Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Біологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Різноманітність мохоподібних

Мохоподібні поширені по всій земній кулі у всіх кліматичних поясах, однак найбільша їх різноманітність зосереджена в регіонах з помірним та холодним кліматом. Для існування на суходолі у мохоподібних є багато пристосувань. Вони можуть вбирати вологу всією поверхнею тіла, здійснювати фотосинтез за будь-яких умов, висихати, залишаючись при цьому живими тощо. Мохоподібні дуже чутливі до нестачі води, оскільки не адаптовані до регуляції випаровування, тому в переважній більшості пов'язані з вологими місцями. Як правило, вони живуть у лісах. У лісах помірного поясу мохоподібні оселяються на землі, каменях, гнилих пеньках, стовбурах дерев, у тропічних лісах – майже всі мохи є епіфітами. Є мохи, які живуть у воді (наприклад, сфагнові мохи, річчія, фонтіналіс).

Відділ Мохоподібні включає три класи: Антоцерові, Печіночники і Листостеблові мохи. Антоцерові – це сланеві рослини, які мають дихотомічно розгалужений і просто побудований пластинчастий талом у вигляді розетки діаметром 1-3 см. Клітини талому майже всі однакові, тобто не диференційовані на окремі тканини і органи. Вони містять здебільшого по одному пластинчатому хлоропласту з піреноїдом. Це ознака примітивної будови. Типовим представником класу Антоцерові є антоцерос крапчастий. Ця рослина цікава тим, що її слань має слизисті порожнини, у яких поселяються ціанобактерії з роду Носток.

Печіночники – це сланеві рослини, у яких тіло гаметофіта сплющене, листоподібне, галузиться дихотомічно. Найбільш відомі представники класу Печіночники належать до роду Маршанція. Маршанція мінлива (печіночник звичайний) це вид, який названий на честь французького ботаніка Н. Маршана, зустрічається там, де ніколи не буває сухо: на березі річок, у болотистих місцях, на вогких скелях, зрубах старих колодязів, стінах сільських хат тощо. Ці рослини мають пластинчасту слань темно-зеленого кольору до 10 см завдовжки, на поверхні якої можна побачити вирости-підставки для статевого розмноження і виводкові корзинки для вегетативного розмноження.

Клас Листостеблові, або справжні, мохи містить найбільшу кількість мохоподібних. Це переважно багаторічні рослини, що характеризуються груповими формами росту (дерновники, куртинки, подушки). Найвідомішими родами справжніх мохів є рід Політрих і рід Сфагнум. Із роду Політрих у флорі України представлено 8 видів, з яких найбільш характерним видом є зозулин льон звичайний (політрих звичайний, рунянка). Це багаторічні рослина, яка живе на вогких місцях у лісах, на луках, на болотах тощо. Міжнародна назва роду походить від грецьких слів, що в перекладі означають "багато волосся", і пов'язана, очевидно, з тим, що рослина утворює густі дернини. Гаметофіт має пряме, прямостояче стебло до 40 см заввишки, яке густ вкрите зеленими листочками. Від нижньої частини стебла відходять багатоклітин ризоїди, за допомогою яких рослина прикріплюється до ґрунту. Зозулин льон – дводомна рослина. На верхівках одних рослин розташовані антеридії, які оточені розеткою червонуватих листків, а на верхівках інших рослин в оточенні зелених листочків – архегонії. Спорофіт складається зі стопи, ніжки і коробочки, яка своєю формою схожа на зозулю. Коробочка має зубчики у порах, що є пристосуванням для розсіювання спор. У суху погоду вони відгинаються і відкривають пори, сприяючи висіванню спор. Сфагнові мохи (торфові мохи, білі мохи) поширені на болотах та інших дуже зволожених місцях.

Стебло у рослин роду Сфагнум пряме, розгалужене, листки не мають жилок та містять два види клітин: живі зелені (фотосин-

Сфагнум

Сфагнум

тезуючі) і мертві безбарвні (водоносні). Водоносні клітини здатні нагромаджувати і довго утримувати таку кількість води, яка в 30-40 разів перевищує масу самого моху. Ризоїди у них відсутні, і вода надходить через пори клітин. Торфові мохи – однодомні рослини. Антеридії розвиваються в пазухах листків на бічних гілочках, архегонії – на верхівці. Ці мохи ростуть верхівкою, а нижня частина стебла поступово відмирає. Рештки сфагнів нагромаджуються у воді, ущільнюються і без доступу кисню утворюють бактерицидні гумінові кислоти і торф.

Отже, мохоподібні погано пристосовані до посушливих умов життя но суходолі, тому ростуть у добре зволожених місцях, де оселяються на поверхні ґрунту, стовбурах дерев, камінні, скелях тощо.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші