Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Психіатрія і наркологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Циклотимія

Циклотимія (сісclotутіа; цикло- + грец. thymos — настрій, почуття) — форма ендогенно зумовленої патології з послабленою афективною симптоматикою (гіпо- маніакальною та субдепресивною), що не досягла психотичного рівня. Е. Кречмер (1921), П.Б. Ганнушкін (1933), К. Леонгард (1964) вважали циклотимію конституційно зумовленим типом особистості, яка схильна до значних відхилень у настрої.

Гіпоманіакальні фази характеризуються надмірною активністю, завищеною самооцінкою, що може спричинити конфлікт у соціальному мікрооточенні. Однак поведінка хворих, хоча й екзальтована, але відносно впорядкована, тому до психіатричних закладів їх переважно не госпіталізують.

Субдепресивна фаза (циклотимічна депресія) супроводжується зниженням настрою, песимістичною оцінкою оточення, загальмованістю, тугою, тривогою, страхами й байдужістю, іпохондрією, астенією, подеколи — суїцидальними тенденціями.

Подібні стани відносно нетривалі (1,5—2 міс.), можуть мати бі- й уніполярний перебіг.

Атипова циклотимія. Атипія розладу полягає в частоті, тривалості та чергуванні фаз (змінюються протягом кількох діб і навіть годин), а також характері симптоматики (астенія та її варіанти — істериформна, обсесивна; прояви маскованої депресії, страх самотності, смерті та ін.). Зазначені зміни виникають на тлі загостреного прояву особистісних рис характеру хворого.

Циклотимія може зберігатися протягом усього життя з періодами стабільного настрою впродовж багатьох місяців, остаточно припинитися або трансформуватися до типових проявів БАР.

Дистимія

Хронічні розлади настрою, що не досягають ступеня вираженої депресії при БАР, називають дистимією. Для неї характерні постійна втома, ангедонія, відчуття внутрішнього дискомфорту, похмурі думки, порушення сну. При цьому в побуті, на роботі такі люди загалом адаптовані. Спостерігають періоди доброго самопочуття, що тривають кілька діб і навіть тижнів.

Вікові особливості клінічних проявів та перебігу БАР

Ендогенні афективні розлади найчастіше маніфестують у зрілому віці, але їх дебют спостерігають і в осіб до 30-річного віку, і навіть у передпубертатний період. У дітей депресивні та маніакальні фази перебігають атипово, під маскою різних соматовегетативних розладів і порушень поведінки. Тому діагноз цього розладу в дитячому віці встановлюють лише за можливості ретроспективно вивчити хворобу або спостерігати за її розвитком у динаміці.

У підлітків психотичні фази за перебігом подібні до проявів афективних порушень у дорослих. Циклотимічні форми у дітей вирізняються значною атиповістю проявів, що значно утруднює діагностику. У підлітків найчастіше спостерігають поліморфні зміни поведінки: від незначних недиференційованих ознак до клінічно сформованих поведінкових реакцій. У депресивній фазі через згадані порушення складно встановити клінічний тип депресії. Основному компоненту афективної ланки депресії — симптомам туги та тривоги — у цьому віці властиві рудиментарність, недостатнє оформлення й мінливість.

Гіпоманіакальні стани в пубертатний період при циклотимії також вирізняються атиповістю. Вікова “модифікація” цього стану проявляється психопатоподібними розладами: розгальмованістю, збудливістю, зарозумілістю, агресією.

Спостерігають тенденцію до збільшення тривалості фаз із віком. Крім того, депресивні фази виникають значно частіше, ніж маніакальні. Інколи психоз маніфестує саме в період пубертату. Перебіг його монополярний. При цьому тривалість депресивних фаз може збільшуватися, а періоди інтермісії стають коротшими. Нерідко у пацієнтів похилого віку спостерігають перехід хвороби в хронічну форму з резистентним до терапії перебігом, що значно погіршує її прогноз. За вікових змін у психопатологічній структурі депресії велику питому вагу мають іпохондричні розлади, іноді у вигляді іпохондричного нігілістичного маячіння. З поглибленням депресії посилюються тривожно-тужливий афект, ажитація, маячні ідеї матеріальної втрати. Іноді формується меланхолічна парафренія з маячінням Котара.

Маніакальні стани вирізняються непродуктивністю, одноманітністю. В одних хворих помічають роздратування, гнівливість, інші стають добрішими. Іноді поведінка хворих має ознаки дурощів з гіперсексуальністю та неохайністю. Часто виявляють легкодухість, мегаломанічні маячні ідеї, що створюють враження зниження інтелекту за органічним типом. Але ці симптоми зникають після завершення маніакальної фази.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші