Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Біологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖИВОЇ ПРИРОДИ

XXI століття – це століття біології

ЮНЕСКО

БІОЛОГІЯ – НАУКА ПРО ЖИТТЯ

Біологія – комплексна наука про живу природу

БІОЛОГІЯ (bios – життя, logos вчення) – наука, яка вивчає життя у всіх його проявах. "Батьком" біології називають давньогрецького вченого Арістотеля, який жив у 384-322 pp. до н.е. Назва "біологія" давньогрецькою означає "наука про життя", але сам термін "біологія" запропонували набагато пізніше, у 1802 році, і незалежно один від одного французький вчений Ж.-Б. Ламарк (1744-1829) та німецький ботанік Л. X. Тревіранус (1779-1864). Цей термін згадується також у наукових працях Т. Роозе (1797) і К. Бурдаха (1800).

Об'єкт і предмет біології пов'язаний з ЖИТТЯМ як особливою формою існування матерії, яка відрізняється від неживого сукупністю ознак. Іншими словами, біологія вивчає те, що є "най- потаємнішим на Землі, поки що унікальним у Всесвіті і найважчим для розуміння та вирішення".

Мета біологічного пізнання випливає з того, що лише за допомогою біологічних знань можна розв'язувати проблеми, пов'язані із збереженням і підтриманням умов існування та розвитку людського суспільства.

Форми біологічних знань. Головне завдання науки – побудова системи достовірного знання, що ґрунтується на фактах і узагальненнях, які можна перевірити та підтвердити або спростувати. Будь-яка наука, і втому числі біологія, оперує такими науковими поняттями, як науковий факт, гіпотеза, теорія, правило, закон.

Науковий факт спостереження або експеримент, які можуть бути відтворені та підтверджені (наприклад, листок зелений).

Гіпотеза науково обґрунтоване припущення, яке висувають для пояснення фактів (наприклад, гіпотези виникнення життя на Землі).

Теорія узагальнення певної системи фактів, яке дозволяє робити прогнози, що згодом підтверджуються (наприклад, клітинна теорія).

Закон це закономірності, які не мають винятків і встановлюють зв'язки між різними явищами (наприклад, закони Менделя).

Система і класифікація біологічних наук. Сучасна біологія – це дуже складна, комплексна система, яка включає сотні наук, галузей і напрямків та є найбільш розгалуженою частиною природознавства. Залежно від об'єктів досліджень у біології виділяють такі науки, як вірусологія (наука про неклітинні форми життя), бактеріологія (наука, яка досліджує прокаріотичні організми), ботаніка (наука про рослини), зоологія (наука про тварин), мікологія (наука про гриби), гідробіологія (наука про водяні організми та біологічні процеси у водоймах), антропологія (наука про походження й історичний розвиток людини), палеонтологія (наука про вимерлі організми) та ін. Усередині цих наук виділяють вужчі дисципліни, які вивчають дрібніші

Арістотель 384-322 pp. до н. е.

Арістотель 384-322 pp. до н. е.

систематичні групи, наприклад, у межах зоології виділяють ентомологію (наука про комах), іхтіологію (науку про риб), батрахологію (науку про земноводних), герпетологію (науку про плазунів), орнітологію (науку про птахів), теріологію (науку про ссавців), у межах ботаніки – альгологію (науку про водорості), бріологію (науку про мохи) та ін. Залежно від дослідження проявів життя виділяють фізіологію, анатомію, систематику, генетику, біологію розвитку, філогенію, еволюційне вчення, етологію, екологію та ін. У зв'язку з вивченням живого на різних рівнях його організації виділяють молекулярну біологію й генетику, цитологію, гістологію, популяційну екологію й генетику, біогеоценологію, ноосферологію та ін.

Біологія як природнича наука дуже тісно співпрацює з іншими природничими науками. Для опису та дослідження біологи застосовують хімічні, фізичні, географічні, математичні методи, завдяки чому виникають нові дисципліни: біохімія, біофізика, біогеографія, біоінформатика та ін. Унаслідок проникнення біології в різні галузі науки і техніки розвиваються такі кардинально нові напрями діяльності й науки, як віотехнологія, генна інженерія, біокібернетика, кріобіологія, радіобіологія, космічна біологія та ін. Отже, сучасна біологія – це переважно експериментальна і точна наука, озброєна найновішими методами, прийомами, технічними засобами дослідження і тісно пов'язана із досягненнями фізики, хімії, географії, математики, техніки.

БІОЛОГІЯ+ Арістотель (384 до н. є,–322 до //. е.) – давньогрецький учений-енциклопедист, філософ і логік, на долю якого випала місія підсумувати досягнення учених і філософів античної Греції, узагальнити їх і передати наступним поколінням. Ним були закладені основи біології, фізики, етики, логіки, психології, соціології. Батька Арістотеля звали Піком ах, він сам був лікарем при дворі македонського царя і походив із родини лікарів, у якій лікарське мистецтво передавалося з покоління в покоління. Уже в дитинстві Арістотель познайомився з Філіпом, майбутнім батьком Александра Македонського, що згодом зіграло не останню роль у призначенні вченого вихователем малого. Тривалий час Арістотель провів в Академії Платона як учень та викладач. Товариські стосунки між Платоном і Арістотелем, як між добрим учителем і здібним учнем, не заважали Арістотелеві критично ставитися до слів учителя. Звідси пішла легендарна фраза: "Платон мені друг, але істина дорожча". Свої погляди на явища природи Арістотель виклав у творах "Історія тварин", "Про виникнення тварин" та ін.

Історичний нарис розвитку біології. Найважливіші етапи історії біології співпадають зі змінами соціально-економічної структури суспільства. З цих позицій увесь тривалий шлях розвитку біології можна поділити на епохи.

I. Епоха практичних донаукових знань – від кам'яного віку до XV-XVI ст. Видатні вчені цієї епохи – Гіпократ, Арістотель, Теофраст та ін.

II. Епоха виникнення основних біологічних наук – з XV-XVI ст. до середини XIX ст. Видатні вчені цієї епохи – Джон Рей, К. Лінней, М. Мальти, Р. Декарт та ін.

III. Епоха синтезу наукових біологічних знань – із середини XIX ст. до середини XX ст. Видатні вчені цієї епохи – Ч. Дарвін, Т. X. Морган, І. П. Павлов та ін.

IV. Епоха проникнення в біологічний мікросвіт і розкриття суті життєвих процесів – біологія теперішнього та майбутнього часу. Видатні вчені цієї епохи: Д. Уотсон, Ф. Крік, X. Корана та ін.

Видатними вченими-біологами України є такі відомі науковці як І. І. Мечников, О. О. Ковалевський, С. Г. Навашин, В. І. Вернадський, І.І. Шмальгаузен, С. М. Гершензон, В. О. Бец, О. О. Богомолець, О. В. Палладій, Д. К. Заболотний, Μ. Г. Холодний та багато інших.

Вчені

Внесок у розвиток біології

В. О. Бец (1834-1894)

Анатом і гістолог, вивчав будову головного мозку, описав велетенські нервові клітини (клітини Беца)

О. О. Богомолець (1881-1946)

Патофізіолог, розробив основи геронтології, створив учення про фізіологічну систему сполучної тканини

В. I. Вернадський (1863-1945)

Біогеохімік, створив учення про біосферу, сфомулював закон біогенної міграції елементів, є одним із засновників біогеохімії

С. М. Гершензон (1906)

Генетик, основні наукові праці торкаються генетики й молекулярної біології, відкрив мутагенну дію екзогенних ДНК, роль генетичного поліморфізму у видоутворенні

Д. К. Заболотний (1866-1929)

Мікробіолог та епідеміолог, вивчав збудників холери, сифілісу, дифтерії тощо; створив учення про природні вогнища чуми

О. О. Ковалевський (1840-1901)

Біолог-еволюціоніст, основоположник (разом із І. І. Мечниковим) філогенетичної теорії зародкових листків

I. I. Мечников (1845-1916)

Біолог, один з основоположників ембріології, імунології та мікробіології, лауреат Нобелівської премії (1908), яку сдержав за відкриття явища фагоцитозу, створив теорію клітинного імунітету (1883), теорію фагоцителли (1886)

С. Г. Навашин (1857-1930)

Цитолог та ембріолог рослин, відкрив подвійне запліднення у квіткових, заклав основи вчення про каріологію

О. В. Палладій (1885-1972)

Біохімік, вивчав біохімію нервової системи, м'язової діяльності, вітамінів; синтезував водорозчинний аналог вітаміну К

М. Г. Холодний (1882-1953)

Ботанік, фізіолог рослин і мікробіолог, основоположник учення про фітогормони, на якому ґрунтується сучасне уявлення про хімічну природу ростових реакцій (фітогормональна теорія Холодного – Вента)

I. І. Шмальгаузен (1884-1963)

Зоолог, морфолог, основні дослідження присвячені філогенії тварин, еволюційному вченню та біокібернетиці, створив теорію стабілізуючого добору

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші