Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Біологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Тип апікомплексні. Клас споровики

Споровики (Sporozoa) група одноклітинних паразитичних організмів, що живуть у клітинах, тканинах і порожнинах тіла тварин і людини. До класу Споровики належать близько 4000 видів найпростіших, які об'єднуються у такі ряди, як Грегари- ни, Кокцидіі, Кров'яні споровики та ін. Паразитичне існування споровиків призвело до спрощення їх будови: вони не мають органел руху, у них зникли травні та скоротливі вакуолі. Живлення осмотичне – через поверхневий апарат клітини. Життєвий цикл складний, у ньому є чергування безстатевого розмноження, статевого процесу і спорогонії. Безстатеве розмноження полягає у множинному поділі, а в деяких форм відбувається поділ навпіл. Статевий процес відбувається шляхом копуляції гамет. А спорогонія забезпечує утворення великої кількості спорозоїтів, які є інвазійною стадією споровиків.

Найвідомішим зі споровиків є малярійний плазмодій з роду Plasmodium. Ці одноклітинні організми – збудники малярії. Для людини патогенні чотири види цього роду: Plasmodium vivax, Plasmodium ovale. Plasmodium malariae i Plasmodium falciparum. Людина заражається ними в момент вприскування самкою малярійного комара спорових форм збудника (так званих спорозоїтів) у кров або лімфатичну систему. Після короткочасного перебування в крові спорозоїти малярійного плазмодія проникають у гепатоцити печінки, де розпочинається печінкова (позаеритроцитарна) стадія захворювання. У процесі шизогонії з одного спорозоїта утворюється від 2000 до 40 000 печінкових мерозоїтів. Тривалість цього періоду – 6-9 діб. Ці дочірні мерозоїти після виходу з гепатоцитів потрапляють знову в кров і проникають в еритроцити, де починається еритроцитарна шизогонія. Тривалість періоду еритроцитарної шизогонії складає 48 год для PI vivax, PI ovale і PI falciparum і 72 год – для PL malariae. Після багаторазового поділу уражені еритроцити розриваються, і в кров надходять нові мерозоїти та отруйні продукти їхньої життєдіяльності. У цей час у людини починаються приступи малярії, температура тіла підвищується до 40-41°С, хворого лихоманить. Такі приступи повторюються через кожні 2-3 доби. Мерозоїти, що вивільнилися, проникають у нові еритроцити. На певному етапі розвитку мерозоїти більше не діляться, а перетворюються на гаметоцити, які є джерелом зараження комарів. Під час укусу хворої людини вони потрапляють у шлунок комара і дозрівають, утворюючи гаплоїдні гамети. Гамети копулюють і дають початок рухливій зиготі, з якої виникає кілька тисяч спорозоїтів (спорогонія). Вони проникають у слинні залози комара і під час укусу зі слиною передаються людині. Якщо не вживати лікувальних заходів, то з кожним циклом розвитку в крові людини кількість плазмодіїв зростає, що призводить до руйнування величезної кількості еритроцитів. У людини розвивається недокрів'я і може настати смерть. Малярія – одне з небезпечних давніх захворювань. Нині малярія зустрічається на всіх материках у районах із субтропічним і тропічним кліматом. В Україні малярія практично ліквідована. Це досягнуто в результаті активного виявлення й лікування усіх хворих, а також знищення комарів у місцях їх масового розмноження.

Тип війчасті. Клас інфузорії

Інфузорії (Infusoria) – група найбільш високоорганізованих найпростіших, найхарактернішими ознаками яких є постійність форми тіл, наявність війок і двоядерність. Цей клас включає рухливі та прикріплені форми, одиночні й колоніальні, вільноживучі й паразитичні види. Відомо понад 7500 видів класу Інфузорії, які поділяють на два підкласи: війчасті (Ciliata) і сисні (Suetorіа). Форма тіла інфузорій постійна через те, що воно вкрите пелікулою, яку створює ектоплазма. Деякі види інфузорій протягом усього життя чи його окремих стадій мають на тілі війки, які є органелами руху. Рух війок узгоджений завдяки сітці скоротливих волоконець в ектоплазмі. Вони приєднані до базальних тілець війок і утворюють єдиний руховий апарат. У зовнішньому шарі цитоплазми інфузорій розташовані також органели нападу й захисту – трихоцисти. Інфузорії мають, здебільшого, два ядра: велике поліплоїдне – мокронуклеус і мале диплоїдне – мікронуклеус. Живляться інфузорії дрібними органічними рештками, водорослями, бактеріями, іншими найпростішими тощо. Потраплянню поживи в ротовий отвір (цитостом) сприяють коливання війок. їжа з рота, розташованого на дні передротової заглибини (перистома), потряпляє до клітинної глотки (цитофаринкс), а з неї – у травну вакуолю. Ці органели мають травні ферменти і в процесі переміщення здійснюють розщеплення. Неперетравлені рештки їжі видаляються через спеціальний отвір – порошицю. Сисні інфузорії всмоктують їжу за допомогою щупалець, а деякі паразитичні види (безроті інфузорії) живлення здійснюють через поверхню тіла шляхом піноцитозу. Більшість інфузорій мають скоротливі вакуолі, за допомогою яких здійснюються осморегуляторна та видільна функції. Розмножуються інфузорії безстатевим шляхом – поперечним поділом клітини або пуп куванням. Періодично в життєвому циклі інфузорій відбувається статевий процес – кон'югація. Представниками інфузорій є види з родів інфузорія- трубач, дідінія (хижак), сувійка, зоотамнія (колоніальний організм), триходінія (паразити риб), ентодініоморфа (симбіонти жуйних), балантидій (паразити товстого кишечника людини) та ін.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші