Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Екстрена медична допомога
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Лікування і невідкладна допомога при гострих отруєннях

Під час надання невідкладної допомоги впливають такі заходи:

  • 1. Прискорене виведення токсичної речовини з організму (методи активної детоксикації).
  • 2. Нейтралізація отрут за допомогою протиотрут (антидотна терапія).
  • 3. Симптоматична терапія (корекція порушених функцій організму).

У токсигенній стадії гострого отруєння вирішальне значення має проведення різних методів детоксикації та антидотної терапії. Поступово, внаслідок розвитку вторинних ускладнень (соматогенна стадія), підвищується значення симптоматичного лікування. Важливим принципом надання невідкладної допомоги при гострих отруєннях є забезпечення життєво важливих функцій дихання і кровообігу.

Методи активної детоксикації.

  • 1. Припинення контакту з отруйним середовищем (у випадках інгаляційного отруєння) – виведення постраждалого з місця ураження.
  • 2. При потраплянні подразнювальних або обпікальних речовин на шкіру та слизові оболонки їх необхідно змити великою кількістю чистої води (при перкутанному отруєнні).
  • 3. Промивання шлунка (у випадках перорального отруєння) за допомогою товстого зонда. Для цього використовують 12–15 л води кімнатної температури (18–20 °С) порціями по 300-500 мл (рис. 4.22). У разі тяжких форм отруєнь хворим, які втратили свідомість, у першу добу шлунок промивають 2-3 рази. У випадку отруєння наркотичними речовинами рекомендують промивати шлунок кожних 4 год. Після закінчення промивання шлунка вводять 100-130 мл 30 % розчину натрію тіосульфату або вазелінової олії як проносний засіб. Хворим у коматозному стані з метою попередження аспірації блювотних мас у дихальні шляхи шлунок промивають після інтубації трахеї трубкою з надувною манжетою.

Промивання шлунка; А – схема; Б – техніка.

Рис. 4.22. Промивання шлунка; А – схема; Б – техніка.

Для адсорбції токсичних речовин, які є в ШКТ, використовують активоване вугілля з водою у вигляді кашки по 1 -2 столових ложки внутрішньо до і після промивання шлунка. Можливе використання ентеросорбентів. При отруєнні розчинними солями барію застосовують розчин сульфату магнію або натрію; утворений осад – сірчанокислий барій – видаляють промиванням. При отруєнні азотнокислим сріблом для промивання шлунка використовують розчин хлориду натрію з утворенням осаду хлористого срібла, який видаляють промиванням. При отруєнні деякими алкалоїдами (морфін, стрихнін та інші) шлунок промивають розчином калію перманганату (1:2000). Калію перманганат здатний окиснювати алкалоїди і перетворювати їх у нетоксичні сполуки. При отруєнні іншими алкалоїдми використовують дубильні речовини (0,5 % розчин таніну, міцний чай), які осаджують алкалоїди.

При відсутності зонда виконують беззондове промивання шлунка: постраждалому дають випити 1 л води і викликають блювання, натискаючи на корінь язика. Процедуру повторюють аж до блювання чистими промивними водами. Після госпіталізації постраждалого в стаціонар шлунок промивають повторно, навіть, якщо його промивали на догоспітальному етапі.

Промивання шлунка протипоказане при отруєнні корозивними речовинами (кислотами, лугами, бензином або його похідними), при наявності судом, тяжкої серцевої та дихальної недостатностей.

  • 4. Кишковий діаліз. Проносні засоби призначають практично усім постраждалим. Найчастіше використовують магнію сульфат або натрію сульфат у дозі 0,5 г/кг, розчинений у 200-300 мл води.
  • 5. З метою сповільнення всмоктування токсичних речовин, які потрапили під шкіру (укуси, ін'єкції), використовують місцево холод на 6“8 год, вводять в місце ін'єкції 0,3 мл 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду, а також застосовують циркулярну новокаїнову блокаду кінцівки вище місця потряпляння токсинів.
  • 6. Форсований діурез – ефективний метод детоксикації організму при отруєннях хімічними агентами. Його застосовують при всіх гострих інтоксикаціях алкалоїдами, барбітуратами, саліцилатами тощо, при яких токсичні речовини виводяться нирками. Цей метод включає водне навантаження, введення осмотичних діуретинів (або салуретиків) і замісну інфузію електролітів. Водне навантаження здійснюють шляхом внутрішньовенного введення 1–1,5 л реополіглюкіну, 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. Після цього струминно вводять ЗО % розчин сечовини або 15 % розчин манітолу з розрахунку 1 г на кг маси тіла постраждалого протягом 10–15 хв. Як петльовий діуретин використовують фуросемід (40–200 мг внутрішньовенно). Після ін'єкції діуретинів проводять замісну інфузію розчину електролітів з глюкозою. Якщо хворий притомний, то йому пропонують прийняти велику кількість рідини. При необхідності ці заходи повторюють через 4-5 год.

У процесі проведення форсованого діурезу необхідно ретельно вимірювати і реєструвати кількість і склад рідини, яку вводять, сечогінних засобів і кількість виділеної сечі, а також визначати в динаміці концентрацію калію, натрію і кальцію в крові.

Форсований діурез протипоказаний при гострій серцево-судинній недостатності, підозрі на внутрішньомозковий крововилив, при набряку мозку, термінальній нирковій недостатності.

6. Гемодіаліз (рис. 4.23). Завдяки осмосу і дифузії через напівпроникну мембрану колоїдно-кристалічні розчини вивільняються від кристалоїдів. Це явище називається діалізом, а кров у даному випадку є колоїдно-кристалічним розчином.

Метод базується на безперервній ультрафільтрації рідкої частини крові і дифузії токсинів через

Сеанс гемодіалізної терапії.

Рис. 4.23. Сеанс гемодіалізної терапії.

напівпроникну мембрану в діалізуючий розчин. Гемодіаліз проводять за допомогою апарату "штучна нирка"; ефективний при гострій інтоксикації солями важких металів, миш'яку, барбітуратами, хлорованими вуглеводнями, ФОС, бромідами та іншими екзогенними отрутами. Високоефективний метод ниркової замісної терапії при гострих отруєннях.

7. Перитонеальний діаліз – найбільш потужний позанирковий метод очищення крові, проводять шляхом введення діалізного розчину в черевну порожнину. Завдяки дифузії та ультрафільтрації токсичні речовини переміщуються з крові та прилеглих тканин у діалізний розчин (рис. 4.24). Усунення з організму продуктів обміну та надлишкової рідини відбувається разом із ексфузією діалізату (рис. 4.25). Перитонеальний діаліз застосовують для прискореного виведення токсичних речовин, які мають здатність депонуватись у жирових тканинах або міцно зв'язуватись з білками плазми. Застосовують при інтоксикації галогенізованими вуглеводами, аміносполуками, ФОС, барбітуратами, транквілізаторами, алкалоїдами, похідними фенотіазіну, спиртами, солями важких металів, саліцилатами; при розвитку гострої ниркової недостатності.

Схема проведення перитонеального діалізу.

Рис. 4.24. Схема проведення перитонеального діалізу.

Сеанс перитонеального діалізу.

Рис. 4.25. Сеанс перитонеального діалізу.

8. Плазмаферез є одним з найпростіших і ефективних засобів детоксикації, який проводять за допомогою спеціальних сепараторів. Звичайно видаляють 1,5 л плазми, замінюючи її сольовими розчинами. За розвитку ДВЗ-синдрому видалену плазму заміщають свіжозамороженою плазмою.

З методів штучної детоксикації залежно від показань і оснащення відділень детоксикації застосовують також гемодилюцію, замінне переливання крові, гемосорбцію, гемофільтрацію, лімфосорбцію тощо.

Антидотна терапія ефективна лише на початкових стадіях гострих отруєнь, тривалість яких різна і залежить від токсикокінетичних особливостей токсичної речовини.

Найбільша тривалість початкової стадії і, відповідно, антидотної терапії у разі отруєння сполуками важких металів (8-12 діб), найменша – у разі дії на організм високотоксичних і швидкометаболічних сполук, наприклад, ціанідів.

Специфічну терапію при гострих отруєннях проводять у таких випадках:

  • • вплив на фізико-хімічний стан отрути в ШКТ (хімічна протиотрута контактної дії), наприклад, антидот важких металів – антидот Стржижевського);
  • • вплив на фізико-хімічний стан отрути в гуморальному середовищі організму (хімічна протиотрута парентеральної дії). Наприклад, використання тіолових і комплексоутворюючих речовин (унітіол, тетацин, пентацин) для утворення розчинних сполук із металами і прискореного виведення їх з сечею;
  • • зміна метаболізму токсичних речовин в організмі. Наприклад, застосування етилового спирту при отруєнні метиловим спиртом допомагає затримати небезпечний метаболізм останнього;
  • • зміна напрямку біохімічних реакцій, в які вступають токсичні речовини в організмі. Наприклад, застосування реактиваторів холінестерази при отруєнні ФОС;
  • • використання фармакологічного антагонізму у впливі на одні й ті ж біохімічні системи організму (фармакологічні протиотрути). У клінічній токсикології широко використовують фармакологічний антагонізм між атропіном і ацетилхоліном при отруєннях ФОС, між прозерином і пахікарпіном, хлоридом калію й серцевими глікозидами.

Симптоматичну терапію визначають клінічні прояви отруєння; потребують додаткового неспецифічного лікування психомоторне збудження, судомний синдром, коматозні стани, набряк легень, аритмії, ураження печінки і нирок.

Лікування психоневрологічних розладів при гострих отруєннях у стані токсичної коми вимагає проведення диференційованих заходів. Купірування інтоксикаційного психозу досягають шляхом застосування транквілізаторів (діазепам) та нейролептичних засобів (аміназин). При розвитку судомного синдрому насамперед варто відновити прохідність дихальних шляхів і ввести внутрішньовенно 2-4 мл 0,5 % розчину діазепаму. При розвитку синдрому гіпертермії центрального походження внутрішньом'язово вводять 1 мл 2,5 % аміназину, 2 мл 2,5 % дипразину.

Лікування порушення дихання проводять шляхом купірування гострої дихальної недостатності. При аспіраційно-обтураційній формі з виразною салівацією і бронхореєю вводять підшкірно 1 мл 0,1 % розчину атропіну, при необхідності – повторно. Якщо асфіксія зумовлена опіком верхніх дихальних шляхів і набряком гортані в результаті отруєння отрутами припікаючої дії, необхідна термінова операція – нижня трахеостомія. При центральній формі порушення дихання необхідна ШВЛ, при легеневій формі – проводять лікувально-діагностичну трахеобронхоскопію. У всіх випадках тяжких отруєнь з порушенням зовнішнього дихання необхідна рання антибіотикотерапія, за показаннями – глюкокортикоїди. Особливу форму порушення дихання при гострих отруєннях складає гемічна гіпоксія внаслідок гемолізу, метгемоглобінемії, карбоксигемоглобінемії, а також тканинна гіпоксія внаслідок блокади дихальних ферментів тканин. Суттєве значення в лікуванні цих станів мають гіпербарична оксигенація і специфічна антидотна терапія.

Лікування порушень функції серцево-судинної системи в токсигенній фазі отруєння полягає в боротьбі з екзотоксичним шоком. У цих випадках для відновлення зменшеного об'єму циркулюючої крові, нормалізації AT і центрального венозного тиску необхідна інфузійна терапія з внутрішньовенним введенням плазмозамінників (поліглюкін), гормональних препаратів (преднізолон) у максимальних добових дозах, а також введення серцево- судинних засобів (норадреналін, допамін, ефедрин). Для боротьби з метаболічним ацидозом внутрішньовенно краплинно вводять 100–200 мл 4 % розчину гідрокарбонату натрію.

При порушеннях серцевого ритму (брадикардія, сповільнення внутрішньосерцевої провідності) внутрішньовенно вводять 1-2 мл 0,1 % розчину атропіну, 25-50 мл 4 % розчину хлориду калію. У комплексному лікуванні гострої токсичної дистрофії міокарда використовують метаболічні кардіопротектори (мельдоній, ранолазин). При токсичному набряку легень показане введення 60–80 мг преднізолону внутрішньовенно з 20 мл 40 % глюкози, при необхідності – повторно, 100 мг фуросеміду внутрішньовенно, проводити оксигенотерапію.

При отруєнні отрутами припікаючої дії (кислотами і лугами) необхідно купірувати больовий синдром за допомогою внутрішньовенного введення глюкозо-новокаїнової суміші (500 мл 5 % розчину глюкози та 50 мл 2 % розчину новокаїну), наркотичних анальгетиків (1 мл 1 % розчину морфіну та 1 мл 0,1 % розчину атропіну) або нейролептаналгезії (1-2 мл 0,005 % розчину фентанілу та 1-2 мл 0,25 % розчину дроперидолу).

При токсичній нефропатії варто проводити профілактику гострої ниркової недостатності. Застосування сеансів гемодіалізу в ранньому періоді гострих отруєнь нефротоксичними отрутами дозволяє виводити ці речовини з організму і попереджати ушкодження нирок. При отруєннях гемолітичними отрутами ефективне олужнення плазми і сечі з одночасним проведенням форсованого діурезу. У комплексі лікувальних заходів проводять внутрішньовенне краплинне введення глюкозо- новокаїнової суміші (300 мл 5 % розчину глюкози та 30 мл 2 % розчину новокаїну), а також олужнення крові шляхом внутрішньовенного введення 300 мл 4 % розчину гідрокарбонату натрію. Показання до гемодіалізу: клінічно виражені гіперкаліємія (понад 6,5 ммоль/л), високий рівень сечовини (понад ЗО ммоль/л) та креатиніну (понад 0,35 ммоль/л) у крові, гіпергідратація.

При токсичній гепатопатїі як невідкладну допомогу застосовують вітамінотерапію: внутрішньом'язово 2 мл 5,0 % розчину вітаміну В6, 1 г нікотинаміду, 1000 мкг вітаміну В12. Внутрішньовенно вводять 20-40 мл 1 % розчину глутамінової кислоти, 2-4 г аргініну глутамату, 20-30 мл 0,5% розчину ліпоєвої кислоти, 20-40 мл 5 % розчину унітіолу, 200 мг кокарбоксилази, 750 мл 10 % розчину глюкози. Ефективним методом лікування є бужування і катетеризація пупкової вени з безпосереднім введенням в печінку зазначених вище препаратів, дренування грудної лімфатичної протоки, гемосорбція. У тяжких випадках печінково-ниркової недостатності проводять гемодіалізну терапію.

Протоколи надання медичної допомоги при отруєнні невідомим газом, отруєнні невідомою речовиною наведено в додатках 9, 10.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші