Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Історія arrow Історія України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ XVII - В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст.

ОСНОВНІ ПОДІЇ

1687 р., 25 липня – обрання гетьманом Івана Мазепи. Укладання українсько-московських Коломацьких статей

1689 р. – другий Кримський похід московсько-української армії

1699 р. – постанова сейму Речі Посполитої про ліквідацію козацтва на Правобережній Україні

1700–1721 pp. – північна війна Росії зі Швецією

1702–1704 pp. – національно-визвольне повстання проти польського панування на Правобережжі

1708 р., жовтень – перехід І. Мазепи з 5-тис. козацьким військом на бік шведського короля Карла XII

1709 р., 14 травня – зруйнування за наказом царя Петра І Чортомлицької Січі 1709 р., 27 червня – полтавська битва

1709 р. – прийняття Решетилівських статей

1709-1711 pp. - Кам'янська Січ

1710 р., 5 квітня – прийняття Конституції П. Орлика – "Пактів і Конституції прав і свобод Війська Запорозького"

1711 р., весна – похід П. Орлика разом з татарами на Правобережну Україну

1711 р., 12 липня – укладання російсько-турецького Прутського договору

1711–1734 pp. – олешківська Січ

1712 р. – укладання російсько-турецького Адріанопольського договору

1722 р., 2 квітня – указ російського імператора Петра І про скасування в Лівобережній Україні гетьманств і утворення для управління нею Малоросійської колегії

1723 р. - подання українською старшиною Петру І Коломацьких чолобитних

1727 р., червень – обрання гетьманом Данила Апостола

1728 р. – прийняття "Рішительних пунктів"

1734 р. – Гайдамацьке повстання проти польського панування на Правобережжі, очолюване Верланом

1734–1750 pp. – управління Гетьманщиною Правлінням гетьманського уряду

1734–1775 pp. – Нова (Підпільненська) Січ

1738–1745 pp. – виступи опришків під проводом О. Довбуша на Прикарпатті

Українська держава за гетьманування Івана Мазепи с.

Улітку 1687 р. на р. Коломак (притока Ворскли), де отаборилося після невдалого Кримського походу російсько-українське військо, за наказом В. Голіцина відбулися вибори нового гетьмана замість усунутого ним І. Самойловича. Гетьманська булава дісталася генеральному осавулу Івану Мазепі (1687–1709 pp.).

Тоді ж було ухвалено новий україно-російський договір – Коломацькі статті.

Основні положення Коломацьких статей

• Декларативне підтвердження 30-тисячного козацького реєстру, прав і привілеїв гетьмана та старшини.

• Заборона гетьману змінювати генеральну старшину на її "урядах" без дозволу царя.

• Заборона гетьману самостійно здійснювати дипломатичні відносини з іншими державами і зобов'язання дотримуватися "Вічного миру" з Польщею (по суті, він не повинен був намагатися повернути під свою владу Правобережжя).

• Зобов'язання гетьману за наказом царя надсилати козацькі війська проти Криму й Туреччини.

• Перебування, як і раніше, у Києві, Чернігові, Переяславі, Ніжині й Острі російських воєвод із залогами і розташування для контролю над гетьманом російського стрілецького полку в столиці Гетьманщини місті Батурині.

• Запровадженя спеціальної статті, яка тлумачила взаємини між Гетьманщиною й Московською державою: заборонялося ""голосом испущать”, що... Малоросійський край гетьманского регименту", а лише говорить, що він є складовою єдиної держави московського царя.

• Забезпечення вільного переходу з Московської держави в Україну.

• Зобов'язання гетьманського уряду "народ малороссийский всякими меры и способы с великороссийским народом соединять и в неразрывное и крепкое сугласие проводить супружеством и иным поведением".

Коломацькі статті стали наступним кроком на шляху обмеження державних прав України Московською державою.

Іван Мазепа народився 1639 р. в родині українського шляхтича в селі Мазепинці неподалік Білої Церкви. Для свого часу він мав блискучу освіту: навчався в Київському колегіумі, єзуїтській колегії у Варшаві. Коштом польського короля Яна Казимира вивчав військову справу в Голландії, Франції, Німеччині, Італії. Як королівський посол відвідував Запорозьку Січ, возив листи короля до І. Виговського та Ю. Хмельницького, вручав гетьманські клейноди П. Тетері. На посаді генерального осавула служив П. Дорошенку та І. Самойловичу. Відвідуючи в службових справах Москву, налагодив тісні стосунки з впливовими царедворцями. Усе це було запорукою успішної діяльності на гетьманській посаді.

На першому етапі гетьманування Мазепа дотримувався політики добрих відносин із Москвою: доповідав про "витівки" запорожців, придушував народні рухи, посилав козацькі полки то в далекі північні райони, де Росія вела боротьбу за вихід до балтійського узбережжя, то в Польщу, то на південь. За рахунок України утримувалися не лише козацькі, а й російські війська. За все це Мазепа отримував щедрі подарунки від царя, Петро І довіряв українському гетьману.

У соціально-економічній політиці гетьман зробив основну ставку на підтримку козацької старшини й української шляхти, прагнучи перетворити їх на міцну віддану привілейовану соціальну верству. Мазепа сприяв зростанню великого старшинського і монастирського землеволодіння, запровадженню панщини для селян. За роки його гетьманування старшина, монастирі та великі купці отримали у свої володіння сотні сіл із десятками тисяч селян. Сам гетьман мав близько 100 тис. селян в Україні та 20 тис. – у Росії. Наслідком такої політики стало посилення всіх форм визиску селян, козаків і міщан, загострення соціальних суперечностей в українському суспільстві.

Одним із найважливіших напрямків загальної державної політики Мазепи була культурно-просвітницька діяльність. У розвиток української освіти, науки, мистецтва, архітектури, літератури, книгодрукування гетьман вкладав величезні гроші з державної військової скарбниці та власні кошти, справедливо вважаючи, що лише в такий спосіб Україна може зрівнятися з європейськими державами. Промовистим є факт, що лише під його безпосереднім наглядом і керівництвом споруджувалося 12 храмів. За гетьманування Мазепи було відновлено багато старовинних храмів княжої доби. Внесок Мазепи в розвиток архітектури й будівництва настільки значний, що навіть тогочасний архітектурний стиль дослідники називають "мазепинським бароко".

Багато нових споруд з'явилося в Києві. У 1690 р. було збудовано нове приміщення Києво-Могилянського колегіуму, у 1698 р. – Богоявленську церкву Братського монастиря, дзвіницю Софіївського собору, до 1695 р. – обнесено новим муром Києво-Печерську лавру, інша царина культурницької діяльності Мазепи – друкарська справа. Видання мазепинської доби були одними із кращих українських книгодруків. До речі, сам гетьман мав чи не найкращу в Україні книгозбірню й обдаровував книжками з цієї бібліотеки монастирі, церкви, окремих осіб. Не менш, ніж церквами й монастирями, опікувався Мазепа Києво-Могилянською колегією, сприяючи її перетворенню в 1701 р. на академію. Дбав Мазепа й про виникнення нових осередків культури. Зокрема, у 1700 р. в Україні було засновано новий навчальний заклад – Чернігівський колегіум.

На думку дослідників, така цілеспрямована й всеохоплююча культурницька діяльність Івана Мазепи дозволяє говорити про неї не просто як про меценатство, а як про сплановану далекоглядну державну політику.

Улітку 1702 р. на Правобережній Україні спалахнуло національно-визвольне повстання проти польського панування, очолюване фастівським полковником Семеном Палієм. Ще до початку повстання Палій звертався до царя, а також до Мазепи з пропозицією приєднання Правобережжя. Однак Росія не наважувалася на це, щоб не порушувати умов "Вічного миру" 1686 р. Лише навесні 1704 р. російські війська з українськими козаками, очолюваними гетьманом, виступили в похід у Польщу, щоб надати допомогу її королю у боротьбі зі шведами. Зі вступом Мазепи на Правобережжя навесні 1704 р. повстанню було покладено край. Палія, як можливого претендента на гетьманську булаву, він заарештував й домігся від царя його заслання. Фактично правобережні землі опинились під управлінням Мазепи.

Щирим прихильником Москви гетьман залишався доти, доки Петро І не почав ламати основи української автономії. Тоді Мазепа вирішив піти на союз зі Швецією, із 1700 р. Росія вела війну зі Швецією, що дістала назву Північної, за вихід до Балтійського моря. Ця війна жодним чином не була пов'язана з інтересами України. Проте від самого початку козацькі полки постійно брали участь у воєнних діях, воюючи на територіях Московської держави, Прибалтики, Речі Посполитої не проти своїх ворогів, а обстоюючи інтереси царя. Ці походи були важким тягарем для козацтва. Адже козаки за свою службу не отримували ніякої винагороди, а, навпаки, потерпали від утисків й образ московських воєначальників. Жорстоке ставлення з боку командування й тяжкі умови служби викликали скарги й нарікання, а часом й самовільне повернення додому. Приводом для незадоволення було й те, що досить часто козаків використовували як дешеву робочу силу під час будівництва каналів, нових доріг, фортець та інших укріплень. Справжнім лихом стала Північна війна й для інших верств українського населення, бо саме його коштами споряджалися козацькі війська для щорічних походів на північ. Гетьманщина мусила також утримувати в ряді міст московську армію й воєнні гарнізони. Крім того, з України у великих кількостях вивозився хліб й інші продукти. Усе це призводило до занепаду господарства и торгівлі, посилювало незадоволення політикою московського царя.

Крім воєнних негараздів, козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав. Так, зокрема, гостру реакцію викликав указ 1705 р. про перетворення двох козацьких полків, висланих до Пруссії, на регулярні драгунські. Серед козацької старшини поширювалися чутки про ще суттєвіші зміни: усунення козацького самоврядування, насадження губернаторів і воєвод, переселення козацького війська в Московію тощо. Непевність щодо майбутнього України примушувала старшину й гетьмана замислюватися над подальшою долею Гетьманщини. Охоплена антимосковськими настроями старшина тиснула на гетьмана. Та й сам Мазепа почав розуміти згубність відносин України з Московською державою.

Взявши за мету звільнення Гетьманщини з-під влади Московської держави, І. Мазепа розпочав таємні переговори зі шведським королем Карлом XII. Коли шведський король у ході військових дій просувався територією України, гетьман перейшов на його бік. У квітні 1709 р. було підписано угоду з Карлом XII. Вона передбачала утворення з українських земель, що перебували у складі Росії, очолюваного І. Мазепою князівства під формальною протекцією Швеції. Питання про долю правобережних і західноукраїнських земель не порушувалося, оскільки шведський король визнавав їх частиною Польщі.

Та цим планам не судилося здійснитися. Коли військо Карла XII вступило в Україну і Мазепа розкрив козакам свої наміри, то багато з них його залишили. Вони не зрозуміли несподіваної зміни поглядів гетьмана: напередодні гетьман закликав бути вірними російському цареві й боротися зі шведами. Основна маса українського населення розглядала шведів як загарбників. Також далася взнаки непопулярна соціальна політика гетьмана в попередні роки. До того, ж Петро І вжив рішучих і швидких дій проти Мазепи. Його було оголошено зрадником, новим гетьманом обрано Івана Скоропадського (1708–1722 pp.), зруйновано гетьманську столицю Батурин і Запорозьку Січ.

Вирішальна битва Північної війни відбулася 8 липня 1709 р. під Полтавою і завершилася поразкою Карла XII й Мазепи.

Карл XII і Мазепа із залишками армії і своїми прибічниками були змушені відступити в турецькі володіння. 2 жовтня 1709 р. у передмісті Бендер І. Мазепа помер.

Місце і роль І. Мазепи в історії українського народу визначається тим, що в умовах розгортання централізаторської політики Петра І він здійснив спробу вибороти незалежність України. Проте його орієнтація на верхівкові методи боротьби і підтримку лише вузького кола однодумців-змовників, а також відірваність від життєвих потреб народу значною мірою спричинили крах планів І. Мазепи.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси