Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Історія arrow Історія України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Відбудова господарства України після Другої світової війни

Зі звільненням території від загарбників розпочалася відбудова народного господарства. До кінця 1945 р. було відновлено 44 % довоєнних потужностей машинобудівної і 30 % легкої промисловості, уведено в дію 123 великі й 506 дрібних шахт Донбасу. Проводилися певні роботи і по відновленню житлового фонду, шкіл, вузів, медичних закладів.

Однією з визначальних рис політичного життя України було зміцнення адміністративно-командної системи, стержнем якої була комуністична партія. На 1 січня 1946 р. КП(б)У налічувала 320 тис. членів, і її кількість неухильно зростала. Партійний апарат прагнув установити тотальний контроль над усіма сферами суспільного життя.

У лютому 1947 р. були проведені вибори до Верховної Ради, унаслідок чого відновилася традиційна для мирного часу структура вищих органів державної влади. У грудні 1947 р. відбулися вибори до місцевих рад. Водночас було скасовано органи управління воєнного часу. Реорганізовувалася система управління промисловістю і сільським господарством. У 1946 р. Раду Народних Комісарів було перейменовано у Раду Міністрів УРСР.

Підприємства і установи переходили на нормальний режим роботи. Скорочувалися асигнування на оборону. Промисловість переходила на випуск мирної продукції.

У березні 1946 р. Верховна Рада УРСР затвердила п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946–1950 pp. Модель відбудови господарства була копією індустріалізації з усіма її недоліками. Нехтуючи потребами і можливостями людей, план передбачав менше, ніж за 5 років (експерти вважали, що Радянському Союзу для відбудови потрібно декілька десятиліть) відбудувати зруйновані райони, відновити довоєнний рівень промислового і сільськогосподарського розвитку і навіть його перевищити (підвищити продуктивність праці на 36 %). Обсяг капіталовкладень на п'ятирічку становив 65 млн крб, що перевищувало рівень капіталовкладень за три передвоєнні п'ятирічки. Таким чином, виснажене війною населення змушене було працювати на межі фізичних можливостей.

Особливості відбудови в Україні:

• значні масштаби відбудовчих робіт, більші, ніж у будь-якій іншій країні Європи;

• розрахунок лише на власні сили й ресурси Радянського Союзу, а не на зовнішню допомогу. "Холодна війна" робила неможливим використання західної, перш за все американської, фінансової та технічної допомоги;

• під час відбудови ставка робилась на важку промисловість та енергетику (80 % капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на розвиток останнього відводилось лише 7 % капіталовкладень);

• відбудова здійснювалася централізовано за чітким державним планом;

• економіка України відбудовувалась не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи. Крім того, завдяки розвитку нових промислових центрів СРСР за Уралом та у Казахстані частка України в загальносоюзному виробництві знизилася з 18 % у довоєнний період до 7 % у 1945 р.;

• вагома роль у цьому процесі належала адміністративно-командній системі. Саме вона давала змогу за короткий проміжок часу мобілізувати і зосередити значні матеріальні й людські ресурси на певному об'єкті;

• непропорційно велика роль ідеології, яка знаходила свій вияв у широко- масштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах – соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів;

• ускладнення відбудовчого періоду голодом 1946–1947 pp.;

• нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій.

Результати відбудовчого періоду були неоднозначними. З одного боку, було загоєно рани війни, відбудовано промисловість України, протягом 1946–1950 pp. в 4,4 рази збільшився обсяг виробленої продукції, що на 15 % перевищувало рівень 1940 р. Проте обсяги виробництва в легкій промисловості в 1950 р. складали лише 80 % довоєнного рівня. З іншого боку, ціна відбудови була дуже високою: зниження реального рівня життя, важкі житлові й побутові умови більшості населення. Скасування карткової системи розподілу продуктів і проведення грошової реформи в 1947 р. ще більшим тягарем лягло на плечі народу. Іншим негативним наслідком стало остаточне розорення сільського господарства. На селян, що отримували мізерні заробітки, не поширювались соціальні гарантії, вони були позбавлені права мати паспорт, а відповідно – вільно пересуватися. їм доводилося сплачувати великі податки на присадибне господарство. Для інтенсифікації праці колгоспників сталінське керівництво продовжувало використовувати примусові та репресивні методи.

Незважаючи на надзвичайні зусилля селян, на кінець п'ятирічки так і не вдалося досягти показників довоєнного розвитку. Так, у 1950 р. валовий збір зернових складав лише 85 % довоєнного рівня.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси