Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Екстрена медична допомога
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Застосування глюкокортикоїдів

Доцільність застосування препаратів даної групи зумовлюють такі їх властивості: гемодинамічний ефект – сприяють нормалізації артеріального тиску, протидіють розвитку вазодилатації; проявляють протинабрякову дію на клітини, в тому числі на нейрони ЦНС; запобігають безладній активації комплементу; інгібують утворення субстанцій, які діють на ретикулоендотеліальну систему; інгібують агрегацію поліморфно-нуклеарних лейкоцитів і виникнення лейкостазів у судинному руслі; стабілізують клітинні мембрани; попереджують вивільнення гістаміну; перешкоджають порушенням проникності капілярної стінки.

Застосовують таке дозування препаратів: дексаметазон 0,5-1 мг/кг на добу або преднізолон 2–4 мг/кг на добу, або гідрокортизон 10–20 мг/кг на добу. Тривалість курсу лікування до 5 діб. При виборі препарату потрібно враховувати, що в лікуванні постреанімаційної хвороби провідне значення мають гемодинамічний і протинабряковий ефекти кортикостероїдів. Характерне переважання гемодинамічного ефекту преднізолону над протинабряковим, дексаметазон має більш виражену протинабрякову дію, а протинабряковий і гемодинамічний ефекти гідрокортизону майже однакові. Гідрокортизон найбезпечніший, оскільки за хімічною структурою подібний до природного гормону кори наднирникових залоз. Таким чином, якщо у хворого зберігаються елементи свідомості на тлі нестійкої гемодинаміки, йому доцільніше вводити преднізолон, а якщо при нормальному рівні AT є неврологічні розлади – показаний дексаметазон. Можлива комбінація декількох препаратів із відповідним зниженням дозування кожного. При тривалому застосуванні відміну препарату здійснюють через зниження дозування в кожний наступний день на 50 %.

Глюкокортикоїди проявляють ряд побічних ефектів (сповільнення загоєння ран, зниження опірності до інфекцій, розвиток стресових виразок і недостатність кори надниркових залоз), однак вони проявляються, як правило, при тривалому застосуванні, а призначення одноразової дози або короткого курсу (до 5 днів) лікування майже не супроводжується ускладненнями.

Гепаринізація і поліпшення реологічних властивостей крові це комплекс заходів для поліпшення мікроциркуляції, запобігання мікро- тромбозам у капілярному руслі та інших тромбоемболічних ускладнень. При проведенні таких заходів використовують такі препарати:

  • гепарин – 5000 ОД вводять спочатку внутрішньовенно, а потім внутрішньовенно безперервно з використанням програмованих інфузоматів. При відсутності інфузійної техніки препарат вводять підшкірно в навколопупкову ділянку 3-4 рази на добу з однаковими інтервалами, в однакових дозах. Одним із основних контрольних параметрів є час зсідання крові, який на тлі терапії повинен бути в 1,5-2 рази вище нормального (до 6-10 хв);
  • реополіглюкін – по 200-400 мл/добу (5-10 мл/кг);
  • дипіридамол (курантил) – по 2 мл 0,5 % розчину на 5 % розчині глюкози або 0,9 % розчині NaCl 200-400 мл внутрішньовенно краплинно 2-4 рази на добу;
  • трентал- по 5 мл 2% розчину 1–3 рази на добу.

Нормалізація функції ЦНС – усунення набряку головного мозку, поліпшення метаболічних процесів у нейронах.

1. Стимуляція діурезу для досягнення помірної клітинної дегідратації: еуфілін 5-10 мл 2,4 % розчину 3-4 рази на добу внутрішньовенно повільно; манітол 1-2 г/кг на добу у вигляді 15-20 % розчину внутрішньовенно краплинно протягом 35-45 хв тільки після манітолової проби.

Після усунення дефіциту ОЦК внутрішньовенно переливають 0,25 г/кг манітолу, після чого вимірюють погодинний діурез. Якщо діурез після вливання тест-дози манітолу перевищує 40 мл/год, пробу оцінюють як позитивну: видільна функція нирок збережена, можна вводити добову дозу манітолу. Якщо ж діурез менше 40 мл/год, проба – негативна, є явища ниркової недостатності, введення манітолу протипоказане, щоб уникнути феномену "рикошету". Для профілактики "синдрому рикошету" потрібно застосовувати невисоку дозу –1/4 від добової. В кінці внутрішньовенної інфузії манітолу доцільне застосування лазиксу – 0,5-1,0 мг/кг.

  • 2. Зменшення потреби мозку в кисні і підвищення його стійкості до гіпоксії, в тому числі за рахунок зниження рівня метаболізму в нейроні: тіопенталу натрій або гексенал (при відсутності серцево-судинної недостатності) в дозі 3-5 мг/кг внутрішньовенно щогодини протягом 6-12 год або оксибутират натрію по 25-100 мг/кг на годину внутрішньовенно, протягом аналогічного проміжку часу, або сибазон (діазепам, реланіум, седуксен, мідазолам) – по 10 мг (2 мл 0,5 % розчину) 1-6 раза на добу внутрішньовенно.
  • 3. Для пригнічення активності ферментів, які руйнують внутрішньоклітинні органели і викликають незворотні зміни структур клітин, особливо кори головного мозку використовують антипротеолітичну терапію (зниження активності кінінів): контрикал по 20 000-60 000 ОД/добу внутрішньовенно; трасилол по 25 000-50 000 ОД/добу внутрішньовенно; гордокс по 300 000–600 000 ОД/добу внутрішньовенно.
  • 4. Поліпшення інтегративної функції головного мозку досягають шляхом внутрішньовенного введення пірацетаму (ноотропіл) – по 100 мг/кг (0,5 мл 20 % розчини) на добу внутрішньовенно, розподіливши добову дозу на 4-6 введень; аміналону – по 2-6 таблеток (0,5-1,5 г) в подрібненому вигляді, розчинених у воді через шлунковий зонд 2–3 разу в доби.
  • 5. Застосування осмоактивних препаратів: внутрішньовенне краплинне введення 3-5 % розчину NaCl 200 мл для пацієнта масою 70 кг; внутрішньовенне введення гліцериновмісних препаратів, наприклад, 10 % розчини гліцеростерилу (максимальна доза 500 мл/добу/70 кг маси швидкість внутрішньовенного введення препарату 40 крапель на хвилину або 125 мл/годину/70 кг маси) або чистий гліцерин (вводять у шлунок через назогастральний зонд в дозі 1 г/кг – метод кишкової дегідратації).
  • 6. Краніоцеребральну гіпотермію досягають за допомогою спеціального апарата (Холод-2Ф) або обкладання голови пацієнта льодом. Потрібно пам'ятати, що гіпотермію здійснюють на тлі нейровегетативної блокади застосуванням діазепаму, дроперидолу або інших нейроплегіків і атарактиків.
  • 7. Блокатори повільних кальцієвих каналів і антагоністи кальцію: ізоптин (фіноптин), ніфедипін 2 мл 2-4 рази в доби (на тлі гіпотензії препарати застосовувати не потрібно), німодоп 1 мг/год внутрішньовенно краплинно до 10 мг два рази на добу; сірчанокислу магнезію 25 % розчин 5–10 мл 3–4 рази на добу вводиться внутрішньовенно повільно.

Необхідно зазначити, що не всі вказані методи і препарати використовують одночасно. З кожної групи вибирають засоби, які найбільш доцільні в кожному конкретному випадку. Уникають застосування декількох препаратів з однаковим механізмом дії. Крім цього, якщо будь-який з методів запропонованої інтенсивної терапії постреанімаційної хвороби погіршує перебіг основного захворювання, що викликало клінічну смерть (наприклад, гепаринотерапія при геморагічному синдромі), то від нього потрібно відмовитися. Схема лікування постреанімаційної хвороби повинна бути індивідуальна в кожному конкретному випадку.

Прогноз ПРХ:

1. Ранній: якщо припинення кровообігу до 4 хв – прогноз відносно сприятливий; припинення на 5-6 хв – прогноз сумнівний; більше 7 хв – вкрай сумнівний; більше 20 хв – безнадійний.

Якщо тривалість припинення невідома, то прогноз будується на термінах відновлення рефлексів і дихання. Якщо дихання відновилося не пізніше ніж через 20 хв – можливо, що прогноз буде сприятливим.

Прогноз за терміном нормалізації електроенцефалограми (ЕЕГ): через 10 хв – сприятливий; через 30 хв – можливо, буде сприятливий; більше 30 хв – несприятливий.

2. Затриманий прогноз (встановлюють протягом перших 24 год): зменшується глибина коми, відсутні судоми і децеребраційна ригідність – сприятливий; відсутнє самостійне дихання і рогівкові рефлекси більше ніж 4 год, розширені та деформовані зіниці, стійка анізокорія, відсутня реакція на світло, гіпертензія розгинальних м'язів, судоми – тяжкий; наявність ритмічної міоклонії на тлі коми – прогноз безнадійний.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші