Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Психіатрія і наркологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Тривожний (уникальний) розлад особистості

Етіологія. Генетична обтяженість тривожно-фобічними розладами. Авторитарний, пригнічувальний стиль виховання. Депривація у ранньому дитячому віці із сепарацією від матері, що призводить до високого рівня тривоги.

Клінічна картина. Основна риса характеру — сором'язливість. Такі особи скаржаться на почуття напруженості і важкі передчуття, граничну чутливість до відмови, що призводить до соціальної відмежованості. Вони всіляко намагаються уникати стресових і конфліктних ситуацій, бояться публічних виступів. Будь-яку відмову сприймають як образу. У роботі проявляють себе стримано, сором'язливо. Не виявляють власної ініціативи, але завжди намагаються усім догодити. Не вступають у стосунки без гарантій сподобатись. їхній життєвий устрій обмежений через потребу

фізичної та психологічної безпеки, вони ухиляються від соціальної і професійної діяльності, пов'язаної зі значними міжособистісними контактами через страх критики, несхвалення або відмови. У стресогенних ситуаціях тривога може генералізуватися і набути вигляду панічного розладу.

Клінічні діагностичні критерії тривожного розладу особистості:

  • — відповідність загальним критеріям розладів особистості;
  • — гіперчутливість до ігнорування іншими людьми;
  • — постійне загальне відчуття напруженості та важкі передчуття;
  • — наявність уявлень про свою соціальну нездатність, особистісну непривабливість і приниженість щодо інших людей;
  • — підвищена занепокоєність критикою на свою адресу;
  • — небажання вступати у взаємовідносини без гарантій сподобатися;
  • — обмеженість життєвого устрою через потребу у фізичній і психологічній безпеці;
  • — бажання уникнути соціальної або професійної активності;
  • — відсутність близьких друзів крім родичів;
  • — надмірна делікатність, зумовлена страхом сказати щось невідповідне або нерозумне;
  • — страх потрапити в безглузде становище, почервоніти на людях, виявити ознаки тривоги тощо;
  • — перебільшення потенційних труднощів, фізичної небезпеки або ризику зробити щось нове;
  • — небажання і страх будь-яких змін, навіть на краще, якщо існує щонайменший ризик невдачі.

Патопсихологічні діагностичні критерії:

  • — порушення мотиваційної структури діяльності: високий рівень домагань у поєднанні із заниженою самооцінкою в значущих видах діяльності і низький або адекватний у поєднанні з низькою самооцінкою в незначущих видах діяльності;
  • — зміни емоційної сфери:
  • — рівень особистісної тривоги вище рівня реактивної тривожності;
  • — низький поріг емоційної реактивності в значущих видах діяльності і середній — у незначущих.

Параклінічні методи дослідження діагностичного значення не мають.

Терапія. Групова психотерапія дає змогу виробити та закріпити нові форми поведінки і реагування, пов'язані з ризиком відмови. При панічних розладах призначають медикаментозну корекцію (антидепресанти-анксіолітики, транквілізатори).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші