Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Психіатрія і наркологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Етіологія і патогенез

Специфічного етіологічного чинника шизофренії не виявлено. За даними ВООЗ, причини та механізми її розвитку доцільно розглядати, використовуючи мультифакторний підхід.

У працях В.П. Самохвалова (1993), Б.В. Михайлова (2010) та інших авторів, у яких узагальнено зміст великої кількості досліджень проблеми шизофренії, останню розглядають у широкому континуумі явищ, на одному полюсі яких — заперечення існування шизофренії як такої на підставі етнокультурних і світоглядних уявлень, що відображують антипсихіатричні оцінки цього захворювання як реакції особистості на екзистенціальну кризу, на іншому — жорсткі медико-біологічні парадигми, що зумовлюють пошук морфофункціональних мозкових “поламок” як причин зазначеного захворювання.

Дотепер нагромаджено велику кількість відомостей і сформовано низку теоретичних концепцій щодо проблеми шизофренії. Передусім вони стосуються питання про те, чи є шизофренія самостійною недугою (нозоформою, захворюванням), або це певна полісиндромальна група хворобливих станів, чи це взагалі дещо третє: є “чиста” шизофренія, а є шизоформні розлади (частка останніх начебто превалює).

Термін “шизофренічний” у його різноманітних варіаціях може бути зарахований і до процесів (процесуальних захворювань), і до станів, і до реакцій. Лише в двох останніх випадках він має суфікси зі значенням “подібний”, а саме “шизоїдний”, “шизофреноподібний”, “шизоформний” та ін.

Причини і механізми розвитку шизофренії доцільно розглядати, використовуючи мультифакторний підхід, який інтегрує такі гіпотези її етіології та патогенезу.

Концепції генетичного походження шизофренії обґрунтовані дослідженнями ризику розвитку хвороби у моно- та дизиготних близнюків, сибсів, батьків і дітей, всиновлених дітей від батьків, які страждають на шизофренію. Є відомості, що ця хвороба зумовлена одним геном (моногенна теорія) з варіативною експресивністю і неповною пенетрантністю, невеликою кількістю генів (олігогенна теорія), численною кількістю генів (полігенна теорія) або великою кількістю мутацій.

Як консенсусну висунуто гіпотезу генетичної неоднорідності шизофренії. Деякі автори висловлюють припущення, що основою цієї недуги є шизотип — носій маркерів шизотаксії, який, будучи нейтральним інтегративним дефектом, проявляється під впливом чинників середовища як патологічний процес.

Конкордантність однояйцевих близнюків щодо шизофренії досягає 90 %, двояйцевих — 15 %. У дітей, у яких обоє батьків страждають на цю недугу, шизофренія розвивається у 15—40 % випадків, а якщо лише один із батьків — у 12 %. Передається схильність до шизофренії переважно за рецесивним типом.

Конституціальні гіпотези шизофренії свідчать про те, що конституціальні чинники беруть участь у формуванні ступеня вираженості та реактивності хворобливого процесу.

Так, у жінок і чоловіків-гінекоморфів ця недуга перебігає більш сприятливо і з тенденцією до періодичності, в осіб, старших 40 років, перебіг хвороби також є сприятливішим. У чоловіків астенічної конституції перебіг шизофренії здебільшого безперервний, а у жінок пікнічної конституції — частіше періодичний.

Однак сама конституція не визначає однозначно, чи людина захворіє на шизофренію. Морфологічні дисплазії переважно свідчать про можливу атипію процесу, такі хворі гірше піддаються лікуванню.

Еволюційні теорії шизофренії розглядають її генез у межах еволюційного процесу чи як “плату” за підвищення рівня середнього інтелекту в популяції і технологічний прогрес, або як “прихований потенціал” прогресу, який поки що не отримав своєї ніши.

Біологічною моделлю хвороби вважають реакцію застигання — втечі. Пацієнти, що страждають на шизофренію, мають низку селективних переваг, вони стійкіші до радіаційного, больового і температурного шоку. Деякі автори стверджують, що середній рівень інтелекту здорових дітей батьків, які страждають на шизофренію, вищий.

Екологічні теорії шизофренії пояснюють факт переважного народження хворих на цю недугу в холодну пору року впливом пренатального дефіциту вітамінів, його мутагенною дією в період весняного запліднення.

Нейроморфологічні гіпотези походження шизофренії стверджують, що при цій недузі (параноїдній формі) кора великого мозку зазнає нерівномірного ураження, деструктивний кірковий процес досить мінливий і динамічний. Разом із цим ураження зазнають поверхневі шари кори, великі пірамідальні клітини її третього та п'ятого шарів, провідникові шляхи мозку, що об'єднують різні відділи кори і гіпокампо-гіпо- таламо-лімбічні утворення, аферентні відділи ретикуло-таламо-кортикальних систем (сітчаста формація — підкіркові ганглії— кора лобової частки).

При кататонічному ступорі органічні зміни також охоплюють численні кірково- підкіркові і гіпоталамічні зв'язки, кору лобової частки і премоторні ділянки.

Крім того, у хворих на шизофренію залози внутрішньої секреції мають тенденцію до атрофії, зменшується їх маса, а клітини заміщують сполучнотканинні елементи.

Гіпотези нейрогенного походження шизофренії пояснюють продуктивну симптоматику хвороби дисфункцією системи хвостатого ядра мозку та лімбічної системи. Виявляється розлагодженість у роботі півкуль і дисфункція лобово-мозочкових зв'язків. На комп'ютерних томограмах можлива поява розширених передніх і бокових рогів шлуночкової системи. При “ядерних” формах хвороби на електроенцефалограмі фіксують знижений вольтаж з лобових відведень.

Нейродинамічна концепція шизофренії У 40-х роках XX ст. було висунуто гіпотезу про взаємозв'язки біоелектричної активності з функціонуванням мозкових систем, яку було підтверджено дослідженнями, згідно з якими зазначені взаємозв'язки порушуються при психічних захворюваннях, зокрема при шизофренії. Якщо в клінічній картині зазначеної хвороби переважає продуктивна симптоматика (маячення, галюцинації та ін.), то біологічна активність мозку в різних його ділянках вища за норму. При патологічному процесі з переважанням негативної симптоматики (емоційна тупість, абулія та ін.) реєструють низькоамплітудні біологічні коливання.

У хворих на шизофренію міжпівкульні зв'язки змінюються по-різному: зменшуються порівняно з нормою в лобових ділянках і збільшуються в прецентральних і тім'яних. Це означає, що при шизофренії порушується системна організація біоелектричних процесів мозку і як наслідок — функціонування мозкових систем. Зі збільшенням тяжкості перебігу шизофренії внаслідок дезінтеграції мозкових процесів створюється нова патологічна система мозкового функціонування.

Зіставлення динаміки викликаних потенціалів з клінічними ознаками психічних розладів дало змогу виявити один з важливих патогенетичних механізмів шизофренії, що полягає в порушенні оптимального співвідношення висхідних (аферентних) інформаційних процесів. А саме, виявлено, що на ранніх етапах захворювання блокується надходження інформації неспецифічними шляхами, внаслідок чого порушується усвідомлення хворим змісту сигналів. Це проявляється в розщепленні єдності логічного й емоційного компонентів сприйняття. З обтяженням процесу блокуються обидва канали зв'язку, що проявляється розірваністю мислення, мовлення і емоційним спустошенням.

Біохімічні концепції походження шизофренії переважно пов'язують її виникнення з надлишком дофаміну. Блокування дофаміну нейролептиками за продуктивної симптоматики сприяє поліпшенню стану пацієнта. Однак при дефекті особистості спостерігають дефіцит не лише дофаміну, а й інших нейромедіаторів (норадреналіну, серотоніну), а при продуктивній симптоматиці збільшується як рівень дофаміну, так і холи- цистокініну, соматостатину, вазопресину. Розмаїття змін спостерігають також у вуглеводному, ліпідному обміні та обміні ліпопротеїдів.

Опосередкованими свідченнями порушень обміну при шизофренії є специфічний запах при “ядерних” формах хвороби, хондролізис (руйнація і деформація хрящів вушної раковини), рання статева зрілість за швидкої втрати лібідо.

Автоінтоксикаційна теорія походження шизофренії. Згідно з цією теорією, хвороба розвивається внаслідок порушення білкового обміну й ослаблення окиснювальних процесів, що призводить до накопичення проміжних продуктів і розвитку автоінтоксикації. Підтвердженням цієї точки зору є той факт, що кров хворих на шизофренію має токсичні властивості. Біологічні рідини таких пацієнтів справляють мембранотропний ефект і мають гальмівну дію на метаболічні процеси, а також спричинюють імунологічні порушення. Такого висновку дійшли на підставі результатів патоморфологічних, гістохімічних і електрофізіологічних досліджень.

Точки зору щодо утворення в рідинах хворих на шизофренію речовин, які зумовлюють порушення функцій центральної нервової системи, дотримується більшість дослідників. Однак невирішеним залишається питання про характер цих речовин і механізм їх виникнення.

Гіпотези екзогенного походження шизофренії. Було здійснено спроби пов'язати шизофренію з інфекційною (стрептокок, стафілокок, туберкульоз, кишкова паличка) і вірусною (повільні інфекції) патологією. У хворих на шизофренію дійсно спостерігають виражене порушення імунної відповіді у разі розвитку інфекційної патології.

Гістологічні концепції шизофренії пояснюють розвиток хвороби оживленням архаїчного (палеолітичного, міфопоетичного) мислення, впливом деприваційної ситуації, селективно розщепленої інформації, що спричинює семантичну афазію.

Патопсихологи виявляють у хворих на шизофренію різноплановість і амбівалентність суджень; егоцентричну фіксацію, за якої судження формують на підставі власних (аутичних) мотивів; “латентні” ознаки в судженнях.

Псшоаналітичні теорії шизофренії пояснюють захворювання подіями дитинства: впливом шизофреногенної, емоційно холодної і жорсткої матері, ситуацією емоційної дисоціації в родині, фіксацією або регресом до нарцисизму чи прихованою гомосексуальністю.

Інформаційна теорія шизофренії. Висунуто гіпотезу про генез шизофренії як програмний “збій” у мозковій системі оброблення інформації. При цьому варто враховувати принципову різницю такого підходу від усіх інших, як біологічних, так і психологічно орієнтованих. Оскільки психічна діяльність є процесом оброблення інформації з парціальним суб'єктивним самоусвідомленням, можна припустити, що є спеціальне програмування цієї діяльності, яке відбувається після фізіологічно-психічного переходу, тобто після того, як електрохімічний процес конвертується в суб'єктивне сприйняття.

У цьому контексті шизофренія є порушенням процесу програмування перероблення інформації і не може бути пояснена морфофункціональними розладами роботи мозку.

Екзистенціальні теорії шизофренії. Клінічну картину та патопсихологію недуги інтерпретують у категоріях “екзистенціальної кризи”, що їх специфічно тлумачать, з огляду на уявлення про духовність. Ці теорії є основним генератором антипсихіатричного руху.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші