Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Психіатрія і наркологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сімейна психотерапія

Психотерапія, що охоплює під час однієї психотерапевтичної сесії понад одного члена сім'ї, відома як сімейна. Вона грунтується на припущенні, що родина є структурною одиницею, в якій розвиваються психологічні порушення, отже, на неї потрібно спрямувати психотерапевтичний вплив. Тривалий час концепція сімейної психотерапії існувала лише в межах дитячої та підліткової психіатрії, де індивідуальну психотерапію традиційно поєднували з допомогою сім'ї (консультування або психотерапія одного або обох батьків).

Сімейні психотерапевти проводять психотерапевтичні сесії з кількома членами родини. До складу сімейних груп можуть входити чоловік і жінка, батьки і діти, а інколи — й представники трьох поколінь. Хоча сімейна психотерапія використовує певні прийоми групової терапії, її не можна розглядати як різновид останньої. Кожна сім'я — своєрідна субкудкгура зі специфічним розподілом ролей і унікальною родинною міфологією. У багатьох сім'ях важливою функцією сімейного міфу є заперечення існування конфліктів між їхніми членами. Спостерігаючи за інтеракціями, сімейний психотерапевт виявляє чинники, що призвели до дезадаптації в одного або кількох членів родини, інтерпретує їх, надає підтримку, конфронтує або наказує. Психотерапевтичний прогрес у функціонуванні одного члена сім'ї впливає на динаміку стосунків у всій родині та модифікує поведінку всіх її представників.

Гіпнотерапія

Застосування лише гіпнозу рідко розцінюють як достатню, адекватну психотерапію. Разом із тим, гіпноз збільшує чутливість пацієнта до навіювання (що можна використовувати в підтримувальній психотерапії), зменшує витіснення (що бажано під час проведення реконструктивної психотерапії). Прикладом гіпнотичного навіювання є усунення невротичних симптомів, які призводять до інвалідності. Найчутливішими до сугестії є функціональні розлади: тик, параліч, амнезія, різноманітні порушення чутливості, нав'язливість, порушення сну, шкідливі звички.

Під час реконструктивної психотерапії гіпноз можна використовувати для подолання опору. Інколи лише введення в гіпнотичний стан хворого є достатнім для того, щоб витіснені думки стали усвідомленими. Низка спеціальних технік, що їх застосовують у стані трансу (таких як вільні асоціації, драматизація з реагуванням, автоматизоване письмо та малювання, контрольована регресія), можуть допомогти пацієнтові досягнути інсайту. Однак не всі можуть бути загіпнотизовані до належної глибини. Отриманий за допомогою гіпнозу матеріал інколи буває фантазією, а не справжнім спогадом, який потрібно інтегрувати в свідомий досвід пацієнта. Деякі хворі гіпноз сприймають за магію. Це зменшує мотивацію до інших форм психотерапевтичної роботи або ж сприймається хворим як загроза.

Клієнт-центрована терапія

Цю форму недирективної психотерапії розроблено американським психологом Карлом Роджерсом, який вважав, що для прогресу лікування достатньо, аби психотерапевту були притаманні:

  • — конгруентність, яка передбачає усвідомлення власної особистості та досвіду;
  • — безумовно добре ставлення до пацієнта;
  • — чуттєво точне емпатичне розуміння хворого.

Психотерапевт під час клієнт-центрованої терапії намагається не встановлювати діагноз, уникає категорично висловлювати власні думки та погляди, щоб не внести елемент щонайменшої нерівності у взаємини з пацієнтом. Зусилля психотерапевта спрямовані на допомогу хворому в досягненні автентичності в стосунках з іншими людьми та максимальної відкритості для досвіду. Психотерапевтична техніка включає: відображення виражених пацієнтом емоцій, перефразування важливих висловлювань, прояснення свідомого досвіду. Психотерапевт уникає прийомів, які можуть зашкодити пацієнтові, тобто інтерпретацій, конфронтацій, зусилля подолати опір.

Клієнт-центрована терапія завдяки демократизму значно популярніша й ефективна при неглибоких розладах.

Критики цієї форми психотерапії наголошують, що безумовно позитивне ставлення до певних аспектів поведінки пацієнта може бути неможливим, а зміст стосунків і психотерапії мають значно відрізнятися — залежно від того, є пацієнт невротиком, психотичною чи антисоціальною особою.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші