Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Психіатрія і наркологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Реактивний параноїд

Це порівняно рідкісна форма реактивних психозів. Для клінічної картини характерні відносна простота, елементарність, образність, афективне насичення параноїд- них переживань. У більшості хворих виникають ідеї переслідування та ставлення. Фабула марення відображує психотравмівні обставини (прямо або у вигляді заперечень). Часто розвиваються слухові, рідко — зорові галюцинації. У гострий період по- ведінкові реакції хворих мають психопатологічні прояви та часто виливаються в ауто- або гетероагресію, аж до суїцидальних вчинків. Гостра психопатологічна симптоматика регресує зазвичай протягом кількох діб, однак упродовж 2—4 тиж. залишається “шлейф” описаної симптоматики, найчастіше — вечірні та нічні страхи.

Розрізняють такі форми реактивних параноїдів.

  • 1. Паранояіьна — маячні ідеї нестійкі, відображують психотравмівну ситуацію і формуються на тлі зовнішньо впорядкованої поведінки, без галюцинацій.
  • 2. Іпохондрична — розвивається внаслідок якогось соматичного захворювання. Пацієнти висловлюють думки про невиліковну недугу, зазвичай у поєднанні з ідеями ставлення, впливу, іноді — дисморфофобіями.
  • 3. Параноїди зовнішніх обставин (С.Г. Жислін, 1940) мають кілька різновидів:
    • а) параноїд воєнного часу. Фабула марення корелює із ситуацією. Хворі бояться потрапити в полон, сприймають усіх людей за ворогів та ін. Параноїд розгортається на тлі афекту страху та супроводжується імпульсивними діями, наприклад утечею;
    • б) “залізничні” параноїди — розвиваються під час тривалих невизначених подорожей, поспіхом, у незвичному оточенні, в стані виснаження. Фабула маячення — переслідування та ставлення — також зумовлена загальними обставинами. Хворі “помічають”, що всі якось по-особливому на них дивляться, перешіптуються, роблять один одному знаки, замислюють убивство та ін.;
    • в) тюремні параноїди. Фабула маячення відображує ситуацію, пов'язану з арештом і ув'язненням. Зазвичай у хворого розвиваються галюцинації, найчастіше слухові: звинувачення, погрози або коментування вчинків.

Індукований параноїдний психоз. Розвивається в осіб, які довго та близько контактують із психічнохворими. Зазвичай це люди з низьким інтелектуальним і культурним рівнем. За змістом психопатологічні феномени реципієнта клішують такі в індуктора. Найчастіше це маячення переслідування, ставлення, сутяжне або еротичне.

Маячення туговухих. (Близьким за патогенезом є також маячення в іншомовному середовищі.) Спочатку відбувається патологічна інтерпретація мовлення людей, які оточують хворого, а потім на тлі поглиблення афектів страху та тривоги — інтерпретація жестів, міміки, поз і дій. Формуються маячні думки ставлення та переслідування, часто з'являються слухові галюцинації й ілюзії.

Диференціальна діагностика

Основою диференціальної діагностики реактивних психозів є критерії Ясперса. У клінічній практиці дуже часто реактивні стани доводиться диференціювати від ендогенних (депресії, шизофренії) й екзогенних (алкогольних та ін.) психозів. Первинне значення для діагностики реактивних психозів має стан хворих після виходу із психо- тичного стану. Найчастіше реактивні психози завершуються повним одужанням хворого після нетривалого періоду астенії. Але іноді залишаються резидуальні розлади психічної сфери або особистісні зміни (післяпсихотична особистість). Якщо повного одужання не настає, загострюються преморбідні облігатні, факультативні або латентні характерологічні риси. Зокрема після істеричних психозів формується виражена істе- роїдно-збудлива акцентуація. Після затяжних реактивних депресій встановлюється стійка гіпотимія. Найтривалішими та найтяжчими для диференціювання у післяреак- тивний період бувають астенічні стани, нерідко з елементами психоорганічного синдрому. Для означення цих станів G. Huber (1968) ввів термін “астенічний дефект”.

Вікові особливості, патоморфоз і наслідки реактивних психозів

Найчастіше реактивні психози виникають у віці 20—40 років. У молодших хворих вони зазвичай короткочасні, фрагментарні та мають здебільшого вигляд епізодів афективно-звуженої або присмеркової зміни свідомості без психопатологічних компонентів. З віком у клінічній картині реактивних психозів переважає депресивний синдром з ідеями самозвинувачення та самоприниження, іпохондричним маяченням.

Клінічний патоморфоз реактивних психозів останніми роками проявляється незначною вираженістю психопатологічної симптоматики. У поодиноких випадках спостерігають псевдодеменцію, пуерилізм. Рідкісним явищем є ганзеровський синдром. Переважають депресивно-параноїдні симптомокомплекси. Структура порушень свідомості має не властиві реактивним психозам форми: деліріозні, аментивні. Після реактивних психозів у багатьох випадках повністю відновлюється критичне ставлення до оточення або залишається короткочасна слідова астенія. Наслідком затяжних психозів із непрогредієнтним перебігом є літичний стан із тривалою слідовою астенією.

Трансформуючись, затяжні психози поступово минають, але залишаються психопатологічні синдроми та розвиваються рецидиви з подальшим невираженим дефектом. У разі млявопрогредієнтного перебігу в клінічній картині з'являються елементи синдрому Кандинського—Клерамбо, формується дефект апатико-абулічного типу.

Лікування

Терапевтична тактика визначається гостротою та клінічною формою реактивного психозу. При гострих формах з переважанням порушення свідомості та психомоторного збудження хворі потребують невідкладної допомоги. Іноді проводять іммобілізацію хворого. Парентерально вводять нейролептичні засоби: хлорпромазин (до 500 мг на добу), галоперидол (до 40 мг на добу), тизерцин (до 400 мг на добу), клопіксол (до 400 мг на добу) з корекцією дії паркопаном, циклодолом та ін. Після купірування найгострішого періоду можливий перехід до транквілізаторів бен- зодіазепінового ряду (діазепам, хлордіазепоксид — до 40—60 мг на добу, транк- сен — по 50—100 мг) із подальшим пероральним вживанням цих або інших (медазе- пам — по 20—30 мг, нітразепам — по 5—10 мг) транквілізаторів.

У лікуванні реактивних депресій важливу роль відводять тимолептикам, за потреби їх призначають у поєднанні з нейролептичними засобами та транквілізаторами. При мономорфних депресіях з переважанням моторної й ідеаторної загальмованості показані іміпрамін (до 75—100 мг), прозак (60 мг на добу). При поліморфних депресіях, у клінічній картині яких є психопатоподібні розлади (найчастіше істероїд- ного характеру), призначають антидепресанти широкого спектра дії із седативним компонентом (амітриптилін — до 100 мг, ципраміл — до 60 мг, зофолт — 25—200 мг, торацизин — до 150 мг, піразидол — до 150 мг, інсидон — до 50 мг на добу).

Основою лікування затяжних реактивних психозів є транквілізатори. Показане парентеральне введення діазепаму (до 80 мг на добу), феназепаму (до 5 мг на добу), рудотелю (30 мг на добу), транксену (50—80 мг). У тяжких випадках, коли переважає симптоматика дисоціативного характеру (галюцинації, ступор, паранояльні думки), застосовують комбінацію транквілізаторів, нейролептиків (стелазин, хлорпротиксен, і флюанксол, зипрекса, рисполепт, соліан) і коректорів поведінки (мелерил, сонапакс) у середньотерапевтичних дозах. У лікуванні псевдодементного симптомокомплексу не втратили свого значення амітал-кофеїнові розгальмовування.

Після купірування гострого психотичного стану здійснюють реабілітаційні заходи, на тлі загальнозміцнювального лікування — психотерапевтичні. Завданнями психотерапії є усунення патологічної фіксації, що виникла через психотравмівну ситуацію, з подальшою активізацією особистості, актуалізацією позитивних соціальних, трудових і родинних настанов.

Прогноз

За умови адекватного лікування та реабілітації в більшості випадків прогноз сприятливий: хворі одужують. У невеликої кількості пацієнтів формується невротичний або психопатичний тип розвитку особистості, що значно погіршує прогноз соціальної адаптації. Виражені депресивні розлади, що супроводжуються суїцидальними тенденціями, небезпечні для життя.

Експертиза

Медико-соціальна експертиза невротичних розладів. Втрата працездатності найчастіше має частковий і тимчасовий характер у гострий період захворювання. Можливе тимчасове переведення хворих на іншу роботу з неповним робочим днем. Тимчасове переведення на інвалідність практикують досить рідко: лише за особливо тяжких форм неврозів, невротичного розвитку особистості, частого виникнення істеричних пароксизмів, у разі рухових і чуттєвих розладів, поєднання нав'язливості з деп

ресією, нескінченними ритуалами. Під час оцінки працездатності істероїдних особистостей потрібно враховувати їхню здатність до демонстративності, а іноді — до рентних тенденцій.

Судово-психіатрична експертиза невротичних розладів. Хворих з неврозами визнають осудними та дієздатними, оскільки їхній стан свідомий і вони здатні керувати своїми діями. Розвиток неврозу після правопорушення, на етапі слідства та суду, зазвичай не є перешкодою для відбування покарання в місцях позбавлення волі. Діагноз неврозу найчастіше фігурує в плані диференціальної діагностики з іншими психічними захворюваннями.

Медико-соціальна експертиза реактивних психозів. На період психотичної симптоматики встановлюють тимчасову непрацездатність. Про тривалу втрату працездатності йдеться при затяжних реактивних психозах зі схильністю до стійкої фіксації та рецидивів. У такому разі диференційовано оцінюють також інші параметри життєвого функціонування хворих.

Судово-психіатрична експертиза реактивних психозів. Часто реактивні психози розвиваються після вчинення протиправних дій, унаслідок певної ситуації, а саме: арешту, слідства, обшуку та ін. У подібних випадках експертиза спрямована не так на встановлення осудності або неосудності в момент правопорушення, як на здатність підекспертного до участі в слідстві, суді та відбувати покарання. Унаслідок зворот- ності гострих реактивних психозів судово-слідчі дії призупиняють лише під час їхнього розвитку. Затяжні реактивні психози зумовлюють потребу в призначенні примусового лікування з подальшими судом і відбуванням покарання. Особливо тяжкий перебіг із тенденцією до переходу у хронічний може бути оцінений за критеріями, що їх застосовують до ендогенного захворювання, і відповідною рекомендацією примусового лікування.

Військова експертиза невротичних розладів і реактивних психозів. У разі різко виражених стійких хворобливих проявів усі контингенти призовників і військовослужбовців, які мають невротичні розлади та реактивні психози, визнають непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку. Те саме стосується помірно виражених тривалих або повторних проявів хвороби (окрім офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців жіночої статі, придатність яких до військової служби визначають індивідуально). У разі помірно виражених, нетривалих хворобливих проявів з переходом у легку астенію всі контингенти військовослужбовців і призовників вважають тимчасово непридатними. їм надають відпустку або звільняють від служби. При легких і короткотривалих проявах хвороби, що закінчилася одужанням, військовослужбовців визнають придатними до служби в армії та на флоті, а придатність до служби офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців жіночої статі в аеромобільних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах і на підводних човнах визначають індивідуально.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші