Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Біологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сенсорні системи та їх будова

Сенсорні системи, або аналізатори,сукупність структур, які сприймають подразнення, передають їх у відповідні зони кори великого мозку й аналізують одержану інформацію. Вчення про аналізатори розробив І. П. Павлов, а саме поняття введено у 1909 році. У людини розрізняють такі сенсорні системи: зорова, слухово, нюхова, смакова, дотикова, температурна, больова, рухова, гравітаційна, інтероцептивна та ін.

Будова і властивості сенсорних систем

  • • Будь-яка сенсорна система складається з трьох відділів: периферійного (рецептори), провідникового і центрального. Провідниковий відділ – це складний ланцюг нейронів і їх відростків у складі нервів, який забезпечує процес передачі інформації. Центральний відділ – скупчення нейронів у певній зоні кори великих півкуль, де відбувається аналіз збудження і формування відчуттів.
  • • Аналізатори спеціалізуються на сприйнятті певного виду подразнень і формуванні специфічних відчуттів.
  • • Сенсорні системи пристосовані до сприйняття певного діапазону подразнень.
  • • Загальною властивістю сенсорних систем є їхня адаптація – здатність пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника.
  • • Аналізатори (крім больового) під дією тривалих вправ здатні підвищувати свої можливості, тобто здатні тренуватися.
  • • Для сенсорних систем характерна взаємодія, яка реалізується через взаємодію відчуттів на рівні кори й підкірки. Так, підвищенню зорової чутливості сприяє запах бергамотової олії, чутливість слуху підвищується при дії зеленого світла, при яскравому світлі краще відчувається смак їжі, при дії на рецептори шкіри слабким електричним струмом підвищується чутливість слуху та ін.
  • • Блокування однієї із сенсорних систем виявляє вплив на функцію інших. Так, у сліпих поліпшуються слух і дотикова чутливість.

Сприймання людиною світла

Зорова сенсорна системаце функціональна система, яка спеціалізується на сприйманні світлових подразнень і формуванні зорових відчуттів.

Будова зорового аналізатора

Орган зору

(фоторецептори сітківки ока)

Зоровий нерв (II пара ЧМН)

Зорова зона

(потилична частка великого мозку) Я

Орган зору людини сприймає світлові хвилі, що є електромагнітними коливаннями, у діапазоні хвиль від 400 до 800 нм. У людини – бінокулярний зір, який здійснює сприйняття подразнень одночасно з утворенням єдиного зорового образу.

Бінокулярний, або стереоскопічний зір, – бачення обома очима, що забезпечує чітке об'ємне сприйняття предмета та його місцерозташування в просторі. Загальне поле зору, тобто простір, з якого сприймаються світлові сигнали при нерухомій голові та очах, становить 180°, а поле світлових сигналів, які забезпечують сприйняття об'ємності та просторового розміщення об'єктів, тобто поле стереоскопічного зору – 140°. Органи зору людини дуже добре пристосовані до сприйняття світлової інформації і забезпечують сприйняття світла, сприйняття форми, розмірів, кольорів, визначення відстані, об'ємності предметів.

Будова органа зору

Око (oculus)

Очне яблуко

Допоміжний апарат

Оболонки

Внутрішнє ядро

Брови. Повіки. Вії. Слізний апарат. Кон'юктива. Окорухові м'язи

I. Зовнішня волокниста оболонка: білкова оболонка, рогівка.

II. Середня судинна оболонка: власне судинна оболонка, райдужка із зіницею, війкове тіло.

III. Сітківка

  • 1. Кришталик.
  • 2. Волога камер ока.
  • 3. Склисте тіло

Взаємозв'язок будови та функцій окремих частин ока:

Білкова оболонка (склера) зовнішня оболонка, яка містить колагенові волокна, захищає очне яблуко від пошкоджень та допомагає зберегти його форму.

Рогівка – прозора передня частина білкової оболонки, пропускає і заломлює промені світла та захищає око від пошкоджень.

Райдужна оболонка (іріс) передня частина судинної оболонки з пігментом, визначає колір очей.

Зіниця – отвір у райдужці, який може змінювати діаметр за допомогою гладких м'язів, регулює надходження світла всередину ока.

Війкове (ціліарне) тіло – середній відділ судинної оболонки, що має війковий м'яз і зв'язки, може змінювати форму кришталика.

Власне судинна оболонка – це оболонка з густою сіткою кровоносних судин, забезпечує живлення ока.

Сітківка (ретіна) внутрішня світлосприймальна оболонка очного яблука, яка містить фоторецептори, перетворює світлові подразнення в нервові імпульси.

Волога камера – прозора рідина, яка заповнює передню і задню камери ока та забезпечує живлення кришталика.

Кришталик – прозорий еластичний двояко- випуклий утвір, який може змінювати свою форму, забезпечує фокусування променів світла на сітківці.

Склисте тіло – прозора драглиста маса, яка заповнює очне яблуко, підтримує його форму та внутрішньоочний тиск.

Жовта пляма – ділянка в центрі сітківки, де містяться переважно колбочки, яка вважається місцем найкращого бачення.

Внутрішня будова ока

Внутрішня будова ока

Сліпа пляма – місце, де зоровий нерв виходить із сітківки, позбавлене фоторецепторів і не сприймає світла.

Повіки – складки шкіри з віями, що закривають око, захищають передню частину очного яблука від вітру, пилу, яскравих променів.

Окоруховий апарат – це посмуговані м'язи очного яблука, які, скорочуючись, забезпечують рухи очного яблука.

Слізний апарат – сукупність утворів, що виділяють і підводять слізну рідину, яка і буде змочувати, захищати і дезинфікувати поверхню очного яблука.

Кон'юктива – утвір ока, що вкриває задню поверхню повік і передню частину очного яблука, тому може охороняти око від зовнішніх впливів.

Промені, відбиті від предметів, на які спрямоване наше око, проходять через оптичну систему ока, до якої належать рогівка → волога камера ока → кришталик -> склисте тіло. Ці компоненти заломлюють світло і спрямовують його на сітківку. Найбільш суттєву зміну напрямку променів здійснюють рогівка і кришталик. Зіниця, завдяки м'язам, може рефлекторно змінювати свій діаметр і забезпечувати надходження певної кількості світла на сітківку, чим запобігає її пошкодженню і збільшує глибину різкості. На сітківці виникає справжнє, зменшене і обернене зображення предмета. Складний процес сприйняття зорових подразнень починається на сітківці та закінчується в зоровій зоні кори великих півкуль. Сітківка, яка забезпечує сприйняття світлових променів містить фоторецептори.

Порівняльна характеристика фоторецепторів сітківки ока

Ознаки порівняння

Палички

Колбочки

Кількість

130 млн

7 млн

Зорові пігменти

Родопсин

Йодопсин (сприймає червоні промені), порфіропсин (зелені промені), ціанопсин (сині промені)

При якому світлі збуджуються?

При слабкому освітленні

При яскравому освітленні

Що обумовлюють?

Безколірне відчуття

Кольорові відчуття

Де розташовуються?

На периферії сітківки

У центрі сітківки (жовта пляма)

Нервові імпульси, які виникають у сітківці, надходять по зоровому нерву в підкіркові (чотиригорбистість, зоровий горб) центри зору, а вже звідти – у кору потиличних часток мозку, де сприймаються у вигляді зорового відчуття. У мозку людини аксони від лівих половин сітківки очей спрямовуються до лівої половини зорової кори, а аксони від правих половин сітківки очей – до правої сторони. Аксони, що відходять від половин обох сітківок, пересікаються, і місце їх пересікання називається зоровим перехрестом, або хіазмою.

Кольори ми сприймаємо за допомогою колбочок трьох типів: колбочки І типу – реагують на червоний колір, колбочки II типу – на зелений колір і колбочки III типу – на синій колір. Відтінки та інші кольори спектра сприймаються за рахунок збудження колбочок у різних співвідношеннях. Білий колір виникає при одночасному збудженні колбочок трьох типів. Трикомпонентну теорію кольорового зору вперше сформулював у 1756 році М. В. Ломоносов, коли писав "про три матерії дна ока". Сто років по тому її розвинув німецький вчений Г. Гельмгольц. Людське око розрізняє до 10 мільйонів кольорових відтінків, але, на відміну від комах, не сприймає ультрафіолетового випромінювання.

Для чіткого сприйняття предметів необхідно, щоб їхнє зображення завжди фокусувалося на сітківці.

Акомодація ока – це рефлекторний механізм, який забезпечує фокусування променів світла, що відбиваються від предметів, на сітківці ока. У людини він включає два процеси: рефлекторну зміну діаметра зіниці та заломлення світла за рахунок рефлекторної зміни кривизни кришталика. Акомодація забезпечує сприйняття предметів на різних відстанях. У випадку, коли світлові промені, пройшовши через оптичну систему ока, фокусуються не на сітківці, розвивається або короткозорість, або далекозорість.

Гігієна зору, запобігання його порушенням

Переважна більшість порушень зору пов'язана з недотриманням гігієнічних правил, травмами ока, порушенням обміну речовин. Найчастіше трапляються порушення заломлення світла – короткозорість і далекозорість, а також астигматизм, косоокість та ін.

Астигматизм – порушення зору, пов'язане з нерівномірним заломленням світла рогівкою чи кришталиком.

Короткозорість – порушення зору, пов'язане з фокусуванням променів від предметів перед сітківкою, унаслідок чого зображення віддалених предметів нечітке, розпливчасте.

Далекозорість – порушення зору, пов'язане з фокусуванням променів від предметів за сітківкою, унаслідок чого зображення близько розташованих предметів є нечітким.

Косоокість – захворювання очей, пов'язане з порушенням бінокулярного зору внаслідок порушення роботи окорухових м'язів.

Зовнішні частини ока доступні безпосереднім впливам зовнішнього середовища, що може зумовлювати запалення кон'юктиви (кон'юктивіт), рогівки (кератит) тощо.

Вікові зміни та загальні запалення можуть приводити до помутніння кришталика- катаракти. При порушенні нормальної циркуляції рідини в оці може підвищуватися внутрішньоочний тиск і розвиватися глаукома. Нестача вітаміну А спричиняє значне погіршення сутінкового зору, тобто так звану курячу сліпоту. Порушення кольорового зору називається дальтонізмом, який спостерігається у 8% чоловіків і 0,5% жінок. Розрізняють кілька форм дальтонізму: протанопія – відсутнє сприйняття червоного кольору, дейтеранопія – зеленого, тританопія – синього. Дуже рідко виявляється повна кольорова сліпота – ахромазія.

Основні правила гігієни зору

  • • Уживання в їжу продуктів, які містять вітамін А (наприклад, морква, салат).
  • • Категорична відмова від тютюнопаління й алкоголю.
  • • Правильна організація освітленості робочого місця: наявність індивідуальних світильників; світлозліва (для правшів); робоча поверхня не повинна давати відблисків.
  • • Не слід читати лежачи, у транспорті. Рекомендована відстань для очей – 30-35 см.
  • • Оформлення робочого місця в спокійних тонах (зелений і жовтий кольори).
  • • Користування чистими засобами догляду за очима.
  • • При яскравому світлі слід носити сонцезахисні окуляри.
  • • При небезпечних роботах потрібно використовувати захисні окуляри.
  • • Відстань від телевізора при перегляді телепередач – не менше 2 м і обов'язкове освітлення за рахунок прихованих джерел світла.
  • • Виконання вправ для м'язів очей.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші