Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Екстрена медична допомога
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Немедикаментозна терапія ГСН

Хворим, в анамнезі яких спостерігали випадки ГСН, необхідно обмежити споживання натрію менше 2 г/день і рідини до 0,7-1,0 л/день (у пацієнтів з гіпонатріємією), а також забезпечити адекватну вентиляцію легень (неінвазивну та інвазивну).

Неінвазивна вентиляція легень з позитивним тиском (NIPPV) зменшує диспное і покращує певні фізіологічні параметри (зокрема, сатурацію кисню) у пацієнтів з ГСН. Однак рандомізовані клінічні дослідження показали, що жоден тип неінвазивної вентиляції не знижує смертність або частоту ендотрахеальної інтубації порівняно зі стандартною терапією, що включає нітрати, опіати та діуретини. Неінвазивну вентиляцію можна використати як допоміжну терапію з метою полегшення симптомів у пацієнтів з ГСН і тяжкими респіраторними дистрес-синдромами або у пацієнтів, у яких не відбувається покращення від медикаментозної терапії. Протипоказаннями є гіпотензія, блювання, можливий пневмоторакс і пригнічення свідомості.

Інвазивна вентиляція з позитивним тиском на видиху. Показанням до ендотрахеальної інтубації та інвазивної вентиляції є респіраторна недостатність, що призводить до гіпоксемії, гіперкапнії та ацидозу, фізичне виснаження, пригнічення свідомості і нездатність підтримувати або забезпечувати дихальну функцію.

Внутрішньоаортальний балонний насос. Показанням до внутрішньо- аортальної балонної контрапульсації є негайна тимчасова підтримка кровообігу перед хірургічною корекцією специфічних механічних проблем, що гостро виникли (наприклад, розрив міжшлуночкової перегородки, гостра мітральна регургітація), під час тяжкого гострого міокардиту, у деяких пацієнтів з гострою ішемією або ІМ до, під час або після черезшкірної або хірургічної реваскуляризації, при кардіогенному шоці. Балонні насоси (та інші види короткострокової тимчасової підтримки кровообігу) використовують, щоб підготувати пацієнтів до імплантації шлуночкового водія ритму або трансплантації серця.

Шлуночкові води ритму та інші форми механічної підтримки кровообігу (МПК) можуть бути використані як "міст до вирішення" проблеми або як довгострокова перспектива у деяких пацієнтів.

Ультрафільтрація. Ізольовану венозну ультрафільтрацію іноді виконують, щоб вивести зайву рідину у пацієнтів з СН.

Катетеризація легеневої артерії. Рішення про катетеризацію легеневої артерії слід приймати тільки у пацієнтів, які відповідають на медикаментозну терапію, з постійною гіпотензією; з невизначеним тиском наповнення в ЛШ; якщо прийнято рішення про хірургічну операцію.

Основна проблема полягає в тому, що гіпотензія і погіршення функції нирок, пов'язані з недостатнім тиском наповнення в ЛШ, вимагають зменшення терапії діуретинами та вазодилататорами. Таким чином, високий тиск наповнення в ЛШ і/або периферичний судинний опір можуть бути альтернативною фармакологічній стратегії інотропної та вазодилатуючої терапії. Вимірювання легеневого судинного опору (і його зворотності) – зазвичай частина хірургічної роботи перед трансплантацією серця.

Спостереження за хворими, які перенесли епізод ГСН, після стабілізації стану

  • 1. Слід постійно контролювати частоту серцевих скорочень, ритм, артеріальний тиск і сатурацію кисню, щонайменше перші 24 год після госпіталізації і в ШТ і при подальшому лікуванні у відділенні.
  • 2. Щодня проводити оцінку симптомів, характерних для ГСН (диспное, ціаноз, хрипи в легенях) і пов'язаних із побічними ефектами використаної терапії (запаморочення).
  • 3. Споживання і виділення рідини, маса тіла, тиск в яремній вені і наявність НЛ і периферичних набряків (асциту, якщо є) слід оцінювати щодня, щоб провести корекцію перевантаження об'ємом.
  • 4. Щоденний контроль сечовини, креатиніну, калію і натрію, коли починають лікування антагоністами ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, або у випадку, якщо змінюється дозування цих препаратів.
  • 5. Після того, як мине гострий період, кожного пацієнта необхідно обстежити для виявлення можливих причини СН (якщо СН виявлена вперше) і факторів, які провокують погіршення (якщо СН була виявлена раніше).
  • 6. Необхідний постійний пероральний режим приймання діуретинів і хворобомодифікувальних препаратів (зокрема бета-адреноблокаторів).
  • 7. Пацієнтам із гострим коронарним синдромом слід провести коронарну ангіографію і реваскуляризацію в міру необхідності. У пацієнтів із нестабільною гемодинамікою, зокрема при кардіогенному шоці, процедуру проводять негайно.
  • 8. Прогресуюча ізольована правошлуночкова недостатність може розвинутися у пацієнтів з легеневою гіпертензією. Призначають інгібітори фосфодіестерази 5 типу, антагоністи ендотеліну і аналоги простацикліну, які знижують опір у легеневій артерії. У післякризовий період ефективними можуть бути нітропрепарати пролонгованої дії, блокатори рецепторів ангіотензину II, блокатори повільних кальцієвих каналів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші