Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Біологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

СИСТЕМНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИВОЇ ПРИРОДИ

Системна організація живої природи

Життя є особливою формою існування матерії, яка відрізняється від неживої природи особливостями будови та функціонуванням, що в біології має назву життєдіяльність. Існують різні визначення, у яких життя визначається субстратом, носієм його властивостей або розглядається як сукупність специфічних процесів, але дотепер єдиного визначення життя в науці немає. Наведемо приклади найпоширеніших визначень поняття ЖИТТЯ.

"Життя – це спосіб існування білкових тіл, суттєвим моментом якого є постійний обмін речовин із оточуючою їх зовнішньою природою" (Ф. Енгельс).

"Живі тіла, які існують на Землі, являють собою відкриті, саморегулюючі і самовідтворюючі системи, які побудовані з біополімерівбілків і нуклеїнових кислот" (М. В. Волькенштейн).

"Живі системи – це системи, через які здійснюються безперервні потоки речовини, енергії, інформації та які здатні сприймати, зберігати та переробляти інформацію" (А. М. Колмогоров).

"Життяособлива, складна форма руху матерії, найважливішими ознаками якої є подразливість, ріст, розмноження, в основі яких лежать процеси самооновлення речовин" (Філософський словник).

"Життя – це глобальна планетарна самовпорядкована, енергетично та інформаційно відкрита система, що являє собою велике розмаїття форм єдиної у фізико-хімічному відношенні живої речовини" (В. І. Вернадський).

"Життя – це впорядкована і закономірна поведінка матерії, заснована не тільки на одній тенденції переходити від впорядкованості до неврегульованості, а й, частково, на існуванні впорядкованості, яка підтримується весь час" (Е. Шредінгер).

Отже, однозначного визначення життя й досі не існує. Проблема пізнання сутності життя є найголовнішою проблемою не лише біології, а й усієї науки загалом. На нинішньому етапі розвитку біології зібрано ще недостатньо матеріалу для характеристики феномена під назвою ЖИТТЯ. Життя як специфічна форма існування матерії є дуже складним і багатоликим явищем. Багатогранність і складність проявів життя зумовлюють необхідність дальшого опрацювання багатьох аспектів його пізнання.

Організація (франц. organisation, від лат. organizo – надаю злагодженого вигляду, влаштовую) – внутрішня упорядкованість, узгодженість взаємодії більш або менш диференційованих і автономних частин цілого. Сучасне розуміння організації та сутності життя базується на структурно-функціональному підході, згідно з яким у системних об'єктах виділяють структурні елементи (компоненти, підсистеми) і визначають їхню роль (функції) у системі. Пізнання сутності життя на основі цього підходу відображає найзагальніше в субстраті й функціонуванні живого – саме те, що дає змогу відносити його до світу живої природи і відрізняти від неживого. Отже, структура і функції – це два взаємопов'язаних прояви існування живих, або біологічних, систем.

Біологічна система це структурно-функціональна єдність складових рівнево організованих елементів, властивості та функції яко ї спрямовуються на самоорганізацію й упорядкованість для постійного загального процесу розвитку.

Структурна організація біосистем включає компоненти, підсистеми й елементи. Елементарною структурно-функціональною одиницею біосистеми вищого рангу є біосистема нижчого рангу, що обумовлено ієрархією рівнів організації життя. У біосистем нижчих рівнів організації спостерігається велика подібність складових частин і зростає відмінність між ними на вищих рівнях. З переходом до вищих рівнів способи взаємодії нижчих рівнів зберігають своє функціональне значення, але провідну роль набувають нові типи взаємодії складових елементів. Основною умовою існування біосистем є відкритість для триєдиного потоку із зовнішнього середовища. Біосистеми є відкритими системами, у яких відбувається неперервна взаємодія з довкіллям, під час якої здійснюється обмін і з середовищем речовиною, енергією та інформацією.

Функціональна організація біосистем проявляється через внутрішні й зовнішні зв'язки сукупності компонентів певної системи. Основою життєдіяльності біосистем є фізіологічні процеси – складна форма взаємодії та єдності адекватних біохімічних та біофізичних змін у відповідь на зміни у середовищі. Для виконання будь-якого фізіологічного процесу необхідне поєднання певної кількості структурних утворень, які складають функціональну одиницю. Поєднання багатьох таких одиниць для виконання специфічної функції називають функціональною системою. Отже, схема функціональної організації: фізіологічні процесифункціональні одиниціфункціональні системи для здійснення функцій. Основними загальносистемними функціями біологічних систем є опора, рух, живлення, дихання, кровообіг, виділення, розмноження, рух, регуляція процесів. Ці функції – наслідок функціонування окремих складових частин та їхніх внутрішніх взаємозв'язків.

Властивості біосистем є результатом структурно-функціональної організації їхніх складових частин і виражають цілісність системи у зовнішніх взаємозв'язках з неживою і живою природою. Основними властивостями біосистем є саморегуляція, самооновлення, самовідтворення, обмін речовин, адаптивність, ріст, розвиток, спадковість, мінливість, гомеостаз, подразливість.

Головною метою існування біосистем є самоорганізація й упорядкованість для постійного загального процесу розвитку, що обумовлює відносну незалежність біосистем від середовища й забезпечує можливість їхньої еволюції.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші