Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Біологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ГЕНЕРАТИВНІ ОРГАНИ. КВІТКА

Генеративні органи

Генеративні органи – органи, які виконують функцію статевого розмноження, формування зачатків нового покоління, їх захисту та розселення. У рослин вони разом з органами нестатевого (спорангії), статевого (гаметангії) і вегетативного (видозміни вегетативних органів – цибулина, кореневище, бульба) розмноження належать до репродуктивних органів, тобто органів, які виконують функцію розмноження. Генеративні органи забезпечують існування виду, його розмноження, продовження у нащадках. їхнє значення полягає у тому, щоб сформувати зачатки нового покоління, захистити їх до настання готовності розвиватися і забезпечити їх розселення. Органи, які забезпечують таке розмноження, у різних рослин мають різну будову. У водоростей генеративними органами є одноклітинні гаметангії та спорангії, у вищих спорових рослин – багатоклітинні гаметангії та спорангії, у голонасінних органами статевого розмноження є чоловічі та жіночі шишки, у покритонасінних – квітка, насіння та плід. Квітка – це генеративний орган, пристосований до статевого розмноження з подальшим утворенням насіння і плодів. Насінина є генеративним органом, який містить усередині зародок майбутньої рослини і запас поживних речовин для його розвитку. Зверху вона захищенна насінною шкіркою, яка дозволяє їй переносити несприятливі умови середовища. Плід – це генеративний орган з насіниною, яка вкрита сухим чи соковитим оплоднем. Призначення плоду полягає у захисті насіння та його поширенні у середовищі. Отже, вегетативні органи забезпечують потреби та існування окремої особини, а генеративні – існування виду в цілому.

Квітка, її функції, будова та різноманітність

Квітка – це видозмінений нерозгалужений і обмежений у рості пагін, що служить для статевого розмноження покритонасінних рослин. Розвиваються квітки як на верхівці стебла, так і в пазухах листків, але з генеративних бруньок. Одні частини квітки здійснюють захист утворів статевого розмноження, інші – формують гамети, треті – забезпечують запилення та запліднення. Після запліднення із насінного зачатка, який міститься в маточці, формується насінина. У насінині знаходяться зародок, захищений насінною шкіркою, та запас поживних речовин. За настання сприятливих умов насінина проростає і дає початок новій рослині. Отже, основними функціями квітки є: 1) утворення чоловічого (пилкове зерно) і жіночого (зародковий мішок) гаметофітів; 2) утворення гамет (сперміїв і яйцеклітин); 3) запилення; 4) запліднення; 5) формування насіння і плодів.

Будова квітки

Квітка кожного виду покритонасінних рослин має свої особливості. Незважаючи на різноманітність, різні квітки мають подібну будову: квітконіжку, квітколоже, оцвітину, тичинки і маточки.

Квітконіжка – це частина квітки, яка прикріплює її до стебла. Є видозміненим стеблом пагона, що знаходиться між верхнім листком і власне квіткою, тобто міжвузлям під квіткою. Більшість квіток знаходиться на квітконіжках, а ті, які їх не мають, називають сидячими.

Квітколоже – це вкорочена частина квітки, на якій розташовані всі інші їі складові елементи.

Квітколоже буває плоске (півонія), конічне (малина), увігнуте (вишня) тощо. Найчастіше чашолистки, пелюстки, тичинки і маточки розташовані на квітколожі колами або по спіралі.

Оцвітиною, або покривом квітки, є чашечка і віночок. Чашечка – це нижня частина квітки, що складається з чашолистків, які можуть бути відокремленими один від одного – роздільнолиста чашечка (наприклад, у капусти), або зростатися між собою – зрослолиста чашечка (у шипшини). Функції чашечки є важливими. Основною функцією є захист внутрішніх частин квітки від дії несприятливих умов. Також оцвітина квітки діє як система дзеркал, що концентрують потік променів у центральній частині квітки. Це обумовлює створення сприятливого температурного режиму для тичинок та маточок. У більшості випадків чашолистки зеленого забарвлення і доповнюють фотосинтезуючу функцію листків, але бувають яскраво забарвлені, чим забезпечується приваблювання запилювачів. У деяких рослин чашечка, змінюючись, може виконувати функцію поширення плодів (наприклад, чубок у кульбаби). Віночок – це сукупність яскраво забарвлених пелюсток квітки, основною функцією якого є приваблювання комах для запилення. Складові частини віночка можуть бути вільними або зрослими між собою. У першому випадку віночок називають роздільнопелюстковим (вишня, яблуня), у другому – зрослопелюстковим (картопля, горох). Кількість пелюсток у складі віночка неоднакова і залежить від виду рослин. Є квітки зі збільшеною їх кількістю. їх називають махровими і вони зустрічаються у гвоздик, півонії, троянд, тюльпанів та ін.

Оцвітина буває простою і подвійною. Проста оцвітина – оцвітина, яка має або лише чашечку або лише віночок. Якщо листочки забарвлені в зелений колір (кропива, буряк), то оцвітина чашечкоподібна, а якщо в яскравий (тюльпан, лілія) – то віночкоподібна. Подвійна оцвітина – оцвітина, яка має і чашечку, і віночок (вишня, шипшина). Квітки можуть бути взагалі без оцвітини тому їх називають голими (верба, ясен).

Тичинки і маточки є найважливішими частинами квітки, оскільки саме в них утворюються пилок та зародковий мішок зі статевими клітинами, які беруть участь у заплідненні. Тичинка – частина квітки, що служить для утворення пилкових зерен. Кожна тичинка складається з тичинкової нитки, на кінці якої прикріплені два мішечки – пиляки. Після дозрівання у них утворюється поздовжня щілина, з якої висипається пилок, зазвичай, жовтого кольору. Кожна пилинка – пилкове зерно – є округлою клітинкою з товстою оболонкою. Зовнішня поверхня оболонки нерівна й покрита шипиками, горбиками, що допомагає пилковим зернам триматися на тілі тварини-запилювача і на приймочці. Вона також має пори, через які буде здійснюватися вихід пилкової трубки. У зрілому пилковому зерні міститься також вегетативна клітина і два спермії. В одній квітці може бути від однієї до кількох сотень тичинок. Кількість тичинок у квітці та їхня будова є систематичними ознаками. Сукупність тичинок квітки називають андроцеєм. Маточкаце частина квітки, яка забезпечує утворення насінних зачатків із зародковими мішками. Складаються

Будова квітки: 1 – квітконіжка; 2 – квітколоже; 3 – чашолистки; 4 – пелюстки; 5 – зав'язь маточки; 6 – стовпчик маточки; 7 – приймочка маточки; 8 – тичинкова нитка; 9 – пиляк тичинки

Будова квітки: 1квітконіжка; 2 – квітколоже; 3чашолистки; 4 – пелюстки; 5 – зав'язь маточки; 6 – стовпчик маточки; 7приймочка маточки; 8тичинкова нитка; 9пиляк тичинки

маточки із приймочки, стовпчика та зав'язі. На поверхні приймочки виділяється липка рідина, яка утримує пилок. У зав'язі містяться насінні зачатки із зародковим мішком. Зрілий зародковий мішок має ряд клітин, серед яких вирізняються центральна клітина та яйцеклітина. Маточки утворюються із одного або кількох плодолистків, а сукупність плодолистків називається гінецеєм.

Отже, частини квітки е видозмінами частин пагона. Це свідчить про те, що сама квіткавидозмінений пагін, пристосований до утворення гамет, запилення, запліднення, формування насіння і плодів.

Різноманітність квіток

За наявністю тичинок і маточок квіти поділяють на статеві і нестатеві. Статеві квітки, у свою чергу, можуть бути одностатевими і двостатевими. Одностатеві квітки – це квітки, у яких є лише маточка – жіноча квітка, або лише тичинки – чоловіча квітка (наприклад, у кукурудзи на верхівці стебла тичинкові квітки, а в суцвітті початок – маточкові). За розташуванням одностатевих квіток виділяють одно- і дводомні рослини. Рослини, у яких маточкові й тичинкові квітки розвиваються на одній особині, називаються однодомними (огірки, кукурудза, береза, ліщина, вільха, дуб, бук, гарбуз). А от у обліпихи, конопель, тополі, верби тичинкові квітки розміщені на одних рослинах, а маточкові – на інших. Такі рослини називають дводомними. Двостатеві квітки – це квітки, у яких є і тичинки, і маточки (у вишні). У деяких рослин (соняшник, кульбаба) частина квіток по краях Їхнього кошика є нестатевими, оскільки не мають ні тичинок, ні маточок. їх називають ще стерильними, тому що вони не дають насіння і плодів. Але користь від них для рослини все ж таки е́: вони забарвлені і виконують функцію приваблювання комах для запилення.

Ознакою відмінності квіток є і характер симетрії в розташуванні їх частин. Якщо через квітку можна провести декілька площин симетрії, її називають правильною (актиноморфною) і вона має радіальну симетрію (наприклад, у тюльпана). Якщо ж через квітку можна провести лише одну площину симетрії, то квітка є неправильною (зигоморфною) і має двобічну симетрію (горох, фіалка, квасоля, шавлія). Дуже рідко у квітці неможливо провести жодної площини симетрії, тоді ми маємо несиметричні/ квітку (канни, гладіолуси).

Найменша квітка – у вольфії, або ряски безкорінцевої, яка є і найдрібнішою з усіх квіткових рослин на Землі. Квітки у неї одностатеві, тіло має вигляд зеленої пластинки, корені відсутні. Ряска дуже рідко цвіте, розмножується переважно вегетативно. Найбільші ж у світі квітки у рафлезії Арнольда (Rafflesia arnoldii). Вони мають близько 1 м в діаметрі та масою 4-6 кг. Ця рослина паразитує на коренях виноградових рослин з роду циссус (Cissus) і живе у важкодоступних тропічних лісах Азії та на прилеглих островах (о. Суматра, Ява, Калімантан).

Різноманітним забарвленням квітки зобов'язані пігментам, найважливіше місце серед яких належить антоціану. Під такою назвою поєднуються хімічні речовини синього, фіалкового та червоного кольорів. Червоні пелюстки півонії, сині кошики волошок, різноманітність відтінків бузку, троянд, півників, тюльпанів – усе це прояв дії антоціану. Білий колір у багатьох рослин зумовлений відсутністю пігментів і наявністю у пелюстках дрібних повітряних порожнин, від яких відбиваються промені сонячного світла.

Будову квітки позначають відповідними формулами. Формула квітки – скорочений запис морфологічної будови квітки. Уявлення про особливості будови квітки можна одержати завдяки умовним позначенням її частин.

Таблиця. Умовні позначення частин квітки!!!!!!!!!!!!!!!!!

Ч – чашолистики, (Са – calyx)

П – пелюстки, (Co – corolla)

Μ – маточка, (G – gynoeceum)

T – тичинки (А – androceum),

О – оцвітина (Р – perigonium),

– частин квітки більше 12;

( ) – зростання частин квітки;

* – симетрична правильна квітка квітка;

↑ – симетрична неправильна квітка;

•| – асиметрична квітка;

♂ – одностатеві тичинкові квітки;

♀ – одностатеві маточкові квітки;

+ – елементи квітки розташовуються колами

Наприклад, формула квітки родини Капустяні: *Ч4М4Т2+4М1

Отже, будова у всіх квіток подібна, а форма, розміри, забарвлення, симетрія різноманітні, що є пристосуванням до різних способів запилення.

Значення квіток для людини

Квітки або суцвіття деяких рослин людина може вживати в їжу. Наприклад, головки цвітної капусти, які складаються із вкорочених квітконосних пагонів, мають підвищений вміст вітамінів, мінеральних солей і білків. Як приправи до страв, у кулінарії вживають квітки шафрану, гвоздичного дерева, базиліку. Квіти деяких рослин використовуються для ароматералії – лікування запахами. Виявилося, що за допомогою певних запахів можна зняти нервову напругу, поліпшити сон, зменшити біль, підвищити працездатність і розумову активність тощо. Наприклад, у програмувальний аромат лаванди зменшує кількість помилок на 20%, а запах жасмину – на 33%. Квіти з давніх давен є улюбленими супутниками людини. Вони прикрашають наш побут, оздоровлюють житло, приносять багато радощів і дітям, і дорослим. У декоративному квітництві найчастіше використовують троянди, жоржини, хризантеми, чорнобривці, гвоздики тощо. Серед лікарських рослин є такі, у яких квіти мають лікувальні властивості. Наприклад, для зміцнення стінок вен готують препарати із квітів кінського каштана, протизапальну дію мають квіти ромашки лікарської, чай з липового цвіту використовують як потогінний жаропонижуючий засіб.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші