Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Психіатрія і наркологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

Надзвичайні ситуації негативно впливають на організм людини через ураження не лише специфічними екологічними чинниками, а і супровідними психогенно травмівними обставинами. До них належать:

  • — безпосередня загроза життю або здоров'ю;
  • — опосередкований вплив подібної загрози внаслідок чекання її реалізації;
  • — інші фрустраційні ситуації;
  • — ситуації депривації (емоційної, соціальної, сенсорної, рухової тощо), зумовлені, наприклад, зміною умов життя, зокрема розлукою з близькими, втратою роботи, зміною місця проживання, навчання та ін.;
  • — біль та інші неприємні відчуття, втрата фізіологічних функцій. Патогенність ситуацій-стресорів багато в чому визначається їхньою інтенсивністю, тривалістю, значущістю для конкретної особи, раптовістю виникнення. Мають значення також конституціально-типологічні властивості особистості (акцентуйовані, інфантильні, психопатичні) та соматоневрологічне обтяження, а також неадекватність механізмів психологічного захисту в певній ситуації.

Психогенні розлади при катастрофах: психогенні реакції (непатологічні, тобто в межах резервів особистості, і патологічні); стійкі невротичні (власне неврози) і психопатичні декомпенсації; невротичний і психопатичний розвиток; реактивні психози. При цьому виділяють: гострі афективно-шокові реакції (афективний ступор, афективне збудження, сутінкові розлади свідомості, синдром Ганзера); затяжні реакції у вигляді психогенної депресії, параноїдного і паранояльного синдромів, шизо- формних і шизофренічних реакцій, астенічного і ананкастичного синдромів, різних істеричних реакцій; епілептиформні реакції — афект-епілепсія; варіанти психогенно-ситуаційного розвитку — паранояльний, ананкастичний, іпохондричний, депресивний, істеричний.

Згідно з МКХ-10, ці розлади включено до рубрик F40—F48, F60—F69; F23; F28; F29; за SDM-ІV-TR—до 300; 301; 307; 308.3; 309; 295.40; 297.1; 298.8.

У 1 % потерпілих унаслідок катастрофи психічні порушення сягають психотично- го рівня. Кількість осіб, у яких виявляють ті або ті психічні порушення невротичного рівня, варіює у широких межах — від 3 до 35 %.

Ю.А. Александровський і співавт. (1991, 1997), В.М. Гарнов (1994) і М.В. Коркіна (1995) за динамічним принципом виділяють три періоди розвитку життєво небезпечної ситуації.

У гострий (ізоляційний) період в осіб, які перебували в епіцентрі катастрофи, можуть виникнути такі психотичні стани: афективно-шокова реакція, психогенний ступор, психомоторне збудження, реактивна сплутаність, істеричний психоз. Реактивне психогенне збудження зазвичай супроводжується фугіформними реакціями (у перекладі з пат./і^а — втеча). Якщо кілька осіб охоплено психогенним збудженням, то подібну ситуацію називають панікою. (Термін “паніка” походить від імені грецького бога Пана. За переказами, усе живе, почувши звуки його ріжка-труби, жахалося, кидаючись урозтіч.) У більшості людей на момент катастрофи спостерігають епізоди поліморфної психопатологічної симптоматики невротичного рівня, основним елементом яких є тривожно-фобічні розлади в поєднанні з вегетативними порушеннями.

У підгострий період, початок якого збігається з моментом організації рятувальних робіт і триває до евакуації в безпечні зони, у більшості потерпілих знижується інтенсивність тривожно-фобічних реакцій, що сприяє соціальній адаптації. Але в деяких випадках тривожно-фобічні реакції трансформуються в невротичні стани, які оцінюють як неспецифічні (гіпоманіакальні, обсесивно-фобічні, істеричні, астенічні, депресивні, іпохондричні).

Третій період (період наслідків) починається після евакуації потерпілих до без- ! печних районів. У цей час у багатьох пацієнтів відбувається складне емоційне та розумове переосмислення пережитої ситуації, посилюється біль від утрати близьких, j Стійкі психогенні порушення непсихотичного рівня можуть виникати внаслідок зміни звичного стереотипу через те, що доводиться жити в інших умовах. При цьому нерідко соматогенні психічні розлади мають підгострий характер. Відбувається со- матизація багатьох невротичних порушень. Особливо часто розвиваються різноманітні страхи, тематично пов'язані з екстремальною ситуацією, а також з'являються нав'язливі спогади про пережите. Ці стани можуть тривати довго, то стихаючи, то знову загострюючись. А надто в тих ситуаціях, які хоча б чимось нагадують пережите. За такими самими механізмами може виникнути або загостритися істерична симптоматика. Нерідко зберігаються порушення сну із жахливими сновидіннями. Психогенні впливи можуть також реалізовуватися у вигляді психосоматичних розладів. Згідно з МКХ-10, перераховані вище розлади включено до рубрик F40—F48, F60— F69; F28; F29; за DSM-IV — 300; 301; 307; 308.3; 309. Рубрикацію психосоматичної патології наведено у відповідному розділі.

У 1980 р. М. Horowitz і співавт. ввели термін “післятравматичний стресовий синдром”, коли описували психопатологічні наслідки війни у В'єтнамі. Згодом діагностичну категорію “післятравматичний стресовий розлад” (Posttraumatic stress disorder — PTSD) було включено до американської психіатричної класифікації DSM-III,a потім — у DSM-IV-TR (309.81) та MKX-10(F43.1). Що довший вплив психічної травми, то більша ймовірність розвитку PTSD.

У класифікації Е. Крепеліна синдроми так званих неврозів переляку та травматичного неврозу об'єднано поняттям “симбантопатії”. Е. Bleuler під симбантопатіями описав так звані психози від зрадливої долі, а саме: травматичний переляк, псевдоде- менції після нещасних випадків, травматичну істерію та ін.

Під час обстеження солдатів, які брали участь у Першій світовій війні та скаржилися на нічні кошмари, було висловлено припущення, що ці сни є відображенням первинної локалізації “травматичних образів”, а їх повторення — інфантильною формою захисту.

Схематичні формування таких розладів, за 3. Фрейдом, виглядають таким чином: зовнішній вплив — спогади — хворобливий ефект — захист. Ці порушення 3. Фрейд кваліфікував як травматичний невроз.

Схема М. Horowitz має такий вигляд: травматичний стрес — заперечення — повторне переживання — засвоєння. Симптоматично “заперечення” проявляється амнезією, порушенням уваги, загальною психічною загальмованістю, бажанням уникнути будь-яких нагадувань про травму або асоціацій, пов'язаних із нею. Симптоматика “повторного переживання” характеризується повторними нав'язливими спогадами, розладами сну, зокрема й нічними кошмарами, з'являються дисоціативні епізоди повторного переживання ситуації-стресора (flashback), відчуття тривоги.

Американський психіатр R.J. Lifton (1967), який вивчав психіатричні наслідки атомного бомбардування в Хіросімі, дійшов висновку, що катастрофи зумовлюють тривалі психічні порушення. Такі стани було кваліфіковано як “синдром тих, хто вижив” (survivor syndrome). Психічний стан хворих може бути різним — від зомбо- подібного психічного заціпеніння (zombie-like psychic numbing) і різких змін особистості загалом до реакцій, які відповідають психічній адаптації практично здорових людей за достатньої соціальної активності. R.J. Lifton на підставі проведених психіатричних досліджень запропонував парадигму психопатологічної поведінки: процес “психічного заціпеніння” як наслідок технологічного насильства й абсурдної смерті. Згідно з думкою автора, психоаналітичну теорію варто переглянути в контексті поточних історичних подій. Фрейдистській парадигмі пригнічення сексуальності потрібно протиставити теорію необмеженого технічного насильства й абсурдної смерті, з якими стикається сучасна людина. Виділений автором “процес заціпеніння” уражує функції символізації та формування образу і зрештою призводить до психічних розладів.

Патогенетичний механізм PTSD зумовлений порушенням функції нейрогуморальної регуляції, спричиненої позамежовим стресовим впливом. У плазмі крові таких хворих виявлено зниження рівня p-ендорфінів. Очевидно, це свідчить про хронічне виснаження ендогенної опіатної системи при PTSD. Виявлено також надлишок адренергічної активності з підвищеними рівнями дофаміну та катехоламінів у плазмі крові. Встановлено, що внаслідок надінтенсивної та тривалої дії відбуваються зміни в нейронах кори великого мозку і морського коника, блокада синаптичної передачі і навіть загибель нейронів. Передусім при цьому страждають ті зони мозку, що контролюють агресивність і цикл “сон—неспання”.

Як зазначалося вище, концепція PTSD ґрунтується на досвіді психіатрів, набутому під час війни у В'єтнамі. В епідеміологічних дослідженнях PTSD виявили у 15 % ветеранів-чоловіків і 9 % ветеранів-жінок. Серед потерпілих від стихійного лиха симптоми PTSD спостерігають майже у 10—20 % випадків.

Згідно з діагностичними критеріями МКХ-10, післятравматичний стресовий розлад (F43.1) визначають як відстрочену або затяжну реакцію на стресогенну подію або ситуацію винятково загрозливого чи катастрофічного характеру, які можуть зумовити дистрес у будь-кого. Преморбідні особисті риси, як і попередні невротичні розлади, можуть знизити поріг розвитку цього синдрому або обтяжити його перебіг, але вони не є обов'язковими, а тому пояснити ними появу зазначеного синдрому неможливо.

Типові ознаки PTSD включають епізоди повторного переживання психічної травми у вигляді нав'язливих спогадів (ремінісценцій), снів або кошмарів, які виникають на тлі хронічного “заціпеніння” й емоційного притуплення, відчуження, відсутності реакції на оточення, ангедонії (втрата відчуття радості, насолоди) і відхилення від психічної норми в ситуаціях, що нагадують про травми. Зазвичай потерпілий боїться і уникає всього, що нагадує йому про психічну травму. Зрідка спостерігають гострі спалахи страху, паніки або агресії, спровоковані стимулами, що навіюють несподівано спогади про травму або первинну реакцію на неї. Характерний стан посиленої вегетативної збудливості з підвищеним рівнем безсоння, посиленням реакції переляку, що поєднуються з тривогою і депресією. Не рідкість і суїцидальні тенденції, а також зловживання психоактивними речовинами.

PTSD виникає після латентного періоду, який може тривати від кількох тижнів до 6 міс. Перебіг хвилеподібний. У більшості випадків хворі одужують. Але інколи хвороба триває протягом багатьох років і трансформується в стійку зміну особистості внаслідок переживання катастрофи (F62.0). Цей розлад особистості проявляється ознаками ригідності та дезадаптації, що призводить до порушення міжнерсонально- го, соціального і професійного функціонування.

Діагностичними критеріями є:

  • — ворожість або недовір'я до світу;
  • — соціальна аутизація;
  • — відчуття спустошення та безнадії;
  • — хронічне відчуття хвилювання, постійної загрози, існування “на межі”;
  • — відчуття відчуження.

Такі зміни особистості мають тривати мінімум 2 роки. Під час диференціальної ! діагностики потрібно враховувати, що в анамнезі не має бути попереднього розладу особистості або інших психічних розладів, особливо органічного ураження головного мозку, які могли б зумовити подібні клінічні ознаки.

О.К. Напрєєнко та співавт. (2001) виділяють п'ять клінічних форм післятравма- тичного стресового розладу: астенічний (астенодепресивний), ананкастичний, істе- роїдний (істероіпохондричний), паранояльний і змішаний.

Психогенними особливостями радіаційних аварій і радіологічних терористичних актів є так званий передбачуваний (anticipatory) стрес, за якого потерпілі відчувають страх потенційного радіаційного впливу.

A. Speckhard у потерпілих від наслідків Чорнобильської катастрофи, на відміну від типового PTSD, виділила так званий flashforward, тобто проекцію стресора на майбутнє. К.М. Логановський і співавт. визначили особливості “післярадіаційного PTSD” з іпохондричною фіксацією на майбутньому (тривога за можливу онкопато- логію, вроджені аномалії в дітей та ін.).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші