвищення продуктивності праці. Цей етап вважають особливо помітним кроком у зародженні товарного виробництва. Це сприяло подальшому зростанню продуктивної сили праці, її спеціалізації та кооперації, поглибленню обміну виробничої діяльності людей у зв'язку з виробництвом матеріальних і духовних цінностей, які використовує людина, виникненню гончарного виробництва, ткацтва, ковальського ремесла. Третій суспільний поділ праці – ознаменувався відокремленням торгівлі (купецького капіталу). Торгівля стала самостійною галуззю господарства. Це був новий крок до. розвитку товарно-грошових відносин. Подальший поділ праці пов'язаний з виникненням і розвитком машинної індустрії, формуванням нових галузей виробництва.

Персоналії

Атей (? – 339 р. до н. е.) – скіфський цар, за правління якого Велика Скіфія досягла найбільшого розквіту. її територія простягалася від фракійських племен на Дунаї до Дону, карбував власну монету, вів війну проти царя Македонії Філіппа II, у якій і загинув.

Аттіла (? – 453) – вождь племені гунів у 434–453 pp. За його правління утворився гунський союз з центром у Паннонії (суч. Угорщина). Він контролював території від Кавказу на сході до Рейну на заході, від кордонів Римської імперії на півдні до островів Датського архіпелагу на півночі.

Бож (Бус; ? – бл. 375) – князь антів, який очолював їхню боротьбу проти готів. Був захоплений у полон готами і страчений разом зі своїми синами та 70 старійшинами.

Германаріх (? – 375) – остготський король, який у IV ст. підкорив своїй владі остготів, вестготів, а також дрібні фіно- угорські племена Поволжя. Вів війни з антським союзом племен, очолюваним вождем Божом. Після того як готський племінний союз розгромили гуни, покінчив життя самогубством.

Геродот (між 490–480 – між 430–425 pp. до н. е) – давньогрецький історик, автор "Історії греко-перських воєн". Його праця є цінним джерелом з географії, історії та етнографії Українського Північного Причорномор'я. Залишив систематичний опис життя і побуту кіммерійців, таврів, скіфів та інших племен, що заселяли у ті часи причорноморські степи.

Хвойко Вікентій (1850–1914 pp.) – український археолог-аматор, один із засновників Київського міського музею старовини і мистецтва (нині – Національний історичний музей). Дослідив Кирилівську стоянку пізнього палеоліту на Старо- київській горі у Києві, відкрив пам'ятки трипільської, зарубинецької і черняхівської культур.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші