Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Історія arrow Історія України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.

ОСНОВНІ ПОДІЇ

1853–1856 pp. - Кримська війна

1855 р. – Масовий антикріпосницький рух "Київська козаччина"

1856 р. – похід "У Таврію за волею"

1856–1860 pp. – організація і діяльність Харківсько-Київського таємного політичного товариства

1857 р. – Ліквідація військових поселень у Росії

1857 р. – створення Таємного комітету для підготовки селянської реформи

60–80-ті pp. XIX ст. – завершення промислової революції (перевороту) на українських землях

1860 р. – створення Київської (Старої) громади

1861-1862 pp. – видання у Петербурзі щомісячного суспільно-політичного і літературного журналу "Основа" українською мовою

1861 р., 19 лютого – Маніфест царя Олександра І про скасування кріпосного права в Росії

1863 р., 18 липня – валуєвський циркуляр

1863–1864 pp. – польське повстання

1864 р. – початок здійснення земської, судової та освітньої реформ

1865 р. – проведення цензурної реформи

1865 р. – відкриття першої у Наддніпрянщині залізниці Одеса–Балта

1870 р. – початок здійснення реформи системи міського самоврядування

1872 р. – відновлення діяльності "Громади" у Києві

1873 р. – створення Південно-Західного відділу Імператорського російського географічного товариства (Ліквідований згідно з Ємським указом 1876 р.)

1874 р. – проведення військової реформи. Запровадження загальної військової повинності

1876 р., 18 травня – Емський указ царя Олександра II

1877 р. – "Чигиринська змова"

1880-1881 pp. – діяльність "Південноросійського робітничого союзу"

1892 р. – виникнення таємної студентської організації Братство тарасівців

Участь українців у Кримській війні. Оборона Севастополя

Будучи "жандармом Європи", після придушення революції 1848–1849 pp. російський царизм вважав, що зміцнив свої позиції в Європі й може приступити до розв'язання "східного питання". Росія прагнула встановити контроль над Балканами і Чорноморськими протоками.

Приводом для розгортання воєнних дій став конфлікт навколо святих місць у Палестині, пов'язаних із життям Ісуса Христа. У червні 1853 р. російські війська

раптово перейшли кордон із Туреччиною і зайняли дунайські князівства. Упевнившись у підтримці Великобританії і Франції, які не бажали посилення позицій царя, турецький султан оголосив війну Росії. Спочатку хід бойових дій складався сприятливо для Росії.

Російські війська стримували наступ турецьких військ у Закавказзі, натомість самі почали просуватися до Болгарії. Турецька чорноморська ескадра була розгромлена російським флотом у Синопській бухті. Та перемога Росії не входила до плану великих держав.

Австрія та Пруссія зажадали від царя вивести війська з Придунайських князівств. Опинившись у міжнародній ізоляції, Микола І був змушений підкоритися. Але в березні 1854 р. Великобританія, Франція і Сардинія оголосили війну Росії. Маючи перевагу на морі, англо-французькі війська спершу вдалися до атак із моря на Одесу, Миколаїв, Севастополь та інші міста. У квітні 1854 р. ескадра союзників наблизилась до Одеси й почала обстрілювати місто. Під час другої атаки один з англійських фрегатів сів на мілину і його команда мусила здатися в полон. Третя атака в липні також була невдалою.

На початку вересня англо-французькі війська висадились у Криму. Після поразок царська армія під проводом князя О. Меншикова на річці Альта відступила на північ, залишивши напризволяще головну військово-морську базу Росії на Чорному морі – Севастополь.

Війна засвідчила величезну військово-технічну перевагу союзників, озброєних новітньою технікою. Через брак залізниць російське командування (на відміну від противника, який використовував пароплави) не могло вчасно забезпечити армію всім необхідним.

Розпочалася облога Севастополя. її здійснювала 60-тисячна армія союзників. Гарнізон бази налічував 18 тис. осіб, крім того, до оборони було залучено 20 тис. моряків. Обороною міста керували П. Нахімов, В. Корнілов, В. Істомін. За такого співвідношення сил нападникам навряд чи вдалося б здобути головну базу, якби вони не мали переваги в озброєнні та боєприпасах. Застарілі російські гармати не йшли в порівняння з артилерією союзників – скорострільною, далекосяжною і точною. Умовно кажучи, на кожні 10 гарматних пострілів ворога захисники Севастополя могли відповісти тільки одним. Після неодноразових штурмів англо-французьким військам вдалось оволодіти Малаховим курганом, головною опорною точкою в обороні міста.

На 349-й день боїв російські війська змушені були залишити свої позиції в південній частині міста, однак продовжували утримувати північний сектор оборони. В обороні міста активну участь брали пластуни (розвідники) Чорноморського козацького війська, які здійснювали вилазки на позиції ворога. Хоробрістю, кмітливістю, а також блискучим умінням застосовувати військову хитрість відзначилися у севастопольській обороні матрос П. Кішка та сестра милосердя Д. Севастопольська. Зразкову медичну службу організував у місті М. Пирогов, який на практиці розробив основоположні принципи вчення про військово-польову хірургію. Протягом героїчної севастопольської епопеї царський уряд, маючи незліченні людські й матеріальні ресурси, так і не спромігся надіслати в Крим свіжі війська. Така кволість пояснювалася військово-технічною і економічною відсталістю кріпосницької імперії, а також постійною загрозою вторгнення через західні кордони Росії. Розгортання бойових дій на Балканах, а згодом у Криму перетворило Україну в найближчий тил військ. Територія України стала джерелом поповнення продовольства і нових рекрутів. Під впливом війни в Україні розгорнувся масовий антикріпосницький рух, у 1855 р. – "Київська козаччина", а в 1856 р. – "У Таврію за волею".

У березні 1856 р. в Парижі було підписано мирний договір на умовах, продиктованих переможцями. Росія була позбавлена права мати військово-морський флот і фортеці на Чорному морі. Гирло Дунаю знову переходило під владу Туреччини.

Під час війни у лютому 1855 р. помер Микола І. Наступником престолу став його син, Олександр II, який мусив стати великим реформатором, бо Росія конче потребувала реформ.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси