Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Екстрена медична допомога
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Початкові організаційно-лікувальні дії БЕ(Ш)МД на місці події

Бригада медиків, яка розпочинає надання екстреної догоспітальної медичної допомогина місці події, може зіткнутися з такими труднощами:

  • а) недооцінкою тяжкості ушкоджень при первинному огляді;
  • б) необхідністю надання медичної допомоги одночасно кільком тяжко- травмованим при масових ураженнях;
  • в) небезпекою виникнення вторинних ушкоджень при неправильній евакуації постраждалих, неадекватних лікувально-діагностичних заходах, невірного положення та іммобілізації хворих для подальшого транспортування. Подальший обсяг догоспітальної екстреної медичної допомоги залежить від багатьох факторів.

Насамперед працівник рятувальних служб повинен вирішувати такі завдання:

  • 1) виявляти і усувати явища, які становлять загрозу для життя в даний момент. У випадку встановлення стану клінічної смерті пріоритетним принципом лікування таких постраждалих є максимально швидке проведення кваліфікованих реанімаційних заходів тлі ЕКГ-діагностики виду зупинки кровообігу з наступним виконанням відповідної частини протоколу. У зв'язку з цим найважливішим є максимальне наближення медичної допомоги до вогнища і скорочення інтервалу між травмою і початком лікувальних заходів – перші 60 хв ("золота година"), що є визначальним у кінцевому прогнозі травми;
  • 2) визначати локалізацію і характер ушкоджень, встановлювати попередній діагноз;
  • 3) проводити профілактику небезпечних для життя ускладнень;
  • 4) готувати постраждалого до евакуації, визначати профіль установи (якщо немає відділення політравми) залежно від провідного ушкодження і способу евакуації;
  • 5) при масовій травмі необхідне якісне виконання медичного сортування.

Особливо важливим є виділення другої сортувальної групи (постраждалі з тяжкими ушкодженнями, що супроводжуються швидко нарастаю- чими для життя розладами) і третьої групи (постраждалі з тяжкими і середньотяжкими ушкодженнями без безпосередньої загрози для життя). Всі вони потребують невідкладних або термінових лікувальних заходів.

До другої сортувальної групи відносять постраждалих, у яких виявлено:

  • – черепно-мозкова травма з ознаками компресії головного мозку;
  • – закрита та відкрита травма грудної клітки з множинним переломом ребер, груднини, з відкритим чи напруженим пневмотораксом;
  • – травма живота з ознаками ушкодження внутрішніх органів;
  • – нестабільні ушкодження кісток таза з ушкодженням органів таза;
  • – відрив сегмента кінцівки;
  • – відкриті переломи (або їх відсутність) з ушкодженням магістральної судини;
  • – здавлення кінцівки протягом 6 год або розтрощення сегмента кінцівки;
  • – пошкодження, що супроводжуються шоком і значною крововтратою.

У постраждалих третьої сортувальної групи виявляють:

  • – закриту і відкриту ЧМТ (забій, струс) без порушення вітальних функцій і ознак здавлення головного мозку;
  • – закриті та відкриті ушкодження грудної клітки без вираженої респіраторної недостатності і внутрішньоплевральних ускладнень;
  • – ушкодження живота або поранення без ознак виражених внутрішньочеревних ускладнень;
  • – переломи кісток таза без ушкодження тазових органів;
  • – неускладнені переломи хребта і великих сегментів кінцівок.

Крім цього, необхідно виділити провідне ушкодження (це в подальшому впливатиме на евакуаційне призначення, лікувальну тактику, черговість евакуації тощо). Часто при політравмі провідними ушкодженнями є:

  • – ЧМТ із здавленням головного мозку;
  • – закриті та відкриті ушкодження органів живота та заочеревинного простору;
  • – ушкодження органів грудної клітини з наростаючим гемотораксом або напруженим пневмотораксом;
  • – відкриті ушкодження кінцівок з тимчасово зупиненою артеріальною кровотечею при ушкодженні магістральних судин.

Алгоритм надання медичної допомоги на догоспітальному етапі:

1. Первинне обстеження та ліквідація вітальних порушень.

Медичну допомогу бригада починає з дій, спрямованих на швидке

усунення подальшої дії травмуючого агента. Для виявлення загрозливих для життя ускладнень використовують правило ABC: А – прохідність верхніх дихальних шляхів, В – дихальна функція, С стан системи кровообігу. У разі їх порушення, лікувально-реанімаційні заходи починають з відновлення прохідності дихальних шляхів (очищають порожнину рота від слизу, крові, залишків їжі, землі, виймають зубні протези тощо). При необхідності виконують конікотомію, проводять штучне дихання, інтубацію трахеї. При зупинці кровообігу здійснюють повний комплекс СЛМР.

2. Вторинне обстеження. Після ліквідації порушень вітальних функцій проводять вторинний огляд постраждалого для виявлення їх причин, на що має бути затрачено не більше 3 хвилин. Метою вторинного обстеження є виявлення головного (головних) ушкодження (ушкоджень). Для цього насамперед проводять загальний огляд постраждалого для виявлення зовнішніх ознак ймовірних ушкоджень з негайним обстеженням даної ділянки тіла постраждалого (вторинний пріоритетний огляд). Невідкладну допомогу при цьому виконують на тлі продовження обстеження інших органів та систем. Оглядають і пальпують череп хворого, визначають стан свідомості, ширину і симетричність зіниць, наявність ран, гематом, кровотечі або ліквореї з носа і вух. Оцінюють стан грудної клітки та її органів, звертають увагу на ознаки перелому ребер, наявність і поширення підшкірної емфіземи, перкуторні та аускультативні ознаки ушкодження внутрішніх органів (насамперед серця і легень), а також внутрішньоплевральних і медіастинальних ускладнень (пневмоторакс, гемоторакс). Оглядають і пальпують живіт хворого, проводять аускультацію, перкусію його бокових поверхонь, перевіряють симптоми подразнення очеревини. Для оцінки стану опорно- рухового апарату пальпують остисті відростки хребців, приділяють особливу увагу шийному і верхньогрудному відділам хребта, визначають при цьому болючість відростків хребців. Пальпують обидві ключиці, діафізи обох плечових кісток, передпліч. Натискають на гребені клубових кісток і лобкове зчленування для виявлення болючості і ознак перелому кісток таза. Послідовно пальпують стегна, колінні суглоби і гомілки на кожній кінцівці. Визначають флюктуацію периферичних відділів кінцівок (стоп, кистей, пальців), особливо у відповідь на больові подразнення (з метою виявлення парезів і паралічів). Одночасно з виявленням закритих ушкоджень фіксують всі відкриті рани, садна, відкриті переломи, визначають наявність і характер травматичної кровотечі.

Наступність огляду постраждалого БЕ(Ш)МД може бути змінена з урахуванням механізму травми. Оцінка механізму травми необхідна для визначення найбільш ймовірних пошкоджень. При найбільш частих механізмах травми (дорожньо-транспортні пригоди та кататравма) характерні:

  • – при ДТП – у постраждалих, які перебували в салоні автомобіля; у водія – пошкодження кісток і органів грудної клітини, шийного відділу хребта, стегна, таза, дистальних відділів правої стопи; у пасажирів – черепно-мозкова травма, перелом стегна, хребта; у пішоходів – перелом гомілки, стегна, кісток таза, пошкодження органів черевної порожнини, черепно-мозкова травма;
  • – при кататравмі – перелом хребта, перелом кісток таза, кісток п'ят, ушкодження органів черевної порожнини, черепно-мозкова травма.

Знання членами БЕ(Ш)МД найбільш типовох локалізацій ушкоджень є вкрай необхідним для попередження і своєчасного виявлення серйозних ускладнень, а деталізацію характеру ушкоджень опорно-рухового апарату, травм органів черевної, грудної порожнин, черепа здійснюють на госпітальному етапі з використанням високоспеціалізованих методів обстеження. Особливістю діагностики при політравмі є дотримання принципу: пошкодження не діагностують, а виключають у процесі огляду постраждалого від голови до п'ят.

3. Заміщення та підтримка функцій життєво важливім: органів і систему досягнення транспортабельності хворого. Основним на даному етапі є боротьба з шоком. Стабільні показники функції зовнішнього дихання і гемодинаміки при наявності шокогенних ушкоджень не є підставою для відмови бригади від проведення протишокової терапії на догоспітальному етапі. За основу показань до її застосування необхідно брати характер і тяжкість травми з урахуванням передбачуваної крововтрати при переломах трубчастих кісток, кісток таза, травми паренхіматозних органів черевної порожнини, травми м'яких тканин голови.

Насамперед проводять зупинку кровотечі залежно від її характеру і локалізації. Це можуть бути: пальцеве притиснення артерії, накладання джгута на пошкоджену кінцівку, здавлювальна асептична пов'язка при венозній кровотечі, тампонада носа та ін.

Накладання джгута здійснюють при абсолютних показаннях: кровотеча з пошкоджених магістральних артеріальних судин, обширні рани поверхні на кінцівках, коли накласти здавлювальну пов'язку технічно неможливо.

Важливим елементом роботи бригади при проведенні протишокової терапії таким постраждалим є адекватне знеболювання. Пріоритетними методами аналгезії при політравмі є введення наркотичних препаратів і новокаїнові блокади в місцях переломів. Згладження клінічної картини ушкоджень внутрішніх органів після введення наркотиків не повинно створювати додаткових труднощів для діагностики у лікарів БЕ(Ш)МД. Слід пам'ятати про застосування альтернативних до наркотичних анальгетиків знеболювальних (кетанов, кетолонг, стадол, анальгін) у постраждалих, які знаходяться у декомпенсованій стадії травматичного шоку, де призначення наркотичних анальгетиків протипоказане.

Одним з найважливіших компонентів протишокової терапії при скелетній травмі є транспортна іммобілізація, яку БЕ(Ш)МД повинна проводити з використанням стандартних (Крамера, Дітеріхса) або сучасних (сам-сплінт, пневматичних, вакуумних) шин (рис. 5.4) із дотриманням обов'язкової умови: знерухомлення щонайменше двох суміжних з місцем ушкодження суглобів. При підозрі на травму хребта або потенційній можливості при типових механізмах її виникнення іммобілізація шийного відділу хребта є обов'язковою (шийний комір Шанца, транспортування постраждалого залежно від локалізації передбачуваної ділянки ушкодження на транспортній дошці, жорсткому щиті з додатковою фіксацією голови та шиї двома шинами).

Накладання вакуумної шини.

Рис. 5.4. Накладання вакуумної шини.

Обов'язкове проведення адекватної інфузійної терапії навіть при відсутності явних ознаків зовнішньої крововтрати. Для цього виконують катетеризацію декількох (частіше двох) судин, в тому числі не менше однієї центральної вени, забезпечують хорошу фіксацію катетерів. Найбільш функціональною при цьому є пункція та катетеризація підключичної вени. Для об'ємних інфузій ефективне також використання стегнової вени, після катетеризації якої можливе введення до 1,5 л інфузійних розчинів протягом 20–30 хвилин. Слід зауважити, що догоспітальний етап екстреної медичної допомоги реально зводить проведення катетеризації центральних вен до мінімуму, оскільки вимагає необхідних умов, оснащення, часу та професійних навичок.

Відновлення об'єму циркулюючої крові здійснюють шляхом введення кровозамінників: кристалоїдів, колоїдів, гідроксіетилкрохмалів. Адекватна інфузійна терапія передбачає не менше 20 мл інфузійного розчину на 1 кг орієнтовної маси тіла постраждалого. При зниженні AT нижче критичного (<80 мм рт. ст.) доцільне початкове швидке болюсне введення 200-800 мл інфузійного розчину з подальшим переходом на струминне або краплинне введення залежно від динаміки показників центральної гемодинаміки. При підозрі на внутрішні кровотечі слід враховувати неможливість їх зупинки на догоспітальному етапі. Саме тому поряд з максимально швидкою госпіталізацією адекватна інфузійна терапія є дуже важливим лікувальним компонентом. Подальша медикаментозна терапія передбачає в основному повторне введення анальгетиків, седативних, серцевих і гормональних препаратів, яку не припиняють і під час транспортування хворих у стаціонар.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші