Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Біологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ. ТИП ГУБКИ

Характерні ознаки багатоклітинних тварин

Багатоклітинні організми (Metazoa) – це організми, які складаються із сукупності клітин, групи яких спеціалізуються на виконанні певних функцій, утворюючи якісно нові структури: тканини, органи, системи органів. У більшості випадків завдяки такій спеціалізації окремі клітини не можуть існувати поза організмом. Підцарство Багатоклітинні налічує близько ЗО типів. Організація будови та життєдіяльності багатоклітинних тварин відрізняється багатьма ознаками від організації одноклітинних.

■ У зв'язку з появою органів, формується порожнина тіла – простір між органами, який забезпечує їх взаємозв'язок. Порожнина може бути первинною вторинною і змішаною.

■ У зв'язку з ускладненням способу життя формується радіальна (променева) або двобічна (білатеральна) симетрія, що дає підстави поділяти багатоклітинних тварин на радіальносиметричних та двобічносиметричних.

■ Із зростанням потреб у їжі виникають ефективні засоби переміщення, які дозволяють проводити активний пошук їжі, що зумовлює появу опорно-рухової системи.

■ Багатоклітинним тваринам потрібно набагато більше їжі, ніж одноклітинним, і тому більшість тварин переходить до живлення твердою органічною їжею, що зумовлює виникнення травної системи.

■ У більшості організмів зовнішні покриви непроникні, тому обмін речовин між організмом і середовищем відбувається через обмежені ділянки його поверхні, що зумовлює виникнення дихальної системи.

■ Із збільшенням розмірів з'являється кровоносна система, яка розносить кров завдяки роботі серця або пульсуючих судин.

■ Формуються видільні системи для виведення продуктів обміну

■ Виникають регуляторні системи – нервова та ендокринна, які координують роботу всього організму.

■ У зв'язку з появою нервової системи з'являються нові форми подразливості – рефлекси.

■ Розвиток багатоклітинних організмів з однієї клітини – це тривалий і складний процес, у зв'язку з чим ускладнюються життєві цикли, які неодмінно будуть включати ряд стадій: зигота – зародок – личинка (маля) – молода тварина – доросла тварина – статевозріла тваринастаріюча тварина – померла тварина.

Загальні ознаки будови й життєдіяльності представників типу Губки

Губкибагатоклітинні двошарові радіально- або асиметричні тварини, тіло яких пронизане порами. До типу належить близько 5000 видів прісноводних і морських губок. Переважна більшість цих видів населяє тропічні та субтропічні моря, де зустрічаються на глибинах до 500 м. Проте, серед губок трапляються і глибоководні форми, яких знаходили на глибині 10 000 – 11 000 м (наприклад, морські йоржики). У Чорному морі мешкає 29 видів, у прісних водоймах України – 10 видів. Губки належать до найпримітивніших багатоклітинних організмів, оскільки в них тканини й органи чітко не виражені, хоча клітини виконують різноманітні функції. Головною причиною, що перешкоджає масовому розповсюдженню губок, є відсутність відповідного субстрату. Більшість губок не можуть жити на мулистому дні, оскільки частинки мулу закупорюють пори, що призводить до загибелі тварини. Великий вплив на поширення мають солоність і рухливість води, температура. Найзагальнішими ознаками губок є: 1) наявність пор у стінках тіла; 2) відсутність тканин і органів; 3) наявність скелета у вигляді голок або волокон; 4) добре розвинена регенерація та ін.

Із прісноводних форм найпоширеніша губка-бодяго (Spongilla lacustris), яка живе на кам'янистих ґрунтах водойм. Зелений колір обумовлений наявністю в протоплазмі їхніх клітин водоростей.

Особливості будови

Тіло багатоклітинне, має стебельчасту, кущисту, циліндричну, лійкоподібну форму, але найчастіше у вигляді мішка чи келиха. Губки ведуть прикріплений спосіб життя, тому в їхньому тілі знизу є основа для прикріплення до субстрату, а зверху – отвір (вустя), який веде до а тріольної (парагастральної) порожнини. Стінки тіла пронизані безліччю пор, крізь які вода надходить у цю порожнину тіла. Стінки тіла утворені з двох шарів клітин: зовнішнього – пінакодерми та внутрішнього – хоанодерми. Між цими шарами є безструктурна драглиста речовина – мезоглея, у якій містяться різні клітини. Розміри тіла губок – від кількох міліметрів до 1,5 м (губка кубок Нептуна).

Будова губки: 1 – вустя; 2 – пінакодерма; З – хоанодерма; 4 – пора; 5 – мезоглея; 6 – археоцит; 7 – основа; 8 – трьохосна гілка; 9 – атріальна порожнина; 10 – спікула; 11 – амебоцит; 12 – коленцит; 13 – пороцит; 14 – пінакоцит

Будова губки: 1вустя; 2 – пінакодерма; 3 – хоанодерма; 4пора; 5 – мезоглея; 6 – археоцит; 7 – основа; 8 – трьохосна гілка; 9 – атріальна порожнина; 10 – спікула; 11 – амебоцит; 12 – коленцит; 13пороцит; 14пінакоцит

Різноманітність клітин губок та їх функції

Клітини

Розташування

Функції

Пінакоцити

Пінакодерма

Плоскі клітини, які утворюють покривний епітелій

Пороцити

Пінакодерма

Клітини з внутрішньоклітинним каналом-порою, що здатні скорочуватися і відкривати чи закривати його

Хоаноцити

Хоанодерма

Циліндричні клітини з довгим джгутиком, які створюють потік води і здатні поглинати поживні часточки та передавати їх в мезоглею

Коленцити

Мезоглея

Нерухомі зірчасті клітини, які є сполучнотканинними опорними елементами

Склероцити

Мезоглея

Клітини, з яких розвиваються скелетні утворення губок – спікули

Міоцити

Мезоглея

Клітини, що з'єднуються між собою за допомогою відростків і забезпечують деяке скорочення тіла губок

Амебоцити

Мезоглея

Рухливі клітини, які здійснюють перетравлення їжі та рознесення поживних речовин по тілу губки

Археоцити

Мезоглея

Резервні клітини, які здатні перетворюватися в усі інші клітини і давати початок статевим клітинам

Особливості організації губок зводяться до трьох основних типів:

  • аскон – тіло з парагастральною порожниною, яка вистилається хоаноцитами (у вапнякових губок);
  • сикон – тіло з потовщеними стінками, у які випинаються ділянки парагаст- ральної порожнини, утворюючи джгутикові кишеньки (у скляних губок);
  • лейкон – тіло з товстими стінками, у яких розрізняють невеликі джгутикові камери (у звичайних губок).

Покриви. Тіло вкрите плоским епітелієм, утвореним пінакоцитами.

Порожнина тіла називається парагастральною і вистилається хоаноцитами.

Особливості процесів життєдіяльності

Опора забезпечується скелетом, що може бути вапняковим (спікули з СаСО3), кремнієвим (спікули із SiO2) або роговим (з колагенових волокон і речовини спонгіну, яка містить значну кількість йоду).

Рух. Дорослі губки не здатні до активного руху і ведуть прикріплений спосіб життя. Якісь незначні скорочення тіла здійснюються завдяки міоцитам, які таким чином можуть реагувати на подразнення. До переміщень всередині тіла завдяки псевдоподіям здатні амебоцити. Личинки губок, на відміну від дорослих особин, здатні енергійно переміщуватися у воді завдяки узгодженій роботі джгутиків, які в більшості випадків майже повністю вкривають поверхню тіла.

Живлення у губок пасивне і здійснюється за допомогою безперервного потоку води крізь тіло. Завдяки ритмічній роботі джгутиків хооноцитів вода надходить у пори, потрапляє в парагастральну порожнину і через вустя виводиться назовні. Завислі у воді відмерлі залишки тварин і рослин, а також мікроорганізми захоплюються хоаноцитами, передаються амебоцитам, де перетравлюються і розносяться ними по всьому тілу.

Травлення в губок внутрішньоклітинне. Захоплення амебоцитами поживних частинок відбувається шляхом фагоцитозу. Неперетравлені залишки викидаються в порожнину тіла та виводяться назовні.

Транспортування речовин усередині тіла здійснюється амебоцитами.

Дихання відбувається всією поверхнею тіла. Для дихання використовується розчинений у воді кисень, який поглинається всіма клітинами. Вуглекислий газ також виводиться в розчиненому стані.

Виділення неперетравлених решток та продуктів обміну відбувається разом із водою через вустя.

Регуляція процесів здійснюється за участю клітин, які здатні скорочуватися або здійснювати рухи – пороцитів, міоцитів, хоаноцитів. Інтеграція ж процесів на рівні організму майже не розвинена.

Подразливість. Губки дуже слабко реагують навіть на найсильніші подразнення, а передавання їх від однієї ділянки до іншої майже непомітна. Це свідчить про відсутність у губок нервової системи.

Розмноження нестатеве і статеве. Нестатеве розмноження здійснюється зовнішнім і внутрішнім брунькуванням, фрагментацією, поздовжнім поділом та ін. У разі зовнішнього брунькування дочірня особина утворюється на материнській і містить, як правило, усі види клітин. У поодиноких форм брунька відокремлюється (наприклад, у морського апельсина), а в колоніальних – зберігає зв'язок з материнським організмом. У губки-бодяги та в інших прісноводних губок, крім зовнішнього, спостерігається й внутрішнє брунькування. У неї в другій половині літа при зниженні температури води з археоцитів утворюються внутрішні бруньки – гемули. На зиму тіло бодяги відмирає, а гемула опускається на дно і, захищена оболонкою, перезимовує. Весною з неї розвивається нова губка. Унаслідок фрагментації тіло губки розпадається на частини, кожна з яких за сприятливих умов дає початок новому організму. Статеве розмноження відбувається за участю гамет, які утворюються з археоцитів у мезоглеї. Більшість губок – гермафродити (іноді роздільностатеві). У разі статевого розмноження зрілий сперматозоїд однієї губки виходить з мезоглеї через вустя і з потоком води потрапляє в порожнину іншої, де за допомогою амебоцитів доставляється до зрілої яйцеклітини.

Розвиток непрямий (з перетворенням). Дроблення зиготи та формування личинки відбувається, здебільшого, усередині материнського організму. Личинка, яка має джгутики, виходить через вустя в навколишнє середовище, прикріплюється до субстрату й перетворюється на дорослу губку.

Регенерація добре розвинена. Губки мають дуже високий рівень регенерації, що забезпечує відтворення цілого самостійного організму навіть з найменшого шматочка тіла губки. Для губок властивий і соматичний ембріогенез – формування, розвиток нової особини із клітин тіла, не пристосованих для розмноження. Якщо пропустити губку через сито, то можна отримати фільтрат, який містить живі відокремлені клітини. Ці клітини зберігають життєдіяльність декілька днів і за допомогою псевдоподій активно переміщуються та збираються в групи. Ці групи через 6-7 днів перетворюються в маленькі губки.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші